КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10897/2021

справа № 753/5944/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 року Київський апеляційний суд в складі:

Судді - доповідача: Андрієнко А.М.

Суддів: Соколової В.В.

Поліщук Н.В.

При секретарі Дроздовій Ж.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 травня 2021 року, постановленого суддею Колесником О.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,

У С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2020 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи тим, що 05.02.2020 року на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 під час свого виступу народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності ОСОБА_2 поширив недостовірну інформацію, заявивши наступне: "Ваш заступник ОСОБА_3, который, я считаю, действует в интересах группировки ОСОБА_6. ОСОБА_6 - это экс-народный депутат, который на сегодняшний день контролирует все публичные дома и притоны в Украине. ОСОБА_3 является членом его партии. Является его доверенным лицом. И в интересах даной группировки на сегодняшний день пытаються нивелировать мою позицию как народного депутата". „Вы знаете о публичных домах, вы не знаете о распространении этой бандой наркотиков, вы не знаете о дискредитации? Вы не знаете о том, что ваш заступник ОСОБА_3 является прямым, мало того, заинтересованным лицом в этом деле?" Озвучена ОСОБА_2 недостовірна інформація конкретно вказує на особу позивача, заступника Генерального прокурора України ОСОБА_3, безпідставно звинувачуючи його у вчиненні кримінальних правопорушень. Відповідач не може підтвердити таких обставин, оскільки не існує жодного обвинувального вироку відносно ОСОБА_3 , який би набрав законної сили. Крім того, ОСОБА_3 ніколи не був довіреною особою ОСОБА_6 , не перебував з ним у одній партії. За таких обставин просять визнати вказану інформацію недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію позивача, зобов`язати відповідача спростувати на першому за черговістю засіданні Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності після вступу рішення в законну силу розповсюджену ним недостовірну інформацію 05.02.2020 на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності щодо зайняття незаконною діяльністю заступником Генерального прокурора України ОСОБА_3 шляхом здійснення повідомлення, що сказане ним є недостовірною інформацією, а також стягнути з відповідача на користь позивача 100 000 грн. моральної шкоди, оскільки вказана неправдива інформація ганьбить честь, гідність і ділову репутацію на той час заступника Генерального прокурора України ОСОБА_3, який є публічною особою, політиком, державним діячем, який перебував на високій державній посаді.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 14 травня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 народним депутатом України, членом Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 під час свого виступу щодо заступника Генерального прокурора ОСОБА_3, а саме: „Ваш заступник ОСОБА_3 , который, я считаю, действует в интересах группировки ОСОБА_6. ОСОБА_6 - это экс-народный депутат, который на сегодняшний день контролирует все публичные дома и притоны в Украине. ОСОБА_3 является членом его партии. Является его доверенным лицом. И в интересах даной группировки на сегодняшний день пытаються нивелировать мою позицию как народного депутата". „Вы знаете о публичных домах, вы не знаете о распространении этой бандой наркотиков, вы не знаете о дискредитации? Вы не знаете о том, что ваш заступник ОСОБА_3 является прямым, мало того, заинтересованным лицом в этом деле?"

Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати на першому за черговістю засіданні Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності після вступу рішення в законну силу розповсюджену ним недостовірну інформацію 05 лютого 2020 року на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності щодо зайняття незаконною діяльністю заступником Генерального прокурора України ОСОБА_3 шляхом здійснення повідомлення наступного змісту:

„Ваш заступник ОСОБА_3 , который, я считаю, действует в интересах группировки ОСОБА_6. ОСОБА_6 - это экс-народный депутат, который на сегодняшний день контролирует все публичные дома и притоны в Украине. ОСОБА_3 является членом его партии. Является его доверенным лицом. И в интересах даной группировки на сегодняшний день пытаються нивелировать мою позицию как народного депутата". „Вы знаете о публичных домах, вы не знаете о распространении этой бандой наркотиков, вы не знаете о дискредитации? Вы не знаете о том, что ваш заступник ОСОБА_3 является прямым, мало того, заинтересованным лицом в этом деле?" є недостовірною.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 20 000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3 783грн. 60 коп. судового збору, 2000 грн. вартості лінгвістичного дослідження, 457 грн. 84 коп. витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, 67 грн. 60 коп. поштових витрат, а всього 6 309 грн. 04 коп.

В задоволенні частини позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди про відшкодування 80 000 грн. моральної шкоди, 37 000 грн. витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, 932 грн. 40 коп. поштових витрат відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, неповно вивчив матеріали справи та докази відповідача, дійшов необґрунтованих висновків, що поширена інформація поширена у формі тверджень, а не оціночних суджень. Вказала, що відповідач висловив свою думку щодо позивача, на що має право як народний депутат України, має право критикувати, робити зауваження, попереджати державних діячів та чиновників. Вказана думка ним висловлена у формі оцінного судження, а не у стверджувальній формі, тому не може бути визнаною як неправдива інформація. Вказане підтверджується висновком експерта №056/175 від 23.09.2020 року Українського бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України. За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Крім того, судом було проігноровано норми матеріального права, відповідно до яких публічна особа не має права вимагати відшкодування моральної шкоди.

У суді апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити .

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що поширена відповідачем інформація щодо позивача є недостовірною і такою, що порушує ділову репутацію позивача, позивачем доведено факт поширення цієї інформації відповідачем та що внаслідок поширення цієї інформації було порушено особисті немайнові права позивача, оскільки в ній містяться факти, а не особисті судження відповідача. Твердження відповідача не носять характеру оціночного судження, а містять конкретні твердження, які мають наклепницький характер та є такими, що наносять шкоду діловій репутації позивача, та за таких обставин позивач має право на відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції із наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні встановлено, що в Комітеті Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 під час свого виступу народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності ОСОБА_2 висловив наступне: "Ваш заступник ОСОБА_3, который, я считаю, действует в интересах группировки ОСОБА_6. ОСОБА_6 - это экс-народный депутат, который на сегодняшний день контролирует все публичные дома и притоны в Украине. ОСОБА_3 является членом его партии. Является его доверенным лицом. И в интересах даной группировки на сегодняшний день пытаються нивелировать мою позицию как народного депутата". "Вы знаете о публичных домах, вы не знаете о распространении этой бандой наркотиков, вы не знаете о дискредитации? Вы не знаете о том, что ваш заступник ОСОБА_3 является прямым, мало того, заинтересованным лицом в этом деле?" Вказані обставини підтверджуються протоколом засідання №20 Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності від 05.02.2020 року (т.1, а.с.11-17), стенограмою цього ж засідання (т.1, а.с.18-105) та відеозаписом засідання Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності від 05.02.2020 року. Вказані обставини не заперечуються учасниками справи, тому вони не підлягають доказуванню в розумінні ч.1 ст.82 ЦПК України.

Таким чином, сторона позивача довела публічне поширення інформації відповідачем.

Конституцією України в ст. 3 закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. А в силу ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах.

У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок розповсюдження про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь - який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до абз. 5 п. 15 Постанови недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до ст.. 27 Закону України «Про статус народного депутата» Особливості юридичної відповідальності народного депутата України зазначено, що Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, а також при здійсненні депутатських повноважень, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Судом першої інстанції до спірних відносин неправильно застосовані норми матеріального права,що відповідно до ст.. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та постановлення нового рішення.

Публічне звернення народного депутата ОСОБА_2 до Генерального прокурора на комітеті Верховної Ради є реалізацією права, визначеного статтею 40 Конституції України та виконання обов`язку народного депутата, а тому не може вважатись поширенням недостовірної інформації. ОСОБА_2 реалізувавсвоє право, передбачене Конституцією України і Законом України «Про статус народного депутата України» у формі усного звернення . Реалізація ним свого гарантованого Конституцією України і Законом права на виступ у Комітеті Верховної Ради так само, як і безпосередньо зміст інформації, яку він виклав, не може бути підставою для її спростування.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України від 06 жовтня 2015 року).

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Таким чином, позивач має можливість скористатися наданим йому законодавством правом на відповідь, а також на висловлення власної оцінки обставин справи таким же способому разі незгоди із поширеними відповідачем судженнями, надавши їм власну оцінку.

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен враховувати положення Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації зазначається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість.

Отже, під час ухвалення оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував, що позивач є публічною особою , а отже, межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, а його діяльність є об`єктом значного суспільного інтересу, який, зокрема, втамовується, з одного боку, - продукуванням інформації щодо такої особи засобами масової інформації, а з іншого - її сприйняттям та поглинанням суспільством як результат реалізації інтересу.

Відповідач має статус народного депутата України, який висловив свої погляди у Комітеті Верховної Ради і відповідно до Закону України «Про статус народного депутата» не несе юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах.

Оскільки колегія суддів вважає, що інформація поширена народним депутатом на засіданні Комітету Верховної Ради щодо заступника Генерального прокурора ОСОБА_3 не підлягає спростуванню, так як є реалізацією права, визначеного статтею 40 Конституції України та виконання обов`язку народного депутата, а тому не може вважатись поширенням недостовірної інформації, то відповідно, вважає, що така інформація не підлягає спростуванню , а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині повинно бути відмовлено.

Згідно ст.110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги висновок експерта №056/175 від 23.09.2020 року Українського бюро лігвістичних експертиз Національної академії наук України про те, що ОСОБА_2 висловив негативну інформацію відносно ОСОБА_3 у формі оціночного судження із вищевикладених підстав.(т.1, а.с.205-224).

Колегія суддів також відмовляє у стягненні моральної шкоди та судових витрат, оскільки зазначені вимоги є похідними від вимоги про визнання інформації недостовірною та про її спростування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 травня 2021 року скасувати та постановити нове рішення , яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2021 року.

Суддя - доповідач:

Судді: