Номер провадження: 22-ц/813/8879/21

Номер справи місцевого суду: 2-7122/11

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2021 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря – Ющак А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви.

До суду надійшла заява представника ОСОБА_2 за участю ОСОБА_1 про визнання мирової угоди затвердженою ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2014 року такою, що не підлягає виконанню, у зв`язку з тим, що автомобіль марки LEXUS RX-300, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_2 оголошено у розшук, що свідчить по неможливість виконання ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 03.11.2014 року, якою затверджено мирову угоду між сторонами.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2020 року заяву представника ОСОБА_2 задоволено. Визнано мирову угоду, затверджену ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2014 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення боргу за договором позики такою, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та порушено норми процесуального права, так як визнати не підлягаючим виконанню можливо лише ухвалу суду, на підставі якої затверджено мирову угоду, а не саму мирову угоду.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що заочним рішенням суду від 03 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на її користь суму боргу у розмірі 184 347,30 грн., суму судового збору у розмірі 1 700,00 грн., суму витрат на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120,00 грн.

Ухвалою суду від 14 лютого 2012 року заяву представника ОСОБА_1 про перегляд вищевказаного заочного рішення залишено без задоволення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2014 року по справі № 2-7122/11 подання Другого Приморського ВДВС ОМУЮ про визнання мирової угоди на стадії виконання судового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволено, визнано мирову угоду про закінчення виконавчого провадження укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 29 серпня 2014 року за якою:

1. ОСОБА_1 визнає заборгованість перед ОСОБА_2 , що зазначену у рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2011 року у розмірі 186 167 (сто вісімдесят шість тисяч сто шістдесят сім) грн. 30 коп.

2. В рахунок погашення заборгованості у розмірі 186 167 грн. 30 коп., згідно із рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2011 року, ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_2 автомобіль марки LEXUS RX-300, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_2 .

3. У зв`язку з досягненням домовленості та добровільним врегулюванням порядку виконання судового рішення, виконавче провадження № 31752247 щодо виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 186 167 (сто вісімдесят шість тисяч сто шістдесят сім) грн. 30 коп., закінчується.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Хлебникова О.В. від 05 січня 2015 року ВП № 45925604 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

03 березня 2015 року ОСОБА_3 передано за актом-приймання передачі спірний транспортний засіб ОСОБА_4 на відповідальне зберігання.

06 березня 2015 року ОСОБА_3 звернувся із листом до відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Одеській області де зазначив, що він передав спірний транспортний засіб ОСОБА_4 та вона зазначила, що буде зберігати майно за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до акту опису й арешту майна від 17 квітня 2015 року складеного старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Хлебниковим О.В. транспортний засіб марки LEXUS RX-300, державний номер НОМЕР_1 сірого кольору описано, накладено арешт і передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 .

Не погоджуючись із вказаними діями старшого державного виконавця Щеглакова Н.П. звернулась до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Хлебникова О.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2015 року по справі № 522/11717/15-ц було задоволено скаргу ОСОБА_2 , визнано неправомірним дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Хлебникова О.В. щодо: порушення порядку проведення виконавчого провадження, відкритого відповідно до постанови ВП № 45925604, а також порушення майнових прав та інтересів ОСОБА_2 , скасовано арешт та заборону здійснювати відчуження накладеного на автомобіль марки LEXUS RX-300, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , відповідно до постанови ВП № 45925604.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі та визнано протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.

Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року.

Постановою в.о. начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гамбалем О.Є. від 20.10.2015 року, в межах наданих йому повноважень, на підставі приписів ст.83 Закону України №606, встановлено державному виконавцю Хлебникову О.В. провести подальші виконавчі дії, спрямовані на отримання від зберігача майна ОСОБА_4 автотранспортного засобу та передачі його ОСОБА_2

20 жовтня 2015 року відновлено виконавче провадження № 45925604, зберігачу автотранспортного засобу ОСОБА_5 направлено вимогу із зобов`язанням повернути автотранспортний засіб до відділу виконавчої служби. Також постановою державного виконавця Хлєбнікова О.В. від 20 жовтня 2015 року автотранспортний засіб оголошено у розшук, тому з підстав того що автомобіль марки LEXUS RX-300, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_2 оголошено у розшук.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Відповідно до пунктів 6, 7 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За статтею 368 частиною другою ЦПК України (в редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа) за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час видачі виконавчого документа, у виконавчому документі повинні бути зазначені резолютивна частина рішення.

Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися прав та обов`язків сторін та предмета позову.

У разі укладення сторонами мирової угоди за ч. 4 ст. 179 ЦПК України (в редакції на момент затвердження мирової угоди) суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. В ухвалі повинні бути зазначені умови затверджуваної судом мирової угоди сторін.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (чинного, на момент затвердження мирової угоди, видачі виконавчого листа) виконанню державною виконавчою службою підлягають рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах

Пунктом 5 статті 3 вказаного Закону(на час затвердження мирової угоди) було передбачено, що мирові угоди, які затверджені судом, відносяться до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Отже, на момент постановлення ухвали суду про визнання мирової угоди такий вид судового рішення як ухвала відносилась до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, а на час видачі виконавчого листа виконанню підлягали, в тому числі ухвали суду.

За пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішення є інші заходи, передбачені рішенням.

Ухвала суду про затвердження мирової угоди є судовим рішенням, викладеним у формі ухвали.

Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому, припинення «з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншою підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після його видачі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на таке пред`явлення.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий судовий розгляд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що випливає зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (Shmalkov. Ukraine, № 60750/00, § 43).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент вчинення виконавчих дій) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Оскільки мирова угода передбачала вжиття примусових заходів та можливість її примусового виконання, шляхом передачі у власність ОСОБА_2 автомобіля марки LEXUS RX-300, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , котрий наразі перебуває у розшуку та не знаходиться у розпорядженні ні у заявника (позивача) ні у відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заява про визнання мирової угоди, затвердженою ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2014 року такою, що не підлягає виконанню, підлягає задоволенню.

Однак колегія суддів не може погодитись із формулюванням резолютивної частини, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, визнати такою, що не підлягає виконанню, необхідно ухвалу про затвердження мирової угоди, а не саму мирову угоду, як зазначено у оскаржуваному судовому рішенні.

Щодо доводів апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Твердження скаржника апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, однак підлягає зміні у резолютивній частині шляхом викладення її у наступній редакції: «Визнати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2014 року, якою було затверджено мирову угоду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення боргу за договором позики, такою, що не підлягає виконанню».

Повний текст судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно із ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Головуючий суддя Громік Р.Д. 20 грудня 2021 увільнений від роботи, що підтверджується довідкою №361д від 20.12.2021р. відділу кадрової роботи та управління персоналом. Суддя-учасник колегії Драгомерецький М.М. перебував у відпустці з 21 по 23 грудня 2021 року включно, що підтверджується довідкою №362д від 20.12.2021р. відділу кадрової роботи та управління персоналом.

Повне судове рішення виготовлено 24 грудня 2021 року.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2020 року змінити.

Викласти резолютивну частину судового рішення наступного змісту:

«Визнати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2014 року, якою було затверджено мирову угоду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення боргу за договором позики, такою, що не підлягає виконанню».

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 грудня 2021 року.

Головуючий                                                        Р.Д. Громік

Судді:                                                        М.М. Драгомерецький

                                                               А.І. Дришлюк