ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 р. м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Станковська Г.А., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2021 року, -

У С Т А Н О В И Л А:

Цією постановою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, - притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КпАП України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Згідно постанови суду, 28.11.2021 року о 01.15 годині по проспекту Незалежності, 127 м. Чернівці було зупинено транспортний засіб марки «Опель», д.н.з. НОМЕР_2 , та встановлено, що ОСОБА_1 , будучи власником даного транспортного засобу, передав керування ОСОБА_2 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатами спеціального технічного засобу «Драгер», чим порушив п.2.9.г) Правил дорожнього руху України.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова суду винесена з грубим порушенням норм чинного законодавства, без повного, всебічного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального закону, а отже є такою, що підлягає скасуванню в апеляційному порядку.

ЄУНСС №727/11773/21 Головуючий у І інстанції: Смотрицький В.Г.

Провадження №33/822/723/21 Доповідач: Станковська Г.А.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

Зазначає, що йому не було відомо про те, що ОСОБА_2 знаходився в стані алкогольного сп`яніння, адже при ньому він алкоголь не вживав та про факт вживання його не повідомляв, як не повідомляли інші особи. По зовнішньому стану останній був нормальний, адекватний, будь-яких ознак сп`яніння він не бачив.

Окрім того, вважає, що працівниками поліції допущено порушення законодавства щодо складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Стверджує, що притягнення його до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності беззаперечних доказів того, що ОСОБА_2 перебував у стані сп`яніння. Водночас адміністративні матеріали таких доказів не містять, а зазначені обставини підлягають доведенню в судовому порядку в окремій справі.

А тому, вважає, що протокол про адміністративне правопорушення як доказ його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є недопустимим, тобто таким, що складений із грубим порушенням вимог законодавства.

Перевіривши доводи апеляційної скарги особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , який просив скасувати постанову районного суду й закрити провадження за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, заслухавши доводи адвоката Бурми А.С., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 294 ч.7 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Так, згідно до п.2.9.г) ПДР України, водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані. Відповідальність за невиконання зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за наведених в постанові обставин, підтверджені сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів, які покладені в основу прийнятого судом рішення, є правильними і доводи апеляційної скарги цього не спростовують.

Заперечення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не можуть бути взяті судом до уваги та доводяться наступними доказами.

Так, винуватість ОСОБА_1 доведена протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №331812, згідно якого 28.11.2021 р. о 01 год. 15 хв. в м. Чернівці по Проспекту Незалежності, 127 було зупинено т/з «OPEL» д.н.з. НОМЕР_2 та встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , будучи власником даного т/з, передав керування гр. ОСОБА_2 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатами спеціального технічного засобу «Драгер», чим порушив вимоги п.2.9.г) ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

На думку суду, даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, чітко викладено суть правопорушення.

Факт передачі транспортного засобу ОСОБА_1 водієві ОСОБА_2 в судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_1 підтвердив особисто, що також останній не спростовує і в апеляційній скарзі.

Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього адміністративне стягнення.

Апеляційна скарга особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 не містить доводів, які би вказували на незаконність ухваленого судом рішення.

Відсутність, на думку апелянта, видимих ознак сп`яніння у особи/водія ОСОБА_2 , якій ОСОБА_1 передав керування транспортним засобом, не звільняє водія/власника т/з від обов`язку пересвідчитись та впевнитись у тому, що така особа не перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції.

Доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, упередженого та спрощеного підходу до розгляду доказів в даній справі, незаконності та необґрунтованості постанови не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, а зводяться до незгоди з постановою суду першої інстанції і власного викладення обставин справи, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

Апеляційним судом враховується рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Підстав не довіряти наявним в матеріалах справи доказам немає. Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Районним судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9.г) ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП, а висновки суду першої інстанції про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які знаходяться в матеріалах справи та спростовують доводи апелянта викладені в скарзі.

За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції, як про те апелює ОСОБА_1 - немає.

Керуючись ст. 294 КпАП України, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Чернівецького

апеляційного суду                         Г.А. Станковська