Номер провадження: 22-ц/813/4798/21

Номер справи місцевого суду: 522/14174/15-ц

Головуючий у першій інстанції Загороднюк В. І.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2021 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Енергоресурс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег 3000» на  рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2018 року по цивільній справі за позовом Заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трілайн», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег 3000», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ллойд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Енергоресурс», третя особа Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, про знесення самочинно побудованого об`єкту, звільнення земельної ділянки, визнання незаконним та скасування протоколу загальних зборів, визнання недійсним акту прийому-передачі, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежилого приміщення від 20 травня 2013 року, 14 березня 2014 року, 20 березня 2013 року, 28 квітня 2014 року, 30 квітня 2014 року, зобов`язання знести самовільно побудоване нежиле приміщення

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року, Заступник прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Одеської міської ради звернувся до суду із позовом до відповідачів, у якому після їх уточнення просив суд:

- визнати незаконним та скасувати протокол № 3 загальних зборів учасників ТОВ «Трілайн» від 03.09.2012 р. стосовно передачі ОСОБА_1 в уставний фонд ТОВ «Трілайн» (код 37883930) нерухомого майна - приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,9 кв.м.;

- визнати недійсним акт прийому-передачі від 05.09.2012 р., відповідно до якого ОСОБА_1 передав в уставний фонд ТОВ Трілайн» (код 37883930) нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,9 кв.м.;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 25.10.2012 р., видане ТОВ «Трілайн» (код 37883930) на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,9 кв.м.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 36, що розташоване у м. Одеса, пляж «Аркадія», укладеного між  ТОВ  «Трілайн»  та ТОВ «Ковчег 3000» 20.05.2013 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 нежитлового приміщення № 36, що розташоване у м. Одеса, пляж «Аркадія», укладеного між ТОВ «Ковчег 3000» та ТОВ «Ллойд» 14.03.2014 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 нежитлового приміщення № 36, що розташоване у м. Одеса, пляж «Аркадія», укладеного між ТОВ «Ковчег 3000» та ТОВ «Ллойд» 20.03.2013 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 нежитлового приміщення № 36, що розташоване у м. Одеса, пляж «Аркадія», укладеного між ТОВ «Ллойд» та ТОВ «Афраній» 28.04.2014 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 нежитлового приміщення № 36, що розташоване у м. Одеса, пляж «Аркадія», укладеного між ТОВ «Ллойд» та ТОВ «Афраній» 30.04.2014 року;

- зобов`язати ОСОБА_1 знести самовільно побудоване нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,9 кв.м. та звільнити земельну ділянку;

- визначити порядок виконання судового рішення, вказавши що воно є підставою для скасування Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції реєстрації права власності за ТОВ «Трілайн» (код 37883930) на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,9 кв.м.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2018 року позов  задоволено.

Визнано незаконним та скасовано протокол № 3 загальних зборів учасників ТОВ «Трілайн» від 03.09.2012 р. стосовно передачі ОСОБА_1 в уставний фонд ТОВ «Трілайн» (код 37883930) нерухомого майна - приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,9 кв.м.

Визнано недійсним акт прийому-передачі від 05.09.2012 р., відповідно до якого ОСОБА_1 передав в уставний фонд ТОВ Трілайн» (код 37883930) нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,9 кв.м.

Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності від 25.10.2012 р., видане ТОВ «Трілайн» (код 37883930) на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,9 кв.м.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 36, що розташоване у м. Одеса, пляж «Аркадія», укладеного між ТОВ  «Трілайн»  та ТОВ «Ковчег 3000» 20.05.2013 року.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 нежитлового приміщення № 36, що розташоване у м. Одеса, пляж «Аркадія», укладеного між ТОВ «Ковчег 3000» та ТОВ «Ллойд» 14.03.2014 року.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 нежитлового приміщення № 36, що розташоване у м. Одеса, пляж «Аркадія», укладеного між ТОВ «Ковчег 3000» та ТОВ «Ллойд» 20.03.2013 року.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 нежитлового приміщення № 36, що розташоване у м. Одеса, пляж «Аркадія», укладеного між ТОВ «Ллойд» та ТОВ «Афраній» (нині Товариство з обмеженою відповідальністю „УКР ЕНЕРГОРЕСУРС”) 28.04.2014 року.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 нежитлового приміщення № 36, що розташоване у м. Одеса, пляж «Аркадія», укладеного між ТОВ «Ллойд» та ТОВ «Афраній» (нині Товариство з обмеженою відповідальністю „УКР ЕНЕРГОРЕСУРС”) 30.04.2014 року.

Зобов`язано ОСОБА_1 знести самовільно побудоване нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,9 кв.м. та звільнити земельну ділянку.

Визначено порядок виконання судового рішення, а саме, що рішення суду є підставою для скасування Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції реєстрації права власності за ТОВ «Трілайн» (код 37883930) на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,9 кв.м.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Енергоресурс»  та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковчег 3000» подали до суду апеляційні скарги, у яких посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2018 року та ухвалити нове рішення про відмову в позові в частині позовних вимог щодо зобов`язання ОСОБА_1 знести самовільно побудоване нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,9 кв.м. та звільнити земельну ділянку, а в іншій частині позовних вимог – закрити провадження у справі з підстав порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 ЦПК України.

У відзиві на апеляційні скарги, заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №3, посилаючись на їх необґрунтованість, просить суд у задоволенні апеляційних скарг ТОВ «Енергоресурс» та ТОВ «Ковчег 3000» відмовити у повному обсязі, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2018 року – залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 23.12.2021 року,  з`явилися: представник позивача – ОСОБА_2 та прокурор Бондаревський О.М.

Інші учасники процесу до суду апеляційної інстанції не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом ч.ч. 1, 4  ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.06.2012 р. по справі № 1522/12744/12 за ОСОБА_1 визнане право власності на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,90 кв.м., визнано дійсним договір купівлі-продажу від 09.04.2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.07.2013 р. зазначене заочне рішення суду скасоване.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.09.2013 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Одеської міської ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності відмовлено. (а.с. 23 - 31)

Згідно технічного паспорту, що виготовлений станом на 15.06.2012 року нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1   має загальну площу 96,9 кв.м. (а.с. 18 - 20)

Документи на будівництво спірного об`єкту у ОСОБА_1 відсутні, що свідчить, що спірний об`єкт побудовано самочинно.

Згідно протоколу № 3 Загальних зборів учасників ТОВ «Трілайн» від 03.09.2012 року ОСОБА_1 вніс до статутного капіталу Товариства нежитлове приміщення загальною площею 96,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту прийому-передачі від 05.09.2012 р. прийнято до уставного фонду ТОВ «Трілайн» нежитлове приміщення загальною площею 96,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 21- 22)

25.10.2012 р. ТОВ «Трілайн» отримало свідоцтво про право власності на зазначений об`єкт, підставою для його видачі є: протокол № 3 загальних зборів учасників ТОВ «Трілайн» від 03.09.2012 р., акт прийому-передачі від 05.09.2012 р. Зазначене свідоцтво видане замість рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.06.2012 р. по справі № 1522/12744/12. (а.с. 17)

Згідно договору купівлі-продажу від 20.05.2013 р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. та зареєстровано в реєстрі за №  6258 ТОВ «Трілайн» продало ТОВ «Ковчег 3000» нежитлове приміщення № 36 загальною площею 96,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, пляж «Аркадія». (а.с. 78 - 80)

Згідно договору купівлі-продажу від 14.03.2014 р., що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Труш М.О. ТОВ «Ковчег 3000» продало ТОВ «Ллойд» 1/2 частину нежитлового приміщення № 36 загальною площею 96,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, пляж «Аркадія».

Також на підставі договору купівлі-продажу від 20.03.2014 р. ТОВ «Ковчег 3000» продало іншу 1/2 частину спірного приміщення ТОВ «Ллойд». (а.с. 81 – 82, 87)

Згідно договору купівлі-продажу від 28.04.2014 р., що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Труш М.О. та зареєстрований в реєстрі за №  790 ТОВ «Ллойд» продало ТОВ «Афраній» 1/2 частину нежитлового приміщення № 36 загальною площею 96,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, пляж «Аркадія».

Також, на підставі договору купівлі-продажу від 30.04.2014 р. що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Труш М.О. та зареєстрований в реєстрі за №  796  ТОВ «Ллойд» продало 1/2 частину спірного нежитлового приміщення ТОВ «Афраній». (а.с. 83 - 84, 85 - 86)

Як вбачається з протоколу № 2 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Афраній» від 14.05.2015 року та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців учасників Товариство з обмеженою відповідальністю «Афраній» змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю „УКР ЕНЕРГОРЕСУРС”. (а.с190 - 191)

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову, районний суд виходив з того, що оскільки нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,9 кв.м. не введено до експлуатації, скасоване рішення суду, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на спірне майно, відповідно відсутні правові підстави для подальшого відчуження ОСОБА_1 спірного об`єкту, а також отримання свідоцтва про право власності та його реєстрації за ТОВ «Трілайн», у зв`язку із чим підлягають визнанню недійсними договори купівлі-продажу нежилого приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,9 кв.м., що були укладені в подальшому, а саме 20.05.2013 року між ТОВ  «Трілайн»  та ТОВ «Ковчег 3000», 14.03.2014 р. та 20.03.2013 р. між ТОВ «Ковчег 3000» та ТОВ «Ллойд», 28.04.2014 р. та 30.04.2014 р. між ТОВ «Ллойд» та ТОВ «Афраній». Крім того, суд також дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 самовільно побудоване нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,9 кв.м., тому його слід зобов`язати знести вказане приміщення та звільнити земельну ділянку.

Проте, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом та розгляду справи судом першої інстанції установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена й у частині першій статті 19 ЦПК України у діючій редакції.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

За змістом статті 1 ГПК України (в редакції, чинній станом на час звернення з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання;наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Стаття 12 ГПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом та розгляду справи судом першої інстанції, як і стаття 20 цього Кодексу у діючій редакції, визначають коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема й справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У справі, яка розглядається, встановлено, що у липні 2015 року, Заступник прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Одеської міської ради звернувся до суду із позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трілайн», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег 3000», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ллойд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Енергоресурс», третя особа Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, у якому просив суд визнати незаконним та скасувати протокол № 3 загальних зборів учасників ТОВ «Трілайн» від 03.09.2012 р. стосовно передачі ОСОБА_1 в уставний фонд ТОВ «Трілайн» (код 37883930) нерухомого майна - приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,9 кв.м.; визнати недійсним акт прийому-передачі від 05.09.2012 р., відповідно до якого ОСОБА_1 передав в уставний фонд ТОВ Трілайн» (код 37883930) нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,9 кв.м.; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 25.10.2012 р., видане ТОВ «Трілайн» (код 37883930) на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,9 кв.м.; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 36, що розташоване у м. Одеса, пляж «Аркадія», укладеного між        ТОВ  «Трілайн»  та ТОВ «Ковчег 3000» 20.05.2013 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 нежитлового приміщення № 36, що розташоване у м. Одеса, пляж «Аркадія», укладеного між ТОВ «Ковчег 3000» та ТОВ «Ллойд» 14.03.2014 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 нежитлового приміщення № 36, що розташоване у м. Одеса, пляж «Аркадія», укладеного між ТОВ «Ковчег 3000» та ТОВ «Ллойд» 20.03.2013 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 нежитлового приміщення № 36, що розташоване у м. Одеса, пляж «Аркадія», укладеного між ТОВ «Ллойд» та ТОВ «Афраній» 28.04.2014 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 нежитлового приміщення № 36, що розташоване у м. Одеса, пляж «Аркадія», укладеного між ТОВ «Ллойд» та ТОВ «Афраній» 30.04.2014 року; зобов`язати ОСОБА_1 знести самовільно побудоване нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,9 кв.м. та звільнити земельну ділянку; визначити порядок виконання судового рішення, вказавши що воно є підставою для скасування Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції реєстрації права власності за ТОВ «Трілайн» (код 37883930) на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,9 кв.м.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2018 року, представник ТОВ «Укр Енергоресупс» звертався до суду першої інстанції із заявою (том 2: а.с. 17-25), у якій просив закрити провадження по вказаній цивільній справі в частині вищевказаних позовних вимог, окрім зобов`язання ОСОБА_1 знести самовільно побудоване нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 96,9 кв.м. та звільнити земельну ділянку.

Однак ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.01.2018 року в задоволенні вказаного клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог було відмовлено, оскільки один із відповідачів по справі є фізичною особою – ОСОБА_1 , тому вищезазначені вимоги слід розглядати в порядку цивільного судочинства (том 2: а.с. 32).

Разом з тим, апеляційний суд вважає зазначити наступне.

Згідно з пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 № 3, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, шо виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12 ГПК), віднесено до компетенції господарських судів.

У зв`язку з наведеним, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є як правило фізична особа).

Так, оскаржуваним рішенням за позовом Заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в інтересах Одеської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України визнано незаконним та скасовано протокол № 3 загальних зборів учасників ТОВ «Трілайн» від 03.09.2012. та визнано недійсним акт прийому-передачі спірного об`єкту від 05.09.2012 року на користь ТОВ «Трілайн».

Разом з тим, відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Згідно з ч. 1 ст. 87 ГК України сума вкладів учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГК України вкладами учасників господарського товариства можуть бути будинки, споруди.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 вносив вклад до статутного капіталу у вигляді Спірного об`єкту, саме будучи учасником ТОВ «Трілайн» на підставі протоколу №3.

Зазначена позовна вимога стосується спору, який виник суто із господарської діяльності юридичної особи та пов`язаний із формуванням статутного капіталу товариства за рахунок внеску засновника товариства, що виключає можливість розгляду такого спору судом загальної юрисдикції.

Виходячи із зазначеного, спір про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства та акту приймання-передачі майна, укладеного на виконання такого рішення, який виник між органом місцевого самоврядування та господарським товариством, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Так, пунктом 27 постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 № З, роз`яснено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких згідно зі статтею 19 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують. У зв`язку із цим суд відповідно до частини першої статті 21, статті 393 ЦК визнає незаконним і скасовує такий акт, виданий владним органом, повністю або частково, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво про право власності - це правовстановлюючий документ, який посвідчує майнове право власника на нерухоме майно ТОВ «Трілайн», у зв`язку із чим, відносини, які виникають з приводу оскарження права власності, підлягають розгляду судами цивільної або господарської юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору. Оскаржуване свідоцтво про право власності видане на ім`я саме господарського товариства - ТОВ «ТРІЛАЙН», яке і є належним відповідачем за вимогами про скасування такого свідоцтва.

Отже, спір в частині визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності виник між двома юридичними особами Заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави - Одеської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України, з однієї сторони, та ТОВ «Трілайн», яке є належним відповідачем за вимогами про скасування свідоцтва про право власності, з іншої сторони.

При цьому, згідно з п. б ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності від 25.10.2012, виданого ТОВ «Трілайн» на нежиле приміщення, підлягають розгляду судами господарської юрисдикції.

Оскаржуваним рішенням в інтересах Одеської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України також винесено рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 36, що розташоване у м. Одеса, пляж «Аркадія», укладеного між ТОВ «Трілайн» та ТОВ «Ковчег 3000» 20.05.2013, договір купівлі-продажу % нежитлового приміщення, укладеного між ТОВ «Ковчег 3000» та ТОВ «Ллойд» 14.03.2014, договору купівлі-продажу 1/2 нежитлового приміщення, укладеного між ТОВ «Ковчег 3000» та ТОВ «Ллойд» 20.05.2014, договору купівлі –продажу 1/2  нежитлового приміщення, укладеного між ТОВ «Ллойд» та ТОВ «Афраній» 28.04.2014, договору купівлі-продажу Ѕ нежитлового приміщення, укладеного між ТОВ «Ллойд» та ТОВ «Афраній» 30.04.2014.

Разом з тим, судом першої інстанції дано таким чином правову оцінку щодо господарських договорів, які виникли із господарських правовідносин та укладені між господарськими товариствами.

Однак, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України (в ред. від 03.08.2017 р.) саме господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України (в ред. від 15.12.2017р.) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, шо виникають при укладанні, зміні, розірвані, виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» № 10 від 24.10.2011, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з визнанням недійсними договорів, укладених суб`єктами господарювання.

Як вбачається із змісту п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11, з урахуванням приписів статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, справи зі спорів, пов`язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, розглядаються господарськими судами за одночасної наявності двох умов: якщо ці спори виникають з цивільних (ч.1 ст.1 ЦК України) або господарських (ст. 3 ГК України) відносин, у тому числі з корпоративних, та суб`єктний склад сторін спору відповідає вимогам статті 1 ГПК.

Таким чином, вимоги про визнання таких договорів недійсними повинні розглядатись також господарськими судами та не можуть бути предметом розгляду судів загальної юрисдикції.

Також апеляційний суд зазначає, що за приписами ГПК України в редакції, що була чинною на час пред`явлення позову та вирішення справи судом першої інстанції:

-право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом;

-юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 ч.ч. 1, 2);

-до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, у тому числі, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа (ст. 20 ч. 1 п. 1), інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (ст. 20 ч. 1 п. 15);

-сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (ст. 45 ч. 1).

Отже, як позивачами, так і відповідачами у спорах, на які поширюється юрисдикція господарських судів, можуть бути в тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями (якщо законом прямо не передбачено винятку з цього правила), а визначений у ст. 20 ГПК України перелік справ (спорів), які належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним. Визначальними для віднесення спору до юрисдикції господарського суду є характер спірних правовідносини, а саме, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих законодавством, спору про право, що виник із таких відносин, наявність у законі норми, що передбачала б вирішення справи господарським судом, відсутність норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції, а також суб`єктний склад сторін відповідних відносин, з яких виник спір.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦПК України (діючого на час подачі прокурором додаткових позовних вимог прокурором) та ст. 20 ЦПК України на час прийняття судом оскаржуваного рішення, не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в ухвалі від 10.05.2017 по справі 359/4552/14ц, не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанцій помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства і неправильно визначив юрисдикційність спору, який виник між юридичними особами-сторонами у справі.

Згідно ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо підчас розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255та 257цього Кодексу.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частина друга статті 377 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст.377ЦПК України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Враховуючи те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2018 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.255 та ч. ч., 1, 2 ст.377 ЦПК України, оскільки заявлені позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства.

Крім того, на виконання вимог ч.1 ст. 256 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, та він має право протягом десяти днів з дня отримання ними відповідної постанови звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 377, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,–

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Енергоресурс» – задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег 3000» - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2018 року – скасувати.

Прийняти постанову.

Провадження по справі за позовом Заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трілайн», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег 3000», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ллойд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Енергоресурс», третя особа Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, про знесення самочинно побудованого об`єкту, звільнення земельної ділянки, визнання незаконним та скасування протоколу загальних зборів, визнання недійсним акту прийому-передачі, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежилого приміщення від 20 травня 2013 року, 14 березня 2014 року, 20 березня 2013 року, 28 квітня 2014 року, 30 квітня 2014 року, зобов`язання знести самовільно побудоване нежиле приміщення – закрити.

Роз`яснити позивачу про наявність у нього десяти днів, з дня отримання постанови звернутися із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.  

Повний текст судового рішення складено 29.12.2021 року.

Головуючий                                                                Т.В. Цюра

Судді:                                                                Л.А. Гірняк

                                                               С.М. Сегеда