ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

              Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Харківської області (головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді -Калініченко Н.В., Савченко А.А.) від 11.07.2007 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Істоміна О.А., судді -Горбачова Л.П., Лащенко Л.Д.) від 03.09.2007 року, у справі № 21/189-07 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким державну закупівлю на 2007 рік Комунального закладу охорони здоров'я “Харківський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення” визнати як таку, що проведена з порушенням Закону України “Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти”, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.2², 4¹ Закону України “Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти”, ст.43 ГПК України в частині неповноти встановлення обставин справи.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом (остаточно заявлені позовні вимоги) про визнання державної закупівлі на 2007 рік за державні кошти Комунального закладу охорони здоров'я “Харківський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення” такою, що проведена з порушенням Закону України “Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти” (т.2 а.с.5). Позивач вважає, що відповідачем порушено ст.ст. 2¹, 4¹ Закону України “Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти” (надалі Закон) в частині принципів державних закупівель та їх планування і у сфері забезпечення прозорості при здійсненні державних закупівель та оприлюднення інформації щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти (т.1 а.с.2-3, т.2 а.с.4-5).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди обох інстанцій виходили із встановлення на підставі оцінки доказів по справі того факту, що відповідачем не порушені норми Закону при підготовці і здійсненні державних закупівель у 2007 році.

Касаційна інстанція погоджується з мотивами відмови в позові позивачу, які викладені в ухвалених по справі судових актах, а касаційну скаргу вважає такою, що ґрунтується на помилковому трактуванні положень чинного матеріального та процесуального законодавства України.

Також касаційна інстанція відзначає наступне.

Відповідно до п.3 ст.4² Закону, неоприлюднення замовником інформації щодо здійснення державних закупівель, передбаченої цим Законом, в інформаційній системі у мережі Інтернет, яка відповідає вимогам, визначеним цим Законом, може оскаржуватися в порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону, або в судовому порядку та є підставою для відміни торгів.

Згідно ст.36 Закону, з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і свобод у сфері закупівель будь-який учасник або інша особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність замовника до Комісії, або до суду згідно з цим Законом.

Наведене узгоджується з приписами ст.1 ГПК України, відповідно до яких позивач може звернутися до суду з позовом про захист своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом (ст.4¹ ГПК України).

Як вбачається з ст.ст.28, 37, 37¹ Закону способами захисту в суді можуть бути: визнання недійсними процедур торгів, визнання торгів такими, що не відбулись, відміна торгів.

Позивачка звернулась до суду з вимогою про визнання державної закупівлі на 2007 рік за державні кошти відповідача такою, що проведена з порушенням Закону, що по-перше, фактично є встановленням факту (непозовне провадження), яке само по собі не тягне в якості наслідку автоматичного відновлення будь-якого права чи інтересу позивачки в разі задоволення позову; по-друге, позивачка не зазначає яким чином відповідачем порушені в процедурі підготовки та проведення державних закупівель у 2007 році саме її права або інтереси. Колегія суддів відзначає, що посилаючись на порушення відповідачем приписів Закону, позивачка фактично перебрала на себе функції органів, які здійснюють державний нагляд, контроль та координацію у сфері закупівель (ст.3 Закону).

Крім того, оскільки позивачка не зазначає, що мала на меті приймати участь у всіх без винятку проведених відповідачем процедурах закупівлі товарів за державні кошти (т.1 а.с.99, 121-127), то ставлячи під сумнів законність та прозорість їх підготовки та проведення (де є певне коло визначених переможців/учасників закупівель), остання фактично зловживає правом, що є підставою для відмови у захисті цивільного права або інтересу такої особи (ст.13, ч.3 ст.16 ЦК України).

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁸, п.1 ч.1 ст.111⁹, ст. 111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 від 26.09.2007 року № 490 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2007 року у справі № 21/189-07 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2007 року у справі № 21/189-07 -без змін.