Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22-ц-32/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Крімченко С.А.

18                       Доповідач Белінська  І. М.   

РІШЕННЯ

Іменем України

26.01.2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

                 Белінської І.М. –головуючої,

                 Франко В.А.,

                 Черненка В.В.,

при секретареві –Донець А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Олександрійського міськрайонного суду від 18 червня 2010 року в цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства Комерційний банк “Надра”, від імені якого діє Кіровоградське регіональне управління, до нього, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

                                             ВСТАНОВИЛА:

                   У жовтні 2009 року ВАТ КБ “Надра” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором.

                   Зазначав, що 2.02.2006 року між ВАТ КБ “Надра” та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір на суму 21 731 Євро для придбання автотранспортного засобу під 8,5% річних, із сплатою комісійних в розмірі 0,5% від фактичної суми заборгованості по кредиту за кожен календарний місяць користування кредитом,  з терміном погашення кредиту до 30.01.2012 року та мінімальним місячним платежем у повернення кредиту в розмірі 456,81 Євро.

                   У забезпечення виконання позичальником зобов”язань за кредитним договором між банком та відповідачами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 були укладені договори поруки.          

                    Посилаючись на неналежне виконання позичальником умов договору по своєчасному поверненню кредиту, що призвело до виникнення, станом на 25.09.2009 року, заборгованості в розмірі 116 448,26 Євро, позивач просив стягнути зазначену суму з відповідачів солідарно.

                     У червні 2010 року ОСОБА_5 подав позов про визнання зазначеного кредитного договору та договору застави автомобіля недійсними. Посилався на те, що ВАТ КБ “Надра” не мав належної ліцензії для здійснення кредитування фізичних осіб в іноземній валюті, а тому оспорюваний договір суперечить вимогам Закону України “Про банки і банківську діяльність”(а.с.125-127).

                  Ухвалою суду від 5.05.2010 року забезпечено первісний позов шляхом арешту автомобіля SKODA SUPER B Classic, 2006 року випуску, що належить ОСОБА_5, з передачею його  на відповідальне зберігання банку (а.с.112).

                   Ухвалою від 18.06.2010 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_5 про зупинення провадження в справі за первісним позовом до розгляду його позову до ВАТ КБ “Надра” про визнання кредитного договору та договору застави автомобіля недійсними (а.с.134).

                   Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 18 червня 2010 року позов ВАТ КБ “Надра” задоволено : з відповідачів на користь позивача стягнуто солідарно 116 448, 26 Євро кредитної заборгованості, що в еквіваленті складає 1 367 102, 58 гривень. В позові ОСОБА_5 до ВАТ КБ “Надра” –відмовлено.

                    В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення та ухвалу суду першої інстанції від 18.06.2010 року через порушення норм цивільного процесуального права, яке призвело до ухвалення незаконного і необгрунтованого рішення.

                    Вказує на те, що суд безпідставно об”єднав в одне провадження первісний позов та його позов про визнання кредитного договору недійсним, незаконно відмовивши йому у зупиненні провадження в справі за позовом ВАТ КБ “Надра” до розгляду його позову.

                    Суд першої інстанції неповно з”ясував обставини справи щодо наявності підстав для стягнення боргу з поручителів, оскільки належні докази про отримання ними в установлений законом строк повідомлення з пропозицією виконати умови договору про сплату боргу за позичальника у матеріалах справи відсутні.

                     Відмовляючи в задоволенні його позову, суд не зазначив норми матеріального права, на підставі яких він вирішив справу.

                     Заслухавши пояснення представників відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_8 та позивача ОСОБА_9, дослідивши долучені до справи докази та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вирішила, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру пені із залишенням без змін в іншій його частині з таких підстав.

                      Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання  кредитного договору недійсним, суд дійшов висновку про те, що ВАТ КБ “Надра” при укладанні кредитного договору в іноземній валюті діяв на підставі ліцензії №21, виданої 30.06.2000 року Національним Банком України, та додатку №21-2 від 4.11.2005 року, якими позивачу було надано право здійснювати операції з валютними цінностями, у тому числі операцій з використанням іноземної валюти як засобу платежу, що відповідає вимогам ст.ст.47, 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та не суперечить п.4ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

              Такий висновок грунтується на належній оцінці судом письмового доказу –ліцензії та додатку до неї від 4.11.2005 року, який був чинний на час укладання спірного договору та який містить дозвіл Національного Банку України ВАТ  КБ “Надра” на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, як складової частини дозволу на здійснення банком операцій з валютними цінностями (а.с.75).

              Статті 47 та 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” визначають операції банків із розміщення та залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

               Не відповідають матеріалам справи і доводи апеляційної скарги про те, що насправді кредит було видано у національній грошовій одиниці України –гривні, а не в іноземній валюті (євро), оскільки зміст кредитного договору від 2.02.2006 року (а.с.11), платіжний документ на видачу готівки від 2.02.2006 року (а.с.16), заява ОСОБА_5 про надання кредиту суперечать цим доводам.

               Задовільняючи первісний позов суд повно та всебічно з”ясував обставини, що мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права.

                Встановлено, що відповідач ОСОБА_5 отримав на підставі кредитного договору з ВАТ КБ “Надра” від 2.02.2006 року кошти у сумі 21 731 євро в порядку та на умовах, обумовлених цим договором ( п.1 договору).  Кінцевим терміном повернення кредиту було визначено 30.01.2012 року (п.4.4.4). Повернення кредиту повинно було здійснюватися щомісячними мінімально необхідними платежами в розмірі 456,61 євро до 20 числа поточного місяця.

               Згідно із розрахунком, станом на 25.09.2009 року, ОСОБА_5 прострочив виконання зобов”язання за договором, сплативши за весь час дії договору 598,93 євро в погашення основного боргу, 1 672,08 євро –відсотків за користування кредитом, 1 988 євро –пені за прострочення сплати основного боргу, 1 104,80 євро  - комісії.  Останньою датою сплати основного боргу (так званого “тіла кредиту”) є 16.05.2006 року.

         За таких  обставин,  згідно із ч.2ст.1054, ч.2ст.1050 ЦК України, п.4.2.4 кредитного договору ВАТ КБ “Надра” має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов”язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, інших платежів, передбачених цим договором та можливих штрафних санкцій.

            Встановивши, що сума неповернутого позивачальником кредиту складає 21 132, 07 євро, процентів за користування кредитом ( станом на 25.09.2009 року) –4 983,03 євро,  комісії –3 536,09євро, пені за прострочення кредиту –86 797, 07 євро, суд першої інстанції стягнув солідарно з нього та поручителів, залучених до участі в справі в якості співвідповідачів, загальну суму заборгованості –116 448, 26 євро.

            Поручителями –іншими відповідачами рішення суду в апеляційному порядку не оскаржене. Рішення суду про стягнення боргу у солідарному порядку не порушує права відповідача ОСОБА_5, який подав апеляційну скаргу. Крім того, судом правильно встановлена відсутність обставин, які б могли свідчити про припинення поруки на час звернення позивача до суду із цим позовом

            Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального права, за виключенням рішення в частині стягнення пені в розмірі 86 797, 07 євро, оскільки відповідно до ч.3ст.551 ЦК України суд мав підстави з власної ініціативи зменшити розмір неустойки , якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

           Так, на час звернення позивача до суду із позовом термін погашення кредиту за договором не минув, отже збитки позивача складаються з сум неотриманого тіла кредиту станом на  16.10.2009 року, відсотків за користування кредитом та комісії за обслуговування кредиту, що не перевищує 20 000 євро. За таких обставин, нарахована позивачем неустойка в сумі 86 797, 07 євро явно значно перевищує розмір завданих порушенням зобов”язання збитків, а тому підлягає зменшенню до 20 000 євро. Крім того, слід врахувати, що за час дії кредитного договору курс євро до гривні значно змінився в бік знецінення гривні, що є загальновідомим фактом, і що має значення для визначення розміру завданих кредитору збитків в межах наданих   ним доказів.

            Таким чином, позов ВАТ КБ “Надра” підлягає задоволенню частково, на загальну суму 49 651,19 євро.

            Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом норм цивільного процесуального права  під час вирішення питання про відкриття провадження в цивільній справі за його позовом до ВАТ КБ “Надра” про визнання кредитного договору та договору застави автомобіля недійсними, прийняття цієї заяви як зустрічного позову та про відмову у задоволенні  заяви про зупинення провадження в справі за первісним позовом до розгляду справи за його позовом є слушними, однак це порушення не призвело до ухвалення судом неправильного рішення, а тому не є підставою для скасування такого рішення в апеляційному порядку (ч.3ст.309 ЦПК України). Ніяких нових доказів ОСОБА_5 до апеляційної скарги не надав.

               На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів

                                       ВИРІШИЛА:

               Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовільнити частково. Рішення Олександрійського міськрайонного суду від 18 червня 2010 року змінити в частині визначення розміру пені, що підлягає стягненню у солідарному порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ВАТ КБ “Надра”, зменшивши його з 86 797,07 євро до 20 000 євро, у зв”язку з чим стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 солідарно на користь відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” 49 651,19 євро заборгованості за кредитним договором, що еквівалентно 586 877грн. 07коп.

             В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

             Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧА:

СУДДІ: