Справа № 2-а-430/11

ПОСТАНОВА

іменем України

          01 лютого 2011    року                                                                                       м. Ніжин          

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської  області в складі

головуючої - судді Діденко О.П.,

при секретарі  Шадурі І.Ю.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині справу за адміністративним  позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Ніжинського   ВДАІ Білана Богдана Миколайовича  про  визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

У позові      позивач ОСОБА_1  просив  визнати протиправними дії  відповідача  -   інспектора ДПС Ніжинського   ВДАІ Білана Богдана Миколайовича  по складанню 24 січня 2011 року постанови  серії СВ № 018878  в справі про адміністративне правопорушення  та скасувати зазначену постанову, якою на нього накладено адміністративне стягнення за ст.122 ч.1 КУпАП  за порушення  п.18.1 ПДР України  за  ненадання  переваги в русі пішоходам на нерегульованому пішохідному переході  на вул.Московській у м.Ніжині  під час керування автомобілем марки ІВЕКО,   державний номерний знак  НОМЕР_1,   так як вважає, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно, бо  він правопорушення не вчиняв. Також просив закрити  провадження в адміністративній справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1   позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та пояснив,  що  в зазначений у постанові час  він рухався по  вул..Московській з боку вул..Космонавтів  до центру міста  і був зупинений відповідачем у той час, коли  автомобіль знаходився якраз на пішохідному переході, а жінка-пішохід тільки-но ставала на пішохідний перехід з іншого боку дороги,  та як на доказ, посилався на свідка ОСОБА_3

Відповідач  інспектор Білан Б.М. позовні вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити та пояснив, що   керований  позивачем автомобіль  був зупинений ним з ОСОБА_4, з яким він ніс службу  по дотриманню порядку за дорожнім рухом, на пішохідному переході на вул..Московській у той час, коли автомобілі, які рухались у зустрічному напрямку, вже зупинилися, надаючи перевагу в русі пішоходам, і три пішоходи, які були на пішохідному переході, змушені були зупинитися, щоб пропустити автомобіль позивача. Також  пояснив, що свідка ОСОБА_3 в автомобілі позивача взагалі не було, а була  жінка з дитиною.

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що  він та його дружина з дитиною знаходилися у автомобілі позивача, який є  батьком його дружини, у той час, коли автомобіль був зупинений інспектором,   та що коли автомобіль  розпочав рух через пішохідний перехід, то на ньому пішоходів не було, а жінка розпочала рух, коли  вже автомобіль рухався по переходу. При цьому дати відповідь на питання відповідача  з приводу того,  хто конкретно з інспекторів: він чи ОСОБА_4 зупиняли автомобіль та який службовий автомобіль  знаходився поруч,  свідок не зміг.

Свідок ОСОБА_4  дав показання,  аналогічні поясненням відповідача Білана Б.М.   

Заслухавши пояснення    сторін, свідків,    дослідивши   письмові докази,  суд приходить до слідуючого висновку.

          Відповідно до ст.71 ч.1 КАС України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, а відповідно до  частини другої зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

         У протоколі про адміністративне правопорушення на а.с.2, позивач, даючи пояснення, не вказував на свідка ОСОБА_3  На його відсутність  вказували і відповідач та свідок ОСОБА_4 Тому показання зазначеного свідка не можуть бути визнані судом належним доказом у підтвердження відсутності в діях позивача порушення ПДР України, до того ж даний свідок вказував на одночасне знаходження на пішохідному переході як  автомобіля позивача, так і пішохода, що є,  навпаки,  доказом порушення ПДР України в діях позивача. На одночасне знаходження на пішохідному переході автомобіля та пішоходів вказував і сам позивач.

           За таких обставин суд приходить до висновку,  що оскаржувана постанова винесена з  дотриманням  вимог законодавства, а саме, що  в діях позивача наявні подія та  склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП, тому дії відповідача по її складанню є правомірними, а позивачем заявлені вимоги  не  обґрунтовані,    тому  у їх задоволенні слід відмовити.      

     Вимога позивача про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не ґрунтується на вимогах закону та не може бути задоволена судом, так як повноваженням щодо закриття провадження у справі  про адміністративне правопорушення наділений орган, який розглядає справу про накладення адміністративного стягнення за правилами, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення, а дана справа розглядається  в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства. У відповідності до п.3 ч.3 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на  публічно-правові справи про накладення  адміністративних стягнень.

          Керуючись ст.ст.  158-163, 171-2  Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 122 ч.1,  293  КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1   до інспектора ДПС Ніжинського   ВДАІ Білана Богдана Миколайовича  про визнання  протиправними дій  по складанню 24 січня 2011 року постанови  серії СВ № 018878  в справі про адміністративне правопорушення  та скасування постанови   серії СВ № 018878  від 24 січня 2011 року  про накладення на ОСОБА_1   адміністративного  стягнення за ст.122 ч.1 КУпАП, про закриття провадження в адміністративній справі відмовити.

          Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

                              Суддя                                                  Діденко О.П.

,