Справа № 2-45/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03 лютого 2011 року Скадовський районний суд Херсонської області у складі:

                    головуючого судді                              Клімченка М.І.

                    при секретарі                                        Березюк О.С.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Скадовську цивільну справу за позовом   виконавчого комітету Скадовської міської ради  до  ОСОБА_1, ОСОБА_2,  треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_4  про  визнання договору дарування недійсним, позовну заяву Скадовської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання права власності на безхазяйне майно  –

В С Т А Н О В И В:

          Виконавчий комітет Скадовської міської ради звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів посилаючись на те, що на підставі рішень виконкому Скадовської міської ради від 01.10.86р. № 242/21 та від 21.01.1987р. № 16/2  БМУ № 23 для будівництва житлового будинку була надана земельна ділянка з вилученням земельних ділянок та зносом житлових будинків у громадян, в тому числі і будинку, розташованому по АДРЕСА_1, який належав  громадянам ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на праві власності. Згідно діючого на тої час законодавства ОСОБА_6 було надано забудовником гарантійне зобов’язання про компенсаційні виплати в зв’язку з зносом її частки будинку, а саме – грошова компенсація за дім та забезпечення благоустроєним житлом у вигляді однокімнатної квартири в збудованому будинку. ОСОБА_6 погодилась з запропонованим способом компенсацій  і отримала як грошову компенсацію за знесену належну її частину житлового будинку, надвірні будівлі та зелені насадження у розмірі 2982,0 крб., так і однокімнатну квартиру АДРЕСА_2. Вважає, що  право власності ОСОБА_6 на належне їй майно було припинено в зв’язку з вилученням земельної ділянки і зносом належної їй частини житлового будинку для державних і громадських потреб, тому договір дарування є недійсним з підстав недодержання вимог, необхідних для чинності правочину, а саме: зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Скадовська міська рада  звернулась до суду з позовом про визнання права власності на спірне майно, в якому зазначено, що договір дарування спірного майна є недійсним з підстав, вказаних у позові виконкому, а оскільки після виконання забудовником своїх зобов’язань перед ОСОБА_6, він, як власник будівельних матеріалів, не розібрав будівлю, тобто не зніс її, спірне майно стало безхазяйним і, відповідно до діючого на той час законодавства, переходить у власність держави, а зараз – у комунальну власність громади міста, та повинне використовуватися  за призначенням відповідно до закону.

          В судовому засіданні представник виконкому та Міської ради позовні вимоги підтримав і просив суд їх задовольнити.

          Представник третьої особи ОСОБА_7 позови підтримав, просив суд визнати договір дарування недійсним та визнати право власності за громадою міста.

     Представник відповідача ОСОБА_1 позови не визнав, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки належна ОСОБА_6 частка житлового будинку не знесена, вона компенсації не отримувала, її право власності зареєстровано і тому вона мала право розпорядитися належним їй майном. Просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

          Відповідач ОСОБА_2, повідомлений про день і час розгляду справи, в судове засідання не з’явився, відомостей про причини неявки суду не надав, тому суд вважає можливим розглянути справу за його відсутність.                                    

    Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

        Судом встановлено, що на підставі рішень виконкому Скадовської міської ради від 01.10.86р. № 242/21 та від 21.01.1987р. № 16/2  забудовнику “БМУ № 23”  для будівництва житлового будинку була надана земельна ділянка з вилученням земельних ділянок та зносом житлових будинків у громадян, в тому числі і будинку, розташованому по АДРЕСА_1, який належав  громадянам ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на праві власності.

Згідно п. 1.1 постанови Ради Міністрів Української РСР від 17.01.1962 року № 61 “Про порядок відшкодування громадянам вартості належних їм жилих будинків, інших будівель та пристроїв, що зносяться у зв'язку з вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб, і забезпечення їх жилою площею” у  разі знесення жилих будинків, що перебувають в особистій власності  громадян,  у зв'язку з вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб зазначеним громадянам,  членам їх сімей,  а  також  іншим громадянам,  які постійно проживають у цих будинках,  надаються за встановленими нормами квартири в  будинках державного або громадського житлового фонду. Крім того,  власникам жилих будинків за  їх  вибором  або  виплачується вартість   будинків,  будівель  і  пристроїв,  що  зносяться,  або надається право використати матеріали від розбирання цих будинків, будівель  і  пристроїв  за  своїм  розсудом.  За бажанням громадян виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів забезпечують їм (замість  надання квартир) можливість позачергового вступу в члени житлово-будівельних кооперативів і одержання в них квартир.

    Згідно ст.142 ЦК УСРС (1963р.), якій діяв на тої час, при зносі будинку, якій належить громадянину на праві особистої власності, в зв’язку з відводом земельної ділянки для державних або громадських потреб, власнику за його вибором надається квартира або відшкодовується  вартість будинку, а також вартість плодоягідних насаджень.  

     Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного суду СРСР від 16.08.1984 року № 17 “Про застосування законодавства при вирішенні судами спорів, пов’язаних з зносом належних громадянам будинків у зв’язку з вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб”, після прийняття відповідним органом рішення про відвід земельної ділянки для державних або громадських потреб і припинення права користування власник не вправі здійснювати відчуження будинку, якій знаходиться на цієї ділянці, крім відчуження на знос або продажу підприємствам, закладам, організаціям, якім відведена земельна ділянка.  

   Як вбачається з гарантійного зобов’язання забудовника, ОСОБА_6 погодилась з вилученням земельної ділянки та зносом житла і отримала право на благоустроєне житло в побудованому житловому будинку та на грошову компенсацію за знос належної її частини житлового будинку, надвірних будівель та зелених насаджень у розмірі 2982,0 крб.

     З наданих позивачем документів: ордеру на отримання житла від 21.06.1992 року № 72 серія 14, довідки правонаступника забудовника про отримання грошової компенсації, слідує, що забудовник виконав свої зобов’язання перед ОСОБА_6, яка отримала і житло, і грошову компенсацію.   

    За таких обставин суд погоджується з доводами позивачів про те, що в зв’язку з вилученням земельної ділянки право власності  ОСОБА_6 на її частину житлового будинку припинилось і тому вона вже не мала право здійснювати відчуження спірного майна.

  В зв’язку з прийняттям виконкомом рішення 17.02.1997 року № 34, яким залишився функціювати житловий будинок, оскільки співвласник ОСОБА_5 не погодився з зносом і не отримав ні нового житла, ні грошової компенсації, частина цього будинку, яка раніше належала ОСОБА_6, набула статусу безхазяйного майна і відповідно до ст.137 ЦК (1963р.) повинна надійти у власність держави, а згідно положень нового ЦК – у власність громади міста.  

   Суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що оскільки право власності на частину будинку досі зареєстровано за ОСОБА_6, вона має право розпоряджуватися ним за своїм розсудом, з наступних підстав.

   Відповідно до цивільного законодавства підставами виникнення та припинення права власності на майно є не факт реєстрації, а юридичні факти, з якими пов’язується набуття, зміна або припинення прав та обов’язків, а також, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства – безпосередньо з актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування. В даному випадку право власності ОСОБА_6 припинилось в зв’язку з прийняттям рішення виконкому про вилучення земельної ділянки, що потягло оплатне вилучення у власника належного йому майна, яке розташоване на цієї ділянці, яке відбулося за згодою з нею.

  Таким чином, суд дійшов до висновку про недійсність  договору дарування з підстав недодержання вимог, необхідних для чинності правочину, а саме: зміст правочину суперечить положенням ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (статі 203, 215 ЦК України).

        Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позови  виконавчого комітету Скадовської міської ради  та Скадовської міської ради задовольнити.

         Визнати договір дарування 31/100 частин житлового будинку, укладений 09.09.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, з доповненнями, внесеними договором про внесення доповнень від 03.11.2006 року,  -  недійсним.

       Визнати за Скадовською міською територіальною громадою в особі Скадовської міської ради право власності на 31/100 частин житлового будинку, розташованого по вул.Радянської,22 в  м. Скадовськ.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Скадовський районний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя:                                                                                                                     Клімченко М.І.