Справа: № 2-251

          2011 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 січня 2011 року                              Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді                                         ГРОМОВОЇ І.Б.

          при секретарі                                        Гаврюшиній В.І.

За участю представника позивача                    ОСОБА_1

                              відповідача                              ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, -

                                                                 ВСТАНОВИВ:

До Запорізького районного суду Запорізької області  в червні 2010 року надійшла позовна заява від ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. Заява була уточнена 23.11.2010 року. Відповідно  до вказаних уточнень позивачка  зазначила, що 20 липня 2002 року вона в Розумівській сільській Раді Запорізького району зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_4. Від шлюбу мають сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає на час розгляду справи з позивачкою за адресою АДРЕСА_1. За час сумісного життя подружжям було придбано будинок АДРЕСА_1 та автомобіль ВАЗ-21063. Шлюб було розірвано, а майновий спір на час розірвання шлюбу не вирішувався. Іншого житла, окрім зазначеного будинку, позивачка не має. Просила  відносно будинку виділити кожному із подружжя по Ѕ частині, відносно автомобіля –просила визнати право власності та виділити  його відповідачеві, зобов*язавши сплатити Ѕ вартості їй у розмірі 6 000 гривень.

В судовому засіданні  позивачка додатково пояснила суду, що будинок АДРЕСА_1 до весілля було придбано батьками відповідача ОСОБА_4 Правочин у нотаріуса оформлювали через декілька тижнів після весілля. Власником будинку було зазначено відповідача ОСОБА_4. Але за час проживання в будинку зусиллями її особисто та зусиллями її родичів та на їх гроші будинок було поліпшено. Добудовано погреб та гараж. Було проведено газифікацію будинку, а для цього замовлено проект газифікації, встановлено котел. Тому вона вважає, що будинок з усіма прибудовами є спільним майном подружжя. Автомобіль ВАЗ-21063 є спільним майном, оскільки його придбали на гроші подружжя. При цьому пояснила, що визначаючи вартість автомобіля звернулась до бюро оцінки, де їй надали довідку, що середня вартість аналогічного автомобіля на 2010 рік становить 12 000 гривень. При цьому автомобіль експертом не оглядався. Визначити конкретну вартість автомобілю позивачка за весь час розгляду справу не змогла. Вимоги не уточнила.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги визнав частково. Стосовно розподілу будинку проти позовних вимог заперечував, оскільки будинок було придбано його батьками до весілля, саме вони сплатили кошти при укладанні договору купівлі-продажу. Власником будинку відповідно до всіх правовстановлюючих документів є він ОСОБА_4 Договір у нотаріуса укладали через декілька тижнів після весілля, а тому вважає, що за такий проміжок часу вони з дружиною не могли зібрати грошей на придбання будинку самостійно. Родичі позивачки ніяких грошей на придбання будинку не надавали. Стосовно поліпшень, що відбулися в прибудинкових будівлях пояснив, що гараж та погріб  будувалися загальними зусиллями родини. Він є будівельником –тому самостійно будував все, а родичі позивачки допомогли з придбанням будівельних матеріалів. Стосовно газифікації будинку та затрат на це пояснив, що будинок було придбано з врахуванням газифікації. Проект було розроблено ще попередніми власниками, було проведено всі необхідні роботи, щодо підведення газу. Вони, як подружжя лише зробили підключення. Стосовно розподілу автомобіля не заперечував, але категорично заперечував проти вартості автомобілю, яку визначила позивачка.  Автомобіль ВАЗ 21063 держномер НОМЕР_1 1985 року випуску було придбано через Українську товарну біржу в червні 2006 року. Відповідно до біржової угоди вартість автомобілю на час укладання договору становила 6888,20 грн. Саме виходячи з цієї оцінки ОСОБА_4 визнає позовні вимоги позивачки, та готов сплатити Ѕ вартості автомобілю.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, вислухавши пояснення свідків, приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 20 липня 2002 року Розумівською сільською Радою Запорізької області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, актовий запис № 7.

Від шлюбу у них народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб подружжя розірвано 28 квітня 2009 року, про що в книзі реєстрації відділу реєстрації актів цивільного стану Запорізького районного управління юстиції Запорізької області за № 63 зроблено запис.

Суд вважає, що вимоги позивачки стосовно розподілу будинку за адресою АДРЕСА_1 навпіл як сумісного майна подружжя не підлягають задоволенню.

01 серпня 2002 року приватним нотаріусом Запорізького округу ОСОБА_8  було засвідчено договір купівлі-продажу між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 будинку АДРЕСА_1. В договорі були зазначені об*єкти продажу, а саме жилий будинок площею 43,1 кв.м., зазначений літерою «А», вбиральня –літера «Б», паркани –літери 1,2.

Зазначено, що продавець отримав від покупця всі повністю гроші до підписання договору. В ОП ЗМБТІ 05 серпня 2002 року було зроблено відповідний реєстраційний напис на правовстановлюючому документі. Власником будинку зазначений ОСОБА_4. (а.с.12)

Суду було надано розписку, що надавалася ОСОБА_9 ОСОБА_4 10.06.2002 року про отримання завдатку за продаж будинку за адресою АДРЕСА_1 в Запорізькому районі. В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 особисто засвідчила, що в травні 2002 року вона дійшла домовленості з ОСОБА_10 - батьком відповідача - про укладання договору купівлі-продажу спірного будинку. Вона отримала гроші як завдаток, та оформлювала довідку БТІ для оформлення правовстановлюючих документів на будинок у нотаріуса. Саме тому договір уклали 01 серпня 2002 року. Гроши вона отримала саме від батька відповідача, всю суму. Ніяких пояснень, що гроші належать ще комусь їй не надавали. В будинку все було підготовлено до підключення газу. Вона замовляла проект, за яким було проведено газ та встановлено котел, але не підключено. Гаража та погребу на прибудинковій територій не було.

Аналогічні пояснення були надані свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Проти вказаних пояснень позивачка не заперечувала. Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13,  ОСОБА_14 пояснили суду, що будинок за адресою АДРЕСА_1 було придбано за гроші батьків ОСОБА_4 Родичі позивачки вже після купівлі будинку робили ремонт всередині –клеїли шпалери, робили косметичний ремонт, зробили заміну газового обладнання. Гараж та погріб будували спільно. Документів, що підтверджують витрати на переобладнання, проведення ремонтних робіт та відносно будування гаражу та погребу надати ані свідки, ані позивачка не змогли. Такі доказі, або документальне підтвердження відсутні.

За клопотанням позивачки судом було призначено проведення технічної інвентаризації будівель за адресою АДРЕСА_1. Відповідно до наданого технічного паспорту, виготовленого 10.01.2011 року  гараж Г, погріб під Г - ПР, сарай Д, навіс Е, вбиральня В –є самовільно збудованими, реєстрацію не проходили, дозвільних документів на вказані господарські будівлі ані у позивачки, ані у відповідачка немає.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, суд встановлює джерело та час придбання цього майна.

Майно, яке належало одному із подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності, з підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилися внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. Але жодного доказу, який би підтвердив збільшення цінності будинку за рахунок трудових або грошових затрат позивачки ОСОБА_3 надано не було. Позивачка наполягала на позовних вимогах саме у викладеному нею вигляді. А тому суд не вважає, що будинок за адресою АДРЕСА_1  є  спільним сумісним майном подружжя, що підлягає розподілу.

Споруда, вважається самочинною, якщо вона збудована на земельній ділянці без належного дозволу. Особа яка здійснила таке будівництво не є власником цього майна. Відповідно до ст.376 ЦК України. Гараж та погріб під гаражем є самовільно збудованими, а тому розподілу як майнові об*єкти не підлягають.

Відповідно до довідки від 17.03.2010 року наданої незалежним експертом оцінювачем  (а.с.22) середня вартість продажу по Україні автомобілю ВАЗ-21063 1985 року випуску відповідно до довідкової літератури складає 11885 гривень 28 копійок.  Суд вважає надану довідку інформативною, оскільки не проводилася експертиза конкретного спірного автомобілю, з урахуванням його властивостей та стану. Вимога про розподіл майна за середньою вартістю взагалі є некоректною.

Відповідно до копії біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу № 582454 від червня 2006 року, що укладено Українською товарною біржею ОСОБА_4 було придбано  автомобіль ВАЗ-21063 1985 року випуску (а.с.57). Відповідно до акту 01180 від 08.06.2006 року було проведено авто товарознавче дослідження по визначенню вартості автомобілю ВАЗ 21063 від 1985 року випуску, яка складала 6888 грн.20 копійок з врахуванням ПДВ (а.с.58).

Вказані докази були витребувані судом  із Управління ДАІ ВРЕР №1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області. Інших доказів стосовно вартості автомобілю позивачкою не надавалося.

Оскільки  автомобіль було придбано за час шлюбу та за сумісні гроші подружжя, він є спільнім сумісним майном, що підлягає розподілу. Автомобіль є неподільною річчю. Тому відповідно до вимог ч.4,5 ст.71 СК України отримано обов*язкову згоду ОСОБА_4 на надання грошової компенсації  при поділі вказаного майна.

Тому суд вважає за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_3 в частині поділу автомобіля, але за вартістю, що визначалася при його купівлі-продажу.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 11, 15, 18, 60, 212, 213, 215, ЦПК України, ст. ст. 69, 70 СК України, ст. 372, 381 ЦК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 –задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право спільної власності подружжя на автомобіль ВАЗ-21063 1985 року випуску бежевого кольору державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Автомобіль ВАЗ-21063 1985 року випуску бежевого кольору державний реєстраційний номер НОМЕР_1 залишити у власності ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 вартість Ѕ частини автомобіля ВАЗ-21063 1985 року випуску бежевого кольору державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 3444 (три тисячі чотириста сорок чотири) гривні 10 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму сплаченого державного мита пропорційно сумі задоволених позовних вимог в розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя:                                                                                                              І.Б.ГРОМОВА