Справа № 22 -898 / 2006 Головуючий в 1 інстанції
Смирнов Г.С.
Категорія Доповідач Фурман Т.Г.
Ухвала іменем України
2006 року липня місяця 18 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Стародубця М.П.
Суддів Орловської Н.В. ,Фурман Т.Г.
При секретарі Ляшенко О. В.
З участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення
Суворовського районного суду м. Херсона від 31 січня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Херсонського міськвиконкому про визнання незаконним рішення Херсонського міськвиконкому , недійсним державного акту на право приватної власності на землю , визнання права на земельну ділянку , за зустрічним позовом ОСОБА_3до ОСОБА_2, третя особа - Херсонське державне бюро технічної інвентаризації, про витребування майна із чужого незаконного володіння і відшкодування моральної шкоди,
встановила:
В грудні 2003 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, Херсонського міськвиконкому , просила визнати незаконним рішення Херсонського міськвиконкому НОМЕР_1 про передачу в приватну власність земельних ділянок ОСОБА_3, ОСОБА_4 та визнати недійсним державний акт про право приватної власності на землю, виданий Херсонським міськвиконкомом 19.10.1998 року на ім'я ОСОБА_3.
Позивач зазначала, що за договором купівлі-продажу від
12.10.1999 року, продавцями в якому виступали спадкоємці ОСОБА_4, набула право власності на недобудований жилий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 523,1 кв.м.
В грудні 2003 року їй стало відомо про існування рішення виконкому НОМЕР_1 і державного акту на ім'я ОСОБА_3, за якими у ОСОБА_4 вилучено земельну ділянку площею 258 кв.м, і передано у приватну власність ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку.
Вказані вище рішення та акт , за думкою позивачки, є незаконними, оскільки суперечать нормам ЗК України, ущемляють її права як власника жилого будинку.
В листопаді 2003 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, до ОСОБА_2 , Херсонського державного БТІ про витребування належної йому на праві приватної власності земельної ділянки площею 258 кв.м., за адресою АДРЕСА_2, якою незаконно володіє ОСОБА_2 , просив відшкодувати завдану останньою моральну шкоду в розмірі 20000 гр. та стягнути понесені ним судові витрати.
В жовтні 2005 року ОСОБА_2 доповнила та уточнила позовні вимоги просила визнати недійсними рішення Херсонського міськвиконкому НОМЕР_1 та державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_2 виданий ОСОБА_3 19.10.1998 року та визнати за нею право на земельну ділянку площею 523,1 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_1.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 31 січня
2006 року постановлено :в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Херсонського міськвиконкому про визнання незаконним рішення Херсонського міськвиконкому НОМЕР_1 „Про передачу у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_3, ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 „ , визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2 від 19.10.1998 року, визнання за нею права на земельну ділянку площею 523,1 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 - відмовити .
Зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_3 земельну ділянку площею 258 кв.м., розташовану АДРЕСА_2 та не перешкоджати ОСОБА_3 в користуванні вказанюї земельною ділянкою.
В частині зустрічного позову ОСОБА_3про стягнення з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди у сумі 20000 гр. відмовити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати , ухвалити нове яким її вимоги задовольнити, а в позові ОСОБА_3. відмовити , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили .
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи , законність та обґрунтованість рішення суду , в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що на підставі заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 15.09.1998 року Херсонським, міськвиконкомом прийнято рішення НОМЕР_1 , яким вилучено із землекористування ОСОБА_4 земельну ділянку площею 258 кв.м, і передано у приватну власність ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_2, а ОСОБА_4 передано раніше надану земельну ділянку площею 267 кв.м, для обслуговування будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1.
1998 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право приватної власності на землю площею 0,0258 га за адресою АДРЕСА_2.
1999 року спадкоємці ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_2 купила жилий будинок розташований по АДРЕСА_1 .
При цьому, хоч в правовстановлюючому документі на будинок і зазначено, що він розташований на земельній ділянці площею 523,1 кв.м., право користування земельною ділянкою, в порядку передбаченому ст... 23 діючого на той час Земельного кодексу України , як цього вимагала ч. 4 ст. 30 цього ж кодексу ОСОБА_2 не посвідчила і відповідний документ не отримала.
Враховуючи вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що рішення Херсонського міськвиконкому НОМЕР_1 від 15.09.1998 та державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_2 виданий ОСОБА_3 19.10.1998 року були прийняті на законних підставах , оскільки вилучення частини земельної ділянки у ОСОБА_4 та передача її ОСОБА_3 відбулося за згодою землекористувача , згідно з його заявою ( а.с. 188) , що відповідало вимогам ст.. 17,31,32 Земельного кодексу України, в редакції 1992 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин .
Перед видачею державного акту на право приватної власності на землю були встановлені межі земельних ділянок, що підтверджено актами про встановлення зовнішніх меж. земельної ділянки, погоджені з землекористувачем. ( а.с. 45,46,174,175).
Посилання ОСОБА_2 на той факт, що вилучення земельної ділянки із землекористування ОСОБА_4 площею 258 кв.м, відбулося за відсутністю письмової заяви ОСОБА_4 , спростовується доданими доказами , яким суд дав належну оцінку.
Висновки суду підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку відповідно до ЦПК України та відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та направлення справи на новий розгляд відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 31 січня 2006 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий