1-кп/243/521/2021

243/2002/21

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2021 року                                                        м. Слов`янськ

Судова колегія Слов`янського міськрайонного суду Донецької області в складі:

головуючого судді                                Воронкова Д.В.

               при секретарі                                        Бочарової М.П.

               за участю прокурора                                Костенко М.П.

               захисників                                        Камак Р.В.

                                                               Філіппова О.В.

               обвинуваченого                                 ОСОБА_1

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 17 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження № 12020050510002060 від 06.12.2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ., раніше судимого; останній раз

24.09.2018 року Казанківським районним судом Миколаївської області за ст.391 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць,

за ч.2 ст. 15, п.13 ч. 2 ст. 115 КК України,

встановила:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст.15, п.13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Відповідно до Закону України від 13.04.2020 року «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк колегією суддів розглянути клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, воно може бути розглянуто головуючим, якщо справа розглядається колегіально.

Оскільки, суддя Хаустова Т.А. перебуває на лікарняному з підозрою на діагноз коронавірусної хвороби (COVID-19), а до закінчення строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 неможливо розглянути клопотання про продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначеним колегіальним складом суду, головуючий приходить до висновку про необхідність вирішення зазначеного питання одноособово.

В судовому засіданні прокурор Костенко М.П. звернувся до суду з письмовими клопотаннями про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 , на обґрунтування вимог зазначивши, що останній обвинувачуються у замаху на вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, максимальне покарання за яке передбачено у вигляді довічного позбавленні волі. Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами. Вказав на продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, на можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, довести розпочате кримінальне правопорушення до кінця. Відомості про особу обвинуваченого свідчать про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, наявність неодноразових судимостей.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого – адвокат Філіппова О.В. заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважав його зайво суворим, необґрунтованим та вказав на наявність підстав для обрання у відношенні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, про що заявив письмове клопотання. Зазначив, що прокурором помилково вказано на наявність ризиків та не надано достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості підозри. Звернув увагу суду на порушення, які, на його думку, були вчиненні слідством при повідомленні обвинуваченого про підозру та про зміну підозри. Також вказав на порушення стороною обвинувачення права на захист ОСОБА_1 , що відобразилося у недотриманні слідчим вимог сит. 290 КПК України. Звернув увагу на неповноту досудового слідства, на суперечливість досліджених судом доказів, які, на його думку, є неналежними, на наявність у обвинуваченого алібі та ін.

За аналогічним обґрунтуванням заявив клопотання про заміну запобіжного заходжу, обраного у відношенні ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт.

Адвокат Камак Р.В. підтримав позицію адвоката Філіппова О.В. вказав на наявність підстав для обрання у відношенні обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію своїх захисників.

Прокурор проти зміни запобіжного заходу заперечував, вважав клопотання захисника необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки будь-яких порушень вимог КПК України під час проведення досудового розслідування цього кримінального провадження, не було.

Потерпілий в судовому засіданні підтримав позицію прокурора.

Заслухавши думку осіб, що беруть участь по справі, дослідивши надані матеріали, судова колегія приходить до переконання, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Згідно ст. 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що проголошуючи «право на свободу», стаття 5 передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена свободи. Позбавлення свободи не обмежується класичним випадком тримання під вартою після арешту або засудження, а може мати багато інших форм (Guzzardi проти Італії, § 95). Для того, щоб визначити, чи було особу «позбавлено свободи» у значенні статті 5, відправною точкою повинна бути її конкретна ситуація, і необхідно враховувати ряд критеріїв, таких, як тип, тривалість, наслідки і спосіб реалізації відповідного заходу (Guzzardi проти Італії, § 92; Medvedyev і Інші проти Франції, § 73; Creangг проти Румунії, § 91). Зобов`язання брати до уваги «різновид» і «спосіб імплементації» згаданого заходу дозволяє Суду враховувати особливий контекст і обставини, притаманні іншим обмеженням, ніж класичне ув`язнення в тюремній камері. Важливим фактором, який слід брати до уваги, є контекст, в якому цей захід застосовується, оскільки в сучасному суспільстві нерідко трапляються ситуації, коли громадськість може бути покликана змиритись з обмеженнями свободи пересування або особистої свободи задля загального блага (Nada проти Швейцарії, § 226; Austin і Інші проти Сполученого Королівства. Поняття позбавлення свободи за змістом статті 5 § 1 містить як об`єктивний елемент поміщення людини у певний обмежений простір на значний період часу, так і додатковий суб`єктивний елемент, який полягає в тому, що людина не давала чинної згоди на таке поміщення (Storck проти Німеччини, § 74; Stanev проти Болгарії, § 117). Право на особисту свободу є занадто важливим в демократичному суспільстві, тому людина повинна мати можливість скористатися захистом, передбаченим Конвенцією, навіть якщо вона, можливо, сама дозволила взяти себе під варту, особливо, якщо ця людина не має достатньої дієздатності для того, щоб погодитись або не погодитись із запропонованими діями (H.L. проти Сполученого Королівства, § 90; Stanev проти Болгарії.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких надано у зазначеній статті.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст. 177 КПК.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Нечипорук і Йонкало проти України" в пункті 175 зазначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

У відповідності до п.п. 61,62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Суд зазначає, що суспільний інтерес у справі полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а тому слід забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальним ризикам, які можуть наступити в разі зміни запобіжного заходу, а саме переховування від суду з метою уникнення покарання, можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, вірогідність незаконного впливу на свідків з метою примушування їх до зміни своїх показань.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави судді, суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Вирішуючи заявлені клопотання, судова колегія звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні замаху на вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, максимальне покарання за яке передбачено у вигляді довічного позбавлення волі. Данні про особу обвинуваченого свідчать про відсутність у останнього міцних соціальних зв`язків, оскільки останній раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення вбивства; не працевлаштований, у офіційному шлюбі не перебуває, неповнолітніх дітей на утриманні не має. На теперішній час наявні ризики переховування обвинуваченого від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень.

До того ж, згідно п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, існує ризик впливу обвинуваченого на свідків та потерпілого в кримінальному провадженні. 

У разі застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне, об`єктивне та всебічне встановлення істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про доцільність продовження дії запобіжного у відношенні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів та про відсутність підстав для задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт.

Доводи захисників не приймаються судом до уваги, оскільки на цій стадії процесу суд позбавлений можливості перевірити їх обґрунтованість та надати їм повну правову оцінку, що можливо лише у нарадчій кімнаті під час вирішення справи по суті.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судова колегія, на підставі ч.4 ст. 183 КПК України, вважає за необхідне не визначити обвинуваченому розмір застави.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 392, 395 КПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.13 ч. 2 ст. 115 ККУкраїни, у вигляді тримання під вартою в Бахмутській УВП № 6 Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, на строк 60 (шістдесят діб) до 02 січня 2021 року включно.

Підстав для визначення застави обвинуваченому не вбачається.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Філіппова О.В. про зміну запобіжного заходу, обраного у відношенні ОСОБА_1 , з тримання під вартою на нічний домашній арешт,- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького Апеляційного суду, обвинуваченим протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали, а іншими учасниками судового розгляду, в той же строк з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлений 16.12.2021 року.

       Головуючий                                                        Д.В. Воронков