УХВАЛА

24 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/223/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Стратієнко Л.В., Губенко Н.М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Львівської області

(суддя - Трускавецький В.П.)

від 28.04.2021

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Кордюк Г.Т., судді - Плотніцький Б.Д., Скрипчук О.С.)

від 13.09.2021

у справі за позовом Акціонерного товариства "Кредобанк"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестсіті";

2. ОСОБА_1 ;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Кепітал Менеджмент"

про солідарне стягнення 1 215 659,98 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. 18 січня 2021 року АТ "Кредобанк" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про солідарне стягнення з ТОВ "Агроінвестсіті", ОСОБА_1 та ТОВ "Сервіс Кепітал Менеджмент" 1 215 659,98 грн, з яких: 1 111 098,20 грн - сума кредиту, 92 121,09 грн - прострочені відсотки, 1 898,74 грн - нараховані відсотки та 10 541,95 грн - пеня.

2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.04.2021, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021, позов задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 1 111 098,20 грн - суми кредиту, 92 121,09 грн - прострочених відсотків та 1 898,74 грн - нарахованих відсотків. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Суд першої інстанції виходив з того, що під час вирішення спору встановлено факт заборгованості ТОВ "Агроінвестсіті" за Кредитним договором №78 від 26.08.2028, яка з урахуванням договорів поруки від 27.02.2018, укладених між позивачем та ОСОБА_1 , а також ТОВ "Сервіс Кепітал Менеджмент", підлягає стягненню з відповідачів солідарно. Разом з тим, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідачів пені з огляду на положення п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п. 8 Розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України ( в редакції Закону України від 16 червня 2020 року № 691-IX) та те, що заявлений позивачем період до стягнення з 05.04.2020 по 04.10.2020 припадає на період дії карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020.

4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції і додатково зазначив, що:

- оскільки відносини за договором поруки продовжують існувати після введення Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 03.07.2018 за № 2478-VIII (далі - Закон № 2478-VIII) в дію, то до правовідносин сторін застосовується нормативне регулювання у редакції частини 4 статті 559 ЦК України на момент звернення банку з позовом у цій справі. Тобто порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя, що узгоджується і з пунктом 4.7. договору поруки;

- виходячи з положень частини 4 статті 559 ЦК України вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом трьох років з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною 2 статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем);

- з огляду на звернення банку з вимогами від 05.10.2020 та від 19.10.2020 про дострокове повернення кредиту, на момент звернення банку з позовом у цій справі (18.01.2021) порука не припинилася, а доводи апелянта про припинення її 26.09.2020 є безпідставними.

5. 11.10.2021 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

6. Верховний Суд ухвалою від 12.11.2021 касаційну скаргу залишив без руху відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290, частини 2 статті 292 ГПК України, оскільки усупереч вимогам статті 290 ГПК України, у касаційній скарзі скаржник не визначив підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень щодо застосування/незастосування норм матеріального права, передбаченої (передбачених) частиною 2 статті 287 ГПК України та не навів відповідного обґрунтування.

7. 14.12.2021 до Верховного Суду від скаржника надійшла заява про виправлення недоліків, до якої додано касаційну скаргу у новій редакції.

8. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину 4 статті 559 ЦК України, оскільки вважає що до цих правовідносин потрібно застосовувати положення ЦК України до внесення змін Законом № 2478-VIII і відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України).

9. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

10. У постановах Верховного Суду від 11.08.2020 у справі № 904/1478/19 та від 25.05.2021 у справі № 912/2735/19 викладено правовий висновок щодо застосування частини 4 статті 559 ЦК України у правовідносинах, які виникли до внесення змін Законом № 2478-VIII та продовжують існувати після введення його в дію.

11. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що:

- припинення поруки врегульовано статтею 559 ЦК України, частина 4 якої (в редакції, чинній станом на момент укладення договору поруки) передбачала, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя;

- відповідно до положень статей 251-253 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок;

- Законом № 2478-VIII частина 4 статті 559 ЦК України викладена в новій редакції, згідно з положеннями якої порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позов до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання;

- Закон № 2478-VIII введений в дію з 4 лютого 2019 року та застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону (п.п. 1, 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2478-VIII);

- на момент звернення банку з позовом до поручителя порука не припинилася, тому до правовідносин сторін застосовується нормативне регулювання у редакції частини 4 статті 559 ЦК України, яка діє з 04.02.2019, оскільки відносини за договором поруки продовжують існувати після введення Закону № 2478-VIII в дію.

12. Отже, Верховний Суд уже викладав висновки щодо застосування зазначеної у касаційній скарзі норми права у подібних правовідносинах, а суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у цій справі відповідно до цих висновків, і підстави для відступлення від зазначених висновків у межах цієї справи відсутні.

13. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

14. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції правильно переглянув судове рішення у справі № 914/223/21 відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норми частини 4 статті 559 ЦК України у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і підстави для відступлення від цих висновків у межах цієї справи відсутні, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 ГПК України.

Керуючись статтею 234, пунктом 5 частини 1 статті 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 914/223/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 28.04.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

Л. Стратієнко