Постанова

Іменем України

20 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 528/338/20

провадження № 61-12908св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 11 березня 2021 року у складі судді Татіщевої Я. В., постанову Полтавського апеляційного суду від 05 липня

2021 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Абрамова П. С.,

Бондаревської С. М. та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Абрамова П. С., Бондаревської С. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та визнання права власності.

Позов мотивовано тим, що 08 лютого 2020 року ОСОБА_1 видав довіреність на ім`я ОСОБА_2 , з правом продажу та перереєстрації автомобіля марки «Infiniti», модель «G35», 2005 року випуску, чорного кольору, тип ТЗ: легковий, кузов:

седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , посвідчену приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Буланкіною С. М. та зареєстровану в реєстрі за № 66.

Того ж дня він передав автомобіль ОСОБА_2 .

10 лютого 2020 року ОСОБА_1 припинив дію указаної довіреності, звернувшись до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київського області Тамаря Я. В., про що 11 лютого

2020 року повідомив ОСОБА_2 в телефонній розмові.

Позивач вказував, що ОСОБА_2 , без відома позивача, 10 лютого 2020 року видав довіреність на автомобіль іншій особі ( ОСОБА_3 ), який 12 лютого 2020 року згідно договору купівлі-продажу, оформленого та підписаного сторонами в Територіальному сервісному центрі МВС України № 7442, в м. Прилуки, Чернігівської області, здійснив його відчуження на користь покупця ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 12 лютого 2020 року марка автомобіля «Infiniti», модель «G35», 2005 року випуску, чорного кольору, тип ТЗ: легковий, кузов: седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , покупець: ОСОБА_2 , визнавши за ним, ОСОБА_1 , право власності на указаний автомобіль.

Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 25 червня

2020 року ОСОБА_3 залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 11 березня

2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем не надано доказів належного повідомлення відповідачів про скасування довіреності, а також доказів на підтвердження порушення його прав, тобто відповідачі на час вчинення правочину мали всі повноваження діяти від імені позивача, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 11 березня

2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 12 лютого 2020 року марки автомобіля «Infiniti», модель «G35», 2005 року випуску, чорного кольору, тип ТЗ: легковий, кузов: седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , продавець ОСОБА_1 в особі ОСОБА_3 , покупець: ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «Infiniti», модель «G35», 2005 року випуску, чорного кольору, тип ТЗ: легковий, кузов: седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 654,75 грн судового збору.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3 654,75 грн судового збору.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 не повідомив ОСОБА_1 про вчинення передоручення на користь ОСОБА_3 , а набуття у власність спірного автомобіля самим ОСОБА_2 в порядку передоручення на платній основі свідчить, що останній переслідував особисту мету та діяв не в інтересах довірителя, чим порушив права ОСОБА_1 .

Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кирилкіна Р. О. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , понесені останнім правничі витрати по 12 512,50 грн із кожного.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

30 липня 2021 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 11 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що право власності на спірний автомобіль у ОСОБА_2 виникло саме 08 лютого 2020 року, і він мав законне право розпоряджатися ним. Розглядаючи спір, суди повинні були його вирішити із застосуванням норм, що регулюють договір міни, що судами зроблено не було. Заявник вказує, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, суди неналежно дослідили зібрані у справі докази, оскільки, як слідує з аргументів касаційної скарги, ОСОБА_2 наголошує на тому, що між сторонам було укладено фіктивний правочин.

21 вересня 2021 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час винесення додаткової постанови, апеляційним судом не було враховано те, що адвокатом не було подано детальний опис робіт, наданих послуг та часу, виконаних адвокатом.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2021 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 до Верховного Суду надійшов відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2021 року залишити без змін.

У грудні 2021 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 до Верховного Суду надійшов відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від

15 вересня 2021 року залишити без змін.

Рух касаційних скарг та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 11 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2021 року у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Гребінківського районного суду Полтавської області.

Зупинено виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 05 липня

2021 рокудо закінчення її перегляду в касаційному порядку.

28 вересня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у даній справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

ОСОБА_1 на праві приватної власності належав автомобіль INFINITI G35, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2005 року випуску, чорного кольору.

08 лютого 2020 року ОСОБА_1 видав довіреність, якою уповноважив

ОСОБА_2 представляти його інтереси перед третіми особами з питань експлуатації та розпорядження належним йому на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого 05 березня 2019 року Центром 5946, транспортним засобом: марка, модель INFINITI G35, тип Т3 загальний легковий - загальний седан-В, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 , рік випуску 2005, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого 05 березня 2019 року Центром 5946.

Довіреність видана з правом продажу ТЗ, оренди, позички за встановленим законом порядком; страхування (цивільна відповідальність, повне Авто-КАСКО, часткове Авто-КАСКО, тощо), поїздок за кордон, догляду на митницях, строком дії до 08 лютого 2021 року, посвідчена приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Буланкіною С. М. та зареєстрована в реєстрі за № 66.

Вказана довіреність видана з правом передоручення.

10 лютого 2020 року ОСОБА_2 , діючи за довіреністю, посвідченою 08 лютого

2020 року приватним нотаріусом Гадяцького районного н6отаріального округу Полтавської області Буланкіною С. М., за реєстровим № 66, від імені

ОСОБА_1 , уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси перед третіми особами з питань експлуатації та розпорядження належним власникові на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 , виданого 05 березня 2019 року Центром 5946, транспортним засобом: марка, модель INFINITI G35, тип Т3 загальний легковий - загальний седан-В, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 , рік випуску 2005, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого 05 березня 2019 Центром 5946. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Гребінківського районного нотаріального округу Полтавської області Радзівон Н. В. та зареєстрована в реєстрі за № 58, з правом продажу, оренди, позички за встановленим законом порядком, без права передоручення, дійсна до закінчення терміну дії основної довіреності, до 08 лютого 2021 року.

10 лютого 2020 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Тамаря Я. В. припинено дію довіреності, посвідченої 08 лютого 2020 року, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей № 41308963 від 10 лютого 2020 року.

12 лютого 2020 року у Територіальному сервісному центрі МВС 7442 РСЦ МВС в Чернігівській області Дібрівний А. М. (продавець), в особі ОСОБА_3 , який діяв на підставі доручення продавця, та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу 7442/2020/19300382 транспортного засобу, відповідно до якого продавець передає у власність покупцеві транспортний засіб: марки INFINITI G35, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2005 року випуску, чорного кольору; за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 175 900,00 грн.

12 лютого 2020 року вказаний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення апеляційного суду відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частинами першою-третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (стаття 239 ЦК України).

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчиняти представнику, при цьому зазначені дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.

Суттю представництва є вчинення представником правочинів від імені та в інтересах особи, яку представляють, відповідно до наданих йому повноважень. Саме тому правочин, вчинений представником, породжує права і обов`язки для сторони, яку представляють, якщо він здійснений представником в межах повноважень.

Під перевищенням повноважень слід розуміти ситуацію, коли представник має певні повноваження на вчинення правочину, проте вчиняє його з відхиленням від змісту та обсягу таких повноважень. Тобто, відбувається самостійне збільшення представником обсягу права на вчинення юридичних дій, визначених у довіреності.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 16 травня 2019 року у справі № 401/2995/16-ц (провадження 61-1129св17), відносини представництва мають особистий характер, а тому первинний представник має сповістити особу, яку представляє, про проведене передоручення і повідомити їй необхідні відомості про особу, якій він передав повноваження. Повідомлення про вчинене передоручення має бути направлено особі, яку представляють, негайно, оскільки особа, яку представляють, якщо вона вважає за необхідне, має право в односторонньому порядку скасувати проведене передоручення. Тому невиконання цього обов`язку представником тягне за собою його відповідальність перед особою, яку представляють, за дії замісника як за свої власні.

У справі, яка переглядається, установлено, що 08 лютого 2020 року ОСОБА_1 видав довіреність на ім`я ОСОБА_2 , з правом продажу та перереєстрації спірного автомобіля, посвідчену приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Буланкіною С. М., дія якої припинена

10 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Тамарь Я. В., про що внесено відомості до Єдиного реєстру довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку.

10 лютого 2020 року ОСОБА_2 (в порядку передоручення) передав спірний автомобіль у розпорядження ОСОБА_3 , який 12 лютого 2020 року здійснив відчуження автомобіля на користь ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу 7442/2020/19300382 транспортного засобу за ціною 175 900,00 грн.

У матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_2 , вчиняючи передоручення, дотримався частини другої статті 240 ЦК України та повідомив про це довірителя ОСОБА_1 .

Установивши, що, видаючи довіреність на ім?я ОСОБА_2 , позивач в такий спосіб здійснив волевиявлення щодо відчуження майна, надавши ОСОБА_2 право розпоряджатися автомобілем, що включало в себе право продажу автомобіля на умовах на розсуд довіреного, проте в подальшому дія указаної довіреності була припинена, а ОСОБА_2 в свою чергу діючи на праві передоручення видав довіреність на ім?я ОСОБА_3 , надавши йому право розпорядження спірним автомобілем, який в подальшому було відчужено на користь ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що набуття у власність спірного автомобіля самим ОСОБА_2 в порядку передоручення на платній основі в той час коли його повноваження за основною довіреністю були припинені, свідчить, що останній переслідував особисту мету та діяв не в інтересах довірителя, чим порушив права ОСОБА_1 .

Аргументи заявника про те, що судом не було досліджена фіктивності правочину колегія суддів не приймає, оскільки за правилами частини другої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. А як вбачається із заявлених позовних вимог, підставою позову позивачем вказано те, що спірний автомобіль було відчужено в той час коли довіреність була припинена та з переслідуванням ОСОБА_2 особистої мети. Тобто, фіктивність, як підстава заявлених вимог, позивачем не вказувалась.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновком суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо касаційного оскарження додаткової постанови Полтавського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року

02 липня 2021 року на електронну пошту апеляційного суду надійшла заява представника позивача - адвоката Кирилкіна Р. О. про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно частин першої та третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин другої, третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг за виконання робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста стаття 137 ЦПК України).

Апеляційним судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що

07 квітня 2020 року між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «КОРПУС ЮРІС», в особі старшого партнера адвоката Кирилкіна Р. О., який діє на підставі довіреності НОК № 755798 від 11 лютого 2020 року і свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000647, укладено договір надання правової (правничої) допомоги № К-74/20-ц.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання здійснити аналіз матеріалів наданих клієнтом, надати консультації та роз`яснення з питань пов`язаних із наданими матеріалами, підготувати позовну заяву, представляти інтереси клієнта у справі, про визнання недійсним правочину, щодо відчуження автомобіля INFINITIG35 2005 р.в., котрий був у власності клієнта, у суді першої інстанції, готувати необхідні у зв`язку із представництвом процесуальні документи, при наявності вказівок клієнта, робити адвокатські запити, збирати та витребовувати докази пов`язані із справою.

При необхідності підготовка апеляційної та касаційної скарги, а також представництво у судах апеляційної та касаційної інстанцій оплачується окремо і здійснюється за умов підписання додаткової угоди до цього договору та повного розрахунку за раніше надані послуги.

Згідно пункту 4.1 договору клієнт сплачує Адвокатському об`єднання гонорар в розмірі, який визначатиметься у додатках до цього договору. Вказані додатки є невід`ємною частиною цього договору. Додатком № 1 сторони визначили такі складові гонорару:

- аналіз наданих клієнтом документів по справі про визнання недійсним правочину щодо відчуження автомобіля INFINITIG35 2005 р.в., котрий був у власності клієнта, формування позиції по справі, підготовка заяв по суті, збирання та витребування доказів, ознайомлення з матеріалами справи та інші процесуальні дії по вказаній справі - 6 900,00 грн.;

- представництво інтересів у суді першої інстанції - 2 875,00 грн за кожне засідання;

- адвокатський запит 575,00 грн., складання інших процесуальних документів 400,00 грн. за 1 стр.

Порядок сплати гонорару на банківський рахунок Адвокатського об`єднання.

Відповідно до акту прийняття-передачі по договору від 11 березня 2021 року, адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв на виконання договору наступне: вивчення наданих клієнтом матеріалів справи, надано консультації та рекомендації щодо обрання правової позиції по справі; вивчення судової практики та законодавства стосовно правовідносин, які виникли; підготовлено проект позовної заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та визнання права власності на автомобіль; вирахування вартості судового збору та сформовано квитанцію для його сплати, а також для оплати забезпечення позову; підготовлено клопотання про витребування доказів по справі; здійснено збирання додаткових доказів, а саме інформації про автомобіль з електронного реєстру МВС; підготовлено клопотання про забезпечення позову по справі та про його забезпечення в уточненій редакції; підготовлено проект відповіді на відзиви на позовну заяву; підготовка клопотань про призначення справи у режимі відеоконференції.

Відповідно до пункту 1 Додатку № 1 від 07 квітня 2020 року до договору вартість виконаної роботи за домовленістю сторін становить 6 900,00 грн.

Також адвокатським об`єднанням здійснено представництво клієнта по справі

№ 528/338/20 у семи судових засіданнях, які відбувалися у Гребінківському районному суді Полтавської області: 11 березня 2021 року, 18 лютого 2021 року,

22 грудня 2020 року, 30 листопада 2020 року, 03 листопада 2020 року, 29 вересня 2020 року, 25 червня 2020 року, вартістю 2 875,00 грн за кожне засідання; сторони дійшли згоди, що сплаті підлягають три повних судових засіданні, що становить

8 625,00 грн.

Загальна вартість виконаних робіт за результатами розгляду справи № 528/338/20 у суді першої інстанції становить 15 525,00 грн. Вказані кошти сплачено у повному обсязі.

Згідно додаткової угоди до договору надання правової (правничої) допомоги за

№ К-74/20-ц від 07 квітня 2020 року, датованої 11 березня 2021 року, сторони узгодили, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання здійснити аналіз матеріалів наданих клієнтом, а також чинного законодавства, судової практики, надати консультації та роз`яснення щодо обрання правової позиції при підготовці апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по справі № 528/338/20, розмір гонорару 4 000,00 грн.; підготувати проект апеляційної скарги - гонорар 3 000,00 грн.; представити інтереси клієнта у суді апеляційної інстанції - гонорар 2 500,00 грн. за кожне засідання.

Здійснення оплати правничих витрат підтверджується копіями меморіальних ордерів №@2PL438070 від 12 листопада 2020 року, №@2PL720551 від 03 вересня 2020 року, №@2PL549906 від 03 липня 2020 року, №@2PL324539 від 30 квітня

2020 року, №@2PL543376 від 08 квітня 2020 року, №@2PL392993 від 07 травня 2021 року та квитанції про оплату.

Враховуючи встановлені апеляційним судом фактичні обставини справи та норми процесуального права, якими вони врегульовані, Верховний Суд зазначає, що апеляційний суд обґрунтовано визнав наявними підстави для відшкодування правничих витрат, понесених ОСОБА_1 , у розмірі, заявленому до стягнення та не спростованого відповідачами.

Висновки за результатом розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2021 рокута додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2021 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 05 липня

2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська