Справа №2-2211/2010 р.(2-120/2011 р.)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 січня  2011 року      Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді                       Саган В. М.

при секретарі                                Моргушко Л. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до садівничого товариства «Вишеньки-2», про стягнення грошової суми з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він в 1989 році був прийнятий членом садівничого товариства «Вишеньки-2»і на підставі Статуту цього СТ та  протоколу зборів йому був встановлений розмір земельної ділянки 0,054 га. Згідно Статуту СТ він отримав членську книжку садовода, сплатив повністю членські внески. Проте земельна ділянка в натурі йому не виділялась, у зв’язку із чим він неодноразово звертався до правління садового товариства про виділення йому земельної ділянки.

В подальшому, в 2001 році він звертався до суду з вимогою до СТ «Вишеньки-2», повернути йому сплачені пайові внески. При розгляді цивільної справи між ним і садовим товариством була досягнута мирова угода, затверджена ухвалою суду від 25 лютого 2002 року, згідно якої СТ «Вишеньки-2»визнало його право на членство в садівничому товаристві та зобов’язалось виділити йому земельну ділянку. При виконанні ухвали суду було встановлено невідповідність розміру земельної ділянки зазначеного в ухвалі суду, дійсному розміру земельної ділянки, що підлягала виділенню. До теперішнього часу позивач не виведений із членів садівничого товариства і земельна ділянка йому не надана.

В садівничому товаристві відсутні вільні земельні ділянки та не вирішено   питання щодо виділення такої земельної ділянки в користування позивача. Позивач вважає, що СТ «Вишеньки-2»не виконавши функцію надання члену товариства земельної ділянки та використовуючи грошовий пайовий внесок в своїй діяльності, просить повернути йому пайовий внесок, так як сплачена сума є грошовим боргом садівничого товариства перед ним.

В судовому засіданні позивач підтримав позовну заяву, наполягав на задоволенні позову.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та пояснив, що фактично будучи членом СТ «Вишеньки-2», позивач не отримав від товариства в особисте користування земельної ділянки і відповідно не користувався до цього часу господарськими будівлями та спорудами загального користування товариства. Також не маючи земельної ділянки та відповідно садового будинку позивач не користувався водопостачанням, електроенергією, не використовував послуги робітників, службовців товариства та інше, а тому, відповідно до пункту 3.8 Статуту, правління СТ «Вишеньки-2»повинно повернути позивачу весь його пайовий внесок, що на час внесення складав 1 500 радянських карбованців та з урахуванням індексу інфляції за період з 1991 року по даний час. Сплачений пайовий внесок є грошовим боргом садівничого товариства переді позивачем. Садівниче товариство реально і об’єктивно знаючи про неможливість надання позивачу земельної ділянки, свідомо не повернуло сплачену позивачем суму пайового внеску, а тому з урахуванням індексу інфляції сума боргу СТ «Вишеньки-2»позивачу складає 14 852,33 гривні, а з урахуванням 3% річних загальна сума складає 15 662 33 грн. Крім того, позивачем понесені витрати на правову допомогу, що складає 4 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що позивач не є членом садового товариства «Вишеньки-2», хоча ним сплачені членські внески. На даний час немає письмових доказів про виведення позивача із членів садівничого товариства «Вишеньки-2». В СТ «Вишеньки-2»не має вільних земельних ділянок.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, заслухавши представника відповідача - садівничого товариства «Вишеньки-2», дослідивши  докази, знаходить  позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Як встановлено в судовому засіданні відповідно до протоколу №3 від 5 квітня 1989 року та на підставі п. 3.3 Статуту садового товариства «Вишеньки-2»позивач був прийнятий членом СТ «Вишеньки-2»і йому  встановлено розмір садової земельної ділянки 0,054 га. На підставі п. 3.4 Статуту СТ «Вишеньки-2»,  він отримав членську книжку та сплатив пайові внески в сумі 1500 радянських карбованців, але реально земельну ділянку він не отримав.

25 лютого 2002 року ухвалою Бориспільського районного суду Київської області було затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та садівничим товариством «Вишеньки-2»про те, що СТ «Вишеньки-2»зобов’язувалось до 01 вересня 2002 року виділити в користування члену СТ «Вишеньки-2»ОСОБА_1 земельну ділянку 5,4 кв. м. в СТ «Вишеньки-2».

Позивач в 2005 році звертався із заявою до Бориспільського міськрайонного суду Київської області про виправлення в ухвалі суду від 25 лютого 2002 року розміру земельної ділянки із 5,4 кв. м. на 0,054 га. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2005 року йому було відмовлено в задоволенні заяви, оскільки судом не було допущено описки розміру земельної ділянки. Згідно затвердженого Статуту садівничого товариства "Вишеньки-2"  в п.3.3  зазначено, що членам садівничого товариства наділені земельні ділянки під колективне садівництво в розмірі не менше 5.6м2, відповідно затвердженого плану.

На даний час залишається порушеним право ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки розміром 0,054 га в Садовому товаристві «Вишеньки-2».

У справі встановлено, що в садовому товаристві відсутні вільні земельні ділянки для вирішення питання щодо виділення такої земельної ділянки в користування позивачу.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ст. 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Названа норма є спеціальною щодо ст. 623 і ст. 22 ЦК України, що встановлюють відповідальність у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За даними Держкомстату України індекс інфляції за період з серпня 1991 року по вересень 2010 року включно склав 89015527,0 відсотка.

Таким чином з урахуванням індексу інфляції сума боргу складає 14 852,33 гривні (1 500 х 89015527,0 % = 13 352,33 грн. + 1 500 = 14 852,33 грн.), а з урахуванням 3% річних загальна сума складає 15 662 33 грн.(1 500 х 3% = 45 х 18 міс. = 810 грн. + 14 852,33 = 15 662,33 грн.).

Щодо заявленої вимоги про стягнення оплати за надання правової допомоги слід відмовити так, як позивачем не надано в суд належних доказів про оплату такої послуги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 20, 612, 623, 625  ЦК України, Статутом СТ «Вишеньки-2»,  ст. ст.8, 10, 11, 60,  212-215  ЦПК України,  суд,

вирішив:

           Позов задовольнити частково.

   Стягнути з відповідача - садівничого товариства «Вишеньки-2»1 500 гривень пайового внеску; 13 352,33 гривень - суму індексації грошового боргу; 810 гривень - суму 3% річних, а всього  15 662,33 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду  Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

                                           Суддя