У х в а л а

17 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 331/685/20

провадження № 61-19939ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шульги Олександра Анатолійовича на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про скасування акту-розрахунку не облікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу і його вартості, визнання припинення (обмеження) розподілу природного газу безпідставним та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом, в якому просив визнати недійсним рішення акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (далі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз»), оформлене Протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення AT «Запоріжгаз» від 20 грудня 2019 року № 2249 та актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу і його вартості відносно ОСОБА_1 про (донарахування) об`ємів (обсягів) природного газу за період з 06 червня 2019 року по 30 листопада 2019 року на суму у розмірі 33 164 грн 78 коп.; визнати безпідставним припинення (обмеження) розподілу природного газу оформленого актом про припинення (обмеження) розподілу природного газу від 05 грудня 2019 року № 0600221796; зобов`язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» відновити газопостачання (розподілу природного газу) ОСОБА_1 ; стягнути з АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 8 тис. грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шульга О. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, що надійшла 09 грудня 2021 року, в якій заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати й передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, стабілізувати цивільні правовідносини.

Так відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім зазначених вище випадків.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

За змістом положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Отже позовна вимога про (донарахування) об`ємів (обсягів) природного газу, стягнення моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Предметом позову у цій справі, окрім вимог немайнового характеру (зобов`язання вчинити певні дії) є майнові вимоги на суму у розмірі 41 164 грн 78 коп.

Отже ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн*100=227 тис.).

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Зазначена справа № 331/685/20 є незначної складності, а всі мотивування особи, яка подала касаційну скаргу, вже були предметом розгляду в судах двох інстанцій й не потребують додаткового перегляду.

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у розділі І Загальних положень ЦПК України, тому її дія поширюється й на стадію касаційного провадження.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), б) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Проте, наведені заявником у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у цій справі не дають підстав для висновків про те, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, оскільки наведені мотиви самі по собі не можуть бути підставою, що підпадає під дію підпунктів а), б) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, інших мотивувань касаційна скарга не містить.

Зазначене свідчить про те, що посилання заявника на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, є необґрунтованими.

Указані заявником доводи касаційної скарги по суті висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відтак, сама по собі незгода заявника із оскаржуваними судовими рішеннями не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції у виняткових випадках не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України поширюються й на касаційне провадження.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Заявник реалізував своє право на апеляційний перегляд цієї справи.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню; заявником реалізовано право на апеляційний перегляд справи; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення цього спору; зазначивши, при цьому, обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, визнані судом необґрунтованими, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шульги Олександра Анатолійовича на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про скасування акту-розрахунку не облікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу і його вартості, визнання припинення (обмеження) розподілу природного газу безпідставним та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара