ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/3214/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Білоуса В.В., Банаська О.О.,

за участі секретаря судового засідання Сотник А.С.

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш",

ліквідатор, арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович - особисто (посвідчення №1773 від 02.12.2015),

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" - не з`явилися,

кредитор - Акціонерне товариство "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" (назву змінено з Акціонерного товариства "Сбербанк"),

представник кредитора - Гей В.Г. (довіреність №775 від 29.12.2020),

кредитор - Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України - не з`явилися,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш",

представник відповідача - Овсій Д.Ю. (ордер АА №1128637 від 26.07.2021),

відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві-Славія Груп" (в судове засідання 14.12.2021 не з`явилися),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

1. ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича,

2. Акціонерного товариства "Сбербанк",

на ухвалу Господарського суду Харківської області

від 20.10.2020

у складі судді: Міньковського С.В.

та постанову Східного апеляційного господарського суду

від 08.02.2021

у складі колегії суддів: Стойка О.В., Попков Д.О., Пушай В.І.

у справі за заявою

Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Постановою Господарського суду Харківської області від 30.07.2020 ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" (далі - ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш", боржник, Позивач) визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; припинено повноваження розпорядника майна Кошовського С.В. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (далі - ліквідатор Демчан О.І.).

Короткий зміст вимог заявника

2. У серпні 2020 року ліквідатор ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" Демчан О.І. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (далі-Відповідач 1) та ТОВ "Ві-Славія Груп" (далі - Відповідач 2), в якій заявник просив суд визнати недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, а саме:

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2729, який укладено між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (предмет договору - комплекс, розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 19-а, який складається із: корпусу № 1, ангару № 2 з прибудовою "Е"; прибудови в ангарі № 2 "Е1", загальною площею 2 355,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 296977512214);

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2733, який укладено між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (предмет договору - комплекс, розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 19-б, який складається із: корпусів №№ 2, 3, агрегатного цеху № 2 "Г"; прибудови до цеху № 2 "г"; корпусу № 3, цеху № 2 "В", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 297020312214);

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2737, який укладено між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (предмет договору - комплекс, розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 19-в, який складається із: корпусу № 5, цеху № 4, ЕМВ, гальваніки "X"; корпусу №7, столярної майстерні "Ч", корпусу № 17, будівлі гаража на 4 бокси "Л"; корпусу № 42, будівлі гаража на 6 боксів "ЛІ"; корпусу №22, котельні "Ж"; пожежних резервуарів "Бас Басі"; корпусу № 34, будівлі УПОС (ремонт та виготовлення трубопроводів, опресування балонів) "Ф"; корпусу № 41, компресорної "З"; холодних сховищ "М", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 297055412214);

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2741, який укладено між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (предмет договору - комплекс, розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 19-г, який складається із: корпусу № 14, ангару № 3 СЛІ, цеху № 4 (ПАРМ) "4", прибудови до ангару № 3 (лабораторія) "Д"; прибудови до ангару № 3 "Д", загальною площею 1247,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 297090112214).

2.1. Також у позовній заяві ліквідатор Демчан О.І. просив суд витребувати спірне майно із чужого незаконного володіння Відповідача 2, а також визнати за боржником право власності на таке нерухоме майно.

2.2. Правовою підставою для визнання недійсними оспорюваних правочинів ліквідатором визначено положення статей 203, 215, 388, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Розгляд справи місцевим судом та прийняте ним рішення

3. Ухвалою від 20.10.2020 Господарський суд Харківської області відмовив у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, зареєстрованих в реєстрі за № 2729, № 2733, № 2737, № 2741, витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності;

скасував арешт, накладений ухвалою суду від 05.10.2020 на об`єкти нерухомого майна відповідно до зазначеного переліку (том 14, а. с. 160 - 173).

3.1. Місцевим судом встановлено, що за укладеними 08.11.2016 договором №2729 ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (покупець) зобов`язалося сплатити ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" (продавець) за придбане майно - 336 915,60 грн; договором №2733 - 183 382,80 грн; договором №2737 - 611 851,20 грн; договором №2741 - 176 002, 80 грн. Разом з тим судом встановлено, що розрахунків за зазначеними правочинами ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" не здійснило, що підтверджується заявою представника ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" про визнання позову (вх. №22081 від 23.09.2020).

3.2. Судом встановлено, що у продавця та покупця учасниками та керівником є одні й ті ж особи, що в розумінні положень статті 1 КУзПБ є заінтересованими особами щодо боржника ТОВ "НВК Дніпроспецмаш". З огляду на це місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання спірних правочинів недійсними в силу статті 42 КУзПБ.

3.3. Суд встановив, що ТОВ "Ві-Славія Груп" не є стороною оспорюваного правочину, однак є набувачем і власником нерухомого майна, відчуженого за спірними договорами купівлі-продажу. Зазначене стало підставою для його залучення до участі у цій справі при розгляді заяви ліквідатора про визнання таких правочинів недійсними.

3.4. З урахуванням положень статей 256, 257, 261 ЦК України та заяви ТОВ "Ві-Славія Груп" про застосування наслідків спливу позовної давності, місцевий суд дійшов висновку, що позовна давність за вимогами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу за номерами 2729, 2733, 2737, 2741 від 08.11.2016 сплила 08.11.2019.

3.4.1. Місцевий суд зауважив про те, що розпорядник майна міг дізнатися про порушені права кредиторів унаслідок вчинення боржником оспорюваних правочинів з моменту його призначення у цій справі ухвалою суду від 02.10.2018. Крім того, боржник ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" не був позбавлений можливості самостійно вжити заходів щодо повернення майна з огляду на неперерахування йому коштів контрагентами за спірними договорами купівлі-продажу. Разом з тим розпорядник майна, як і сам боржник, починаючи з 02.10.2018 не вживали заходів для визнання недійсними правочинів, укладених за три роки до порушення провадження у справі про банкрутство, а ліквідатор Демчан О.І. звернувся до суду із заявою про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння лише 19.08.2020 (за штемпелем на конверті), тобто поза межами строку позовної давності.

3.5. Суд дійшов висновку, що жодна з підстав, передбачених положеннями статті 388 ЦК України, не може бути застосована до ТОВ "Ві-Славія Груп", оскільки майно не було загублено власником чи викрадено у нього, так як і не було порушено волевиявлення власника ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" щодо відчуження спірного майна.

3.6. Судом встановлено, що ТОВ "Ві-Славія Груп" набуло право власності на спірне нерухоме майно за відплатними договорами від 23.06.2017 та від 24.06.2017 за реєстраційними номерами 884, 893, 883, 892, 891, 882, 881, 890, що підтверджується наданими суду належним чином засвідченими копіями платіжних доручень: № 24 від 26.12.2017 на суму 136 283,40 грн., № 14 від 15.11.2017 на суму 33 500,00 грн., № 20 від 28.11.2017 на суму 113 117,65 грн., № 8 від 10.11.2017 на суму 352 404,60 грн., № 13 від 15.11.2017 на суму 216 291 грн., № 23 від 26.12.2017 на суму 55 133,60 грн., № 29 від 23.01.2018 на суму 10 072,20 грн., № 20 від 12.12.2017 на суму 142 111 грн., № 22 від 26.12.2017 на суму 8 583 грн., № 19 від 28.11.2017 на суму 74 180 грн., № 21 від 12.12.2017 на суму 127 700,40 грн., № 28 від 23.01.2018 на суму 139 927,80 грн. та квитанцією №0.0.1689600475.1 від 27.04.2020 на суму 75 700 грн.

3.7. Зважаючи на відмову у задоволенні заяви ліквідатора в частині вимог про визнання оспорюваних правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 392 ЦК України.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

4. Постановою від 08.02.2021 Східний апеляційний господарський суд апеляційні скарги ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" в особі ліквідатора Демчана О.І. та АТ "Сбербанк" задовольнив частково;

ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 скасував в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, укладених між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш", посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2729, № 2733, № 2737, № 2741;

в скасованій частині прийняв нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, укладених між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш", посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2729, № 2733, № 2737, № 2741 - задовольнив;

визнав недійсними договори відповідно до зазначеного в постанові переліку;

в іншій частині ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 у справі № 904/3214/18 залишив без змін;

стягнув з ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (код ЄДРПОУ 40828602) на користь ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" (код ЄДРПОУ 32433631) 1 576,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги;

стягнув з ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (код ЄДРПОУ 40828602) на користь АТ "Сбербанк" (код ЄДРПОУ 25959784) 1 576,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги;

стягнув з ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" (код ЄДРПОУ 32433631) на користь АТ "Сбербанк" (код ЄДРПОУ 25959784) 1 576,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги (том 14 (А), а. с. 249 - 263).

4.1. Апеляційний суд зазначив про відсутність підстав для застосування позовної давності на підставі заяви Відповідача 2. Суд зауважив про те, що поняття сторони спору за участю боржника, який розглядається судом в межах провадження у справі про банкрутство, не є тотожним поняттю учасника (сторони) у справі про банкрутство, оскільки обмежується колом учасників, яких стосуються спірні правовідносини. Суд зазначив, що боржник в особі ліквідатора Демчана О.І. в заяві, яка розглядається в межах однієї справи (справи про банкрутство боржника), поєднані вимоги з різними предметом, підставами та способами доведення. При цьому, апеляційний суд дійшов висновку, що в цій спірній ситуації Відповідач 2 не є учасником оскаржуваних правочинів, тому не має права заявляти в межах спірних правовідносин заяву про застосування позовної давності.

4.2. Також апеляційний суд зауважив про те, що за доводами апеляційних скарг в межах цього апеляційного провадження не оспорюються встановлені судом першої інстанції обставини, з якими чинне законодавство (стаття 42 КУзПБ) пов`язує підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, тому наявні підстави для визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених 08.11.2016 між боржником та Відповідачем 1, на підставі абзацу третього частини першої, абзацу третього частини другої статті 42 КУзПБ, оскільки боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало неможливим, а спірні договори укладені із заінтересованою особою.

4.3. Апеляційний суд зазначив, що ліквідатором не спростовано факту того, що Відповідач 2 є добросовісним набувачем, не доведено наявності законних підстав для витребування у нього спірного майна в порядку статті 388 ЦК України. Відповідач 2 є таким, що набув право власності на спірне майно з моменту укладення оспорюваних договорів від 23.06.2017 і 24.06.2017 з Відповідачем 1, які не визнані судом недійсними, тому відсутні підстави для визнання права власності боржника на таке нерухоме майно.

4.4. Суд зазначив про необґрунтованість посилання ліквідатора на висновки Верховного Суду в постанові від 04.06.2019 у справі № 5/112-Б-10, оскільки в цій справі доведено факт вибуття спірного майна з володіння позивача поза його волею, а в справі, що розглядається, існування таких обставин судами не встановлено. Суд зазначив, що доводи апеляційних скарг ліквідатора Демчана О.І. та АТ "Сбербанк" зводяться до заперечення наявності підстав для застосування позовної давності, а також правильності визначення судом першої інстанції моменту початку перебігу позовної давності та моменту закінчення такого строку. Разом з тим скаржниками не наведено доводів на спростовування висновків суду першої інстанції щодо статусу Відповідача 2 як добросовісного набувача спірного майна за відплатним договором та щодо наявності обставин відчуження майна боржником поза його волею.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

5. Ліквідатор ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" Демчан О.І. 25.02.2021 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021.

6. Акціонерне товариство "Сбербанк" (назва після зміни найменування- АТ "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК") 15.03.2021 засобами поштового зв`язку звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021.

7. Ухвалами Верховного Суду від 05.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та АТ "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 у справі № 904/3214/18, об`єднано ці касаційні скарги в одне касаційне провадження.

8. ТОВ "Ві-Славія Груп" 07.06.2021 звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021.

9. Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Ві-Славія Груп" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021, касаційні скарги ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш", АТ "Сбербанк" та ТОВ "Ві-Славія Груп" об`єднано в одне касаційне провадження.

10. 01.09.2021 суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Жуковим С.В. та Огородніком К.М. подано заяву про самовідвід від розгляду справи № 904/3214/18 в порядку статті 35 ГПК України.

11. Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2021 задоволено заяву суддів Жукова С.В. та Огородніка К.М. про самовідвід від розгляду справи №904/3214/18 за касаційними скаргами ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш", АТ "Сбербанк" та ТОВ "Ві-Славія Груп" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021.

12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3214/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Банасько О.О., Васьковський О.В., що підтверджується протоколами автоматизованого розподілу судової справи від 07.09.2021.

13. Ухвалою Верховного Суду від 22.09.2021 прийнято до провадження касаційні скарги ліквідатора ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" Демчана О.І., ТОВ "Ві-Славія Груп" та АТ "Сбербанк", датою проведення судового засідання визначено 02.11.2021.

14. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви у справі № 904/3214/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Банасько О.О., Білоус В.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021, протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.11.2021 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.11.2021.

15. 02.11.2021 в судовому засіданні розглянуто та задоволено заяву ТОВ "Ві-Славія Груп" про відмову від касаційної скарги від 30.08.2021 та прийнято відповідну ухвалу.

16. Ухвалою Верховного Суду від 02.11.2021 відкладено розгляд касаційних скарг ліквідатора ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" Демчана О.І. та АТ "Сбербанк", датою проведення наступного судового засідання визначено 16.11.2021.

17. Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2021 відкладено розгляд касаційних скарг ліквідатора ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" Демчана О.І. та АТ "Сбербанк", датою проведення наступного судового засідання визначено 30.11.2021.

18. Ухвалою від 30.11.2021 Верховний Суд відклав розгляд касаційних скарг ліквідатора ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" Демчана О.І. та АТ "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 у справі № 904/3214/18 на 14.12.2021 о 12:30.

19. У судовому засіданні 14.12.2021 представником АТ "Сбербанк" подано заяву з доданими до неї копією Статуту та Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до яких Акціонерне товариство "Сбербанк" змінило назву на Акціонерне товариство "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" (далі - АТ "МР БАНК").

20. Відзивів на касаційні скарги не надходило.

21.1. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 904/3214/18 в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

21.2. В день визначеної дати проведення судового засідання (14.12.2021) від ТОВ «Ві-Славія Груп» через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

21.2. Вислухавши думки присутніх в судовому засіданні 14.12.2021 уповноважених представників учасників справи, з огляду на те, що уповноважений представник ТОВ «Ві-Славія Груп» в попередніх судових засіданнях реалізував процесуальні права на участь засіданні суду, і зокрема, надав пояснення щодо своєї процесуальної позиції у справі, явка уповноважених представників учасників справи не визнана обов`язковою, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутність учасників, які не забезпечили участь своїх уповноважених представників у судовому засіданні.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (АТ "Сбербанк")

22. Скаржник доводив, що підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду від 08.02.2021 та ухвали місцевого суду від 20.10.2020 є застосування судами попередніх інстанцій положень статті 388 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 02.02.2021 у справі № 913/106/18 та від 19.11.2020 у справі № 5023/5383/12.

22.1. Скаржник аргументував, що суди залишили поза увагою обставини, які спростовують добросовісність набуття ТОВ "Ві-Славія Груп" спірного нерухомого майна.

Доводи скаржника (арбітражного керуючого Демчана О.І.)

23. Скаржник доводив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права (частину першу статті 388 ЦК України) без урахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 910/17925/14 та від 20.02.2020 у справі № 922/719/16.

23.1. Скаржник аргументував, що факт визнання недійсними оспорюваних договорів відчуження підтверджує те, що майно вибуло поза волею боржника, а віндикаційний позов пред`явлено ліквідатором з метою повернення майна банкрута в ліквідаційну масу.

23.2. Скаржник зауважив про те, що обставини заперечення ТОВ "Ві-Славія Груп" права власності боржника на спірну нерухомість зумовлюють необхідність застосування до спірних правовідносин статті 392 ЦК України та визнання права власності за банкрутом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

24. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

26. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятними касаційні скарги щодо доводів скаржників, зазначених в пунктах 22 - 23.2. описової частини цієї постанови.

27. Верховний Суд звертає увагу на те, що 02.11.2021 в судовому засіданні розглянуто та задоволено заяву ТОВ "Ві-Славія Груп" про відмову від касаційної скарги від 30.08.2021 та прийнято відповідну ухвалу. Отже, перегляд оскаржуваних судових рішень здійснюється Верховним Судом в межах доводів, викладених у касаційних скаргах АТ "Сбербанк" (АТ "МР БАНК") та ліквідатора Демчана О.І., тобто в частині відмови в задоволенні позову.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо застосування норм матеріального і процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

28. Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом загальних способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

29. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

29.1. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним в судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо.

29.2. Отже, при розгляді спору про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

30. Водночас інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів (зазначені висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (№ 913/45/20)).

30.1. Так, частинами першою, другою статті 42 КУзПБ передбачені спеціальні підстави для заявлення вимог про визнання правочинів, вчинених боржником.

30.2. Положеннями частини третьої статті 42 КУзПБ передбачено, що в разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

30.3. Отже, статтею 42 КУзПБ передбачено не лише підстави для визнання правочинів недійсними, але й наслідки недійсності таких правочинів. Така процедура спрямована на повернення до складу конкурсної маси відчужених за цими правочинами активів боржника та для забезпечення зберігання майна боржника в інтересах його кредиторів.

31. Визнання правочину, вчиненого боржником, недійсним зумовлює необхідність переходу до розгляду інших вимог позивача - щодо витребування майна та визнання права власності на нього, які в контексті цього судового спору є похідними вимогами.

32. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України у разі якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

32.1. Власник з дотриманням вимог статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 906/655/18, від 19.06.2019 у справі № 756/13683/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

32.2. Також Верховний Суд звертає увагу на те, що віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, та з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Аналогічний висновок сформульовано в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18(910/4866/21) та в пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц).

33. Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

33.1. Чинне законодавство України не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

33.2. При цьому, системний аналіз положень статті 388 ЦК України та статті 42 КУзПБ дає підстави для висновку, що встановлення законодавцем у статті 42 КУзПБ спеціальних наслідків визнання правочинів недійсними не виключає можливості захисту прав і законних інтересів особи в межах справи про банкрутство, у спосіб, передбачений статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України, зокрема, у справі, що розглядається, - шляхом віндикації в порядку статті 388 ЦК України.

34. Верховний Суд зауважує на тому, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем поряд із віндикаційною вимогою (стаття 388 ЦК України) також заявлено вимогу про визнання права власності на спірні об`єкти нерухомості (стаття 392 цього Кодексу).

34.1. Положеннями статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

34.2. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (такий висновок про застосування норм права викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13).

34.3. Верховний Суд ураховує, що віндикаційний позов та позов про визнання права власності очевидно спрямовані на захист права власності позивача. При цьому захист від віндикаційного позову може як не ґрунтуватися на невизнанням чи оспорюванням відповідачем права власності позивача, так і ґрунтуватися на такому невизнанні чи оспорюванні. В останньому випадку об`єднання в одному позові вимог про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння не можна виключати. Однак у всякому випадку такі вимоги повинні бути пов`язані між собою підставою виникнення, предметом (стосуватися одного й того ж самого майна) тощо.

Аналогічну позицію щодо можливості об`єднання зазначених позовних вимог викладено в постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 922/1359/19, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).

Щодо суті касаційної скарги

35. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій встановили факт переходу права власності від Відповідача 1 до Відповідача 2 внаслідок укладення договорів купівлі-продажу та факт сплати ТОВ "Ві-Славія Груп" на користь ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (Відповідач 1) грошових коштів за укладеними між Відповідачами 1, 2 договорами купівлі продажу спірного нерухомого майна.

35.1. У судовому засіданні під час розгляду справи касаційним судом представник ТОВ "ВІ-Славія-Груп" підтвердила наявність майна у володінні цього товариства та зазначила про те, що таке майно на цей час перебуває на зберіганні у Відповідача 2.

36. Крім того, з матеріалів справи вбачається визнання ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" факту несплати ним за отримане спірне нерухоме майно грошових коштів на користь позивача (ТОВ "НВК Дніпроспецмаш").

36.1. Зі змісту оскаржуваної ухвали від 20.10.2020 вбачається, що місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсними правочинів, укладених 08.11.2016 боржником ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" з ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" за номерами 2729, 2732, 2737, 2741, на підставі абзацу третього частини першої та абзацу третього частини другої статті 42 КУзПБ.

36.2. Разом з тим місцевий суд, відмовляючи в задоволенні вимог арбітражного керуючого Демчана О.І. в частинах визнання права власності на спірне майно та витребування майна з володіння добросовісного набувача, фактично дійшов висновку про неможливість повернення спірного майна до ліквідаційної маси боржника. З таким висновком суду першої інстанції погодився апеляційний суд.

36.3. Відтак суди попередніх інстанцій не вирішили питання про повернення спірного майна до ліквідаційної маси, не дослідили обставини щодо можливості/неможливості такого повернення та не з`ясували, чи є можливим відшкодування вартості спірного майна Відповідачем 1, яким було фактично отримано грошові кошти за спірне нерухоме майно від Відповідача 2, за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину відповідно до положень частини третьої статті 42 КУзПБ.

37. Верховний Суд зауважує на тому, що до позовних вимог про визнання недійсними договорів та витребування майна, заявлених на підставі статей 203, 215, 387, 388 ЦК України, застосовується загальна позовна давність у три роки.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 05.12.2018 у справі № 522/2201/15-ц та відображені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №911/926/17, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 23.01.2019 у справі №910/2868/16.

38. Верховний Суд погоджується з доводами АТ "Сбербанк" та ліквідатора Демчана О.І. про можливість застосування разом зі спеціальною нормою статті 42 КУзПБ загальних положень статей 387, 388 ЦК України. Разом з тим одночасне застосування судами зазначених приписів законодавства при розгляді цього спору є передчасним з огляду на таке.

38.1. Зі змісту відзиву ТОВ "ВІ-Славія Груп" на заяву ліквідатора вбачається, що відповідачем заявлено вимогу про застосування позовної давності (том 14, а. с. 69 - 78).

38.2. Надаючи оцінку поданій Відповідачем 2 заяві про застосування позовної давності, місцевий суд, встановивши обставини набуття права власності на спірне майно ТОВ "ВІ-Славія Груп", дійшов передчасного висновку про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності за вимогами про визнання недійсними оспорюваних правочинів на підставі статті 42 КУзПБ.

38.3. Зі змісту заяви Відповідача 2 вбачається, що про застосування позовної давності заявлено відносно вимоги про витребування майна від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України, а не щодо права ліквідатора та кредиторів на звернення до суду у справу про банкрутство із заявою про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником, у порядку статті 42 КУзПБ.

39. Висновки апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення зазначеної заяви ТОВ "ВІ-Славія Груп" та застосування позовної давності з посиланням на те, що ТОВ "ВІ-Славія Груп" є учасником справи про банкрутство, однак не набуло процесуального статусу відповідача у цій справі та не є стороною оскаржуваних правочинів, є необґрунтованими з огляду на таке.

39.1. Системний аналіз положень частин першої та третьої статті 45 ГПК України, частини четвертої статті 267 ЦК України дає підстави для висновку, що стороною в судовому процесі, наділеною правом на подання заяви про застосування позовної давності, є позивачі і відповідачі (тобто як особи, які заявляють позовну вимогу, так особи, до яких така позовна вимога була пред`явлена).

39.2. З огляду на характер заявленої ліквідатором Демчаном О.І. вимоги про витребування майна, така позовна вимога прямо впливає на права та інтереси ТОВ "Ві-Славія Груп", а арбітражним керуючим (ліквідатором боржника) зазначено ТОВ "Ві-Славія Груп" не як учасника справи (третю особу), а як одного з відповідачів у справі з розгляду цього спору, що неодноразово відображалося місцевим судом в ухвалах.

39.3. Також процесуальний статус ТОВ "Ві-Славія Груп" було визначено місцевим судом ухвалою від 14.09.2020, якою зазначене товариство залучено до розгляду цієї справи, зважаючи на те, що вимога про витребування спірного майна на підставі статті 388 ЦК України пов`язана з наявністю у такої особи правового титулу володіння і користування нерухомим майном, щодо якого виник цей спір (том 13, а. с. 146 - 148).

39.4. Верховний Суд зауважує про те, що судовий захист порушеного права можливий за сукупності таких умов:

- по-перше, особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права в межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України);

- по-друге, суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.

39.5. За відсутності будь-якої із зазначених умов суд не має права визнавати існування поважних причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, надавати у зв`язку із цим особі (позивачу) судовий захист порушеного права та задовольняти заявлені позовні вимоги.

39.6. Водночас, подання особою (Відповідачем 2), яка має відношення до обставин і наслідків вчинення правочину, заяви про застосування позовної давності є її правом на захист від позову про визнання такого правочину недійсним та похідних від нього позовів (про визнання права власності, витребування майна від третіх осіб, усунення перешкод у користуванні майном). Тобто законодавець забезпечує право на захист не лише порушених прав Позивача, а й прав та інтересів Відповідача 2, який захищається від позову, заявляючи про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами Позивача.

39.7. Відтак, визначення судами попередніх інстанцій процесуального статусу ТОВ "Ві-Славія Груп" у цьому майновому спорі як учасника справи про банкрутство без надання йому статусу відповідача за вимогами ліквідатора боржника про визнання оспорюваних правочинів недійсними, віндикацію майна та визнання права власності матиме наслідком порушення права такої особи на ефективний захист у випадку встановлення судами необґрунтованості позовних вимог та у разі встановлення судами пропуску позовної давності за такими вимогами за відсутності поважних причин для поновлення позивачу строку на звернення з відповідним позовом.

40. З матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржувані договори укладено 08.11.2016, а з позовом про визнання їх недійсними ліквідатор звернувся у серпні 2020 року. Разом з тим суди не досліджували обставин пропуску ліквідатором строку на звернення до суду на підставі статті 388 ЦК України з метою витребування спірного нерухомого майна від ТОВ "Ві-Славія Груп".

41. З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи скаржників про наявність підстав для скасування ухвали місцевого суду та постанови суду апеляційної інстанції (в оскаржуваній частині) та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки, приймаючи рішення про визнання оспорюваних правочинів недійсними, в порушення вимог частини третьої статті 42 КУзПБ суди попередніх інстанцій не дослідили, чи є можливим повернення до складу ліквідаційної маси майна від кредитора, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - застосування наслідків у вигляді відшкодування Відповідачем 1 вартості майна грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочинів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу вбачається, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

43. З огляду на зазначене та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції в силу статті 300 ГПК України, касаційні скарги підлягають задоволенню частково, а прийняті у цій справі ухвала місцевого суду від 20.10.2020 та постанова апеляційного суду від 08.02.2021 в частині відмови в задоволенні позовних вимог - скасуванню із направленням справами в скасованій частині на новий розгляд до місцевого суду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення.

44. Під час нового розгляду справи судам необхідно дослідити обставини справи на предмет пропуску позивачем строку на подання позову в порядку статті 388 ЦК України, з`ясувати, чи є підстави для застосування наслідків пропуску позовної давності за заявою ТОВ "ВІ-Славія Груп" та з огляду на встановлене прийняти рішення по суті цього майнового спору в межах справи про банкрутство за заявою ліквідатора про визнання оспорюваних правочинів щодо відчуження майна боржника недійсними, віндикацію майна та визнання за боржником права власності на майно.

Судові витрати

45. Суд касаційної інстанції в цьому випадку не змінює та не ухвалює нового рішення, тому розподіл судових витрат в порядку, передбаченому положеннями статті 129 ГПК України, судом касаційної інстанції не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 308, 310, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, Акціонерного товариства "Сбербанк" (нова назва - Акціонерне товариство "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК") задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 у справі №904/3214/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно - скасувати, в скасованій частині справу № 904/3214/18 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

О.О. Банасько