Справа № 2-637/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 січня 2011 року                                                                                          м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Геєць Ю.В., при секретарі Ровенській В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», треті особи ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче комерційне підприємство «Індустрія-сервіс»,  приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання неправомірними дій нотаріуса по вчиненню виконавчого напису та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»про визнання неправомірними дій нотаріуса по вчиненню виконавчого напису та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В позові зазначила, що 25.08.2010 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, було вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 3280, за яким було звернуто стягнення на інвентарні номери 259, 144, 141, 142, 145, 140, 143, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме заготівельне відділення інв. № 141, площею 1125, 9 кв.м., збірне відділення інв. № 144 площею 2905, 5 кв.м., стругальне відділення інв. № 145 площею 394, 4 кв.м., сушильня на 8 камер інв. № 140 площею 1426, 9 кв.м., пило точка інв. № 142 площею 56, 3 кв.м., намет інв. № 143, трансформаторна підстанція інв. № 259 площею 169, 4 кв.м., загальна площа складає 6078, 4 кв.м., що належить на праві власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3

Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки 02761/0807, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 23.08.2007 року за реєстровим № 2668, передано в іпотеку ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі філії «Запорізьке регіональне управління»ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами № 408V-01-07 від 23.08.2007 року, № 409-01-07 від 23.08.2007 року.

Позивач вважає, що даний виконавчий напис є незаконним, таким, що вчинений з порушенням вимог діючого законодавства України, оскільки позивач є дружиною іпотекодавця, майно на яке звертається стягнення придбано за спільні кошти під час шлюбу з ОСОБА_3, а тому зверненням стягнення на це майно порушені її права, оскільки про його вчинення її до відома не ставили.  

Також позивач вважає, що виконавчий напис прийнятий з порушенням вимог ст. 35 Закону України „Про іпотеку”, ст.ст. 87, 88 Закону України „Про нотаріат”, п. 282 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, п. 283 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, п. 284 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, виконавчий напис не відповідає вимогам закону щодо дня набрання ним чинності та строку пред’явлення його до виконання, зазначені порушення вимог чинного законодавства, на думку позивача, при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису призвели до порушення її законних прав.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові наполягаючи на підставах та обставинах викладених у позові, в подальшому просив розглядати справу за його відсутності.

В судовому засіданні представник відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»та відповідач нотаріус ОСОБА_2, позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису діяв у межах та на підставі чинного законодавства, в подальшому просили розглянути справу за їх відсутності.

Представник третьої особи ТОВ виробниче комерційне підприємство «Індустрія-сервіс», ОСОБА_3, нотаріус ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилися, про день та час слухання справи повідомлялися у встановленому законом порядку.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено, з таких підстав.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 23.08.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі філії «Запорізьке регіональне управління»ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»і ТОВ виробниче комерційне підприємство «Індустрія-сервіс»укладені кредитні договори № 408V-01-07 та № 409-01-07 (а.с. 63-70, 77-84).   

Цього ж дня між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі філії «Запорізьке регіональне управління»ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ПП ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_3 у забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами передав в іпотеку нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме заготівельне відділення інв. № 141, площею 1125, 9 кв.м., збірне відділення інв. № 144 площею 2905, 5 кв.м., стругальне відділення інв. № 145 площею 394, 4 кв.м., сушильня на 8 камер інв. № 140 площею 1426, 9 кв.м., пило точка інв. № 142 площею 56, 3 кв.м., намет інв. № 143, трансформаторна підстанція інв. № 259 площею 169, 4 кв.м., загальна площа складає 6078, 4 кв.м., що належить на праві власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (а.с. 88-90).

Оскільки ТОВ виробниче комерційне підприємство «Індустрія-сервіс»взяті на себе зобов'язання своєчасно не виконало, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_2 із заявою про вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі від 23.08.2007 року.   

25.08.2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис, відповідно до якого звернено стягнення на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме заготівельне відділення інв. № 141, площею 1125, 9 кв.м., збірне відділення інв. № 144 площею 2905, 5 кв.м., стругальне відділення інв. № 145 площею 394, 4 кв.м., сушильня на 8 камер інв. № 140 площею 1426, 9 кв.м., пило точка інв. № 142 площею 56, 3 кв.м., намет інв. № 143, трансформаторна підстанція інв. № 259 площею 169, 4 кв.м., загальна площа складає 6078, 4 кв.м., що належить на праві власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (а.с. 170).

Позивач заявляє, що приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит»спірним виконавчим написом від 25.08.2010 року в реєстрі за № 3280 порушили  її право,  як подружжя, встановленого  ст. 65 СК України (право спільної сумісної власності подружжя).   

Однак зазначені доводи не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства.

Положення ст. 65 Сімейного кодексу щодо порядку розпорядження майном, що є об’єктом права спільної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном.

Відповідно до ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Таким чином, іпотека є способом забезпечення виконання зобов’язання, а не правочином щодо розпорядження майном, належних іпотекодавцю; договір іпотеки не створює обов’язків для будь-яких  інших осіб, крім сторін за договором, а відтак до даних правовідносин норми ст. 65 СК України не застосовуються.

Відповідно до нотаріально засвідчених заяв позивача від 23.08.2007 року та 19.10.2007 року, остання надала згоду щодо передання в іпотеку майна, що було набуте під час шлюбу _а.с. 97-98).

Договір Іпотеки був укладений в рахунок  забезпечення  повернення кредитних ресурсів, які були видані ТОВ виробниче комерційне підприємство «Індустрія-сервіс»за кредитними договорами:

-          договір про невідновлювальну кредитну лінію №408V-01-07 від 23.08.2007 р., на суму 300000, 00 доларів США, строком до 20.08.2010 р.  (надалі - Кредитний договір).   

-          договір про відкриття кредитної лінії №409-01-07 від 23.08.2007 р. на суму 485000,00 гривен, строком до 20.08.2010 р. (надалі - Кредитний договір 2).               

В процесі обслуговування кредиту до договору іпотеки були внесені зміни, відповідно до укладених догорів про внесення змін, а саме від 19.11.2007р., 01.07.2010 р., 22.10.2008 р. (а.с. 94-96).

Передане в іпотеку нерухоме майно, належало Іпотекодавцю –приватному підприємцю ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 31.03.2004 р. приватними нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 (реєстр. №193). Право власності було підтверджено Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно за №15033640 від 26.06.2007 № запису 602 книзі 3 реєстраційний №2754022 (а.с. 101-110).   

Укладений договір містить усі суттєві умови, передбачені ЗУ  «Про іпотеку», також його сторонами було додержано форми укладання.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про іпотеку»іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.       

Таким чином договір іпотеки  є діючим  договором та його умови є обов’язковими для сторін.

Позичальник ТОВ виробниче комерційне підприємство «Індустрія-сервіс»не виконало обов’язку щодо погашення кредитних ресурсів та сплаті процентів, станом на 20.08.2010 року у підприємства виникла заборгованість у розмірі: за договором про невідновлювальну кредитну лінію №408V-01-07 від 23.08.2007 р. –47278,67 доларів США –сума несплачених процентів, 286368,00 доларів США –сума позичкової заборгованості, 67272,87 гривен –пені по несплаченим процентам та позичкової заборгованості. За договором про відкриття кредитної лінії №409-01-07 від 23.08.2007 р.- 230758,60 гривен –сума несплачених процентів, 1184950,10 гривен –сума позичкової заборгованості, 17663,58  гривен –пені по несплаченим процентам та позичкової заборгованості (а.с. 189-190).

В зв’язку з порушеним правом щодо повернення кредитних коштів та процентів, у Банка  виникло право щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.   

З метою уникнення збитків, скориставшись своїм правом вимоги, Банк, неодноразово,  направляв на адресу як Іпотекодавця  та ТОВ виробниче комерційне підприємство «Індустрія-сервіс»листи-претензії щодо погашення виниклої заборгованості (листи  №1725 від 09.04.2009р, №4260 від  01.09.2009 р., №5383від 03.11.2009 р., від №538103.11.2009, №5907 від 03.12.2009 р., №5383 від 03.11.2009, №5908 від 03.12.2009, №5907 від 03.12.2009, №23 від 06.01.2010, від №2406.01.2010) (а.с. 177-188).

Незважаючи на законні вимоги Банка ні ТОВ виробниче комерційне підприємство «Індустрія-сервіс»ні Іпотекодавець заборгованості за кредитнім договором не погасили  в зв’язку з чим,  у відповідності до набутого права передбаченого  п. 11.2  Договору іпотеки, Банк на свій розсуд обрав звернення стягнення на заставне майно шляхом учинення виконавчого напису.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 33 Закону України “Про іпотеку”, п. 11.2. Іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно до п. 10  Іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд Іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом , або Іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору.                    

Таким чином право Банку щодо  вчинення виконавчого напису на предмет іпотеки передбачено чинним законодавством та умовами   договору іпотеки,  які були погоджені та прийняті Іпотекодавцем.  За таких обставин, порушень зі сторони Банку при вчинені спірного виконавчого напису не допускалось.  

Що стосується дії нотаріуса по вчиненню виконавчого напису, суд приходить до висновку, що порушення з його боку також відсутні, оскільки оскаржуваний напис був вчинений у відповідності до чинного законодавства України.                       

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України "Про нотаріат". Згідно ст. 2 Закону правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.          

Оскаржуваний  виконавчий напис на нотаріально посвідчений договір іпотеки був вчинений нотаріусом згідно ст.ст. 87, 88, 89 Закону України "Про нотаріат", глави 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту України 03.03.2004 р., № 20/5, ст.ст. 33, 35 Закону України „Про іпотеку" від 05.06.2003 р.; Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабміну України від 29.06.1999 р., № 1172.

Зокрема, згідно ст. 87 Закону України „Про нотаріат" - для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно ст. 88 цього ж Закону - нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджуються безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабміну України від 29.06.1999 р., № 1172, передбачає стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, які передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Під документом, що підтверджує безспірність заборгованості боржника та встановлює прострочення виконання зобов'язання, в нотаріальній та судовій практиці прийнято вважати заяву (претензію) кредитора та розрахунок заборгованості.

Згідно з ст. 35 Закону України „Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, в якому зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Також до заяви з проханням вчинення виконавчого напису були додані лист-попередження про погашення заборгованості, та вчинення в т.ч. виконавчого напису у випадку невиконання зобов'язання.

Після спливу - тридцяти днів з моменту попередження про стягнення,  нотаріусом було вчинено виконавчі написи на вищевказаних нотаріально посвідчених договорах.

Для підтвердження факту порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору, заявником (Банком) для вчинення виконавчого напису нотаріусу був поданий розрахунок загальної суми заборгованості за укладеними кредитними договорами.

Статтею 526 та ч. 1 ст. 530 ЦК України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В той же час, статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В відповідності до ст. 627 ЦК України (свобода договору) визначено, що згідно зі ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ст.629 ЦК України.

У відповідності до ст. 1054 ЦК - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, дії Банку щодо дострокового стягнення заборгованості повною мірою відповідають вимогам Цивільного кодексу України та умовам укладених між сторонами договорів.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України). Частиною 1 ст. 589 ЦК України встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Аналогічна норма міститься і в ст. 33 Закону України „Про іпотеку”, якою встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частинами 1, 2, 4 ст. 8 ЦПК України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акту закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який мас вишу юридичну силу.

Порядок, процедура вчинення виконавчих написів нотаріусами та їх виконання визначений Законами України „Про нотаріат", „Про іпотеку", „Про виконавче провадження", Цивільним кодексом України.

Статтями 10, 11 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.   

Отже оскільки боржник свого зобов’язання належним чином не виконував, що не заперечується сторонами, Банк мав повне право звернути стягнення на предмет іпотеки.   

З огляду на викладене, доводи позивача щодо невідповідності виконавчого напису є безпідставними, а тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», треті особи ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче комерційне підприємство «Індустрія-сервіс»,  приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання неправомірними дій нотаріуса по вчиненню виконавчого напису та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

             Суддя                                                                                            Ю.В.Геєць