СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6610/21

пр. № 2/759/4081/21

30 листопада 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Войтенко Ю.В.,

секретаря судового засідання Проневич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . Відповідач не проживає в даній квартирі з 2012 року, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має і взагалі квартирою вона не цікавиться. Перешкод в користуванні жилим приміщенням ні позивач, ні інші члени сім`ї відповідачу не чинили. Факт реєстрації відповідача порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, він позбавлений можливості розпоряджатись квартирою. Зважаючи на викладене, просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

В подальшому від позивача надійшла заява про залучення до участі у справі правонаступника - ОСОБА_3 , як нового власника квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від19.05.2021.

Відповідно до ухвали суду від 27.09.2021 у задоволенні заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про залучення правонаступника відмолено.

24.11.2021 ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою як третя особа з самостійними вимогами до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обґрунтування вимог зазначає, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 19.05.2021 на праві власності належить кв. АДРЕСА_1 . В квартирі залишається зареєстрованим, але більше 8 років не проживає відповідач ОСОБА_2 . Відповідач є членом сім`ї попереднього власника квартири ОСОБА_1 . Відтак, просить суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

29.11.2021 відповідач до суду скерувала заяву, в якій зазначає, що більше 8 років проживає в Інонезії. Повертатись в Україну не планує. Квартирою АДРЕСА_1 не користується і користуватись не має наміру.

Ухвалою суду від 30.11.2021 позовну заяву ОСОБА_3 , як третьої особи з самостійними вимогами до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням прийнято до спільного сумісного розгляду із позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, ОСОБА_3 залучено до участі у справі як третю особу з самостійними вимогами щодо предмету позову.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату і час розгляду справи були повідомлені належним чином.

30.11.2021 ОСОБА_3 скерував до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши клопотання позивача про витребовування доказів, вважає за належне залишити його без задоволення з огляду на те, що в матеріалах справи вже міститься витребовувана інформація щодо зареєстрованих осіб у спірній квартирі.

З урахуванням положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 08.11.2002 Київська міська державна адміністрація продала, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «ЖИТЛО-СЕРВІС» №11-02/34 від 09.03.2021 ОСОБА_2 фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2012 року по теперішній час.

Згідно з актом по факту проживання/ не проживання особи за адресою від 05.03.2021 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що проживають в будинку АДРЕСА_3 , в присутності працівника відділення №1 Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» Будько В.Ф., засвідчують, що в квартирі АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 фактично не проживає з 2012 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 19.05.2021 ОСОБА_1 передає у власність (продає), а ОСОБА_3 приймає у власність (купує) за особисті кошти (що не є спільною сумісною власністю подружжя) в особисту приватну власність квартиру АДРЕСА_1 і оплачує її вартість за ціною та у порядку, передбаченому договором.

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 станом на 02.11.2021 зареєстрована ОСОБА_2 .

Приписами ст.72 Житлового кодексуУкраїни передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Відповідно до роз`яснень, викладених в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

На підставі ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Відповідно до ст. 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.

Аналогічний висновок зроблений ВС у постанові від 16.01.2019 року в справі № 243/7004/17-ц.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 17.10.2018 року у справі № 521/17805/16-ц, відповідно до якої згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Норма статті 391 ЦК України не передбачає можливості визнавати особу такою, що втратила право на житлову площу.

Також Верховний Суд роз`яснив, що за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статті 405 ЦК України регулює взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом встановлено, що власником спірного житлового приміщення є ОСОБА_3 (третя особа з самостійними вимогами).

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.11 своєї постанови «Про судове рішення у цивільних справах», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч.ч.1, 2ст. 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Окрім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 13.05.1980 року в справі «Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05. 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

За вказаних обставин, суду не надано доказів того, що права позивача ОСОБА_1 у даному випадку порушені та підлягають захисту у відповідності до способів, визначених ст. 16 ЦК України, враховуючи ту обставину, що станом на теперішній час остання не власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а тому нею, на думку суду, не може ініціюватись питання про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.

З огляду на дані обставини, у задоволення позову ОСОБА_1 належить відмовити.

В той же час, реєстрація у квартирі відповідача ОСОБА_2 , на думку суду, істотно порушує права третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_3 .

Оскільки відповідач ОСОБА_2 більше восьми років не користується спірним житловим приміщенням, надав суду пояснення, в яких зазнчає, що не користується і користуватись не має наміру користуватись спірною квартирою, суд приходить до висновку, що позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами про визнання відповідача таким, що втратив право на користування жилим приміщенням обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позов третьої особи з самостійними вимогами підлягає задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.12, 16, 317, 319, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачену суму судового збору в розмірі 908,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Повний текст заочного рішення складено 06.12.2021

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Третя особа з самостійними вимогами: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Суддя Ю.В. Войтенко