УХВАЛА

24 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 9/5014/969/2012 (5/65/2011)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ"

на ухвалу Господарського суду Луганської області

у складі судді Фонової О.С.

від 07.09.2021 та

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Шевель О. В., Білоусова Я. О., Пуль О. А.

від 23.11.2021

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ"

про стягнення 394 066 751,36 грн,

особа, рішення та дії якої оскаржуються - приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Григорчук Павло Васильович

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 07.09.2021 Господарський суд Луганської області закрив провадження у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) в частині оскарження пункту 3 постанови приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича про відкриття виконавчого провадження ВП № 66441729 від 09.08.2021; у задоволенні решти скарги Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ" на дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) відмовив.

Постановою від 23.11.2021 Східний апеляційний господарський суд залишив без змін ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.09.2021 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011).

16 грудня 2021 року Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011).

Згідно із частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

При цьому ухвалами, якими закінчено розгляд справи є ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення позовної заяви без розгляду; про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; про скасування рішення третейського суду; про видачу виконавчого листа або відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної інстанції чи касаційної інстанції про скасування судового рішення та закриття провадження у справі або залишення позовної заяви без розгляду. Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.12.2020 у справі № 904/5896/18 та від 04.01.2021 у справі № 911/4055/15.

Водночас ухвала Господарського суду Луганської області від 07.09.2021 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011), залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2021, про перегляд якої подано касаційну скаргу до числа викладених вище ухвал не належить: розгляд даної справи закінчився з прийняттям у ній рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2015, а оскаржувана ухвала постановлена відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 916/1422/15-г.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Рішенням від 30.11.2015 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) Господарський суд Луганської області відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" заборгованості за договором поставки природного газу № 06/11-48 від 28.01.2011 в сумі 313 023 445,02 грн, пені в сумі 3 411 912,92 грн, інфляційних нарахувань в сумі 1 499 085,56 грн та 3% річних в сумі 659 851,08 грн.

Постановою від 04.04.2016 Донецький апеляційний господарський суд частково скасував рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2015 у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011). Позовні вимоги задовольнив частково. Присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 8 206 220,29 грн, пеню у сумі 3 411 912,92 грн, інфляційні нарахування у сумі 67 926 087,57 грн. В решті рішення залишив без змін.

Постановою від 14.06.2016 Вищий господарський суд України скасував постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011), а рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2015 залишив без змін.

Постановою від 09.11.2016 Верховний Суд України скасував постанову Вищого господарського суду України від 14.06.2016 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011), а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 залишив без змін.

На виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у справі № 9/5014/969/2012 Господарським судом Луганської області видано наказ № 9/5014/969/2012 від 04.04.2016.

Судами встановлено, що 19.03.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби винесено постанову № 58667811 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 9/5014/969/2012 від 04.04.2016.

16.07.2020 на підставі заяви Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби була винесена постанова про повернення виконавчого документу Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження ".

16.07.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим І. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62597669 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011). За заявою стягувача 15.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Щербаковим І. М. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

09.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Григорчуком П. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66441729 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011).

26 серпня 2021 року Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ" звернулось до Господарського суду Луганської області зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011), у якій просило:

- визнати неправомірною постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича ВП № 66441729 від 09.08.02021;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука Павла Васильовича скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 66441729 від 09.08.02021.

В обґрунтування скарги Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ" зазначає, що строк пред`явлення наказу до виконання пропущений стягувачем, у зв`язку з тим, що 19.03.2019 на підставі заяви стягувача Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження № 58667811 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) від 04.04.2016, а 16.07.2020 на підставі заяви стягувача винесено постанову про повернення цього наказу стягувачу.

Посилаючись на статтю 12 Закону України "Про виконавче провадження" боржник стверджує, що в цьому випадку повернення виконавчого документу відбулось на підставі заяви стягувача, а не на підставі неможливості виконання рішення або заборони на відчуження на майно, у зв`язку з чим це не є підставою для поновлення строку для повторної подачі виконавчого документу з дня повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою, оскільки строк не переривався.

Також Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ" вважає безпідставним зазначення в пункті 3 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.08.2021 ВП № 66441729 вимог щодо стягнення з боржника основної винагороди виконавця у розмірі 7 954 422,08 грн, оскільки для стягнення цієї винагороди необхідна наявність двох умов: здійснення приватним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення і фактичне стягнення заборгованості, що на час відкриття провадження здійснено не було.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частиною 4 цієї статті унормовано, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Водночас, частиною 5 цієї статті встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Залишаючи без змін ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.09.2021 Східний апеляційний господарський суд виходив з того, що правові наслідки у вигляді переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання настають у будь-якому випадку і не ставляться законодавцем в залежність від підстав подальшого повернення виконавчого документа стягувачеві, а спеціальна норма частини 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" лише визначає момент, з якого встановлюється строк пред`явлення документа до виконання після переривання в окремих випадках (а саме, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення та у разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника). Суд апеляційної інстанції зазначив, що можливість переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання у разі повернення його стягувачу з інших підстав зазначеною нормою не виключається та не обмежується. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Отже, Законом України "Про виконавче провадження" установлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, стягнення штрафів, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 06.06.2018 у справах № 127/9870/16-ц та № 921/16/14-г/15, від 20.09.2018 у справі № 821/872/17, від 17.10.2018 у справі № 826/5195/17, від 16.01.2019 у справі № 279/3458/17-ц, від 21.08.2019 у справі № 1915/1868/2012, від 02.10.2019 у справі № 826/15531/17, від 09.10.2019 у справі № 758/201/17, від 18.12.2019 у справі № 344/21436/18, від 23.06.2020 у справі № 705/1804/13-ц, тощо.

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) та відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки в судових рішеннях про перегляд яких подано касаційну скаргу правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтею 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2021.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до них матеріалами на 15 аркушах (у тому числі платіжне доручення № 149165 від 09.12.2021 про сплату 2 481,00 грн). Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. А. Кролевець

В. І. Студенець