ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2021 року                                                                 м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи №521/17316/20

Апеляційне провадження №22-ц/813/8093/21

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів- Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Кузьмук А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Стеценка Максима Владленовича в інтересах акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 03 березня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Сегеда О. М.,  

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви та відзиву на позов

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі-АТ «Альфа-Банк», банк), треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. (далі – приватний нотаріус) , приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Вельков О.В. (далі – приватний виконавець), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов обґрунтовано тим, що 22 вересня 2020 року приватним нотаріусом  Личук Т.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №3863 про стягнення на користь АТ«Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором від 23 березня 2007 року, який був укладеним між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі -АКБСР «Укрсоцбанк»),правонаступником якого є акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі -АТ «Укрсоцбанк»), та ОСОБА_2 , за період з 01 червня 2017 року по 01 червня 2020 року в розмірі 59 061,85 доларів США, що складається з: 42 812,23 доларів США - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 16 249,62 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками та комісією; 1500 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.

Загальна сума заборгованості 59 061,85 доларів США, що на день вчинення виконавчого напису, згідно офіційного курсу НБУ гривні щодо іноземних валют становить 1 665 544,17 грн. і 1 500 грн.

05 жовтня 2020 року зазначений виконавчий напис був пред`явлений до виконання до приватного виконавця Велькова О.В., постановою якого від 05 жовтня 2020 року було відкрито виконавче провадження ВП №63207158, про наявність якого вона дізналась 13 жовтня 2020 року.

Зазначила, що виконавчий напис від 22 вересня 2020 року, всупереч вимогам ст.88 Закону України «Про нотаріат», вчинено приватним нотаріусом після спливу трьох років після виникнення права вимоги щодо повернення заборгованості за тілом кредиту.

Крім того, при вчинені виконавчого напису, приватним нотаріусом не були дотримані вимоги діючого законодавства щодо його вчинення, оскільки останній не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та безспірності характеру правовідносин та прийняв документи, які не передбачені Переліком.

При цьому стверджувала, що приватний нотаріус повинен був вчиняти виконавчий напис відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29 червня 1999 року №1172, якою передбачалась можливість стягувати заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів за нотаріально посвідченими угодами.

При вчиненні оспорюваного виконавчого напису відповідач був обізнаний про те, що 18 квітня 2014 року було винесено рішення Третейського суду при асоціації українських банків за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2007/13-2.06/172 від 23 березня 2007 року, та 16 жовтня 2014 року Дніпровським районним судом м.Києва за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» було видано виконавчі листи про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором №2007/13-2.06/172 від 23 березня 2007 року у розмірі 58 384,17 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 655 507,14 грн., а також витрати пов`язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 50 66,69 грн. та 243,60 грн. судового збору.

Вказані виконавчі листи були пред`явлені ПАТ «Укрсоцбанк» до виконання до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за якими було відкрито виконавче провадження №45770264 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 27 жовтня 2014 року(справа №755/25491/14) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошових коштів у розмірі 660817,43 грн.

Фактично на час вчинення виконавчого напису з неї було двічі стягнута заборгованість за  кредитним договором від 23 березня 2007 року.

13 серпня 2020 року вона змінила своє прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 та отримала свідоцтво про зміну від 13 серпня 2020 року, 02 вересня 2020 року отримала паспорт громадянина України.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3863, вчинений 22 вересня 2020 року приватним нотаріусом Личук Т.В. про стягнення на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором від 23 березня 2007 року, який укладений між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 , за період з 01 червня 2017 року по 01 червня 2020 року в сумі 59 061,85 доларів США, що на день вчинення виконавчого напису, згідно офіційного курсу НБУ становить 1 665 544,17 грн. та судовий збір в розмірі 840,80 грн.(т.1а.с.2-9).

У відзиві на позов представник АТ «Альфа-Банк» просив суд відмовити в позові, посилаючись на те, що:

- на момент вчинення виконавчого напису безспірність заборгованості позивача перед відповідачем була доведена в установленому законом порядку;

- Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14 звернула увагу на те, що наявність під час вчинення виконавчого напису судового спору про стягнення заборгованості не свідчить про спірність кредитної заборгованості та не є підставою для задоволення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню;

- законодавством України не передбачено, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості позбавляє права вчинення виконавчого напису щодо тієї ж заборгованості (т.1 а.с.126-128).

Зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 03 березня 2021 року позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 22 вересня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., зареєстрований в реєстрі за №3863, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_4 на користь АТ «Альфа-Банк», який є правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», заборгованість за договором кредиту №2007/13-2.06/172 від 23 березня 2007 року, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , за період з 01 червня 2017 року по 01 червня 2020 року в розмірі 59 061 долар США 85 центів, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту-42 812,23 доларів США; простроченої заборгованості за відсотками та комісією-16 249,62 доларів США; плати за вчинення виконавчого напису -1500 грн.

Вирішено питання про стягнення судових витрат (т.2а.с.40-50).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі адвокат Стеценко М.В. в інтересах АТ «Альфа-Банк» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про те, що оскаржуваний виконавчий напис не підлягає виконанню (т.2а.с.78-80).

Правом відзиву на апеляційну скаргу учасники процесу не скористались.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_5 , суд першої інстанції виходів з того, що позивачка довела обставини, на які посилалась як на обґрунтування своїх вимог, оскільки АТ «Альфа-Банк» не дотримано вимог закону щодо подання повного пакету документів, необхідних для вчинення виконавчого напису, а нотаріусом на даний недолік не звернута увагу і в порушення вимог закону вчинено виконавчий напис при відсутності вказаного необхідного документу (виписки з рахунку) чи іншого документу, який би був рівнозначний вказаному і доказував би безспірність заборгованості, її розмір та безспірність її стягнення.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що у виконавчому написі відсутня достатня і безспірна інформація щодо строку прострочення та періоду, за який виникла заборгованість, що виконавчий напис виданий після спливу позовної давності щодо повернення кредитних коштів за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

Тому АТ «Альфа-Банк» є юридичною особою та діє на підставі Статуту, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статутом (т.1 а.с.214-230).

Як вбачається з матеріалів справи, 23 березня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2  укладено кредитний договір №2007/13-2.06/172, відповідно до умов якого остання отримала кредит 128 400 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,05 % річних з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 22 березня 2032 року для фінансування інвестування житла – однокімнатної квартири, будівельний №32, загальною площею 68,67 кв.м. (т.1а.с.20-24).

На підставі Передавального акту від 15 жовтня 2019 року, внаслідок реорганізації,  АТ «Альфа-Банк» є новим кредитором за кредитним договором від 23 березня 2007 року, який укладений між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2

01 червня 2020 року АТ «Альфа-Банк» на адресу ОСОБА_2 було направлено повідомлення про порушення основного зобов`язання та що, вона повинна станом на 01 червня 2020 року повернути кошти по кредиту у розмірі 59 061,85 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 42 812,23 доларів США, прострочена заборгованість за процентами в розмірі 16 249,62 доларів США (т.1 а.с.37-39).

У письмовій вимоги позичальнику вказано, якщо протягом 30-денного терміну з моменту відправлення цього повідомлення або з моменту отримання (у разі його отримання) вона не направить свої заперечення щодо суми її заборгованості, вказана сума вважається погодженою до стягнення у примусовому порядку(безспірною) (т.1а.с.38).

13 липня 2020 року ОСОБА_6 направила на адресу АТ «Альфа-Банк» відповідь на повідомлення від 01 червня 2020 року про те, що на даний час виконавчі листи, які були видані про стягнення з неї на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошових коштів у розмірі 660 817,43 грн. на підставі рішення Третейського суду при асоціації українських банків від 18 квітня 2014 року, погашені (т.1 а.с.44).

Як вбачається із копій документів, які надіслані на адресу суду, приватним нотаріусом Личук Т.В., 22 вересня 2020 року на підставі заяви АТ «Альфа-Банк» від 11 вересня 2020 року вчинено виконавчий напис, за реєстром  №3863, яким запропоновано стягнути на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 23 березня 2007 року, який укладений між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 , за період з 01 червня 2017 року по 01 червня 2020 року в сумі 59 061,85 доларів США, що складається з: 42 812,23 доларів США-прострочена заборгованість за сумою кредиту; 16 249,62 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками; 1500 грн.- плата за вчинення виконавчого напису (т.1 а.с.195,202).

У виконавчому написі зазначено, що він набирає чинності з дня його вчинення, тобто з 22 вересня 2020 року, та має бути пред`явлений до виконання до органів та осіб відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом трьох років з моменту його вчинення, тобто з 22 вересня 2020 року по 22 вересня 2023 року включно (т.1а.с.202).

Так, виписка із рахунку на ОСОБА_2 , яка надана приватному нотаріусу, свідчить про те, що за кредитним договором від 23 березня 2007 року станом на 01 червня 2020 року існує заборгованість в сумі 59 061,85 доларів США, що складається з: 42 812,23 доларів США-прострочена заборгованість за сумою кредиту; 16 249,62 доларів США -прострочена заборгованість за відсотками. Згідно до направленої боржнику письмової вимоги (повідомлення) ОСОБА_2 було надано термін для погашення заборгованості до 10 вересня 2020 року. Станом на 11вересня 2020 року заборгованість не погашена (т.1а.с.201).

05 жовтня 2020 року АТ «Альфа-Банк» звернулось із заявою до приватного виконавця Велькова О.В. про примусове виконання виконавчого напису №3863 від 22 вересня 2020 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь АТ «Альфа-Банк» 59 061,85 доларів США (т.1а.с.150-154).

05 жовтня 2020 року приватним виконавцем Вельковим О.В. відкрито виконавче провадження за виконавчим написом №3863, виданим 22 вересня 2020 року приватним нотаріусом Личук Т.В. (т.1 а.с.47-48, 49-50, 51-52, 53-54, 55-56).

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Третейського суду при асоціації українських банків від 18 квітня 2014 року на користь ПАТ «Укрсоцбанк» з ОСОБА_6 стягнута заборгованість за кредитним договором №2007/13-2.06/172 від 23 березня 2007 року станом на 06 листопада 2013 року, в розмірі 58 384,17 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 655 507,14 грн., а також витрати пов`язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 5 066,69 грн. та 243,60 грн. судового збору (т.1 а.с.27-29).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2014 року за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» видані виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором №2007/13-2.06/172 від 23 березня 2007 року у розмірі 58 384,17 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 655 507,14 грн., а також витрати пов`язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 5 066,69 грн. та 243,60 грн. судового збору (т.1а.с.30-31, 33-34а).

Зазначені виконавчі листи пред`явлені ПАТ «Укрсоцбанк» до виконання в Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за якими було відкрито виконавче провадження №45770264 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 27 жовтня 2014 року по справі №755/25491/14-ц про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошових коштів у розмірі 660 817,43 грн.

Згідно довідки Першого Малиновського ВДВС ГТУЮ в Одеській області від 08 квітня 2019 року в органі примусового виконання перебувало виконавче провадження №45770264 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 27 жовтня 2014 року по справі №755/2549/14. Виконавче провадження закінчено 29 червня 2016 року (т.1 а.с.34).

Відповідно до свідоцтва про зміну імені від 13 серпня 2020 року ОСОБА_2 змінила своє прізвище на ОСОБА_3 (т.1 а.с.11).

02 вересня 2020 року ОСОБА_3 отримала паспорт громадянина України, який був виданий органом 5114 (т.1 а.с.12-13, 14-15).

17 жовтня 2020 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_5 (т.1 а.с.106).

26 жовтня 2020 року ОСОБА_5 отримала паспорт громадянина України, який був виданий органом 5114 (т.1 а.с.107).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року  № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, ст.88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16 зазначено, що для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення виконавчого напису.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком. Нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно зазначив, що всупереч вказаному Порядку нотаріус не перевірили доводи банку про те, що заборгованість боржника перед АТ «Альфа-Банк» не є безспірною та розрахунки банку, які були подані нотаріусу, є неправильними.

Доводи апелянта в цій частини є необґрунтованими з наступних підстав.

Як вбачається з виконавчого напису від 22 вересня 2020 року, приватним нотаріусом стягнута заборгованість на користь АТ «Альфа-Банк» за період 01 червня 2017 року по 01 червня 2020 року, яка складається із сумі кредиту в сумі 42 812,23 доларів США та прострочена заборгованість за процентами в сумі 16 249,62 доларів США, що складає загальну суму заборгованості 59 061,85 доларів США (т.1а.с.26).

При цьому банк надав нотаріусу виписки із рахунку ОСОБА_6 про заборгованість станом на 01 червня 2020 року, хоча у виконавчому написі заборгованість за тілом кредиту та відсотками фактично розрахована за період з 01 червня 2017 року по 01 червня 2020 року, що не відповідає виписки із рахунку, тобто заборгованість нотаріусом нарахована за невідомий період станом на 01 червня 2020 року, виходячи із заяви банка, а не розрахунку заборгованості фінансової установи (т.1а.с.201).

Посилання АТ «Альфа-Банк» в заяві нотаріусу про стягнення заборгованості період з 01 червня 2017 року по 01 червня 2020 року в сумі 59061,85 доларів США не є підставою для вчинення виконавчого напису, оскільки розрахунок заборгованості не підтверджена періодом його існування за випискою банку станом на 01 червня 2020 року.

У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №569/7949/17 зазначено, що розрахунок боргу, наданий банком щодо наявності грошового зобов`язання за тілом кредиту, процентами є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача і не є підставою для стягнення відповідних сум та доказом безспірності розміру грошових вимог банку до боржника.

Таким чином, АТ «Альфа-Банк» зобов`язано було надати нотаріусу первинну бухгалтерську документацію по кредитному договору (виписки по рахункам тощо) за весь період його дії, оскільки в іншому випадку неможливо перевірити правильність розрахунків кредитної заборгованості, здійснених банком, оскільки кредитний договір укладено 23 березня 2007 року, а заборгованість нарахована банком в сумі 59 061,85 доларів США не містить з якого часу вона існує за випискою рахунку на ОСОБА_6 .

Тобто, у виписці банка не зазначено момент виникнення заборгованості - дату невиконання/неналежного виконання зобов`язань позичальником.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, до заяви про вчинення спірного виконавчого напису були подані такі документи: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк»; Передавальний акт від 15 жовтня 2019 року; документи стягувача та представника стягувача (т.1а.с.194-230).

Згідно з пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (далі-Інструкція) вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи надано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

На сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному ст. 84 Закону України «Про нотаріат».

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 (провадження № 61-44380св18), у постанові від 25 березня 2019 року, у справі № 629/3881/16(провадження № 61-31187св18).

Разом з тим в документах які надані нотаріусу та витребувані судом першої інстанції під час розгляду справи, відсутнє рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення боржнику, що підтверджують надіслання та отримання письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, а також відсутня засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що позбавило права боржника вчиняти дії для спростування розрахунків заборгованості на протязі 30 днів та доказів існування заборгованості у іншому розмірі.

Посилання апелянта у виписці про рахунок заборгованості на ім`я боржника, що згідно до направленої боржнику письмової вимоги (повідомлення) останньому було надано термін для погашення заборгованості до 10 вересня 2020 року є безпідставними, оскільки у нотаріуса під час вчинення виконавчого напису було відсутні відомості про отримання письмової вимоги боржником ОСОБА_6 .

Однією з підстав для задоволення позовних вимог в цій частині є недотримання порядку вчинення виконавчого напису, оскільки боржник вважається належним чином повідомлений про порушення зобов`язань по кредитному договору та про зобов`язання достроково погасити заборгованість в тому разі, коли кредитором не лише відправлено на адресу такого боржника досудову вимогу, а й доведено факт її вручення адресатові під розписку.

Таким чином, АТ «Альфа-Банк» не надало нотаріусу для вчинення виконавчого напису доказів отримання ОСОБА_8 листа-вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, а нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання вказаного листа-вимоги, що призвело до порушення процедури вчинення виконавчого напису.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачка для підтвердження своїх вимог надала рішення Третейського суду при асоціації українських банків від 18 квітня 2014 року, яким на користь ПАТ «Укрсоцбанк» з ОСОБА_8 була стягнута заборгованість за кредитним договором №2007/13-2.06/172 від 23 березня 2007 року станом на 06 листопада 2013 року, в розмірі 58 384,17 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 655 507,14 грн., а також витрати, пов`язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 5 066,69 грн. та 243,60 грн. судового збору (т.1а.с.27-29).

Відповідно до умов кредитного договору від 23 березня 2007 року, позичальник ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 128 400 доларів США, зі строком повернення до 22 березня 2030 року.

На час постановлення рішення суду від 18 квітня 2014 року, з позичальника була стягнута заборгованість за кредитним договором від 23 березня 2007 року станом на 06 листопада 2013 року, в розмірі 58 384,17 доларів США.

При цьому рішення перебувало на примусовому виконанні і відповідно до довідки Першого Малиновського ВДВС ГТУЮ в Одеській області від 08 квітня 2019 року в органі примусового виконання перебувало виконавче провадження №45770264 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 27 жовтня 2014 року по справі №755/2549/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошових коштів у розмірі 660817,43 грн. В рамках виконавчого провадження постановою від 10 грудня 2014 року було накладено арешт на все майно боржника. Виконавче провадження закінчено 29 червня 2016 року. Станом на день надання інформації у відділі відсутні відомості щодо виконання боржником рішення суду (т.1 а.с.34).

Отже у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредитних коштів на підставі ч.2ст.1050 ЦК України  змінюється строк основного зобов`язання, а після закінчення строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.

Якщо за рішенням про стягнення заборгованості за кредитним договором указана в такому рішенні заборгованість у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на момент вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису про стягнення заборгованості в сумі 59061,85 доларів США, заборгованість позичальника перед банком не була безспірною, у зв`язку із чим суд правильно задовольнив позов позивача та визнав виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Доводи апелянта про існування заборгованості на період вчинення виконавчого напису є необґрунтованою, оскільки заборгованість за кредитом, щодо якої вже відбувався судовий розгляд і вона була стягнута на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, не може вважатись безспірною і вона не може бути повторно стягнута цього разу за виконавчим написом.

Тому АТ «Альфа-Банк» належало домагатися виконання попереднього рішення суду на підставі виконавчого листа за рішенням суду, а не отримувати щодо цієї ж заборгованості ще один виконавчий документ у вигляді виконавчого напису.

Щодо пропуску строку для вчинення виконавчого напису

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) відступила від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 307/1580/17, щодо застосування положень ч.2 ст.88 Закону України «Про нотаріат», зокрема про те, що ця норма не обмежується трирічним строком нарахування заборгованості, на стягнення якої вчиняється виконавчий напис, за умови встановлення сторонами відповідно до ст.259ЦК України збільшеної позовної давності для відповідної вимоги.

Суд першої інстанції  правильно дійшов  висновку, що  оскільки ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся в 2014 році в Третейський суд при асоціації українських банків, то строк дії кредитного договору закінчився 18 квітня 2014 року, тому після закінчення строку дії договору АТ «Альфа-Банк» втрачає можливість нарахування та стягнення відсотків, пені та комісії за кредитним договором, тому приватний нотаріус Личук Т.В. видав виконавчий напис після пропуску строку позовної давності щодо повернення кредитних коштів за кредитним договором.

Враховуючи викладене, оскільки АТ «Альфа-Банк» не надав приватному нотаріусу необхідних та достатніх документів на підтвердження безспірності заборгованості позивача. Не надано доказів на підтвердження належного направлення боржнику остаточної вимоги про дострокове погашення заборгованості та, відповідно, отримання її боржником, що позбавило останнього можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або спростувати вимоги банку. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення спірного виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність рішення Третейського суду від 18 квітня 2014 року між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, тому вказані обставини об`єктивно виключають можливість вчинення виконавчого напису.

При цьому вчиненню нотаріусом виконавчого напису має передувати перевірка наданих йому документів на предмет не лише безспірності, а й на предмет зазначених строків (які фактично є відсилкою до строків позовної давності). Перевірку на предмет пропущення вказаних строків нотаріус може провести у разі, якщо йому надані документи, які свідчать про настання моменту вимоги, після якої не минув вказаний трирічний термін.

У той же час, відповідач таких документів нотаріусу не надав, а розрахунок, на який посилається нотаріус у самому виконавчому написі проведений за період 01 червня 2017 року по 01 червня 2020 року лише відповідно заяви банку про вчинення виконавчого напису, а не детальному розрахунку заборгованості, що фактично унеможливлює перевірку пропущення або не пропущення трирічного строку під час вчинення виконавчого напису.

Тому нотаріус не здійснив належної перевірки наданих йому документів та вчинив виконавчий напис щодо заборгованості, за якою на той момент спливли строки позовної давності.

З огляду на викладене, апелянт не надав суду належні та допустимі докази, не довів їх переконливість, а також не довів наявності обставин, на які посилався як на підставу своїх заперечень проти позову. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, тому мають бути відхилені.

Враховуючи викладене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Стеценка Максима Владленовича в інтересах акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 03 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2021 року.

Головуючий 

Судді: