СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року                                   м. Харків                Справа № 913/526/20(913/714/20)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: суддя Стойка О.В., суддя Чернота Л.Ф., суддя  Істоміна О.А.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.;

та представників учасників справи:

від Позивача: Слюсар В.В.; від Відповідача: Загребельний Г.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Свинець” м.Лисичанськ, Луганська область на ухвалу  господарського суду Луганської області від 25.10.2021 у справі № 913/526/20 (913/714/20);

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Свинець” м. Лисичанськ, Луганська область;

до - Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський дослідний завод “Енергоавтоматика” м. Дніпро

про - 34       843 722, 99 грн

у межах справи про банкрутство  - Товариства з обмеженою відповідальністю “Свинець” м. Лисичанськ, Луганська область

ВСТАНОВИВ:

          До господарського суду Луганської області 18.10.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю “ДДЗ “Енергоавтоматика” (далі-Відповідач) надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 01.04.2021 року у справі №913/526/20(913/714/20) до 28.02.2022 року (далі-рішення суду, спірне рішення суду).

          Вищезазначена заява мотивована існуванням особливих, незалежних від Відповідача обставин, які не дають можливості виконати означене судове рішення без настання для нього негативних наслідків неплатоспроможності та визнання банкрутом.

          Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.10.2021 року у справі №913/526/20(913/714/20) вищезазначену заяву Відповідача задоволено, відстрочено виконання рішення суду до 28.02.2022 року.

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Свинець” м. Лисичанськ, Луганська область (далі-Позивач), не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просить спірну ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні заяви Відповідача про відстрочення виконання судового рішення.

          Зокрема, в обґрунтування своїх вимог, Позивач зазначає наступне:

          -           суд першої інстанції невірно застосував приписи ст. 331 ГПК України, в результаті чого дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав до відстрочення виконання судового рішення;

          - доводи Відповідача про складне фінансове становище викликане впровадженням на території України карантину та перебування означеного підприємства у простої - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки карантинні заходи мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін;

          - наведені Відповідачем обставини відстрочення виконання судового рішення не свідчать про неможливість його виконання останнім, а лише відображають поточну господарську діяльність Відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення;

          - посилання Відповідача на покращення його фінансового стану в майбутньому ґрунтується виключно на припущеннях щодо фінансових розрахунків та аналізу поточного фінансового стану Відповідача та не підтверджується належними доказами;          

          - Відповідач не вживав жодних активних дій, спрямованих на виконання порушеного зобов`язання;

          - скрутне фінансове становище підприємства не є винятковою, виключною чи такою обставиною, що свідчить про неможливість виконання судового рішення;

          - фінансові  документи не можуть бути доказами скрутного фінансового становища, оскільки ці обставини є тільки одним з елементів скрутного фінансового стану;

          - постановляючи оспорювану ухвалу, суд не надав належної правової оцінки факту існування процедури ліквідації ТОВ “Свинець” та фактично унеможливив її завершення;

          - суд першої інстанції в порушення приписів ст. ст. 86, 236 ГПК України не дослідив належним чином наявні в матеріалах справи докази.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2021 року у справі №913/526/20(913/714/20) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на ухвалу господарського суду Луганської області від 25.10.2021 року та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.

          До Східного апеляційного господарського суду від Позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у справі №913/526/20(913/714/20) призначеному на 20.12.2021 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобі - системи “EasyCon”.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Відповідач не скористався.

Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.

Представник Позивача приймаючи участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав вимоги заявленої ним апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а оспорювану ухвалу суду - скасувати з підстав її необґрунтованості та незаконності.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги Позивача заперечував та просив оспорювану ухвалу господарського суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 01.04.2021 року у справі                          №913/526/20(913/714/20) (залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року), позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість у сумі 16 125 421 грн 25 коп., пеню в сумі 2     734 889 грн 60 коп., 30% річних у сумі 13     207 118 грн 28 коп., інфляційні втрати в сумі 2     761 797 грн 80 коп. та судовий збір у сумі 522 438 грн 40 коп.

Відповідач, з метою відстрочення виконання вищезазначеного судового рішення, звернувся до господарського суду з заявою про відстрочення виконання судового рішення в даній справі до 28.02.2022 року.

Вищезазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та в межах апеляційного провадження учасниками справи не заперечуються.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Приписами ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Приписами ч. ч. 1, 3-5 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до з усталеною практикою Верховного Суду підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В основу судового акту про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Відповідач, звертаючись до суду з заявою про відстрочення виконання судового рішення зазначає про існування особливих та незалежних від нього обставин, які не дають можливості виконати судове рішення без настання для Відповідача негативних наслідків неплатоспроможності та визнання його банкрутом.

Зокрема, Відповідачем зазначено, що у березні 2020 року у зв`язку з поширенням на території України коронавірусу COVID-19 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 року №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19”, якою були запровадженні карантинні заходи, в результаті яких Відповідач зазнав наступних негативних наслідків:

- різке скорочення попиту на продукцію Відповідача;

- розриви ланцюгів постачання, що в свою чергу стало наслідком зменшення обсягів поставок та торговельних операцій Відповідача;

- припинення отримання сировини та комплектуючих, які є необхідними для виробництва продукції Відповідача;

- з квітня 2020 року у зв`язку з неможливістю ведення господарської діяльності Відповідач безперервно перебуває у стані оголошеного вимушеного простою, а з 10.09.2021 року робота підприємства зупинена (що підтверджується наказами по товариству);

- зменшення кількості працівників;

- частково збережено роботу тільки виробничих цехів та підрозділів з огляду на використання у виробництві небезпечного свинцю та розчинів сірчаної кислоти.

Відповідачем додатково зазначено, що виробництво його продукції у 2021 році в силу вищенаведеного різко скоротилось навіть у порівнянні з минулим роком, що підтверджується бухгалтерською довідкою та як наслідок, скоротилися і надходження грошових коштів на його рахунки.

Згідно довідки про дохід та витрати за 1 півріччя 2021 року дохід від основної діяльності Відповідача склав 147 888 тис. грн, а операційні витрати склали 144 003 тис. грн.

З поміж іншого Відповідач наголосив, що негайне виконання означеного у даній справі судового рішення остаточно зруйнує його виробничу діяльність, призведе до повної неплатоспроможності та подальшого банкрутства.

На думку Відповідача, відстрочення виконання рішення суду дасть змогу зберегти виробничий процес, працівників підприємства та в майбутньому відновити господарську діяльність. Відновлення виробництва та нарощення обсягів постачання замовникам, з якими у Відповідача наявні контракти, сприятиме надходженню коштів і дасть можливість виконати рішення суду.

Також Відповідач зазначає, що вироблена ним продукція є результатом технологічно та складного процесу, що не може бути повністю заміщена третіми особами, а тому користується сталим попитом.

З поміж іншого Відповідачем зазначено, що задоволення означеної заяви про відстрочення виконання судового рішення не вплине на фінансовий стан Позивача, не порушить його законних інтересів та не призведе до негативних наслідків для останнього.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву Відповідача про відстрочення виконання судового рішення до 28.02.2022 року, врахував складний фінансовий стан підприємства, який викликаний вимушеним простоєм, зменшенням обсягів господарської діяльності та зменшення обсягів виробництва остатнього, дослідив надані Відповідачем на підтвердження зазначених обставин докази. Судом також враховано специфіку діяльності Відповідача, у виробництві продукції якого використовуються небезпечні речовини, а саме - свинець різних агрегатних станах та розчини сірчаної кислоти на обладнанні, що у свою чергу, обумовлює необхідність підтримання безпеки підприємства шляхом проведення реновації обладнання на критичних ділянках виробництва і залученням для цього працівників, що обумовлює понесення операційних витрат. Судом прийнято до уваги, що вироблена Відповідачем продукція є результатом складного процесу, що його продукція користується сталим попитом та не може бути повністю заміщена третіми особами. Судом з поміж іншого враховано, що надання відстрочки Відповідачу сприятиме відновленню виробництва його продукції, а також буде більш вигідним для його кредиторів, зокрема і для Позивача, ніж ліквідація Відповідача. Господарський суд врахував інтереси Позивача, зазначивши, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували ймовірність завдання чи наявність реальних збитків Позивачеві у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх договірних зобов`язань, Позивачем в свою чергу таких доказів до суду також не надано. З поміж іншого, судом враховано факт визнання Позивача банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури строком на 12 місяців до 22.03.2022 року.

Здійснивши аналіз вищезазначеного висновку суду в даній справі, судова колегія зазначає наступне.

Питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п. 4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 910/1180/19).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру”, а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом. Присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення, суд зазначає, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (з наступними змінами) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який в подальшому було неодноразово продовжено.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що вжиті урядом на підставі вищезазначеної Постанови обмежувальні заходи, про які безпосередньо зазначено в заяві Відповідача, зокрема, щодо обмеження переміщення людей, товарів, послуг та стримувальних заходів, вплинули на діяльність та фінансовий стан не тільки Відповідача, а й Позивача, а тому означені обставини не є винятковими та не можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду у справі.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги у відповідній частині.

Проте, Відповідачем з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року, вищезазначеної постанови уряду, Кодексу Законів про працю, закону України “Про охорону праці”, розпорядження Дніпровського міського голови від 16.03.2020 року №266-р, наказом голови правління Відповідача від 18.03.2020 року №38 оголошено вимушений простій підприємства з 01.04.2020 року до 30.04.2020 року. Працівникам підприємства дозволено не виходити на роботу до закінчення вимушеного простою, якщо не виникне термінової потреби відновлення робіт на підприємстві.

В подальшому численними наказами Відповідача (від 24.04.2020 №42, від 07.05.2020 №43, від 21.05.2020 № 49, від 19.06.2020 №55, від 31.07.2020 №85, від 31.08.2020 №95, від 15.10.200 №120, від 24.12.2020 № 150, від 28.01.2021 №26, від 01.03.2021 №37, від 26.04.2021 №63, від 31.05.2021 №66, від 30.06.2021 №80) вищезазначений вимушений простій підприємства продовжувався, з огляду на що робота підприємства була паралізована, а його господарська діяльність здійснювалась не у повному обсязі.

Наказом Відповідача від 10.09.2021 року №105 робота підприємства з 13.09.2021 року по 19.09.2021 року була взагалі зупинена.

Вищенаведене стало підставою зменшення підприємством виробництва продукції, що підтверджується наданою Відповідачем довідкою за період з 01.01.2020 року по 31.08.2021 року.

В матеріалах справи на підтвердження вищезазначеного також наявний звіт незалежного аудитора фінансової звітності Відповідача станом на 31.12.2020 року, який складено аудиторською фірмою “Фінансист” в якому зазначено, що економічна загроза викликана не стільки загрозою самого вірусу, як вимушеними обмеженнями, введеними, щоб запобігти його поширенню.

Судом першої інстанції враховано специфіку діяльності Відповідача, у виробництві продукції якого використовуються небезпечні речовини, а саме свинець в різних агрегатних станах та розчини сірчаної кислоти на обладнанні, що у свою чергу, обумовлює необхідність підтримання безпеки підприємства шляхом проведення реновації обладнання на критичних ділянках виробництва і залученням для цього працівників, що обумовлює понесення операційних витрат.

Відповідачем з поміж іншого в обґрунтування підстав до задоволення заяви надано баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2020 року, звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2020 рік, звіт про рух грошових коштів за 2020 рік, які у кількісному та грошовому виразі свідчать про те, що вищевказані обставини безпосередньо вплинули на господарську діяльність підприємства та його фінансовий стан.

Враховуючи вищезазначені обставини, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність в даній ситуації законних та належним чином обґрунтованих підстав передбачених ст. 331 ГПК України до задоволення заяви Відповідача та відстрочення виконання рішення господарського суду Луганської області від 01.04.2021 року у справі №913/526/20(913/714/20) до 28.02.2022 року.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги про невірне застосування судом приписів ст. 331 ГПК України.

Щодо доводів апеляційної скарги про ненадання судом належної правової оцінки факту існування процедури ліквідації ТОВ “Свинець”, колегія суддів зазначає про їх необґрунтованість, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення зазначено, що постановою Господарського суду Луганської області від 22.03.2021 року у справі №913/526/20 ТОВ “Свинець” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців до 22.03.2022 року.

Отже, негайне примусове виконання рішення суду в цій справі на користь Позивача не призведе до відновлення його платоспроможності та погашення існуючої кредиторської заборгованості, у той же час надання Відповідачеві короткочасної відстрочки виконання рішення строком на 4 місяці вплине на його фінансовий стан та може попередити банкрутство та ліквідацію підприємства.

Аргументи, що викладені в апеляційній скарзі про ненадання Відповідачем достатніх доказів на     підтвердження тих виключних обставин, які є підставами для відстрочення виконання судового рішення, спростовуються матеріалами справи та дослідженими судом доказами, яким надано достатню та належну правову оцінку в ухвалі суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції при винесенні оспорюваної ухвали порушено приписи     ст. ст. 86, 236 ГПК     України, оскільки надано пріоритет доводам Відповідача та не надано належної правової оцінки доводам Позивача, спростовується змістом судового акту та врахуванням судом першої інстанції у вирішенні питання про наявність чи відсутність підстав для надання відстрочки виконання судового рішення як матеріальних інтересів Відповідача, так і матеріальних інтересів Позивача у даній справі.

Твердження Позивача про нерозумність строків в даній ситуації колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

Отже судова колегія вважає, що при розгляді зазначеної заяви судом першої інстанції  враховані всі доведені сторонами обставини справи в їх сукупності.

За таких обставин, оскільки питання щодо відстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, який у свою чергу навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відстрочення виконання рішення на 4 місяці у справі №913/526/20(913/714/20), відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції задовольняючи відповідну заяву Відповідача допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, або "справедливого балансу" між сторонами, що може бути підставою для скасування ухвали суду.

Судове колегія зазначає, що вході перегляду спірної ухвали господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду встановлено не було, а також не встановлено порушень норм процесуального права чи матеріального права, які в порядку ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування означеної ухвали незалежно від заявлених в апеляційній скарзі вимог та доводів в їх обґрунтування, отже законних підстав до виходу за межі доводів апеляційної скарги судовою колегією не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку, що оспорювана ухвала господарського суду Луганської області від 25.10.2021 у справі №913/526/20 (913/714/20) ґрунтується на дотриманні норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги у вигляді судового збору     відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Свинець” м.Лисичанськ, Луганська область на ухвалу господарського суду Луганської області від 25.10.2021 року у справі № 913/526/20 (913/714/20) – залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 25.10.2021 року у справі №913/526/20 (913/714/20) – залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “Свинець” м.Лисичанськ, Луганська область.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.12.2021 року.

Головуючий, суддя-доповідач                                                О.В. Стойка

Суддя                                                                                           О.А. Істоміна  

Суддя                                                                                           Л.Ф. Чернота