СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

13 грудня 2021 року                                    м. Харків                            Справа № 905/1926/18  

          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуюча  суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя  Ільїн О.В.

при секретарі  Пархоменко О.В.    

за участю:

позивача – адвокат Лахтарін І.А.,  ордер серії  КС №444417 від 30.08.2019 року, свідоцтво №3924/10 від 19.03.2009 року;

1-го відповідача – адвокат Гінінгер  А.А.,  свідоцтво серії  ЧЦ №000461 від 27.12.2019 року, довіреність №11/20/16 від 01.01.2021 року;

2-го відповідача – не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного   апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon"   заяву позивача – Димарчука М.П.  про перегляд судового рішення  - постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року у справі №905/1926/18             за нововиявленими обставинами   (вх.№902 від 27.09.2021 року)

за апеляційною скаргою               представника   Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”   – адвоката  Гінінгера А.А.    (вх. №2252Д/1-18)

на ухвалу   господарського суду Донецької     області від 01.07.2021 року у справі №905/1926/18,    постановлену   в приміщенні господарського суду Донецької     області    (суддя  Левшина Г.В.),  повний текст якої   складено 02.07.2021 року

за позовом ОСОБА_1 , м. Київ

до 1-го відповідача Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка Донецької області

до  2-го відповідача   BARLENKO LTD, Nicosia, Cyprus

про стягнення збитків у сумі 3931620,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.06.2019 року  у справі №905/1926/18, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 року  у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1   до Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”  про стягнення збитків у сумі 3 931           620,00 грн. відмовлено;  закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до BARLENKO LTD, Nicosia, Cyprus.

Постановою Верховного Суду від 17.02.2021 року рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2019 року  та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 року  у справі № 905/1926/18 скасовано; справу   передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи вказані судові рішення,  виходив, зокрема,  з того, що суд апеляційної інстанції мав вирішити питання щодо призначення судової експертизи, в тому числі і за власної ініціативи, незалежно від того, чи додавалось таке клопотання до апеляційної скарги; питання щодо справедливої (ринкової) ціни акцій, які були примусово відчужені, є ключовим у цій справі, а тому,   суди  попередніх інстанцій необґрунтовано відмовили у клопотанні про призначення судової експертизи.

Ухвалою  господарського суду Донецької    області від 01.07.2021 року, зокрема, призначено  у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено  Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; на  вирішення експертизи поставлено   таке питання: Визначити ринкову (справедливу) ціну однієї простої іменної акції Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (у складі пакетів загальною вартістю 4,99928% від статутного фонду та у складі пакетів загальною вартістю 100% від статутного фонду) станом на 26.04.2018 року; Мета оцінки: визначення ринкової вартості акцій Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” з метою реалізації власником домінуючого контрольного пакета акцій товариства права на придбання акцій у всіх власників акцій товариства на підставі п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 23.03.2017 року №1983-УІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах”;  ухвалу та матеріали справи   надіслано Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз; зупинено  провадження у   справі до отримання висновку судової економічної експертизи.

Представник   Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”   – адвокат  Гінінгер  А.А.      з ухвалою господарського    суду першої інстанції не погодився     та звернувся    до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив  скасувати ухвалу  господарського суду Донецької  області від 01.07.2021 року у справі  та направити справу для розгляду до господарського суду першої інстанції.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року у справі апеляційну скаргу  представника   Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”   – адвоката  Гінінгера А.А.     задоволено  частково; ухвалу        господарського суду Донецької     області від 01.07.2021 року  у справі  в частині визначення експертної установи  змінено; проведення судової  економічної  експертизи у  справі  доручено  Національному   науковому   центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса”; матеріали справи надіслано до Національного    наукового    центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса”; в  решті ухвалу        господарського суду Донецької           області від 01.07.2021 року  у справі   залишено  без змін.

18.10.2021 року на адресу суду від позивача - ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд судового рішення – постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року у справі за нововиявленими  обставинами (вх.№902 від 27.09.2021 року) та заява  про відвід колегії суддів: Терещенко О.І., Тихому П.В., Ільїну О.В., яку долучено до матеріалів справи.

Заявник   в обґрунтування доводів заяви  про перегляд судового рішення вказує про таке.

Заміна експертної установи, відповідно до постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року у справі,  відбулась внаслідок застосування додатку №1 до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5, фактично – п.1.6 Інструкції.

Підставою для перегляду постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року є  вкрай низький рівень кваліфікації суддів, що її приймали, оскільки наказом Міністерства     юстиції України  від 05.04.2021 року №1253/5, зареєстрованим в Міністерстві  юстиції України  06.04.2021 року за №452/36074 “Про внесення  змін до деяких нормативно – правових актів  з питань судово – експертної діяльності”, у п.1.6  розділу І інструкції №53/5, абзаци 1 та 2 (разом з додатком №1) виключені. Отже, на дату прийняття ухвали господарського суду Донецької області від 01.07.2021 року  у справі про призначення  експертизи, зонального розподілу вже не існувало.

Посилається на: положення ч. 1 ст. 28, ч. 6, п. 4 ч. 7, ст. 56, ч. 1 ст.57   Закону України “Про судоустрій та статус суддів”; правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.01.2019 року у справі №643/4546/17 (провадження №61-45066св18).

Призначивши  експертизу    Харківському  науково-дослідному  інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (Національному   науковому   центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса”), апеляційний суд передав  експертизу в руки вкрай некваліфікованих (або корупційно зацікавлених) спеціалістів.

       Висновок експерта  від 14.04.2021 року №7341, за результатами проведення судової економічної експертизи у справі №908/3492/19,  з високим ступенем вірогідності підтверджує, що Харківський   науково-дослідний   інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса не спроможний виконати призначену експертизу – або у силу вкрай низької кваліфікації спеціалістів, або у силу корупційної зацікавленості, що заганяє розгляд справи у глухий кут.

Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 18.10.2021 року, для розгляду заяви визначено суддю – доповідача Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Ільїн О.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями  від 20.10.2021 року, у зв`язку з відпусткою судді Тихого П.В.,  на підставі п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду заяви про відвід  визначено суддю – доповідача Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Геза Т.Д.,  суддя  Ільїн О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 року  визнано  необґрунтованою заяву позивача – Димарчука М.П.  про відвід  колегії суддів у складі: головуючої  судді  Терещенко О.І.,  судді  Тихого   П.В., судді  Ільїна  О.В. від розгляду справи (вх.№902 від 27.09.2021 року)   та матеріали справи  для вирішення питання про відвід згідно до ч.3            ст.               39 ГПК   України, передано  судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою            ст. 32 цього Кодексу.

Визнаючи необґрунтованою  заяву позивача – Димарчука М.П.  про відвід  колегії суддів    та  передаючи матеріали справи для вирішення питання про відвід згідно до ч.3            ст.               39 ГПК   України    судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою            ст. 32 цього Кодексу, колегія суддів виходила з такого.

Заява про відвід              обґрунтована тим, що за змістом  постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року   зміна експертної установи  мотивована тим, що при  її визначенні   господарський суд першої інстанції нібито порушив принцип закріплення за експертними установами  регіональних зон  обслуговування, хоча наказом Міністерства юстиції України  від 05.04.2021 року №1253/5, зареєстрованим в Міністерстві  юстиції України  06.04.2021 року за №452/36074 “Про внесення  змін до деяких нормативно – правових актів  з питань судово – експертної діяльності”, тобто, на момент прийняття ухвали господарського суду Донецької області  від 01.07.2021 року, таке зональне закріплення за  експертними  установами   було скасовано; кваліфікація суддів, які входили у склад колегії, яка, відповідно, до ч. 15 ст. 32 ГПК України, буде розглядати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, вкрай низька; ідея зі зміною експертної установи  була “занесена” в нарадчу кімнату сторонніми особами, яким колегія суддів не могла або не захотіла відмовити, чим погодилась на порушення таємниці нарадчої кімнати та    про що не повідомляла згідно п. 6 ч. 1 ст. 106 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”; проігноровано інтерес позивача, який прямо заявляв про недовіру до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України;  питання про зміну експертної установи в апеляційній скарзі не ставилось, жодного обговорення з цього приводу у судовому засіданні не було, навіть попри те, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач прямо вказував на те, що апріорі не довіряє як експертній установі Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса; самостійний вихід суддів за межі апеляційної скарги є дуже рідким явищем; посилається  на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.01.2019 року у справі №643/4546/17(провадження №61-45066св18);   навіть у період дії п.1.6 Інструкції  про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, призначення експертної установи  було  дискреційним повноваженням виключно суду першої інстанції і не  вважалось порушенням закону  при відступленні  від принципів зонального закріплення експертних установ;  з урахуванням норм Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні”;  з урахуванням норм Закону України   “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні”, стандарт достовірності у системі доказування замінений  на стандарт вірогідності (ст. 79 ГПК України). Вказане  свідчить про явну упередженість, некомпетентність у питаннях призначення експертизи, заангажованість колегії суддів та виконання ними замовлення, хоча і невдало, що відповідно до    п. 5 ч. 1                  ст. 35 ГПК України                    та з урахуванням пунктів 5, 6  Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених             Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006 року №2006/23,              є підставою для відводу.

Сумніви в неупередженості, некомпетентності у питаннях призначення експертизи, заангажованості  колегії суддів та виконання ними замовлення, фактично обґрунтовуються суб`єктивною незгодою учасника справи з процесуальними діями колегії  суддів  у  справі, при цьому, в силу положень ч. 4            ст. 35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Аргументи заявника            щодо             явної  упередженості, некомпетентності  у питаннях призначення експертизи, заангажованості  колегії суддів та виконання ними замовлення,     не приймаються, оскільки    заявник фактично не погоджується  з правовою позицією апеляційного господарського суду у складі вказаних  суддів,  викладеною у постанові суду апеляційної  інстанції від 30.08.2021 року, що не може бути підставою для відводу, а будь-яких інших доказів упередженості та необ`єктивності суддів для цілей відводу заявником не надано.

Заявником не визначено конкретних обставин для відводу колегії суддів; не доведено наявності обставин, які відповідно до приписів      ст. ст.    35,     36        ГПК України             є підставою для        відводу; доказів, які б свідчили про необ`єктивність або упередженість                колегії суддів  заявником відводу до заяви не додано.                                                                                            

Суд апеляційної інстанції, окрім посилань  на Перелік регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України (додаток № 1 до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень”, затверджений   наказом Міністерства юстиції України № 53/5), який  був скасований наказом Міністерства юстиції України  від 05.04.2021 року №1253/5, зареєстрованим в Міністерстві  юстиції України  06.04.2021 року за №452/36074 “Про внесення  змін до деяких нормативно – правових актів  з питань судово – експертної діяльності”, виходив, також, з приписів    ч. 2 ст. 277 ГПК України, відповідно до якої підставами для зміни судового рішення є, зокрема, недоведеність  обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими  та    практики Європейського суду з прав людини, зокрема, посилаючись на справу   "Проніна проти України" (рішення    від 18.07.2006 року), де зазначено на те, що п.  1  статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень,  але це не може  сприйматись   як  вимога  надавати  детальну  відповідь  на  кожен  аргумент, межі цього обов`язку можуть бути різними  в  залежності  від характеру рішення; питання, чи виконав суд свій  обов`язок щодо подання обґрунтування,  що  випливає  зі  статті  6  Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин  справи ( "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v.  Spaine), рішення від 09.12.1994 року   та  аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника,  ґрунтуючись на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини,   вказав на те, що  під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, втім в частині визначення експертної установи оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції слід змінити та  проведення судової  економічної  експертизи у  справі   доручити Національному   науковому   центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса”.

Аргументи заявника  на те, що кваліфікація суддів, які входили у склад колегії, яка, відповідно, до ч. 15 ст. 32 ГПК України, буде розглядати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, вкрай низька, не   доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 77-79 ГПК України. Так само,   не доведено  заявником   аргументів на те, що ідея зі зміною експертної установи  була “занесена” в нарадчу кімнату сторонніми особами, яким колегія суддів не могла або не захотіла відмовити, чим погодилась на порушення таємниці нарадчої кімнати та    про що не повідомляла згідно п. 6 ч. 1 ст. 106 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”.

Доводи заявника  про те, що судом апеляційної інстанції проігноровано інтерес позивача, який прямо заявляв про недовіру до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України,  є недоречними, оскільки такої установи як Харківський  науково-дослідний  інститут  судових експертиз Міністерства юстиції України, взагалі не існує.

Не  приймаються аргументи заявника  на   вихід  колегії суддів за межі апеляційної скарги, оскільки  питання щодо визначення експертної установи  було  предметом розгляду   господарського суду  першої інстанції, де сторони не досягли взаємної згоди щодо визначення експертної установи для проведення судової експертизи.

З   огляду на  відсутність досягнення взаємної згоди сторін щодо обрання  експертної установи в ході вирішення спору у місцевому господарському суді, суд  апеляційної інстанції самостійно визначив   експертну установу  та врахував її  територіальну наближеність, що не суперечить правовій позиції, викладеній  у постанові Верховного Суду від 14.01.2019 року у справі №643/4546/17(провадження №61-45066св18); де, зокрема, вказано на те, що  при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд; суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 року (суддя Барбашова С.В.) у  задоволенні заяви позивача - Димарчука М.П.  (вх.№ 3176 від 21.10.2021) про відвід суддів: Терещенко О.І., Тихого П.В., Ільїна О.В. від розгляду справи № 905/1926/18 - відмовлено.

Відмовляючи у  задоволенні заяви позивача - Димарчука М.П.  (вх.№ 3176 від 21.10.2021) про відвід суддів, суд апеляційної інстанції, зокрема,  виходив з того, що визначення    колегією суддів   іншої установи для проведення судової економічної експертизи у справі   жодним чином не свідчить про упередженість суддів, а тим більше, про їх заангажованість;  аргументи заявника відводу мають суб`єктивний характер та фактично є незгодою з процесуальним рішенням колегії суддів та   не свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості або їх об`єктивності;    посилання заявника відводу на те, що судді   прийняли рішення про зміну експертної установи на замовлення та через вплив сторонніх осіб, ґрунтуються на   припущеннях, а не на достовірно встановлених обставинах та фактах, які могли б свідчити про наявність упередженості суддів; доводи заявника відводу про те, що ними  було порушено таємницю нарадчої кімнати, не підтверджені жодними доказами.

Листом Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2021 року  повідомлено заявника  про те, що суддя-доповідач Терещенко О.І. перебуває у відпустці по 29.10.2021 включно; питання щодо заяви про перегляд судового рішення – постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року у справі   за нововиявленими             обставинами (вх.№902 від 27.09.2021 року) відбудеться після виходу судді-доповідача з відпустки.

26.10.2021 року на адресу суду від Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” надійшли заперечення проти прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами  до розгляду (вх.№12259), які долучено до матеріалів справи,  в яких останній просить  заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення – постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року у справі за нововиявленими            обставинами залишити без руху на підставі ст.ст. 174, 322-323 ГПК України; якщо суд погодиться з доводами   ПрАТ  “Авдіївський коксохімічний завод” щодо зловживання  заявником процесуальними правами: заяву ОСОБА_2 про  перегляд судового рішення  у справі за нововиявленими            обставинами залишити без розгляду на підставі ст. 43 ГПК України.

В обґрунтування вказаних заперечень, ПрАТ  “Авдіївський коксохімічний завод” зазначає  на те, що всупереч п. 2 ч. 2 ст. 322 ГПК України, заявником   невірно вказано адресу 2-го відповідача - BARLENKO LTD,  оскільки   з 16.04.2021 року BARLENKO LTD  не приймає поштову кореспонденцію на території України, що підтверджується листом, доданим до заперечень; всупереч п. 5 ч. 2 ст. 322 ГПК України, заявником не вказано нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення; всупереч п. 6 ч. 2 ст. 322 ГПК України,  заявником не здійснено посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин, що є   підставою для залишення заяви позивача без руху на підставі ст. 174 ГПК України. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, у випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені ГПК України. Позивачем у справі подано явно  необґрунтовану заяву   про  перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами  та  явно необґрунтовану заяву  про відвід колегії суддів, а тому      відповідно до положень ст. 43 ГПК України,  вказане є  підставою для залишення такої скарги без розгляду або її повернення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 року заяву позивача – ОСОБА_1  про перегляд судового рішення  - постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року у справі за  нововиявленими обставинами   (вх.№902 від 27.09.2021 року) залишено без руху; позивача   – ОСОБА_1  зобов`язано  усунути встановлені при поданні заяви  недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви  без руху та роз`яснено,  що при невиконанні вимог даної ухвали, заява  вважається неподаною та повертається апелянту.

Залишаючи без руху заяву позивача – Димарчука М.П.  про перегляд судового рішення  - постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року у справі за  нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції виходив  з такого.

Звертаючись з заявою про перегляд судового рішення  за нововиявленими обставинами у справі,   сплаті підлягає судовий збір у розмірі  3           405,00 грн. (2270,00 *150%), втім, доказів сплати судового збору в порядку та розмірі, встановленому Законом України “Про судовий збір”,  заявником не надано, що не відповідає вимогам ст. 322 ГПК України.

З додатків, доданих до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та заяви про відвід колегії суддів (вх.№902 від 27.09.2021 року), слідує, що заявником   документи,  додані до вказаної заяви,  надіслані: BARLENKO LTD – м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 12 та ПрАТ  “Авдіївський коксохімічний завод” – Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1; ПрАТ  “Авдіївський коксохімічний завод” у запереченнях проти прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами  до розгляду (вх.№12259 від 26.10.2021 року), зазначає на те, що заявником   невірно вказано адресу 2-го відповідача - BARLENKO LTD, оскільки   з 16.04.2021 року BARLENKO LTD  не приймає поштову кореспонденцію на території України, що підтверджується листом, доданим до заперечень.

Матеріали   заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (вх.№902 від 27.09.2021 року) не містять доказів надіслання копії заяви   2-му відповідачу – BARLENKO LTD на належну адресу,     що не відповідає вимогам ст. 322  ГПК  України.

15.11.2021  року на адресу суду від заявника надійшла заява про усунення недоліків (вх.№13256),  з додатками:  доказами сплати судового збору – квитанцією   №10191 від 11.11.2021 року  про сплату 3405,00 грн.,  доказом надіслання копії заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами – фіскальним чеком від 13.11.2021 року ФН 3000457277  BARLENKO LTD (Нікосія, Кіпр),  роздруківкою витягу з рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.2021 року у справі №908/998/21, скрин-шотом Указу Президента України від 28.08.2020 року №366/2020  “Про надання Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса Міністерства юстиції України статусу національного наукового центру”, поштовим описом щодо відправлення заяви про усунення недоліків 1-му відповідачу (з поштою квитанцією),   яку, разом з додатками, долучено до матеріалів справи.

Окрім того, заявник вказує на те, що він не має наміру  користуватися Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (м. Гаага, 15.11.1965); посилається на рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.2021 року у справі №908/998/21, де, зокрема, вказано на те, що 07.05.2021 року  до суду від Компанії Barlenco LTD (відповідач 2) надійшла заява б/н від 28.04.2021 року  з проханням, з метою прискорення розгляду справи, здійснювати направлення усіх процесуальних документів та повідомлень по справі на адресу уповноваженого представника на території України, також  зазначає про відсутність потреби у направлені кореспонденції на адресу Themistokli Dervi, 3 Julia House, 1066, Nicosia, Cyprus;  на правові висновки, викладені у постановах   Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №910/33054/16 та  від 16.05.2018 року у справі №910/15442/17,    де, між іншим, вказано на те, що  сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; від 22.02.2019 року у справі №910/7308/16,  де, між іншим, вказано  на те, що квитанція або касовий чек (в яких зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, адресат) є доказами надіслання відповідного міжнародного поштового відправлення;  від 10.09.2019 року у справі №925/410/19, де, зокрема, вказано на те, що відповідно до п. 8 Правил, до міжнародних поштових відправлень належать: поштові картки - прості, рекомендовані;          листи - прості, рекомендовані; поштові відправлення з оголошеною цінністю; бандеролі - прості, рекомендовані; відправлення для сліпих - прості, рекомендовані; дрібні пакети - рекомендовані; мішки "М" - рекомендовані; посилки - без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю; відправлення "EMS"; згруповані поштові відправлення з позначкою "Консигнація"; висновок суду апеляційної інстанції про те, що належним доказом надіслання копії позовної заяви з доданими до неї всіма документами відповідачеві (нерезиденту) є митна декларація відправленої поштової кореспонденції, є помилковим; від   26.06.2018 року у справі №127/28858/13-ц (провадження №61-4492св18), де, зокрема, вказано на те, що                    рішення може бути переглянуто тільки в частині тих вимог, які стосуються нововиявлених обставин; від 30.01.2019 року у справі №К/9901/21098/18 (№823/447/17), де, між іншим, вказано на те, що зважаючи на установлені судами обставини справи Верховний Суд констатує факт грубого порушення з боку посадових осіб ГУНП в Черкаській області вимог частини першої          статті 68 Закону України «Про Національну поліцію»          в частині здійснення персонального письмового попередження поліцейського про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення;  від 04.12.2018 року у справі №910/23324/17, де, між іншим, вказано на те, що у  матеріалах справи міститься клопотання ТОВ "Тісо Трейд" від 22.06.2018 №62          про долучення до матеріалів справи документів, у якому зазначено місцезнаходження відповідача: 02088, м. Київ, вул. Промислова, буд. 14.

         Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями  від 16.11.2021 року, у зв`язку з знаходженням на лікарняному судді Геза Т.Д., на підставі п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду,  для розгляду заяви визначено суддю – доповідача Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Ільїн О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 року відкрито  провадження за заявою   позивача - Димарчука М.П.   про перегляд судового рішення – постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року у справі   за нововиявленими  обставинами (вх.№902 від 27.09.2021 року); відповідачам   встановлено  строк до 10.12.2021 року на протязі якого вони    мають      право подати письмові пояснення в обґрунтування своїх правових позицій у справі; призначено   заяву   про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до розгляду на 13.12.2021 року о 12:45 год.; явка сторін  в судове засідання обов`язковою не визнавалась; роз`яснено   учасникам справи, що вони мають  право  брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".

01.12.2021 року на  електронну адресу суду   від  представника ОСОБА_1 –   адвоката Лахтаріна І.А.  надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх.№5158, вх.№13945), в якій останній   просив  забезпечити участь представника    в судовому засіданні, призначеному на 13.12.2021 року  о  12:45 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яку  долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 року задоволено  заяву   представника ОСОБА_1 –   адвоката Лахтаріна І.А. про його   участь в судовому засіданні, призначеному на   "13" грудня 2021 року   об  12:45 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника, який подав вказану заяву; судове засідання у справі  призначене на  13.12.2021 року  о  12:45 год., ухвалено провести за участі представника ОСОБА_1  –   адвоката Лахтаріна І.А.    в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів вказаного представника; повідомлено   представнику ОСОБА_1 –   адвокату Лахтаріну І.А.,  що Інструкція щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" знаходиться за вебпосиланням:                     https://easycon.com.ua/vkz_help_uk-ua.pdf, та роз`яснено, що для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду необхідно використовувати комп`ютерну техніку або смартфони з доступом в мережу Інтернет, які дозволяють передавати аудіосигнал та відеозображення; за 10 хвилин до початку судового засідання адвокат зобов`язаний зайти та авторизуватися в системі відеоконференцзв`язку, активувати технічні засоби (мікрофон, навушники та камеру), перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи відеоконференцзв`язку та очікувати запрошення секретаря судового засідання до участі в судовому засіданні.

08.12.2021 року на адресу суду від  Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№14279), в яких останній просить  залишити без розгляду заяву Димарчука М.П. про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року у справі, які долучено до матеріалів справи, в обґрунтування яких вказує на таке.

На відміну від попередньої редакції ГПК України, положеннями ГПК України  у новій редакції передбачено можливість перегляду за нововиявленими обставинами виключно   судових рішень у справах позовного  провадження, якими закінчено розгляд справи, відповідно, подання заяви про перегляд інших судових рішень, виключає її розгляд судом по суті та, як наслідок, перегляд судового рішення у порядку глави 3 розділу IV ГПК України; посилання позивача на низьку якість експертних висновків Харківського  науково-дослідного  інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса або наявність корупційної складової в діях експертів  не підтверджується  належними та допустимими доказами;   до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами  додано витяг з експертного висновку, втім не додано рецензії  на висновок (на підтвердження низької якості висновку) або рішення суду про притягнення до відповідальності експерта щодо корупційної складової  в діях експерта; викладені у заяві обставини були відомі заявнику ще до прийняття постанови судом апеляційної інстанції; заявник  посилається на обставини, які не є істотними у   справі; посилання  заявника на  низьку якість експертних висновків або наявність корупційної складової  стосуються одного експерта -  Сабадаш І.В., втім позивачем  не доведено, що у даній справі судову експертизу буде проводити саме  судовий експерт Сабадаш І.В.; суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови не досліджував обставини якісності експертних висновків, а тому твердження заявника  не сприятимуть зміні юридичної оцінки обставин, здійсненої судом у постанові, що переглядається; викладені позивачем обставини неправильного застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції не є нововиявленими обставинами; дії позивача свідчать про намір затягнути проведення судової економічної експертизи, з моменту подання  заяви про перегляд судового рішення за новоявленими обставинами сплило  більше 2/3 строку,  передбаченого  для проведення експертизи; дії позивача щодо подання завідомо необґрунтованої заяви про перегляд судового рішення  за нововиявленими обставинами, яке не підлягає перегляду,   призводять до затягування  проведення експертизи та свідчать про зловживання ним  процесуальними правами;  повідомлення позивача про корупційну зацікавленість експертів Національного    наукового    центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса”  1-й відповідач розцінює як повідомлення органу  державної влади (суду) про кримінальне правопорушення, вчинене експертами, за наслідками розгляду таких повідомлень, суд вправі відреагувати шляхом винесення окремої ухвали та просить відреагувати  на повідомлення позивача та у разі наявності відповідних підстав винести окрему ухвалу.

Також, до пояснень від 08.12.2021 року вх.№14279 надійшли письмові пояснення   та  інформація  щодо експертів Національного    наукового    центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса”, які  є атестованими та можуть   проводити судово – економічну експертизу на 7  арк. (картки атестованого судового експерта), які долучено до матеріалів справи.  

13.12.2021 року на адресу суду від Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№14442), які долучено до матеріалів справи,  в обґрунтування яких вказано  на те, що    судом призначено судову економічну експертизу ринкової вартості акцій та   під час її проведення необхідно застосовувати відповідну методику на підставі  п.1.4.  Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень; в реєстрі атестованих експертиз наявні відомості про зареєстровану методику проведення судової економічної експертизи  ринкової вартості акцій; вказана методика розроблена саме Харківським науково – дослідним  інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса; в   Національному   науковому   центрі “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса”  наявні кваліфіковані експерти, які можуть проводити судову економічну експертизу вартості акцій, з огляду на розроблення такою експертною установою відповідної  методики, яка пройшла атестацію;  призначення проведення експертизи установі, що знаходиться за місцем розгляду справи сприятиме дотриманню розумних строків розгляду справи; посилається на судові рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27.06.2017 року у справі №344/16462/14-ц, Касаційного адміністративного  суду від 15.05.2018 року у справі №2а-1362/11/0970,  Касаційного господарського суду у справі №914/2195/17 від 17.06.2021 року, Касаційного цивільного суду у справі №161/2832/17 від 13.08.2020 року, де, суди частково визнали неякісними  (необґрунтованими) експертні висновки Львівського НДІСЕ.

Також, до вказаних пояснень від 13.12.2021 року вх.№14442, надійшли додаткові письмові пояснення, з додатками, зокрема: Інформацією щодо реєстрації атестованої методики проведення експертизи вартості акцій  на 1- му аркуші, які долучено до матеріалів справи.

У письмових поясненнях, які надійшли до суду апеляційної інстанції 08.12.2021 року (вх.№14279) та які доповнені письмовими поясненнями від 13.12.2021 року за вх.№14442, 1-м відповідачем долучено  доказ – Інформацію   щодо реєстрації атестованої методики проведення експертизи вартості акцій, з якої  слідує, що Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємства  створена ще в 2014 року та  пройшла державну реєстрацію  29.01.2016 року, тобто, вказаний факт є загальновідомим ще з 2014 року   та не потребує доведення, відповідно до вимог  ч.  3          ст.75 ГПК  України.

У судовому засіданні 13.12.2021  року представник Димарчука М.П.  підтримав заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та просив її задовольнити.

Представник Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” в судовому засіданні 13.12.2021 року проти задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами  заперечував.

Представник BARLENKO LTD в судове засідання 13.12.2021 року не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Копія     ухвали суду апеляційної інстанції від 16.11.2021 року, яку було  надіслано BARLENKO LTD на належну   адресу, повернулась до суду апеляційної інстанції, з довідкою працівників ПАТ Укрпошта – адресат відсутній за вказаною адресою (т.8, а.с.223-224).

Згідно з ч. 3          ст. 120 ГПК України,           виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 7           ст. 120 ГПК України          учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом  4 ч. 6          ст. 242 ГПК України           встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові   Верховного Суду від 16.05.2018  року у справі № 910/15442/17.

За змістом п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених          постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року  №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Також, інформацію у справі, що розглядається було розміщено на офіційному сайті Судової влади України, про що свідчить відповідне повідомлення від 10.12.2021 року (т.9, а.с.29).

Окрім того,  відповідно до ч. 2          ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень”          усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1          ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали    суду   від  16.11.2021 року та  від  01.12.2021 року   було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена  за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Зважаючи на те, що в ході   розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами  судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених                 ст.  42 ГПК  України та    беручи до уваги відсутність клопотань  від учасників справи    щодо відкладення розгляду заяви,   у зв`язку з карантинними заходами,      колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд вказаної заяви  в даному судовому засіданні.

Розглянувши в судовому засіданні 13.12.2021 року заяву позивача - Димарчука М.П. про перегляд судового рішення  - постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року  у справі за нововиявленими обставинами (вх.№902 від 27.09.2021 року), колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1  ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених          Законом України          "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом п.  1 ч. 2   статті 320 ГПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема,  істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

У ч. 4 ст. 320 ГПК України   зазначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Перегляд рішення за нововиявленими обставинами є спеціально встановленою процедурою і є можливим лише за умови наявності підстав для такого перегляду, встановлених          ГПК України          та за умови дотримання порядку і строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, встановлених          ГПК України.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

До нововиявлених обставин у розумінні процесуального законодавства відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин у розумінні ч. 1    ст.  320 ГПК України є одночасна наявність таких чотирьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, ці обставини не були встановлені судом, хоча повинні були бути встановлені; по-третє, ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-четверте, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення.

Дослідження обставин і перевірка доказів наявності нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нову правову оцінку обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

При цьому є чітке розмежування поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту): так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення згідно з нормами ГПК України.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи, або ті обставини, яких не існувало на момент вирішення спору.

Таким чином, нововиявленою може бути визнано лише ту обставину, яка існувала в об`єктивній дійсності на момент ухвалення рішення. Обставина, яка виникла після ухвалення судового рішення, тобто є новою, не може вважатися нововиявленою.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові  Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі №910/12465/18, де, зокрема, вказано на таке.

“Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального          закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.”

   Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

          Також, колегія суддів  враховує правові висновки, викладені у постанові  Великої Палати Верховного Суду  від 30.06.2020 року  у справі № 19/028-10/13, де, між іншим, вказано на те, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена          ГПК  України,          є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи          та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.  Слід мати на увазі, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто,  перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

За матеріалами справи слідує таке.

Заявник в обґрунтування поданої заяви про перегляд судового рішення  за нововиявленими обставинами посилається на те, що заміна експертної установи відбулась внаслідок застосування додатку №1 до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5, фактично – п.1.6 Інструкції,  абзаци 1 та 2 (разом з додатком №1),  якого наказом Міністерства     юстиції України  від 05.04.2021 року №1253/5, зареєстрованим в Міністерстві  юстиції України  06.04.2021 року за №452/36074 “Про внесення  змін до деяких нормативно – правових актів  з питань судово – експертної діяльності”, виключено, що, на його думку,  є підставою для перегляду постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року за нововиявленими обставинами, оскільки рівень кваліфікації суддів, що її приймали, є  вкрай низьким, так як на дату прийняття ухвали господарського суду Донецької області від 01.07.2021 року  у справі про призначення  експертизи, зонального розподілу вже не існувало.

У оскаржуваній ухвалі місцевим господарським судом, зокрема, зазначено: позивач у останньому клопотанні пропонував доручити проведення експертизи Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, в судовому засіданні 01.07.2021року ним також повідомлено суд першої інстанції про можливість проведення експертного дослідження даною установою та про необхідність покладення попередніх витрат на проведення експертного дослідження на 1-го відповідача, який  проти вказаного заперечував; предметом позовних вимог у  справі є стягнення збитків з 1-го відповідача на користь позивача, які за твердженням позивача виникли внаслідок примусового викупу акцій за заниженою ціною у розмірі 15,00 грн., яка була визначена наглядовою радою ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод"; позивач, звертаючись до суду з позовом посилається на вищу ціну акцій, ніж була запропонована при викупі;1-й відповідач заперечує вказані обставини, в підтвердження чого надає суду звіт про оцінку від 02.05.2018 року; експертне дослідження, ініціатором проведення якого є  позивач має підтвердити або спростувати доводи останнього, внаслідок чого суд вважав за необхідне доручити проведення експертизи у справі  саме Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У постанові   від 30.08.2021 року,  суд апеляційної інстанції, окрім посилань  на Перелік регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України (додаток № 1 до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень”, затверджений  наказом Міністерства юстиції України № 53/5), який  був скасований наказом Міністерства юстиції України  від 05.04.2021 року №1253/5, зареєстрованим в Міністерстві  юстиції України  06.04.2021 року за №452/36074 “Про внесення  змін до деяких нормативно – правових актів  з питань судово – експертної діяльності”, виходив, також, з приписів    ч. 2 ст. 277 ГПК України, відповідно до якої підставами для зміни судового рішення є, зокрема, недоведеність  обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та практики Європейського суду з прав людини, зокрема, як приклад,  справи   "Проніна проти України" (рішення    від 18.07.2006 року), де зазначено на те, де зазначено на те, що п.  1  статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень,  але це не може  сприйматись   як  вимога  надавати  детальну  відповідь  на  кожен  аргумент, межі цього обов`язку можуть бути різними  в  залежності  від характеру рішення; питання, чи виконав суд свій  обов`язок щодо подання обґрунтування,  що  випливає  зі  статті  6  Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин  справи ( "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v.  Spaine), рішення від 09.12.1994 року   та  аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника,  ґрунтуючись на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини,   вказав на те, що  під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, втім в частині визначення експертної установи оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції слід змінити та  проведення судової  економічної  експертизи у  справі   доручити Національному   науковому   центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса”.

Згідно з ч.3          ст. 99 ГПК  України          при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

А тому, переглядаючи судове рішення – постанову Східного апеляційного господарського суду у справі за нововиявленими обставинами, в порядку ст. 325 ГПК України, слід зазначити таке.

З огляду на відсутність за матеріалами справи як досягнення взаємної згоди сторін щодо обрання експертної установи, так і  вичерпних висновків  місцевого господарського суду  щодо  доцільності проведення експертизи  саме  Львівським  науково-дослідним  інститутом судових експертиз, задля дотримання  розумних строків розгляду справи, враховуючи  територіальну  наближеність експертної установи Національного    наукового   центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса”, судом апеляційної інстанції     самостійно визначено вказану  експертну установу для проведення експертизи, врахувавши при цьому її  територіальну наближеність, що не суперечить правовій позиції, викладеній  у постанові Верховного Суду від 14.01.2019 року у справі №643/4546/17(провадження №61-45066св18), де, зокрема, вказано на те, що  при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд; суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

Також, відповідно до          статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої          Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.10.2021 року у справі №911/3871/17, де, між іншим, вказано на те, що на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою перегляду рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права тощо), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України “Про судову експертизу”, методики проведення судових експертиз (крім судово-медичних та судово-психіатричних) підлягають атестації та державній реєстрації в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом п.1.4.   Розділу I  Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Так,  місцевим господарським судом призначено у справі судову економічну експертизу  для визначення    ринкової  (справедливої) ціни  однієї простої іменної акції, що потребує застосування Методики, відповідно  до п.1.4. Розділу I   Інструкції.

Відповідно до  даних Реєстру методик проведення судових експертиз, наданих 1-м відповідачем до суду апеляційної інстанції (т.9, а.с.41), Методику комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств,   розроблено  саме Харківським НДІСЕ Мінюсту у 2014 році.

Загальновідомі факти - це обставини, які відомі широкому колу осіб, у тому числі і складу суду. Чинним законодавством не визначається перелік обставин, які з тих чи інших причин можуть бути визнані загальновідомими.                     Факт стає загальновідомим завдяки засобам та джерелам, які мають офіційний характер.

Під загальновідомими обставинами мають розумітись обставини, які відомі широкому колу осіб та інформацію про які можна отримати із загальнодоступних та надійних джерел, у даному ж випадку висновок про принцип роботи механізму гальм у спеціальній техніці повинна робити особа, що має спеціальні знання у цій галузі.

Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, яка розроблена  Харківським НДІСЕ Мінюсту, пройшла державну реєстрацію  29.01.2016 року, тобто, вказаний факт є загальновідомим ще з 2014 року   та не потребує доведення.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ч.  3          ст.75 ГПК  України).

А тому,  доручення проведення  у справі судової економічної експертизи   Національному       науковому  центру    “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса”  є доцільним, оскільки саме у цій експертній установі  наявні кваліфіковані експерти, які можуть проводити судову економічну експертизу вартості акцій, з огляду на розроблення такою експертною установою  відповідної Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств.

Посилання заявника на те, що призначивши  експертизу   Харківському  науково-дослідному  інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (Національному   науковому   центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса”), апеляційний суд передав  експертизу в руки вкрай некваліфікованих (або корупційно зацікавлених) спеціалістів, є недоречними,  з огляду на таке.

Так, заявник посилається на Висновок експерта  від 14.04.2021 року №7341, за результатами проведення судової економічної експертизи у справі №908/4392/19, який, на його думку,  з високим ступенем вірогідності підтверджує, що Харківський   науково-дослідний   інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса не спроможний виконати призначену експертизу – або у силу вкрай низької кваліфікації спеціалістів, або у силу корупційної зацікавленості, що заганяє розгляд справи у глухий кут.

Втім, жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 77-79 ГПК України того, що експерт Сабадаш І.В., яка  проводила судову експертизу у справі №908/4392/19, не має  відповідної вищої освіти, не атестована  чи не отримала  відповідну кваліфікацію, згідно з вимогами          Закону України «Про судову експертизу», або не внесена  до державного Реєстру атестованих судових експертів, що свідчить про те, що така  особа  не має можливості                    провести спірну експертизу, заявником не надано та матеріали  справи не містять.

Так само не приймаються  аргументи заявника   на те, що Харківський   науково-дослідний   інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса не спроможний виконати призначену експертизу – або у силу вкрай низької кваліфікації спеціалістів, або у силу корупційної зацікавленості, що заганяє розгляд справи у глухий кут, оскільки  належних та допустимих доказів викладеного, заявником до матеріалів справи не надано.

Разом з тим,   судові експерти попереджаються про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків, а також за розголошення даних, що стали їх відомі під час проведення експертизи.

Окрім того, право виразити недовіру конкретному експерту може бути реалізовано учасником судового процесу в порядку          ст. ст.  37-38 ГПК України          шляхом заявлення відводу експерту після його визначення.

Колегією  суддів враховано  правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.07.2019 року у справі № 903/581/18, де,  зокрема, вказано на таке. “Відповідно до положень частини  1   ст. 14 ГПК України           суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього             Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, що визначені           ст. ст.  76 - 79 ГПК України” та   правові висновки, викладені у постанові Великої  Палати  Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року  у справі №129/1033/13-ц та у  постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 року  у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року  у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року  у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року  у справі №917/2101/17, де, зокрема, вказано на таке.

“17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.”

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика Європейського суду з прав людини, в якій суд посилається на balance of probabilities (баланс ймовірностей) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 року,  суд застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 року суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

       Отже,  позивач  не наводить у   заяві  про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами таких обставин, які відповідно до чинного законодавства  можуть вважатися нововиявленими,  тобто  істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Разом з тим, фактично на підтвердження своєї правової позиції у справі  позивач вказує на процесуальні недоліки розгляду справи, неправильне застосування судом  норм права, не наводячи  істотних обставин,  які могли суттєво вплинути на вирішення справи та про які учасники розгляду справи не знали та, відповідно, не могли надати суду дані про них.

Таким чином,  позивачем у заяві про перегляд судового рішення  за нововиявленими обставинами наведені  такі обставинами, які не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, в розумінні вимог ст.320 ГПК України.

       Щодо посилань ПрАТ  “Авдіївський коксохімічний завод” про вжиття  судом апеляційної інстанції   заходів для запобігання зловживанню позивачем  процесуальними правами, колегія суддів зазначає таке.

Так,  1-й відповідач вказує на те, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, у випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені ГПК України. Позивачем у справі подано явно  необґрунтовану заяву   про  перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами  та  явно необґрунтовану заяву  про відвід колегії суддів, а тому      відповідно до положень ст. 43 ГПК України,  вказане є  підставою для залишення такої заяви  без розгляду або її повернення.

Згідно зі ст.  43 ГПК  України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;  подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Добросовісність – це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність  сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні ними своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зловживання правом – це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, як  є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що запобігання неналежній поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (рішення Європейського суду з прав людини у справі Мусієнко проти України, №26976/06 від 20.01.2011 року).

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 07.08.2019 року  у справі №910/11287/16,  де, зокрема, вказано на те, що заява  позивача про визнання дій зловживанням процесуальними правами не містить достатніх та обґрунтованих доводів та доказів того, що саме дії відповідача або його представників спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи, які б могли бути розцінені як зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Також, колегія суддів враховує правові висновки, викладені в   ухвалі Верховного Суду  від 11.05.2018 року у справі №905/2065/16, де, між іншим,   вказано на те, що правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети – винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі  процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства,  втім  якщо певна поведінка дозволена процесуальним законом, то підстави розцінювати її як зловживання правом мають бути доведені та підтвердженні відповідними фактами та доказами.

        Так, позивач, в обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та заяви про відвід, зокрема,   вказував  на вкрай  низьку кваліфікацію суддів, які входили у склад колегії;  те, що ідею зі зміною експертної установи  було  “занесено” в нарадчу кімнату сторонніми особами, яким колегія суддів не могла або не захотіла відмовити, чим погодилась на порушення таємниці нарадчої кімнати; судом апеляційної інстанції проігноровано інтерес позивача, який прямо заявляв про недовіру до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; суд апеляційної інстанції  вийшов  за межі апеляційної скарги,  тощо.

Втім, таке мотивування  вказаних заяв позивачем, що може формально  містити ознаки  зловживання процесуальними правами, разом з тим, має бути доведено відповідними фактами та доказами,   яких  в матеріалах справи не має, тобто, не містить достатніх та обґрунтованих доводів та доказів того, що саме  такі його дії  або дії його представника спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи,  які б могли бути розцінені як зловживання процесуальними правами,  не підтверджується відповідними доказами та визнання їх зловживанням є передчасним.

        Окрім того, розглянувши клопотання 1-го відповідача, заявленого у  додаткових поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції 08.12.2021 року за вх.№14279, де він вказує на те, що повідомлення позивача про корупційну зацікавленість експертів Національного    наукового    центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса”  він розцінює як повідомлення органу  державної влади (суду) про кримінальне правопорушення, вчинене експертами, за наслідками розгляду таких повідомлень, суд вправі відреагувати шляхом винесення окремої ухвали та просить відреагувати  на повідомлення позивача та у разі наявності відповідних підстав винести окрему ухвалу, колегія суддів зазначає на таке.

За змістом             ст. 246            ГПК України, суд,  постановляє окрему ухвалу щодо свідка, експерта чи перекладача у разі виявлення під час розгляду справи відповідно неправдивих показань, неправдивого висновку експерта чи неправильного перекладу, підробки доказів та направляє її прокурору чи органу досудового розслідування. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Підставою для постановлення окремої ухвали  є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення.

Відтак, окрема ухвала може бути постановлена   лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено вчинене ним правопорушення.

Разом з тим, належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 77-79 ГПК України на підтвердження факту   здійснення   експертами Національного    наукового    центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса”  під час розгляду справи відповідно неправдивих показань, неправдивого висновку експерта чи неправильного перекладу, підробки доказів  тощо, позивачем не надано та матеріали справи не містять, що виключає наявність підстав для винесення окремої ухвали.

Щодо посилань заявника на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.01.2019 року у справі №643/4546/17 (провадження №61-45066св18) зазначено вище.

Посилання заявника   на висновок експерта  від 14.04.2021 року №7341, за результатами проведення судової економічної експертизи у справі №908/3492/19  не приймаються.

Так, сторонами у справі №908/3492/19 є ПрАТ  "КІНТО", ПрАТ  "Український графіт"; предметом  спору є  визнання недійсним рішення Наглядової Ради, оформленого протоколом засідання Наглядової ради  та визнання права на отримання компенсації за акції.

         Колегія суддів  враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі №913/567/19 (913/403/20), де, між іншим, вказано на таке.

          “Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 27.03.2020 року  у справі № 910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).                     Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п.  32 постанови від 27.03.2018  року №910/17999/16; п.  38 постанови від 25.04.2018 року  № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018  року № 910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 року  у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року  у справі № 923/682/16.                               При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Суд звертається до правової позиції, щодо послідовно та неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях: п.  60 постанови від 23.06.2020 року у справі №                     696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), п.  6.30 постанови від 19.05.2020 року  у справі № 910/719/19, постанова від 16.01.2019 року  у справі №                     757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 року  у справі № 2-3007/11, пункт 5.5 від 19.06.2018 року  у справі №922/2383/16; п. 8.2 постанови від 16.05.2018 року  у справі №                     910/5394/15-г.”

          Таким чином, правовідносини у справі, на яку     посилається заявник   та обставини вказаної справи №908/3492/19,  не є подібними до правовідносин у справі №905/1926/18,  оскільки предмети та підстави позовів у цих справах,  відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин,  а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009  року у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14) вказано на те, що  право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1          статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 року  зазначив, що п. 1 ст.  6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 року  у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1          ст.  6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод          зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

А отже, колегія суддів дійшла висновку, що наведені в заяві   ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для її задоволення та  скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року  у справі №905/1926/18,  а отже у  задоволенні вказаної заяви слід відмовити, залишивши постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року у справі в силі.

          Керуючись ст. ст.             233,            234,            235,            320,             325 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача – ОСОБА_1  про перегляд судового рішення  - постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року у справі №905/1926/18                 за нововиявленими обставинами   (вх.№902 від 27.09.2021 року).

          Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена  в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня  її прийняття.

Повний текст ухвали складено 23.12.2021 року.

Головуюча    суддя                                                                     О.І. Терещенко

Суддя                                                                                           П.В. Тихий  

Суддя                                                                                           О.В. Ільїн