Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #133161726


Ухвала

24 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 461/9894/20

провадження № 61-18382ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 818 670,50 грн.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01 лютого 2021 року позов АТ «Ідея Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 818 670,50 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 лютого 2021 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави 16 420,15 грн судового збору, несплаченого нею при поданні апеляційної скарги.

10 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою нарішення Галицького районного суду м. Львова від 01 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року, повний текст якої складено 18 жовтня 2021 року.

За приписами статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За викладених обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 подана в передбачений законом строк.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовлено, касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме уточнення вимог касаційної скарги щодо судового рішення, яке оскаржується, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 409 ЦПК України, надіслання уточненої редакції касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підстави, на яких подається касаційна скарга, з урахуванням положень статті 389 ЦПК України, надання копій касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, надання документу на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а також роз`яснено про наслідки невиконання ухвали суду.

Ухвалу Верховного Суду від 30 листопада 2021 року було направлено заявнику на адресу, указану в її касаційній скарзі.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 30 листопада 2021 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу (у новій редакції), яка не відповідає вимогам визначеним пунктами 4 і 6 частини другою статті 392 ЦПК України, де зазначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено: рішення (ухвала), що оскаржується; клопотання особи, яка подає скаргу.

У прохальній частині заявник ставить питання про скасування рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 лютого 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року. При цьому просить прийняти постанову про продовження терміну дії кредиту до 2023 року; скасувати сплату суми прострочених відсотків у розмірі 62 892, 41 грн; суму сплаченого нею кредиту зарахувати, як оплату тіла кредиту, що становить 63 925 грн; на період дії карантину в Україні визначити тільки сплату суми тіла кредиту, яка є обов`язковим платежем, що не відповідає вимогам статті 409 ЦПК України.

Крім того, ОСОБА_1 подано повторне клопотання про звільнення її від сплати судового збору, у якому викладені аналогічні підстави, що були наведенні в попередньому клопотанні.

У задоволенні клопотання слід відмовити з таких підстав.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частин першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно з частинами першою, другою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зазначене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливим для всіх учасників процесу.

Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.

Копії документів, на які посилається ОСОБА_1 , як на підставу для звільнення від сплати судового збору,не можуть вважатись достатньою підставою для такого звільнення, оскільки не характеризують майновий стан ОСОБА_1 та відсутність у неї інших доходів.

Такими документами, наприклад, можуть бути довідки про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Вирішення питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

Оскільки наведені доводи та надані документи не є беззаперечними доказами, які підтверджують скрутний майновий стан заявника та відсутність у неї можливості сплатити судовий збір, та не дають змоги в повній мірі оцінити її майновий стан, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги необхідно відмовити.

Також, в ухвалі Верховного Суду від 30 листопада 2021 року указувалось, що касаційна скарга не відповідає пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, оскільки заявником не зазначено конкретну підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Також було наведено визначені законом підстави.

У надісланій касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Крім того, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).

Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

Аналіз надісланих заявником матеріалів свідчить про неповне виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції від 30 листопада 2021 року, що перешкоджає вирішити питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особі, яка подала касаційні скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. В. Черняк



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація