УХВАЛА

22 грудня 2021 року

Київ

справа №826/17778/14

адміністративне провадження №К/9901/44021/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з контролю за наркотиками, Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про визнання протиправним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з контролю за наркотиками, Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, в якому просив: визнати протиправним і скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №981-р про звільнення його з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками; скасувати наказ Державної служби України з контролю за наркотиками про звільнення його з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками від 07 листопада 2014 року; поновити на займаній посаді; стягнути з Державної служби України з контролю за наркотиками на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня фактичного поновлення на роботі; відшкодувати моральну шкоду, шляхом зобов`язання Кабінету Міністрів України опублікувати пропорційно інформацію у засобах масової інформації із спростуванням інформації щодо належності ОСОБА_1 до осіб, до яких застосовано заборони, що передбачені Законом України "Про очищення влади" і включені в Єдиний державний реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади"; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на посаді першого заступника Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.

Справа неодноразово переглядалася судами.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 серпня 2020 року скасовано постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №981-р про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками; зобов`язання Кабінет Міністрів України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади" та залишено в силі щодо цієї частини позовних вимог постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року, змінивши її мотивувальну частину та виклавши її у редакції цієї постанови Верховного Суду. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року в іншій частині позовних вимог, а також ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №981-р про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками. Скасовано наказ Державної служби України з контролю за наркотиками від 07 листопада 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної служби України з контролю за наркотиками. Поновлено позивача на посаді першого заступника Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками з 07 листопада 2014 року або на рівнозначній посаді. Стягнуто з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 листопада 2014 року по 16 березня 2021 року. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 80 000,00 грн, а саме: з Кабінету Міністрів України - 26666,00 грн, з Державної служби України з контролю за наркотиками - 26666,00 грн з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками - 26666,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та відмовлено в позові у повному обсязі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

02 грудня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року. Заявник, посилаючись на положення пунктів 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати ухвалу і постанову суду апеляційної інстанції та скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові, ухваливши в цій частині нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Водночас заявник просить поновити пропущений строк посилаючись на те, що вперше до Верховного Суду касаційну скаргу подано вчасно. Проте ухвалами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2021 року та від 29 листопада 2021 року попередні скарги повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Посилаючись на те, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторно звернутись до суду касаційної інстанції, заявник просив суд поновити пропущений строк.

Предметом спору цій справі є правомірність наказу про звільнення позивача з посади на підставі Закону України "Про очищення влади", поновлення на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Частинами першою, другою статті 329 КАС України установлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Частиною третьою статті 329 КАС України встановлено, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 332 КАС України розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції, склад якої визначений у порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Перевіривши зазначені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження та відсутність зволікань з його боку при повторному зверненні, колегія суддів дійшла висновку, що наведені причини пропуску строку є поважними, а строк на касаційне оскарження підлягає поновленню відповідно до частини третьої статті 329 КАС України.

У касаційній скарзі заявник зазначив, що предметом оскарження є, зокрема, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про стягнення судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвала суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення не відноситься до ухвал, якими закінчено розгляд справи.

Так, відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за приписами частин першої та третьої статті 139 КАС України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Отже, аналіз наведених норм дає підстави доля висновку, що суд присуджує всі здійснені стороною, яка не є суб`єктом владних повноважень, документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень у разі ухвалення судового рішення, яким задоволено позовні вимоги фізичної або юридичної особи повністю або частково. Ураховуючи те, що суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції скасував його в частині задоволених вимог та відмовив в позові в цій частині, відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат та відповідно, щодо відшкодування за рахунок відповідачів понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Мотиви, наведені в оскаржуваному судовому рішенні та обставини, на які посилається заявник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі. Тому у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року необхідно відмовити.

Водночас заявник оскаржує рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є, зокрема, неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У касаційній скарзі заявник, зокрема, послався на те, що оскаржує судові рішення в частині:

- щодо відшкодування моральної шкоди та посилається на неврахування судом першої інстанції позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, від 22 січня 2020 року у справі № 560/798/16-а та від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17 щодо застосування положень статей 77 КАС України, 237-1 КЗПП України та 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

- щодо відшкодування правничої допомоги та неврахування судом першої інстанції позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 11 червня 2020 року у справі №821/227/17, від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц, від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц, від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц щодо стягнення судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу із застосуванням принципу співмірності відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 134 КАС України;

- щодо визначення розміру середнього заробітку та неврахування судом першої інстанції позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 822/1832/16, від 24 жовтня 2018 року у справі № 820/5932/16, від 19 червня 2019 року у справі №2-а-1648/00(2-а/215/15/16), від 01 серпня 2019 року у справі № 820/1446/17, від 21 квітня 2021 року у справі 640/6398/19, від 09 лютого 2021 року у справі № 826/10404/16 щодо необхідності наведення розрахунків сум, що підлягають стягненню; від 23 червня 2021 року у справі 826/20075/14, від 22 травня 2019 року у справі №572/2429/15-ц, від 06 серпня 2019 року у справі № 0640/4691/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/15725/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 826/17601/14, від 12 серпня 2020 року у справі № 2-а-3279/10/1970, від 11 лютого 2021 року справі №814/197/15, від 21 квітня 2021 року у справі № 826/19766/16, від 23.06.2021 у справі 826/20075/14 - щодо застосування положень частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та пунктів 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року «№100 (далі - Порядок №100) стосовно необхідності обчислення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу суму із врахуванням підвищених тарифних ставок і посадових окладів шляхом коригування на коефіцієнт їх підвищення;

- неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 817/860/16, «щодо повноважень суду поновити незаконно звільненого працівника в орган, який є правонаступником органу (підприємства) в якому працював позивач на підставі передачі владних повноважень новому органу (створеному в процесі реорганізації) навіть до фактичної ліквідації (припинення) попереднього органу (підприємства, установи) на підставі норм статті 235 КЗпП України».

Такі доводи заявника є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах відповідності висновків судів першої та апеляційної інстанції на предмет урахування ними висновків Верховного Суду, сформованих у справах щодозастосування положень статей 77 КАС України, 237-1 КЗПП України та 1173 ЦК України стосовно відшкодування моральної шкоди; положень частин п`ятої, шостої статті 134 КАС України щодо розміру відшкодування правничої допомоги; положень статті 235 КЗпП України та пунктів 5, 8 Порядку №100 стосовно визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу суму із врахуванням підвищених тарифних ставок і посадових окладів шляхом коригування на коефіцієнт їх підвищення, щодо частини першої статті 235 КЗпП України в частині визначення посади, на яку поновлюється особа в разі незаконного звільнення.

Інші підстави, передбачені положеннями частини четвертої статті 328 КАС України, зокрема пункти 3, 4 указаної норми і зазначені ОСОБА_1 як підстави для оскарження судових рішень, відхиляються Верховним Судом через їхню необгрунтованість.

Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 248, 329, 334 КАС України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року.

3. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з контролю за наркотиками, Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про визнання протиправним та скасування розпорядження.

4. Витребувати справу № 826/17778/14 із Окружного адміністративного суду міста Києва.

5. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

6. Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська