Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #133157900


Постанова

Іменем України

21 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 682/1165/20

провадження № 51-1724км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючогоБущенка А.П.,

суддівАнтонюк Н.О., Шевченко Т.В.,

за участю: секретаря судового засідання Червінської М.П.,

захисникаКалабського С.В. (в режимі відеоконференції),

прокурораМатюшевої О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Калабського С.В. на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2021 року щодо засудженого

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостки Сумської області, жителя м. Славути Хмельницької області.

Оскаржені судові рішення

1. Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 грудня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

2. Суд визнав доведеним, що 10 лютого 2020 року приблизно о 23:30 в будинку на АДРЕСА_1 між засудженим та потерпілим ОСОБА_2 під час спільного вживання алкоголю виник конфлікт, в ході якого засуджений кухонним ножем вдарив потерпілого у праве стегно, заподіявши легких тілесних ушкоджень. Після того як потерпілий вибіг з будинку, засуджений наздогнав його та, поваливши на землю, завдав ударів кулаком і ножем у голову та тулуб. Потерпілий знову намагався втекти, але на перехресті вулиць Лозової та Лісної засуджений наздогнав його і, з метою вбивства, вдарив не менше 5 разів кулаками та завдав не менше 5 ударів ножем в голову, шию та живіт, спричинивши тяжких тілесних ушкоджень. Після цього засуджений залишив потерпілого на могильному пам`ятному знаку, де потерпілий невдовзі помер від поранень.

3. Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 25 березня 2021 року залишив вирок місцевого суду без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги


4. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на пункти 1, 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.

5. Його доводи зводяться до того, що судами не спростовано версії засудженого про те, що ударів ножем він завдавав з метою вирватися з рук потерпілого, який його утримував за шию та намагався задушити. Також він вважає, що у справі не міститься доказів того, що після конфлікту в будинку засуджений переслідував потерпілого та завдав тілесних ушкоджень на вулиці. Таким чином, судами не доведено наявності в засудженого умислу на вбивство, а тому вчинений ним злочин слід кваліфікувати за статтею 119 КК.

6. Крім того, захист вважає недоведеним перебування засудженого в стані алкогольного сп`яніння.

7. Сторона захисту зазначає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам статті 419 КПК, оскільки апеляційний суд належним чином не спростував доводів апеляційної скарги та безпідставно залишив вирок без змін.

Позиції учасників касаційного розгляду

8. Під час касаційного розгляду захисник підтримав свою скаргу.

9. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту, вважаючи оскаржене судове рішення законним та обґрунтованим.

10. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

11. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

12. У своїй касаційній скарзі захисник переважно посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і просить дати іншу оцінку доказам у справі, ніж та, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій. Суд нагадує, що касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням судів попередніх інстанцій.

13. Сторона захисту не заперечує завдання засудженим потерпілому ударів ножем, у тому числі, в живіт і шию, однак стверджує, що це відбулося під час конфлікту в будинку, коли потерпілий напав на засудженого, і засуджений не наздоганяв потерпілого та не заподіював тілесних ушкоджень на вулиці.

14. Ця версія події була предметом перевірки судів попередніх інстанцій і обґрунтовано визнана такою, що суперечить наявним у справі доказам.

15. Суд першої інстанції на спростування версії захисту послався на ряд доказів, допустимість яких не оспорюється у касаційній скарзі. Зокрема суд взяв до уваги показання свідка ОСОБА_3 в ході слідчого експерименту від 26 травня 2020 року (т. 1, а.с. 101-108) про те, що бійка між засудженим та потерпілим продовжилась на подвір`ї, а коли останній вирвався та почав тікати по АДРЕСА_1 , то засуджений його переслідував. За висновком судово-медичної експертизи № 122 від 21 травня 2020 року (т. 2, а.с. 182-184) після ножового поранення шиї потерпілий не міг рухатись, що суперечить версії сторони захисту про те, що після конфлікту у будинку потерпілий самостійно пересувався по вулиці. Інформація, отримана під час негласних слідчих (розшукових) дій (протокол від 10 березня 2020 року, т. 2 а.с. 7-10), свідчить про те, що засуджений визнавав факт переслідування потерпілого та завдання останньому тілесних ушкоджень в місці, де згодом було знайдено труп. З аналізу наданих в судовому засіданні показань свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 суд зробив обґрунтований висновок, що до зустрічі з ними засуджений був заздалегідь обізнаний про місце перебування тіла потерпілого з тілесними ушкодженнями.

16. Суд вважає таку аргументацію переконливою, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість засудженого на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статей 17 та 94 КПК.

17. Щодо кваліфікації діяння засудженого, то відповідно до усталеної судової практики, узагальненої, зокрема, у пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи»[1], питання про умисел на позбавлення життя вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень, причин припинення злочинних дій, поведінки винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

18. Завстановлених у цій справі обставин (див. п. 2 вище) зокрема, використання кухонного ножа, яким вочевидь можуть бути спричинені небезпечні поранення, для заподіяння численних тілесних ушкоджень, у тому числі, в шию та живіт, де розташовані життєво важливі органи, переслідування пораненого потерпілого з метою ще заподіяти тілесних ушкоджень і залишення його у безпорадному стані без спроби надання медичної допомоги, Суд не має підстав для сумніву в обґрунтованості висновку суду про спрямованість умислу засудженого на вбивство.

19. Доводи сторони захисту про те, що вбивство потерпілого було наслідком злочинної самовпевненості засудженого, який легковажно розраховував відвернути настання смерті, є непереконливими.

20. Будь-яких фактичних даних про те, що дії потерпілого були суспільно небезпечним посяганням, яке давало засудженому право діяти таким чином у стані необхідної оборони, в касаційній скарзі не наведено.

21. Перебування засудженого у стані алкогольного сп`яніння суд встановив на підставі показань свідка ОСОБА_3 , і у Суду немає підстав ставити під сумнів оцінку судом цих показань.

22. Отже, суд першої інстанції під час розгляду справи з`ясував усі передбачені статтею 91 КПК обставини, обґрунтовано визнавши докази достатніми для доведеності винуватості засудженого у вчиненні злочину і правильно кваліфікував дії засудженого за частиною 1 статті 115 КК.

23. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції, надавши умотивовані відповіді на аргументи, наведені в апеляційній скарзі захисника, які переважно повторюються в його касаційній скарзі. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.

24. Таким чином, у ході розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваної ухвали апеляційного суду, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 25 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко Н.О. Антонюк Т.В. Шевченко



[1] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-03#Text




  • Номер: 11-п/4820/181/20
  • Опис: Пилипець Володимир Володимирович ч. 1 ст. 115 КК України,к/п №12020240000000052 з поданням про визначення підсудності
  • Тип справи: на подання (клопотання ) про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого
  • Номер справи: 682/1165/20
  • Суд: Хмельницький апеляційний суд
  • Суддя: Бущенко Аркадій Петрович
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 01.06.2020
  • Дата етапу: 01.06.2020
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація