АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-7372/2010 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія - 23 Івахненко О.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Захарова А.Ф.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 29 ” грудня 2010 р. Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Іваненка В.Д.
суддів Захарової А.Ф., Качана О.В.
при секретарі Петренко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2010р. по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Приватного підприємства «Колос Чигиринщини», треті особи: Чигиринська районна державна адміністрація, Топилівська сільська рада, Чигиринський відділ Черкаської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», - про розірвання договорів оренди землі.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивачів, який підтримав доводи апеляційної скарги, також представника відповідача, який на них заперечував, судова палата,-
в с т а н о в и л а:
Позивачі звернулися до суду з позовом до Приватного підприємства «Колос Чигиринщини» про визнання недійсними договорів оренди землі.
В обґрунтування позовних вимог вказували, що вони згідно державних актів на право власності на земельні ділянки являються власниками земельних ділянок, що розташовані в адміністративних межах Топилівської сільської ради Чигиринського района. Ці земельні ділянки належать до категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим визначенням «для ведення особистого селянського господарства».
В період 2006-2007 років ними було укладено з відповідачем договори оренди землі, за умовами яких ПП «Колос Чигиринщини» прийняв належні їм земельні ділянки, - кожну окремо, терміном на десять років з орендною платою в розмірі 1,5% загальної вартості земельної ділянки в рік для вирощування товарної сільськогосподарської продукції.
Посилаючись на те, що плани або схеми земельних ділянок, їх кадастрові плани з відображенням обмежень та акти визначення меж земельних ділянок в натурі, які мають бути невід’ємною частиною договору оренди землі, у зазначених договорах відсутні, позивачі просили визнати ці договори недійсними.
В якості третіх осіб до справи залучені Чигиринська районна державна адміністрація, Топилівська сільська рада, Чигиринський відділ Черкаської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру».
В подальшому позивачі змінили свої позовні вимоги та просили розірвати укладені з відповідачем договори оренди з тих підстав, що відповідач не використовує передані йому за зазначеними договорами земельні ділянки за цільовим призначенням, ділянки не обробляються, забур’янені, що приводить до погіршення їх корисних властивостей, до того ж відповідач не переглядає розмір орендної плати у встановлені договорами строки. Вважаючи це істотними порушеннями договорів, позивачі просили про їх дострокове розірвання в судовому порядку.
Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про розірвання договорів оренди землі відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вважаючи, що судом суттєво порушені норми матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Обговоривши матеріали справи, судова палата вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимога та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Вирішуючи спір, суд виходив із того, що спірні правовідносини регулюються нормами законодавства, яке встановлює підстави та порядок розірвання договору.
Однак з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до змісту ст.651 ЦК України та ч.3 ст.31 Закону України «Про оренду землі» розірвано може бути лише укладений договір.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством як істотні.
Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об’єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об’єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Невід’ємною частиною договору оренди землі на підставі ч.4 ст.15 Закону України «Про оренду землі» є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об’єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.
На порушення цієї норми Закону до підписаних сторонами документів не долучено планів або схем земельних ділянок, які передаються в оренду, їх кадастрових планів та актів визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що унеможливлює їх ідентифікацію на місцевості (т.1, ар.спр.11-14; 15; 53-57; 94-98; 140-145).
Разом з тим інформація про об’єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), як зазначено вище, є однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки.
Отже, підписані сторонами документи не містять необхідної інформації про об’єкт оренди як одну з істотних умов договору оренди землі, тобто договори не є укладеними. Не укладений договір не породжує для його сторін прав та обов’язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при його документальному оформленні.
В разі передчасної передачі на виконання юридично ще не укладеного договору майна право на це майно у набувача не виникає і власник може витребувати його в порядку, встановленому главою 83 ЦК України. На зазначене звернув увагу Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року.
Положення ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якого недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди землі є підставою для визнання його недійсним, застосуванню не підлягає, оскільки суперечить змісту ч.1 ст. 215 прийнятого пізніше ЦК України, згідно з якою недійсним може бути визнано, так само як і розірвано, лише укладений договір.
Отже, договори оренди земельних ділянок не є укладеними, відтак, відповідач користується ними без достатньої правової підстави, а позивачі вимагають повернення від відповідача безпідставно набутого майна.
Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 1212 та 1213 ЦК України, відповідно до яких набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Суд на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув, належної оцінки їм не дав та, встановивши, що позивачі домагаються повернення від відповідача належних їм на праві власності земельних ділянок, до спірних правовідносин помилково застосував закон, який не поширюється на ці правовідносини, та не застосував закон, який не підлягав застосуванню, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення й ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ч.1 ст.368, ст.ст. 1212; 1213 ЦК України, ст.15 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 303; 304; 307; 309; 314; 317; 218 ЦПК України, судова палата,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задоволити частково.
Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2010 року скасувати.
Витребувати від Приватного підприємства «Колос Чигиринщини» належні ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 земельні ділянки та повернути такі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя А.Ф. Захарова