ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2021 р.Справа № 480/2043/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. ,  Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - законного представника відповідача на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 22.10.19 року по справі № 480/2043/19

за позовом  Головного управління ДПС у Сумській області      

до     ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1                    

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДПС у Сумській області, звернувся до суду з позовом, в якому  з урахуванням уточнень просив стягнути з відповідача - законного представника неповнолітнього власника земельної ділянки податковий борг із земельного податку з фізичних осіб в сумі 27 150, 57 грн.

Рішенням Сумського окружного  адміністративного суду від 17.10.2019 позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) податкову заборгованість зі слати земельного податку за 2018 рік за її неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в загальній сумі 27150 грн 57 коп. до місцевого бюджету м. Конотоп Сумської області (розрахунковий рахунок 33210813018008, код одержувача 37784555, МФО 899998, Конотопське управління ДКС у Сумській області).

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання   повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до  ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених  про дату, час і місце  розгляду справи, не перешкоджає  розгляду  справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та свідоцтва про права на спадщину у власності ОСОБА_2 перебуває 1/2 земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 36-38).

Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель грошова оцінка земельної ділянки становить 5122748,87 грн. (а.с. 35).

Рішенням Конотопської міської ради про встановлення ставки земельного податку від 24.06.2015, встановлено ставку податку на земельні ділянки по м. Конотоп нормативну грошову оцінку яких проведено у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки (а.с. 39).

Рішенням Конотопської міської ради про продовження дії рішень міської ради від 24.06.2015 "Про встановлення окремих місцевих податків і зборів" та "Про встановлення ставки земельного податку" та застосування їх у 2019 році від 29.11.2018 ставка земельного податку, що встановлена рішенням від 24.06.2015 продовжувала діяти у 2016-2018 роках та продовжена на 2019 рік (а.с. 40).

Нарахування суми земельного податку ГУ ДФС у Сумській області було проведено наступним чином: 5 122 748,86 грн. (нормативна грошова оцінка землі) х 1,06 (коефіцієнт індексації грошової оцінки) х 1% (ставка податку за земельну ділянку) = 54 301,14 грн. земельний податок за земельну ділянку за 2018 рік.

Так як у ОСОБА_2 у власності перебуває 1/2 частки земельної ділянки, тому сума земельного податку, яку власник цієї частини земельної ділянки має сплатити становить 27150,57 грн.

20.07.2018 ДПІ ГУ ДФС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 533136-1305-1805, яким неповнолітньому ОСОБА_2 нараховано земельний податок з фізичних осіб в розмірі 27150,57 грн. (а.с. 10).

Враховуючи несплату відповідачем у встановлені законом строки суми податкового зобов`язання, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, оскільки земельний податок за земельні ділянки, що знаходяться у власності малолітніх та неповнолітніх дітей, нараховується на загальних підставах, а обов`язок зі сплати такого податку покладений на батьків. Враховуючи несплату відповідачем у встановлені законом строки суми податкового зобов`язання, суд дійшов висновку про необхідність стягнути податковий борг із законного представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в загальному розмірі 27 150,57 грн.  

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За приписами ст. 16.1.4 Податкового кодексу України до обов`язків платників податків входить сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В силу положень п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об`єктами оподаткування (ст. 270 Податкового кодексу України) є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 287.2 ст. 287 Податкового кодексу України облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

За приписами п. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріали справи податкове повідомлення-рішення форма "Ф" № 533136-1305-1805, яким визначено податкове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 27150,57 грн., направлялось відповідачу за податковою адресою та отримано ним 24.07.2018 (а.с.10).

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось законним представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в адміністративному порядку до ДФС України. Рішенням про результати розгляду скарги від 28.09.2018 скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення форма "Ф" № 533136-1305-1805 без змін (а.с. 11-12). В судовому порядку податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось.

Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання в установлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов`язку щодо сплати узгодженого податкового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого визначається законом.

Положеннями п. 59.1 ст. 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України).

На виконання вказаної норми Податкового кодексу України, позивач виставив відповідачу податкову вимогу форми "Ф" № 4553-50 від 19.12.2018. Вимога була направлена відповідачу за адресою реєстрації та отримана ним 22.12.2018 (а.с. 13).

Докази оскарження зазначеної вимоги в адміністративному чи судовому порядку також в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до розрахунку суми податкового боргу та витягів з картки платника податків сума боргу неповнолітнього відповідача з земельного податку з фізичних осіб становить 27150,57 грн. (а.с. 8-9).

Відповідно до п. 99.2 ст. 99 Податкового кодексу України грошові зобов ’язання малолітніх/неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття малолітніми/неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі. Законним представником ОСОБА_2 є його мати ОСОБА_3 .

Колегія суддів вважає хибними доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для нарахування земельного податку у зв`язку з тим, що законний представник ОСОБА_2 на земельній ділянці провадить підприємницьку діяльність та є платником єдиного податку, з огляду на наступне.

Особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Судом встановлено, що мати ОСОБА_2  є фізичною особою-підприємцем та є платником єдиного податку. При цьому, ОСОБА_4 не є ні власником, ні користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 5910400000:06:017:0004. Отже, підстави нараховувати їй особисто плату за землю, яка перебуває у власності її сина, відсутні. Також відсутні підстави звільняти ОСОБА_2 від сплати земельного податку, оскільки він не зареєстрований як фізична особа-підприємець та не є платником єдиного податку.

Статтею 6 Сімейного кодексу України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника (ст.14 Сімейного кодексу).

Згідно із п. 99.2 ст. 99 Податкового кодексу України грошові зобов`язання малолітніх/неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття малолітніми/неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі.

Батьки (усиновителі) малолітніх/неповнолітніх і малолітні/неповнолітні у разі невиконання грошових зобов`язань малолітніх/неповнолітніх несуть солідарну майнову відповідальність за погашення грошових зобов`язань та/або податкового боргу.

Відповідно до пункту 99.5 статті 99 Податкового кодексу України батьки (усиновителі) та опікуни (піклувальники) малолітніх/неповнолітніх, опікуни недієздатних, особи, на яких покладено здійснення опіки над майном безвісно відсутніх (законні представники платників податків - фізичних осіб), повинні від імені відповідних фізичних осіб: подати за наявності підстав контролюючому органу заяву для реєстрації таких фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та у випадках, передбачених цим Кодексом, іншу інформацію, необхідну для ведення зазначеного Державного реєстру; своєчасно подавати належним чином заповнені декларації про доходи та майно; у випадках, передбачених цим Кодексом, вести облік доходів і витрат; виконувати інші обов`язки, визначені цим Кодексом.

Згідно пункту 99.6 статті 99 Податкового кодексу України законні представники платників податків - фізичних осіб несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами для платників податків, за невиконання обов`язків, зазначених у пункті 99.5 цієї статті.

Колегія суддів звертає увагу на те, що перелік категорій фізичних осіб, які звільняються від сплати земельного податку, визначено у п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України. Проте,  пільги щодо сплати земельного податку для малолітніх та неповнолітніх дітей зазначеною статтею не передбачені.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно нарахований земельний податок на земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСОБА_2 .

Судова колегія також вважає необґрунтованими доводи апелянта про неправомірність  нарахування контролюючим органом земельного податку, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

З наведеної норми та Закону України "Про оцінку земель" вбачається, що податковий орган не встановлює та не визначає ставки земельного податку та нормативно-грошову оцінку земель.

Як свідчать матеріали справи Рішенням Конотопської міської ради від 24.06.2015 встановлено ставку податку на земельні ділянки по м. Конотоп, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки (а.с. 39).

Рішенням Конотопської міської ради про продовження дії рішень міської ради від 24.06.2015 "Про встановлення окремих місцевих податків і зборів" та "Про встановлення ставки земельного податку" та застосування їх у 2019 році від 29.11.2018 ставка земельного податку, що встановлена рішенням від 24.06.2015 продовжувала діяти у 2016-2018 роках та продовжена на 2019 рік (а.с. 40).

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені рішення Конотопської міської ради, якими затверджено технічну документацію нормативно-грошової оцінки земельних ділянок та ставки земельного податку, є чинними.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.  

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкове повідомлення- рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом дослідження у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Судом встановлено, що на дату подання контролюючим органом позовної заяви про стягнення коштів за податковим боргом вищевказане податкове повідомлення-рішення було узгоджено.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З наведених норм вбачається, що земельний податок за земельні ділянки, що знаходяться у власності малолітніх та неповнолітніх дітей, нараховується на загальних підставах, а обов`язок зі сплати такого податку покладений на батьків.

Враховуючи несплату відповідачем у встановлені законом строки узгодженої суми податкового зобов`язання, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення податкового боргу із законного представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1  в загальному розмірі 27 150,57 грн.

Таким чином позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.   

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На   підставі викладеного,   колегія   суддів,   погоджуючись   з   висновками   суду    першої інстанції,   вважає, що   суд    дійшов   вичерпних   юридичних   висновків   щодо    встановлення фактичних   обставин    справи   і   правильно   застосував   до   спірних правовідносин   норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

          Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд,  -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - законного представника відповідача - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року по справі № 480/2043/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк  Л.В. Любчич

Повний текст постанови складено  23.12.2021 року