Головуючий суду 1 інстанції - Баронін  Д.Б.  

Доповідач -Луганська В.М.

Справа № 428/10786/21

Провадження № 22-ц/810/1001/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року                                                м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря: Кузьменко А.О.

учасники справи:

заявник- ОСОБА_1

заінтересована особа – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 листопада 2021 року, ухвалене судом у складі судді, ОСОБА_3 ,

за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа – ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

15 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, в обґрунтування якої зазначила, що з 2001 року заявниця перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . З 2017 року шлюб розірвано. Від шлюбу мають спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після розірвання шлюбу стосунки між ними погіршились, ОСОБА_2 почав психологічно тиснути на заявницю, випадки психологічного насильства стали систематичними, поведінка ОСОБА_2 стала занадто агресивною, він почав погрожувати заявниці, ображати та принижувати її у присутності неповнолітньої дитини. На фоні постійних конфліктів заявниця неодноразово зверталася до поліції, зокрема, 19 жовтня 2021 року відносно кривдника було винесено терміновий заборонний припис.

01 жовтня 2021 року заявниця звернулася до Луганського обласного центру соціально-психологічної допомоги, яким було зроблено висновок про перенесене домашнє насильство внаслідок чого у останньої розвиваються ознаки після травматичного синдрому розладів, як наслідок дістресу.

Крім того зазначила, що внаслідок сварок між батьками у дитини виникли прояви психологічної травми. Даний факт підтверджується висновком Луганського обласного центру соціально-психологічної допомоги щодо психічного стану та сімейної ситуації ОСОБА_5 від 06 жовтня 2021 року.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 чинить психологічне насильство відносно заявниці просила суд видати обмежувальний припис ОСОБА_2 на строк три місяці з забороною щодо перебування в місці проживання (перебування) заявниці за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 листопада 2021 року видано обмежувальний припис у вигляді заборони ОСОБА_2 протягом трьох місяців, тобто до 15 лютого 2022 року включно, перебувати в місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи та порушення судом норм процесуального та матеріального права просить суд скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 листопада 2021 року та ухвалити нове, яким закрити провадження по справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що скаржника не було повідомлено про час та дату розгляду справи, чим вважає, порушено його процесуальне право на захист.

Зазначене у заяві ОСОБА_1 не відповідає дійсності, оскільки зазначає, що з заявницею дійсно були сварки, але відносно виховання дітей, та з приводу того, що заявниця зі своєю матір`ю негативно налаштовувала дітей проти батька, провокативно кричали та погано висловлювались саме у присутності дитини, що в свою чергу викликало відповідну реакцію по відношенню до заявниці зі сторони останнього, а в подальшому як наслідок травмувало психіку дитини.

З весни 2021 року ОСОБА_1 перешкоджає спілкуванню дітей з батьком та відмовляється вирішити питання щодо участі батька у вихованні дітей, чим позбавляє дітей особистих прав у фізичному, соціальному розвитку, розриває сімейні відносини з батьком.

Зазначає, що на прохання ОСОБА_1 у червні 2021 року надав їй нотаріально завірену заяву-довіреність № 794 на виїзд дітей за кордон (до Туреччини та Єгипту) для відпочинку у період з 2021 по 2022 роки.

У зв`язку з перешкодою у спілкуванні з дітьми звернувся до Служби у справах дітей з заявою про усунення перешкод в спілкування з дитиною без присутності колишньої дружини.

Розпорядженням № 1511 від 19 серпня 2021 року керівника Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації, з урахуванням категоричної ініціативної наполегливості виказаної ОСОБА_1 , були встановлені часи спілкування по півтори години у вівторок та четвер й чотири години у суботу, та лише в її присутності, а в інші дні за домовленістю, з попередженням про недопустимість налаштовування дитини проти кожного з батьків.

29 жовтня 2021 року винесене оновлене розпорядження Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації № 2155 від 29 жовтня 2021 року, відповідно до якого зменшено час спілкування з дитиною від пропонованого графіку та встановлено нелогічний та такий, що суперечить положенням Сімейному кодексу України хронометраж часу на спілкування та виховання дитини, а саме по одній годині у вівторок та четвер з 17 години 30 хвилин до 18 години 30 хвилин та дві години у суботу з 14 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин, яке на думку заінтересованої особи фактично позбавляє батьківських прав.

В зв`язку з неодноразовим порушенням ОСОБА_1 розпорядження Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації, створення нею штучної конфліктної ситуації та заборони бачитись з сином, ОСОБА_2 звертався з заявами до Сєвєродонецької поліції про недопущення порушень законодавства України, розпорядження Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації, розтлумачення його суті та проведення з заявницею профілактичної бесіди про недопустимість обмеження спілкування з дитиною, на що отримав відповіді про те, що з ОСОБА_1 проводилися роз`яснювальні профілактичні бесіди про недопущення порушень розпорядження Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації та невиконання батьківських обов`язків. Але заявниця на протязі жовтня-листопада 2021 року продовжує не виконувати в повному обсязі рішення керівника Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації, порушує графік спілкування.

Показання свідка у Сєвєродонецькому міському суді ОСОБА_6 , 1955 року народження, про погрози заявниці не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_6 є матір`ю заявниці та фактично зацікавлена особа в цьому спорі, а також що в силу свого віку не може повність пам`ятати усіх обставин та адекватно усвідомлювати суть конфлікту, його мотивів та причин; крім того вона як і заявниця налаштовані на обмеження спілкування з дітьми.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що не чинить перешкод скаржнику у спілкуванні з їх неповнолітнім сином. Винесення обмежувального припису у вигляді заборони ОСОБА_2 протягом трьох місяців перебувати в місці проживання заявниці ніяким чином не порушує особисті права батька на спілкування з сином. Вважає, що підстав для скасування рішення суду не має.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, посилаючиь на доводи, викладені в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 апеляційну скаргу не визнали, вважають, що відсутні підстави для скасування рішення суду.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані суду письмові докази та показання свідка містять обставини, що колишній чоловік заявниці та батько її дитини ОСОБА_2 систематично вчиняє психологічне насильство по відношенню до заявниці за місцем її проживання, а тому вважає, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_2 по відношенню до заявниці, а також вірогідність настання тяжких або особливо тяжких наслідків такого насильства є достатньо високою для того, щоб видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 строком на три місяці.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

       Судом встановлено, що фактичне місце проживання заявника ОСОБА_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

        Згідно з рішення Володарського районного суду Київської області від 05.12.2016 року по справі № 364/1272/16-ц, шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 розірвано.

       Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

 Відповідно до копії висновку щодо психологічного стану та сімейної ситуації, складеного 01.10.2021 Луганським обласним центром соціально-психологічної допомоги, за результатами психодіагностичного дослідження встановлено, що ОСОБА_1 , внаслідок перенесеного домашнього насильства (психологічне, фізичне та економічне) розвиваються ознаки післятравматичного синдрому розладів, як наслідок дістресу.

Згідно з копією висновку щодо психологічного стану та сімейної ситуації, складеного 06.10.2021 Луганським обласним центром соціально-психологічної допомоги, у стані дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , досліджується наявність наслідків психологічної травматизації (можна кваліфікувати як високий рівень психологічної дисфункції).

Відповідно до термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №102440 від 19.10.2021 року ОСОБА_2 , у зв`язку зі скоєнням ним домашнього насильства (18.09.2021 о 12-00 год ОСОБА_2 вчинив конфлікт з колишньою дружиною ОСОБА_1 ), накладено відповідну заборону. Терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_2 винесений строком на 10 діб з 12 год. 50 хв. 19.10.2021 та діє до 12 год. 50 хв. 29.10.2021.

Протидія насильству у сім`ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини. При здійсненні насильства у сім`ї відбувається порушення прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.

Невжиття своєчасних обмежувальних заходів стосовно кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров`ю потерпілої від насильства у сім`ї.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у цій сфері, є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 9 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18).

Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" на строк від одного до шести місяців.

Ураховуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що колишній чоловік заявниці ОСОБА_2 систематично вчиняє психологічне насильство по відношенню до заявниці за місцем її проживання. Вказаний факт підтверджується заборонним прписом від 19.10.2021 року серії №АА №102440, показами свідка, висновком щодо психологічного стану та сімейної ситуації від 01.10.2021 року.

Ураховуючи викладене, суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих заявницею, врахувавши характер вчинених заінтересованою особою протиправних дій, ризики їх продовження та вірогідність повторного вчинення останнім домашнього насильства, а також нагальну необхідність захисту прав заявника від насильства, дійшов правильного висновку про можливість застосування до ОСОБА_2 обмежувального припису.

Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функції і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Виданий судом обмежувальний припис у вигляді заборони ОСОБА_2 протягом трьох місяців перебувати в місці проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1

ніяким чином не позбавляє прав батька на прийняття участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином, а якщо ці права порушуються чи не визнаються заявником, то вони підлягають захисту у визначеному законом судовому порядку.

Щодо доводів апеляційної скарги про неналежне повідомлення учасника справи про судовий розгляд, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України  відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Заява ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису надійшла до суду першої інстанції 15 листопада 2021 року.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 листопада 2021 року суд прийняв цю заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, призначивши її до судового розгляду на 17 листопада 2021 року о 11 год 00 хв.

Оголошення про виклик заінтересованої особи ОСОБА_2 було розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України 16 листопада 2021 року о 9 год 33 хв.

Враховуючи положення ч. 11 ст. 128 ЦПК України, а також обмежені законом строки розгляду справ про видачу обмежувального припису та необхідність термінового повідомлення учасників судового процесу, суд першої інстанції правомірно викликав ОСОБА_2 у судове засідання шляхом розміщення оголошення про виклик заінтересованої особи на офіційному веб-сайті судової влади.

Отже, суд першої інстанції провів розгляд справи за відсутністю осіб, які були належним чином повідомлені, проте не з`явились в судове засідання, що відповідає правилам ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України.

Скаржник апеляційному суду не надав жодних доказів, які б спростовували доводи заявника. Доводи апеляційної скарги містять незгоду скаржника щодо його участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином. У судовому засіданні скаржник зазначив, що між ним та колишньою дружиною наявна конфліктна ситуація з приводу участі у вихованні сина.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 22 грудня 2021 року.

Головуючий                                                В.М. Луганська

Судді                                                        В.А. Коновалова

                                                        Ю.П. Лозко