АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-667/10 Головуючий по 1 інстанції
Категорія ст. ст. 191 ч. 2, 366 ч.1 КК України Демченко В.С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Демиденко А.І.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Демиденка А.І.
суддів Євтушенка В.Г., Гончарука І.М.
з участю прокурора Свищ Л.А.
засудженої ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальну справу за апеляцією зі змінами до неї помічника Звенигородського міжрайонного прокурора Борщ В.М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 серпня 2010 року, яким
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Київ, громадянка України, одружена, на утриманні має двох малолітніх дітей, з середньою спеціальною освітою, не працююча, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою:АДРЕСА_2, раніше не судима,
засуджена за ст.366 ч.1 КК України на 1 (один) рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на 1 (один) рік; за ст.191 ч.2 КК України на 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на 2 (два) роки.
На підставі ст.70 ч.ч.1-3 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим їй остаточно визначено покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України її звільнено від відбування призначеного судом основного покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з встановленням однорічного іспитового року.
На підставі ст.76 КК України її зобов’язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи та періодично з’являтися в ці органи для реєстрації.
Вивчивши матеріали справи, -
в с т а н о в и л а :
Як убачається із вироку місцевого суду, ОСОБА_6 визнано винною та засуджено за те, що вона, працюючи на посаді спеціаліста П категорії з бухгалтерського обліку Гусаківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області на підставі рішення Гусаківської сільської ради № 11-1 від 05.11.2003 року з 05.11.2003 року по 07.09.2009 року, будучи службовою особою, наділеною відповідно до посадової інструкції обов’язками по документальному забезпеченню записів у бухгалтерському обліку та повноваженнями здійснювати операції, пов’язані з рухом коштів і товарно-матеріальних цінностей, в період з серпня 2008 року по вересень 2009 року при нарахуванні заробітної плати працівникам сільської ради на карткові рахунки, діючи умисно, всупереч інтересам служби з використанням своїх службових повноважень, в приміщенні сільської ради, розташованої в с. Гусакове Звенигородського району, внесла до електронних відомостей нарахування заробітної плати завідомо неправдиві відомості (службове підроблення), в яких занизила суму заробітної плати наступним працівникам: ОСОБА_7 – на 280 грн., ОСОБА_8 – 120 грн., ОСОБА_9 – на 120 грн., ОСОБА_10 – на 600 грн., ОСОБА_11 – на 460 грн., ОСОБА_12 – на 220 грн., ОСОБА_13 – на 210 грн., ОСОБА_14 – на 400 грн., ОСОБА_15 – на 150 грн., яка підлягала виплаті цим працівникам, відповідно до затверджених сільським головою відомостей, а отриману внаслідок цього різницю грошових коштів в сумі 2560 грн. спрямувала на свій особистий рахунок. Електронні відомості нарахування заробітної плати, що містили завідомо неправдиві дані про нарахування заробітної плати, ОСОБА_6 надала до Звенигородського відділення ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", після чого вищезгадану різницю коштів в сумі 2560 грн. привласнила.
В апеляції від 13 серпня 2010 року (а.с.123 том 2) прокурор Борщ В.М., який брав участь в суді першої інстанції, не заперечуючи доведеності вини засудженої у вчиненні інкримінованих їй злочинів та правильності кваліфікації її дій, порушив питання про скасування вироку Звенигородського районного суду від 03.08.2010 року та направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд до того ж суду, але в іншому чого складі через неправильне застосування кримінального закону, передбаченого ч.3 ст.61 КК. На обґрунтування апеляції прокурор посилався на те, що ОСОБА_6 має двох дітей у віці до 14 років: ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_5, і ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_6, а тому призначене їй покарання у вигляді обмеження волі за ст.ст.191 ч.2, 366 ч.1 КК України є незаконним.
В змінах до апеляції від 17 серпня 2010 року (а.с.124 том 2), що були подані ним в межах строків апеляційного оскарження ( ст.355 КПК), він просить скасувати цей вирок місцевого суду та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_6 за ст.191 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на 2 роки та застосувати ст.75 КК України, встановивши однорічний іспитовий строк з покладенням обов’язків, передбачених п.п.2-4 ст.76 КК України; за ст.366 ч.1 КК України до штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію зі змінами до неї, засуджену ОСОБА_6, яка її фактично не заперечила, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість вироку суду першої інстанції в межах згаданих апеляційних вимог, колегія суддів судової палати вважає, що вони підлягають до задоволення з таких підстав.
Висновок місцевого про доведеність вини ОСОБА_6 у скоєнні злочинів при обставинах, наведених у вироку, є правильним.
Її дії за ч.1ст.366, ч.2ст.191 КК України кваліфіковані правильно.
Ці висновки ніким з учасників процесу не заперечуються.
Проте, при призначенні покарання ОСОБА_6 у виді обмеження волі як за першим, так і за другим кримінальним законом, місцевий суд, не врахувавши того, що вона має двох дітей у віці до 14-ти (чотирнадцяти) років: сина ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_5, і дочку ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_6, ( а.с. 16 том 2) - допустив грубе порушення вимог ч.3ст.61 КК України, згідно з якою таке покарання за таких умов не може бути застосоване до цієї засудженої.
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування вироку суду 1 інстанції через неправильне застосування кримінального закону, що передбачено п.2ст.371 КПК України.
Ці факти неправильного застосування кримінального закону місцевим судом можливо виправити у даному судовому засіданні, без проведення судового слідства, шляхом скасування цього вироку в частині призначеного покарання і ухвалення нового вироку відносно ОСОБА_6
З огляду на обґрунтованість завчасно змінених апеляційних вимог прокурора, дотримуючись вимог ст. 65 КК України, за відсутності обтяжуючих покарання обставин, передбачених ст. 67 КК, і враховуючі ті, що були встановлені місцевим судом в якості пом’якшуючих (ст.66 КК), серед яких: активне сприяння розкриттю злочинів та добровільне відшкодування заподіяної потерпілим шкоди, позитивні дані про особу винної, - колегія суддів судової палати вважає за можливе призначити ОСОБА_6 покарання:
- за ст.191 ч.2 КК України у виді позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади, пов’язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на певний строк. З урахуванням роз’яснення, що містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12.06. 2009 року, якою внесені зміни й доповнення до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10. 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - ОСОБА_6 підлягає звільненню від відбування цього покарання на підставі ст.ст. 75,76 КК України з випробуванням на певний іспитовий строк тільки в частині основного покарання .
- за ст.366 ч.1 КК України – у виді штрафу, який на підставі ст.72 ч.3 КК України за сукупністю злочинів складанню не підлягає і виконується самостійно.
Керуючись ст.ст.362, 366, 371 п.2, 378, 379 КПК України, колегія судів, -
з а с у д и л а :
Зміни до апеляції від 17 серпня 2010 року прокурора Борща В.М., який брав участь в суді першої інстанції, задовольнити.
Вирок Звенигородського районного суду від 03 серпня 2010 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного їй покарання за ст. ст. 191 ч.2, 366 ч.1 КК України із застосуванням положень ст.ст.70, 75, 76 КК України – скасувати із-за неправильного застосування кримінального закону.
ОСОБА_6 призначити покарання :
- за ч.2 ст. 191 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України засуджену ОСОБА_6 за цим законом звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, з однорічним іспитовим строком.
На підставі ст.76 КК України зобов’язати засуджену повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися до неї для реєстрації.
- за ч.1 ст. 366 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 510 гривень.
Даний вид основного покарання у виді штрафу на підставі ч.3 ст.72 КК України підлягає самостійному виконанню.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений учасниками процесу в касаційному порядку до Судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту його проголошення.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом.
Суддя
апеляційного суду А.І.Демиденко