КОПІЯ
Справа №2-«А»-770/2010р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2010 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого Рудюка О.Д.
при секретарі Пономаренко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі про зобов’язання провести перерахунок пенсії та доплат, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він є непрацюючим пенсіонером і мешкає у зоні посиленого радіологічного контролю. Відповідачем порушено його права, передбачені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яким передбачена виплата сум щомісячної доплати як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому на території зони посиленого радіологічного контролю. Посилаючись на викладене, на підставі ст.ст.39,51,70,71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивач просить суд визнати дії відповідача щодо встановлення та виплати доплати до пенсії неправомірними, зобов’язати останнього перерахувати та виплатити доплату до пенсії з 01.10.2000р. по даний час, у подальшому здійснювати доплату у розмірі мінімальної заробітної плати.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача проти позову заперечувала.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає, що при вирішенні спору мають застосовуватися положення Конституції України, як норми прямої дії та норми Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Судом установлено, що позивач являється непрацюючим пенсіонером, який мешкає у зоні посиленого радіологічного контролю, а отже - суб’єктом, визначеним у ст.39 ч.1 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено виплата та отримання щомісячної грошової доплати в сумі однієї мінімальної заробітної плати.
Щомісячна доплата непрацюючому пенсіонеру в зоні посиленого радіологічного контролю виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної плати визначається на момент виплати.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, підвищуються у розмірах, встановлених ч.1 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.
Положеннями ст.ст.21,22 Конституції України визначено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.
Конституційний Суд України розглядав проблему (про що зазначено у рішенні №10-рп/2008р. від 22.05.2008р.) пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів ст.22 Конституції України не допускається.
Згідно ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а тому питання визначення розрахункової величини, що використовується для підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, є також предметом виключно законів України.
За висновком Конституційного Суду України зупинення законом України про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України не відповідає ст.ст.1,3, ч.2 ст.6, ч.2 ст.8, ч.2 ст.19, стст.21,22, п.1 ч.2 ст.92, ч.ч.1-3 ст.95 Конституції України.
При цьому, зазначено й те, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо недоплати позивачу сум щомісячної доплати, як непрацюючому пенсіонеру, що мешкає на території зони посиленого радіологічного контролю є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст.ст.1,2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсій, та який щорічно затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет на відповідний рік.
При цьому прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом (ч.3 ст.46 Конституції України, ст.6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»), який визначається виключно законами України.
Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо недоплати позивачу коштів є неправомірними, оскільки такі дії не відповідають вимогам ст.39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» і вимога щодо зобов’язання відповідача провести перерахунок недоотриманих сум, виплатити недоплачену суму пенсії підлягає частковому задоволенню – при задоволенні даної вимоги суд бере до уваги шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, визначений ч.2 ст.99 КАС України.
Суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача у подальшому щомісячної здійснювати доплату до пенсії у розмірі діючої мінімальної заробітної плати, оскільки порушення прав позивача у цій частині ще не відбулося.
Керуючись ст.ст.22,46 ч.2, ст.152 Конституції України, ст.ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.159-163,99 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі щодо встановлення та виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії, яка передбачена ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи» у розмірі 5,20грн. неправомірними.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі щодо встановлення та виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка передбачена ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи» у розмірі 5% прожиткового мінімуму осіб, що втратили працездатність неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду у Вишгородському районі перерахувати ОСОБА_1 доплату до пенсії відповідно до ст.ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи», починаючи з 13.04.2010р. по 13.10.2010р.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України.
Постанова може бути оскаржена у порядку ст.186 КАС України.
СУДДЯ