копія
Справа №2-А-147/2011р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня 2011 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого Рудюка О.Д.
при секретарі Карпенко О.І.,
розглянувши адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації, третя особа – КП «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» про стягнення недоотриманих сум щомісячної доплати працюючому у зоні посиленого радіологічного контролю, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідачем порушено її права, передбачені ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який всіх належних сум щомісячної доплати не виплачував, а тому просить зобов’язати останнього виплатити недоотримані суми щомісячної грошової доплати за період 2008-2010р. в розмірі 12 392,24грн.
У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги.
Представник відповідача та представник третьої особи до суду не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, - причини неявки суду невідомі.
Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації та позивачкою з приводу виплати щомісячної доплати громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення.
При вирішенні цієї справи суд застосовує Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон), зміни до цього закону в редакції від 06 червня 1996 року № 230\96, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, та Конституцію України.
Згідно ст.ст.8,19 Конституції України та ст.9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що позивачка працює в КП «Управління з розвитку фізичної культури та спорту Вишгородської міської ради» на території Вишгородського району Київської області, тобто в зоні посиленого радіологічного контролю, про що йдеться в постанові Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 06, а тому згідно ст.39 Закону № 230/96 та на підставі Рішення Конституційного Суду України №6-рп2007 щодо визнання неконституційним зупинення її дії ст.71 закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», має право на щомісячну доплату відповідно до ст.39 Закону.
Проведення таких виплат згідно чинного законодавства й у тому числі Постанови Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936 покладено на відповідні територіальні Управління праці та соціального захисту населення.
Разом з тим виплата відповідачем таких доплат позивачці в розмірі 5,20грн., визначених Постановою Кабінетів Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року №836, зазначеним вимогам Закону не відповідає.
Згідно ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а тому питання визначення розрахункової величини, що використовується для певних видів державної соціальної допомоги, є також предметом виключно законів України.
Натомість, всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачці щомісячна доплата виплачувалася в розмірах установлених урядовими нормативними актами і без дотримання вимог даного Закону, який за загальними засадами є пріоритетним при визначенні питань розрахункової величини певних соціальних виплат, і тому підлягає застосуванню в цій справі.
Суд зазначає, що відповідно до ст.ст.21,22 Конституції України конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.
Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі прав осіб постраждалих від Чорнобильської катастрофи на отримання допомоги у вказаний вище спосіб.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зазначено у рішеннях №8-рп/2005 від 11.10.2005р. та № 6-рп/2007 від 09.07.2009р.) пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів ст.22 Конституції України не допускається.
Згідно ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а тому питання визначення розрахункової величини, що використовується для підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, є також предметом виключно законів України.
За висновком Конституційного Суду України зупинення законом України про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України не відповідає ст.ст.1,3 ч.2 ст.6, ч.2 ст.8, ч.2 ст.19, ст.ст.21,22, п.1 ч.2 ст.92, ч.ч.1,2,3 ст.95 Конституції України.
Таким чином, суд вважає, що дії Управління щодо недоплата належних коштів позивачці за роботу у зоні посиленого радіологічного контролю є неправомірною, оскільки не відповідає вимогам ст.39 Закону.
Що стосується зобов’язань виплатити щомісячну доплату в конкретному розмірі, то суд не вправі визначити грошову суму, яку належить нарахувати та виплатити позивачці у зв’язку з тим, що вчинення цієї дії є виключною компетенцією відповідача.
Тим самим, суд вважає наявними порушення прав позивачки, які підлягають захистові, а пред'явлений позов частковому задоволенню з урахуванням наведеного вище.
Разом з тим, суд вважає, що необхідно зобов’язати відповідача здійснити перерахунок і виплату недоотриманих позивачкою коштів в розмірах установлених Законом, який суд вважає необхідним здійснити з 26.05.2010р., відповідно до імперативних вимог ст.99 КАС України, виходячи з шестимісячного строку для звернення до суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 160-163, 183-2 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати як працюючій на території радіоактивного забруднення неправомірними .
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 різницю недоотриманої ним доплати як працюючій на території зони посиленого радіологічного контролю за період з 26 травня 2010 року по 26 листопада 2010 року у розмірі, передбаченому ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її отримання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд.
Постанова є остаточною крім випадків її оскарження в апеляційному порядку.
Суддя /підпис/ О.Д. Рудюк
Згідно з оригіналом
Суддя О.Д. Рудюк