УХВАЛА

23 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/2169/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л.В. - головуючий, судді - Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АП-Групп"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя -Лиськов М.О.)

від 09.06.2021,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Хрипун О.О., судді - Чорногуз М.Г., Шаптала Є.Ю.)

від 02.11.2021,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АП-Групп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорагропром"

про стягнення 484 001,76 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "АП-Групп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Цукорагропром" про стягнення 484 001,76 грн вартості непоставленого товару за договором поставки № 4ЦА/0719/17 від 30.07.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність. Суди дійшли висновку, що постачальник належним чином виконав зобов`язання та поставив (відвантажив) товар в загальній кількості 110 тон, в тому числі згідно із спірними заявками № 70, № 71 та видатковими накладними № 18765 від 12.12.2019, № 18766 від 12.12.2019 у кількості 44 тони.

17.12.2021 ТОВ "АП-Групп" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі №910/2169/21 і просило вказані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460 - ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у цій справі є стягнення 484 001,76 грн заборгованості, що становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час подання позову (1 135 000,00 грн). При цьому, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що справа має виняткове значення для останнього, оскільки він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними рішеннями, при розгляді іншої справи.

Однак положення про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи означає, що особа, яка звертається з касаційною скаргою, має обґрунтувати зазначені обставини та додати докази на їх підтвердження.

Проте скаржник не обґрунтував та належним чином не довів, що позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді іншої справи.

Суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є дже-релом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "АП-Групп" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі №910/2169/21, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/2169/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АП-Групп" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АП-Групп" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі №910/2169/21 надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець