ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«20» січня 2011 р. м. Сімферополь
Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Осоченко А.М., розглянувши апеляцію ОСОБА_1 на постанову Судацького міського суду АРК від 02 грудня 2011 р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 225 грн. відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Судак, АРК, працюючого спеціалістом 2 категорії Морської селищної ради, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
за вчинення правопорушення, передбаченого п. «г» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», -
ВСТАНОВИВ:
Постановою суду ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за п. «г» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» і піддано стягненню у вигляді штрафу в розмірі 225 грн. за те, що він 06.10.2010 р., виконуючи обов’язки Морського селищного голови, безпідставно відмовив слідчому прокуратури ОСОБА_2, який знаходився при виконанні службових обов’язків і в провадженні якого перебуває кримінальна справа № 110011200037, в наданні необхідної інформації на відповідних носіях, що перешкодило проведенню слідчих дій і отриманні необхідної слідчої інформації.
В апеляції ОСОБА_1 просив постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Свої доводи мотивував тим, що правопорушення він не вчиняв, вимоги слідчого ОСОБА_2 були незаконні, оскільки він не надав жодного документу про обґрунтованість проведення слідчих дій, не є прокурором, дії якого виконуються негайно, при цьому прийшов з невідомими людьми, які навіть не представились, вимагав допустити їх до його комп’ютера.
Перевіривши доводи апеляції ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. «г» ч.1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої не передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповно інформацію.
В обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції послався на ті обставини, що надання ОСОБА_1 слідчому ОСОБА_2 можливості ознайомитися з наявністю інформації, носіями, які містять інформацію /паперовими, оптичними, магнітними/, а також з самою інформацією, необхідність в отриманні якої виникла при розслідуванні кримінальної справи, не суперечить вимогам Законів України «Про прокуратуру», «Про інформацію», ст.ст. 114, 190 КПК України.
Крім того, суд в своїй постанові послався, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення підтверджується, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, рапортами, протоколом огляду та іншими матеріалами справи.
Проте з такими висновками суду погодитись неможна, оскільки, вирішуючи питання про відповідальність особи за відмову в наданні інформації, слід виходити з того, що самого по собі факту такої відмови для висновку про наявність в діях особи складу цього корупційного правопорушення недостатньо. За наявності факту відмови в інформації необхідно з’ясувати: яким саме нормативно-правовим актом передбачено надання інформації, чи мав суб’єкт запиту право на отримання витребуваної інформації; чи не мала особа, уповноважена на виконання функцій, права відмовити у даному випадку в наданні інформації, виходячи з повноважень суб’єкта запиту інформації, її виду та порядку надання; що послужило причиною відмови в інформації; чи мала особа можливість надати запитувану інформацію тощо.
Відмова в інформації полягає в умисному ненаданні інформації фізичним або юридичним особам, які мають право на одержання цієї інформації за законом чи на підставі іншого нормативно-правового акту.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про прокуратуру», вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.
Згідно ст. 56 зазначеного Закону, під поняттям «прокурор» у статті 8 цього закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Таким чином, слідчий прокуратури не є прокурором, тому не має права вимогати здійснення таких дій.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що слідчий ОСОБА_2 підчас проведенння огляду вимагав від ОСОБА_1 не видати саму інформацію, а видати для огляду його комп’ютер, який на його думку містить інформацію (а.с. 8, 10). Але, відповідно до ст.177, 186 КПК України, вилучення предметів та документів здійснюється при обшуку та вилученні, та проводяться за мотивованою постановою слідчого. Проте слідчим не було надано ОСОБА_1 якого-небудь процесуального документу, який би обгрунтовував необхідність проведення зазначеної слідчої дії і містив посилання на законні підстави для отримання інформації.
Викладене свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу корупційного правопорушення, передбаченого п. «г» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку, коли відсутні подія і склад адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, вважаю за необхідне апеляцію ОСОБА_1 задовольнити, постанову суду скасувати і закрити провадження в справі у зв’язку з відсутністю в його діях події і складу корупційного правопорушення, передбаченого п. «г» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП та ст.ст. 5, 12 Закону України «Про боротьбу з корупцією» -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Судацького міського суду АРК від 02 грудня 2011 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - скасувати та закрити провадження у справі у зв’язку з відсутністю в його діях події і складу корупційного правопорушення, передбаченого п. «г» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду АР Крим А.М. ОСОЧЕНКО