Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #133112678


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 236/2563/20

провадження № 51-3792км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого Антонюк Н. О.,

суддів Лагнюка М. М., Шевченко Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Олеярника М. І.,

прокурора Матюшевої О. В.,

захисників Болотова А. А., Виноградської О. В.,

засудженого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Шейка Костянтина Володимировича на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 січня 2021 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 26 травня 2021 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красного Лиману Донецької області, громадянина України, який проживає в АДРЕСА_1 ),

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено:

- за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин;

- за ч. 1 ст. 129 КК до покарання у виді арешту на строк 3 місяці.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді арешту на строк 3 місяці.

Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої 3781,56 грн і 10 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.

Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 26 травня 2021 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.

Судами встановлено, що 08 червня 2020 року приблизно о 01:00 ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1 , у ході сварки на ґрунті ревнощів зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_2 , без мети умисного вбивства, з невеликою силою наніс кухонним ножем один удар в область правої молочної залози потерпілої, а потім наніс ще один удар ножем з невеликою силою у ділянку спини зліва, тобто спричинив дві колото-різані непроникаючі рани, які згідно з висновком судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Надалі приблизно о 01:17 ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, після спричинення ОСОБА_2 кухонним ножем легких тілесних ушкоджень, на ґрунті ревнощів, став погрожувати останній вбивством.

Вимоги касаційних скарг, узагальнені доводи осіб, які їх подали та заперечень на них

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог сторона захисту вказує про допущені місцевим судом порушення норм КПК, а саме: підготовче судове засідання у місцевому суді від 11 серпня 2020 року було проведено з порушеннями ст. 344 КПК (склад суду та прізвища учасників провадження були оголошені секретарем, а не суддею), а також ст. 345 КПК (судом не було роз`яснено всім учасникам кримінального провадження їхні процесуальні права та обов`язки, не вручено пам`ятки про права та обов`язки); фіксація судового засідання місцевого суду від 11 серпня 2021 року була проведена з порушенням Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 вересня 2012 року № 108 (далі - Інструкція), без здійснення тестового звукозапису; всі журнали судових засідань місцевого суду складено з порушенням Інструкції (в журналах судових засідань не зазначено інвентарних номерів системи технічної фіксації); суд першої інстанції невмотивовано встановив стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 як обтяжуючу покарання обставину та безпідставно не врахував як пом`якшуючу покарання обставину наявність у засудженого на утриманні неповнолітньої дитини; поклав в основу вироку три висновки судово-медичних експертиз від 13 червня 2020 року № 569, від 19 червня 2020 року № 54, від 13 липня 2020 року № 67, які, на переконання захисника, є недопустимими доказами, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні постанови слідчого, на підставі яких проводилися ці експертизи; провів судовий розгляд 11 січня 2021 року та 12 січня 2021 року з порушенням вимог ст. 344 КПК (при здійсненні заміни секретаря судового засідання судом не було надано учасникам судового розгляду права заявити відвід секретарю).

Також захисник вважає істотними порушення вимог КПК, які допустив апеляційний суд, а саме: судове засідання від 18 березня 2021 року було проведено з порушеннями вимог ст. 344 КПК (склад суду та прізвища учасників провадження були оголошені секретарем, а не суддею); судовий розгляд 26 травня 2021 року відбувся без аудіофіксації судового засідання; апеляційний суд також не врахував пом`якшуючої покарання ОСОБА_1 обставини - наявності на його утриманні неповнолітньої дитини; судовий розгляд у суді апеляційної інстанції відбувся з порушенням вимог статей 36, 37 КПК за участю прокурора Лапченка П. П., який не був включений до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.

У касаційній скарзі засуджений, також посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, і на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування такого прохання наводить підстави та доводи, аналогічні доводам касаційної скарги його захисника, зокрема в частині безпідставного врахування судами попередніх інстанцій стану алкогольного сп`яніння як обтяжуючої покарання обставини та неврахування як пом`якшуючої покарання обставини наявності у нього на утриманні неповнолітньої дитини.

Вказує на те, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися доводи апеляційної скарги з доповненнями захисника про недопустимість як доказу протоколу обшуку від 13 червня 2020 року у квартирі АДРЕСА_1 з підстав, передбачених п. 4 ч. 3 ст. 87 КПК, оскільки ухвала слідчого судді від 11 червня 2020 року про надання слідчому дозволу на проведення цього обшуку була постановлена без проведення повної технічної фіксації судового засідання.

У запереченнях на касаційні скарги засудженого та його захисника прокурор вважає їх необґрунтованими і просить залишити без задоволення, а рішення місцевого та апеляційного судів - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні засуджений та його захисники підтримали касаційні скарги і просили їх задовольнити, а прокурор заперечувала проти задоволення касаційних скарг сторони захисту, вважала рішення судів попередніх інстанцій законними та мотивованими і просила залишити їх без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.

Мотиви Суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнота судового розгляду, на що посилається захисник у касаційній скарзі, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК.

На обґрунтування своїх висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень суд першої інстанції поклав, поряд із іншими доказами, показання потерпілої ОСОБА_2 , яка розповіла суду про події, що відбувалися 07 червня 2020 року, зокрема, що засуджений прийшов до неї з метою примиритися та налагодити сімейні стосунки, після чого вона разом із засудженим прийшли до нього додому, ОСОБА_1 вживав шампанське, потім пішов дивитися телевізор, а коли потерпіла заснула, він дістав її мобільний телефон і почав з кимось переписуватися, а вона, прокинувшись побачила ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Він почав її ображати і конфліктувати з нею, взяв із кухні ніж та завдав ним потерпілій один удар у груди та один удар в спину, після чого потерпіла лягла на живіт, а засуджений почав щось малювати на її спині кров`ю зі словами: «Лежи, бо я тебе заріжу і в лісі закопаю». Також суд послався на показання свідків ОСОБА_3 , яка суду розповіла про те, що під час вчинення ОСОБА_1 інкримінованих діянь, останній переписувався з нею через месенджер «Viber» і розповідав про обставини заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, надсилав їй фото ОСОБА_2 із ножовим пораненням на спині та малюнками її ж кров`ю, висловлював погрози вбивства потерпілої; ОСОБА_4 , який, будучи лікарем швидкої медичної допомоги, констатував у потерпілої два ножові поранення та надавав їй першу медичну допомогу до того, як її було доставлено до лікарні; дані протоколів слідчих дій; висновки судових експертиз та інші письмові докази, зміст яких детально відтворено у вироку.

Таким чином, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, з чим обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, ретельно перевірив та оцінив усі докази в їх сукупності, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного, і дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК, оскільки його винуватість доведена поза розумним сумнівом. Оцінку доказів суд провів згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку.

Суди вказали переконливі доводи на обґрунтування такого висновку, тому суд касаційної інстанції вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих діянь доведена поза розумним сумнівом.

Доводи касаційної скарги захисника про безпідставне врахування судами попередніх інстанцій трьох висновків судово-медичних експертиз від 13 червня 2020 року № 569, від 19 червня 2020 року № 54, від 13 липня 2020 року № 67, оскільки, на думку сторони захисту, вони є недопустимими доказами, колегія суддів не бере до уваги.

В ході касаційного перегляду матеріалів кримінального провадження встановлено, що всі експертні дослідження були проведені на підставі відповідних постанов слідчого Недосєки В. В., що відображено безпосередньо у вищезазначених висновках судово-медичних експертиз та реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Крім того, сторона захисту, реалізуючи закріплені у статтях 22, 26 КПК принципи змагальності й диспозитивності,відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК не була позбавлена можливості отримати доступ до матеріалів дізнання, які є в розпорядженні сторони обвинувачення, однак цього не зробила.

Прокурор, підтримуючи публічне обвинувачення в суді, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, у тому числі щодо визначення обсягу доказів, які сторона обвинувачення буде долучати в суді та на підставі яких доводитиме винуватість особи.

Під час долучення прокурором письмових доказів та їхнього дослідження судом (у тому числі й висновків судово-медичних експертиз від 13 червня 2020 року № 569, від 19 червня 2020 року № 54, від 13 липня 2020 року № 67) будь-яких заперечень щодо їх долучення або клопотань про необхідність визнання цих доказів недопустимими сторона захисту не заявляла.

Сторона захисту не була позбавлена права заявити у місцевому суді клопотання, у разі виникнення сумнівів щодо законності походження висновків судово-медичних експертиз, про необхідність надання прокурором копій відповідних постанов, на підставі яких проводилися експертні дослідження, або висловлювати свою незгоду з долученням до матеріалів кримінального провадження цих доказів, проте таким правом не скористалася.

Виходячи із викладеного, Верховний Суд констатує відсутність порушень КПК у цій частині.

Твердження засудженого про те, що місцевий суд в основу вироку поклав недопустимий доказ, а саме протокол обшуку від 13 червня 2020 року у квартирі АДРЕСА_1 , є необґрунтованими, оскільки в ході дослідження звукозапису судового засідання від 11 червня 2020 року в судовому провадженні № 1-кс/236/454/20 (справа № 236/1883/20), у якому слідчий суддя постановив ухвалу та надав слідчому дозвіл на проведення обшуку в згаданій квартирі в рамках кримінального провадження № 12020050420000377, встановлено, що на цьому звукозаписі зафіксовано весь хід цього судового засідання.

Доводи у касаційній скарзі захисника про істотні порушення вимог КПК судами попередніх інстанцій є безпідставними.

Посилання у касаційній скарзі захисника на те, що підготовче судове засідання в місцевому суді від 11 серпня 2020 року було проведено з порушеннями вимог ст. 344 КПК (склад суду та прізвища учасників провадження були оголошені секретарем, а не суддею), а також з порушенням вимог ст. 345 КПК (судом не було роз`яснено всім учасникам кримінального провадження їхні процесуальні права та обов`язки, не вручено пам`ятки про права та обов`язки), колегія суддів відхиляє.

У ході прослуховування звукозапису судового засідання місцевого суду від 11 серпня 2020 року було встановлено, що судовий розгляд головуючий суддя здійснювала відповідно до вимог параграфу 3 глави 28 КПК.

Так, одразу після відкриття головуючим суддею судового засідання і оголошення про розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 секретар доповів суду про явку учасників у судове засідання, повідомив про подання повноважень усіма учасниками, про здійснення повного фіксування судового засідання, а також про умови такого фіксування.

Після цього суддя оголосила склад суду, прізвища учасників судового провадження, роз`яснила всім учасникам їхні процесуальні права, а також право відводу і з`ясувала у присутніх в залі чи зрозумілі їм їхні права та чи наявні/відсутні клопотання про відвід.

Отже, порушення вимог статей 344, 345 КПК, попри твердження захисника, місцевий суд не допустив.

Посилання сторони захисту на те, що фіксація судових засідань місцевого суду була проведена без здійснення тестового звукозапису, а в журналах судових засідань не зазначено інвентарних номерів системи технічної фіксації, що, на переконання захисника, є порушенням Інструкції та істотним порушенням вимог КПК, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, вимогами статей 107, 108 КПК передбачено обов`язкове застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження та ведення журналу судового засідання, в якому зазначаються наступні відомості: 1) найменування та склад суду (слідчий суддя); 2) реквізити кримінального провадження та відомості щодо його учасників; 3) дата і час початку та закінчення судового засідання; 4) час, номер та найменування процесуальної дії, що проводиться під час судового засідання, а також передані суду під час процесуальної дії речі, документи, протоколи слідчих (розшукових) дій і додатки до них; 5) ухвали, постановлені судом (слідчим суддею) без виходу до нарадчої кімнати; 6) інші відомості у випадках, передбачених цим Кодексом.

З вищенаведеного убачається, що нормами КПК чітко визначено обов`язкові елементи журналу судового засідання, за допомогою яких повно, всебічно та об`єктивно відображається в цьому журналі як перебіг судового процесу, так і усі встановлені факти та прийняті рішення.

У цьому кримінальному провадженні колегія суддів під час касаційного розгляду встановила, що у матеріалах справи є журнали судових засідань, а на технічних носіях інформації зафіксовано перебіг судового розгляду в судах попередніх інстанцій.

Колегія суддів не вважає істотним порушенням вимог КПК, яке б було підставою для скасування вироку місцевого суду, те, що місцевий суд у судовому засіданні 11 січня 2021 року під час здійснення заміни секретаря судового засідання не надав учасникам судового розгляду права заявити відвід секретарю.

Слід наголосити на тому, що у разі наявності підстав, передбачених КПК, сторона захисту мала право самостійно ініціювати питання про відвід секретаря, якщо для цього були б підстави, однак, як убачається із журналу судового засідання та звукозапису цього засідання, таким правом не скористалася.

Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, представника потерпілої та за апеляційною скаргою з доповненнями захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у них доводи, аналогічні доводам, зокрема касаційних скарг сторони захисту, та визнав їх необґрунтованими, навів належні й докладні мотиви своїх висновків. З такими висновками погоджується Верховний Суд.

Твердження захисника про те, що апеляційний суд судове засідання від 18 березня 2021 року провів з порушенням вимог ст. 344 КПК (склад суду та прізвища учасників провадження були оголошені секретарем, а не суддею), є голослівними, оскільки, як видно із матеріалів кримінального провадження, 18 березня 2021 року судове засідання не відбулося і було відкладено на 13 квітня 2021 року у зв`язку з надходженням заяви захисника про неможливість участі в судовому розгляді із проханням про відкладення судового розгляду на іншу дату (т. 2, а.к.п. 43).

Доводи касаційної скарги захисника про відсутність аудіозапису судового засідання апеляційного суду від 26 травня 2021 року є безпідставними та спростовуються дослідженим касаційним судом диском звукозапису судового засідання від 26 травня 2021 року, на якому в теці судового засідання «audio» містяться відеофайли формату «.mp4» та аудіофайли формату «.wav», на яких зафіксовано як відео-, так і звукозапис усього ходу судового засідання, що відбулося 26 травня 2021 року.

Посилання у касаційній скарзі захисника на те, що судовий розгляд у суді апеляційної інстанції відбувся з порушенням вимог статей 36, 37 КПК - за участю прокурора Лапченка П. П., який не був включений до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування.

При цьому ч. 4 ст. 36 КПК визначено, що у судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку, за нововиявленими або виключними обставинами можуть брати участь прокурори органу прокуратури вищого рівня.

В ході перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що вирок щодо ОСОБА_1 ухвалено за участю прокурорів місцевої прокуратури, які постановою керівника Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області Бакуменка О. М. від 22 жовтня 2020 року про зміну групи прокурорів були включені до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні. Разом з тим відповідно до наказу Генерального прокурора України від 28 березня 2019 року № 51 участь у судовому провадженні з перегляду судових рішень у суді апеляційної інстанції беруть прокурори структурних підрозділів підтримання обвинувачення у суді прокуратур регіонального рівня у кримінальних провадженнях за скаргами на судові рішення, ухвалені за участю прокурорів місцевих прокуратур.

Отже, твердження сторони захисту про участь під час апеляційного перегляду справи прокурора, який не мав на те відповідних повноважень, є помилковими.

Крім того, слід наголосити на тому, що в ході апеляційного розгляду сторона захисту не заперечувала проти участі в ньому з боку сторони обвинувачення прокурора Лапченка П. П. і не заявляла відводу цьому прокурору з будь-яких підстав.

Що стосується доводів сторони захисту про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень й особі засудженого, то слід зазначити наступне.

Покарання ОСОБА_1 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК, воно є справедливим.

Призначаючи покарання, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, урахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних проступків, конкретні обставини їх скоєння, характер та спосіб вчиненого і посткримінальну поведінку засудженого, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючих покарання обставин.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій урахували й те, що засуджений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце роботи та проживання, за яким характеризується посередньо, його вік, матеріальний та сімейний стан, задовільний стан здоров`я.

Твердження засудженого та його захисника про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно врахували як обтяжуючу покарання обставину вчинення кримінальних проступків у стані алкогольного сп`яніння, колегія суддів відхиляє, оскільки факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому діянь у стані алкогольного сп`яніння підтверджується встановленими судами першої та апеляційної інстанцій фактичними обставинами справи, показаннями потерпілої та свідка, а також іншими наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, які як кожен окремо, так і у своїй сукупності, дають підстави стверджувати про те, що ОСОБА_1 у момент вчинення кримінально-караних діянь, за які його засуджено, перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Що стосується доводів сторони захисту про безпідставне невизнання судами попередніх інстанцій пом`якшуючою покарання обставиною наявності на утриманні у засудженого неповнолітньої дитини, то слід зазначити, що сама лише наявність дитини не є такою обставиною, що пом`якшує покарання, а належить до даних, що характеризують особу засудженого і враховується під час призначення покарання.

Таким чином, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами попередніх інстанцій закону України про кримінальну відповідальність.

Також слід наголосити на тому, що сам лише факт батьківства ОСОБА_1 не слугує підтвердженням того, що дитина перебуває на його утриманні.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_1 покарання явно несправедливим, на що захисник та засуджений указують у своїх касаційних скаргах, немає.

Інші доводи, викладені в касаційних скаргах, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих цими судами рішень.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що в ході розгляду цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого. Вирок суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подані касаційні скарги слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 січня 2021 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 26 травня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та його захисника - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н. О. Антонюк М. М. Лагнюк Т. В. Шевченко



  • Номер: 11-кп/804/489/21
  • Опис: Кримінальне провадження за обвинуваченням Козакова А.В. за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК України (2 т., 5 д.)
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 236/2563/20
  • Суд: Донецький апеляційний суд
  • Суддя: Антонюк Наталія Олегівна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відкрито провадження
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 18.02.2021
  • Дата етапу: 18.02.2021
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація