Ухвала

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 344/76/20

провадження № 61-20031ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Калараша А. А.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2021 року, додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 червня 2021 року та постанову Івано-Франківськогоапеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер`єр Експерт», фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , за участю третіх осіб: Управління захисту споживачів Головного управління Держспоживслужби в Івано-Франківській області та Головного управління державної податкової служби в Івано-Франківській області, про розірвання договору та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер`єр Експерт» (далі - ТОВ «Інтер`єр Експерт»), фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , за участю третіх осіб: Управління захисту споживачів Головного управління Держспоживслужби в Івано-Франківській області та Головного управління державної податкової служби в Івано-Франківській області, та просила розірвати замовлення-договір від 11 травня 2019 року № УТТ00004623 та стягнути в солідарному порядку із ТОВ «Інтер`єр Експерт», фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 37 591,91 грн вартості оплаченого товару, 63 904,70 грн неустойки та 10 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивувала тим, що 11 травня 2019 року вона та магазин «Бастіон Двері» в особі ОСОБА_4 уклали замовлення-договір № УТТ00004623 про купівлю товару - дверного блоку у кількості 4 штук торгової марки «Статус Дорс».

ОСОБА_5 зазначила, що на виконання цього договору вона оплатила ціну товару на загальну суму 37 591,90 грн. Після доставки товару нею в присутності працівників, які мали займатись встановленням дверей, виявлено недоліки товару. Вона звернулась до представника магазину «Бастіон Двері» в особі Голомб М. із вимогою про засвідчення неналежної якості товару та вжиття заходів щодо його заміни. При наступній доставці уже заміненого товару 01 липня 2019 року позивач виявила, що попередні недоліки були частково усунуті. Про це позивач повідомила магазин, а також написала заяву з вимогою про розірвання договору та повернення коштів.

Рішенням від 09 червня 2021 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області відмовив у позові.

Додатковим рішенням від 24 червня 2021 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області стягнув з ОСОБА_1 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 100,00 грн. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інтер`єр Експерт» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 650,00 грн.

Постановою від 07 жовтня 2021 рокуІвано-Франківський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2021 року залишив без змін, а додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 червня 2021 року змінив, зменшив розмір стягнутих витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_2 із 13 100,00 грн до 6 000,00 грн, на користь ТОВ «Інтер`єр Експерт» - з 5 650,00 грн до 3 000,00 грн.

У грудні 2021 року Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області звернулосьдо Верховного Суду з касаційною скаргою нарішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2021 року, додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 червня 2021 року та постанову Івано-Франківськогоапеляційного суду від 07 жовтня 2021 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 10 грудня 2021 року справу призначено судді-доповідачу Петрову Є. В., визначено суддів які входять до складу колегії: Калараша А. А. та Ткачука О. С.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 грудня 2021 року визначено колегію суддів для розгляду указаної справи у складі суддів: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Калараша А. А.

Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, особа, яка подала касаційну скаргу, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є розірвання договору та стягнення грошових коштів.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа є незначної складності, а всі мотивування особи, яка подала касаційну скаргу, вже були предметом розгляду в судах двох інстанцій й не потребують додаткового перегляду.

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у розділі І Загальних положень ЦПК України, тому її дія поширюється й на стадію касаційного провадження.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що справа є малозначною, але оскаржується згідно підпункту в) пункту другого частини третьої статті 389 ЦПК України, а саме справа має виняткове значення для заявника.

Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями та не свідчить, що справа має виняткове значення для скаржника.

Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 червня 2021 року, додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 червня 2021 року та постанову Івано-Франківськогоапеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер`єр Експерт», фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , за участю третіх осіб: Управління захисту споживачів Головного управління Держспоживслужби в Івано-Франківській області та Головного управління державної податкової служби в Івано-Франківській області, про розірвання договору та стягнення грошових коштів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Петров

А. І. Грушицький

А. А. Калараш