КОПІЯ
справа №2-2473/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 листопада 2010 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого Рудюка О.Д.
при секретарі Пономаренко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на частину спадкового майна, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на наступне. 09.08.2008р. померла його тітка ОСОБА_5, яка за життя склала заповіт – все своє майно заповіла позивачу. 17.06.2008р. між відповідачами було укладено договір дарування житлового будинку №АДРЕСА_1. Позивач просив зазначений договір дарування житлового будинку визнати недійсним, оскільки ОСОБА_5 його не підписувала і згоди на це не давала, та визнати за ним у порядку спадкування за заповітом право власності на ? частину спірного житлового будинку.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив його задовольнити.
Відповідачі до суду не з’явились, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, проти позову заперечують, про що до суду надійшла відповідна телеграма.
Третя особа у судове засідання також не з’явилась, про день, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином – просила розглянути справу у її відсутності.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено наступне. 28.08.1959р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено шлюб. Від шлюбу вони дітей не мали.
Відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності належав житловий будинок №АДРЕСА_1, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.07.2008р. та копією технічного паспорта на вказаний будинок, що виданий 13.06.2008р. Як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи №21, ОСОБА_2 став власником спірного житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23.11.1987р. №7197 (після смерті його матері ОСОБА_6.).
17.06.2008р. власник будинку №АДРЕСА_1 ОСОБА_2 подарував вказаний будинок ОСОБА_3 На підставі договору дарування останній належним чином та у встановленому порядку оформив право власності на спірний будинок.
18.06.2008р. ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла все своє майно ОСОБА_1 09.08.2008р. ОСОБА_5 померла.
Суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні вимоги позивача про визнання недійсним договору дарування житлового будинку №АДРЕСА_1, укладеного між відповідачами з наступних підстав.
Спірний будинок №АДРЕСА_1 було побудовано у 1950 році, що підтверджується копією технічного паспорта від 13.06.2008р. Як вбачається з інвентаризаційної справи №21 (арк.13), 23.11.1987р. відповідач ОСОБА_2 отримав свідоцтво про спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_6 як спадкоємець першої черги – ст.1261 ЦК України (спадкове майно, на яке видано свідоцтво – житловий будинок 1950 року забудови з надвірними спорудами, що знаходиться в с. Жукин Вишгородського району Київської області).
Позивач, у обґрунтування позовних вимог, посилається на ст.60 СК України, відповідно до ч.1 якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання? ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Однак, дане посилання позивача суд вважає помилковим, оскільки під набуттям майна слід рахувати його придбання, виготовлення, спорудження тощо. У даному ж випадку відповідач ОСОБА_2 став власником будинку №АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, яке не визнане недійсним та не скасоване.
Отже, ОСОБА_2 було цілком правомірно використано його право власності (зокрема, право розпорядження власним майном) – на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23.11.1987р. подаровано будинок №АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_3 При чому, слід зазначити, що договір дарування укладено 17.06.2008р. – ще до складання ОСОБА_5 заповіту (18.06.2008р.).
Крім того, судом не встановлено, порушення будь-яких вимог, що викладені у ст.203 ЦК України, а відтак, підстав для визнання договору дарування недійсним не вбачається.
Щодо вимог позивача про визнання за ним права власності на ? частину спірного житлового будинку, то підстав для задоволення цієї вимоги також немає, зважаючи на відсутність підстав для задоволення попередньої позовної вимоги.
Судові витрати у відповідності до ст.88 ЦПК України покласти на позивача.
На підставі ст.ст.203,205,717-720 ЦК України, ст.ст.88, 213-215 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 – відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя підпис О.Д.Рудюк
Згідно з оригіналом,
Суддя О.Д.Рудюк