КОПІЯ
справа №2-1818/2010р.
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого Рудюка О.Д.
при секретарі Пономаренко Д.О.
з участю адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом
ОСОБА_7 до ОСОБА_3, третя особа – Головне управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності у порядку спадкування за законом, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулась до суду з цим позовом, посилаючись на наступне. Після смерті її сестри ОСОБА_4 спадкоємцем першої черги був її син ОСОБА_3 Однак спадщини він не приймав, фактично відмовившись від неї. Протягом 14 років позивачка мешкала у спадковому будинку, користувалась спадковим майном, підтримувала будинок у належному технічному стані. Вважає, що відповідач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом з порушенням норм законодавства, це свідоцтво є незаконним, а тому просить його визнати недійсним. Крім того, так як вона прийняла спадщину шляхом фактичного проживання у спадковому будинку, просить визнати за нею право власності на цей будинок.
У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та належно його обґрунтували.
Відповідач до суду не з’явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Зважаючи на те, що від відповідача не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд за згодою позивачки та її представника розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьої особи до суду також не з’явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу за його відсутності. Проти позову заперечує, посилаючись на те, що нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори оскаржуване свідоцтво про право на спадщину на спірний житловий будинок було видане за місцем відкриття спадщини, тобто у відповідності до вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Міністерством юстиції України від 03.03.2004р. за №20/5 (лист №4773 від 22.04.2010р.).
Вислухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судом встановлено наступне. 29.03.1979р. ОСОБА_5 (батько позивачки) заповів все своє майно своїм донькам ОСОБА_6 та ОСОБА_7. ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_5 помер. Спадкоємцями за заповітом лишились його діти: ОСОБА_4 та позивачка.
Рішенням Вишгородського районного народного суду Київської області від 12.01.1984р. за ОСОБА_4 визнано право особистої власності на житловий будинок з надвірними будівлями в с. Богдани Вишгородського району Київської області, який до ІНФОРМАЦІЯ_1. належав її батьку ОСОБА_5 – позивачка відмовилась від своєї частки спадщини на користь сестри ОСОБА_4 Однак фактично у спадковому будинку залишилась проживати позивачка, у той час коли її сестра ОСОБА_4 мешкала в АДРЕСА_1 до смерті.
ІНФОРМАЦІЯ_2. сестра позивачки ОСОБА_4 померла. Після її смерті спадкоємцем першої черги за законом є її син – відповідач по справі (ст.1261 ЦК України). Позивачка ж є спадкоємцем другої черги відповідно до ст.1262 ЦК України.
Слід зазначити, що, з матеріалів справи вбачається, що у позивачки та її сестри ОСОБА_4 по різному вказано по-батькові. Однак рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11.08.2010р. встановлено факт, що ОСОБА_7 є рідною сестрою померлої ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_4.
09.10.1996р. відповідач звернувся до Третьої Київської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. У цій заяві ОСОБА_3 було зазначено спадкове майно: компенсаційні виплати, як постраждалої від націонал-соціалістичних переслідувань у роки Другої світової війни у розмірі 660 німецьких марок. При цьому останнім було зазначено, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 немає. 09.10.1996р. відповідачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом саме на вищевказане спадкове майно.
30.10.2007р. ОСОБА_3 було доповнено заяву на видачу на його ім’я свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок №АДРЕСА_2. Державним нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори на підставі поданих ОСОБА_3 документів 30.10.2007р. будо видано свідоцтво про право на спадщину за законом на цей житловий будинок.
Суд вважає, що вимога позивачки щодо визнання недійсним та скасування вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.10.2007р. підлягає задоволенню з наступних підстав.
Оскільки дані спадкові правовідносини виникли ще у 1995 році (після смерті ОСОБА_4.), до них мають застосовуватись норми законодавства, діючого на той момент, тобто цивільний кодекс Української РСР 1963р.
Так, відповідно до ст.526 ЦК Української РСР (1963р.) місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме – місцезнаходженням майна або його основної частини.
Ст.548 ЦК Української РСР (1963р.) передбачено, що для придбання спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Згідно ч.1 ст.549 ЦК Української РСР (1963р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Водночас, відповідно до ч.2 ст.553 ЦК Української РСР (1963р.) вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (ст.549 ЦК Української РСР (1963р.)).
Як вбачається з матеріалів спадкової справи №574 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_4, ОСОБА_3 звернувся до держаного нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно компенсаційні виплати, як постраждалої від націонал-соціалістичних переслідувань у роки Другої світової війни у розмірі 660 німецьких марок 09.10.1996р.
Щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом відносно спірного житлового будинку він звернувся до нотаріальної контори 30.10.2007р. (через 11 років після первинного звернення). У матеріалах спадкової справи відсутнє будь-яке рішення суду щодо поновлення строку на подачу заяви про отримання свідоцтва про право на спадщину.
Таким чином, відповідача необхідно вважати таким, що відмовився від спадкування спірного житлового будинку.
Одночасно суд вважає, що позивачка фактично прийняла спадщину після смерті рідної сестри шляхом володіння та розпорядження спадковим майном, постійного проживання у спадковому будинку, догляду за ним, проведенням поточних ремонтів самого будинку, пічного опалення, часткового ремонту огорожі тощо. Зазначені обставини підтверджені довідками за підписом Богданівського сільського голови №158 від 09.09.2009р., №215 від 23.12.2009р. та показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, даними безпосередньо в судовому засіданні.
Відтак, вимога позивачки щодо визнання за нею права власності на спадковий будинок підлягає задоволенню, зважаючи на те, що вона належним чином прийняла спадщину після смерті сестри шляхом користування та розпорядження спадковим будинком і фактично є єдиною спадкоємицею на даний будинок, так як син померлої ОСОБА_3 не вступив в управління або володіння спадковим майном, встановлений законодавством шестимісячний строк звернення до державної нотаріальної контори пропустив і до суду щодо його поновлення не звертався.
На підставі ст.ст.526,548,549,553,574 ЦК Української РСР 1963р., ст.ст.1261,1262,1270 ЦК України (у редакції 2003р.), керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 30.10.2007р., видане Третьою Київською державною нотаріальною конторою, зареєстроване в реєстрі за №2-1925 де вказано, що спадкоємцем майна ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2. житлового будинку №АДРЕСА_2, загальна вартість 14 386 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят шість) гривень є її син ОСОБА_3, що мешкає в АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_8 право власності на житловий будинок №69 житловою площею 17,2кв.м. по вул. Київській в с. Богдани Вишгородського району Київської області у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.
Суддя підпис О.Д.Рудюк
Згідно з оригіналом,
Суддя О.Д.Рудюк
Рішення вступило у законну силу 01.11.2010р.
Оригінал рішення знаходиться у матеріалах цивільної справи.
Суддя
Секретар