У х в а л а

Іменем України

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 211/99/15-ц

провадження № 61-19519 ск 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у справі за позовом кредитної спілки «Союз-Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2015 року позов кредитної спілки «Союз-Дніпро» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Союз-Дніпро» заборгованість за кредитним договором від 20 листопада 2013 року, станом на 30 листопада 2014 року, у розмірі: 23 060 грн 78 коп. - залишок кредиту;

31 526 грн 61 коп. - проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів, а всього - 54 587 грн. 39 коп.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2015 року у справі за позовом кредитної спілки «Союз-Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

02 грудня 2021 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, поновити їй строк на апеляційне оскарження судового рішення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 10 грудня 2021 рокукасаційну скаргу ОСОБА_1 ,залишено без руху для усунення недоліків, запропоновано надати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк заявник направила до суду матеріали на усунення недоліків, зазначені в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 березня 2021 року, у яких порушує клопотання поновлення строку на касаційне оскарження ухвали суду апеляційної інстанції. На обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження заявник посилається на те, що повний текст ухвали апеляційного суду вона не отримала через засоби поштового зв`язку, оскільки перебувала на лікуванні, надавши відповідні докази.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку

на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску

з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження судового рішення заявником пропущено з поважних причин, колегія суддів вважає за можливе його поновити.

Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності.

Статтею 129 Конституції України закріплено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини

і основоположних свобод та практику Cуду як джерело права.

Пунктом першим частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий

і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним

і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України (у редакції 2004 року) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) зроблено висновок про те, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент вчинення таких дій (частина третя статті 3 ЦПК України).

Частина перша статті 354 ЦПК України встановлює строк на апеляційне оскарження, а частиною третьою вказаної статті закріплено, що такий строк може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Отже, положення частини другої статті 358 ЦПК України дають право суду на поновлення строку на апеляційне оскарження, але не вказують про обов`язок вчинення таких дій.

Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду

у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого

2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд

не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями встановленні державами-членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ

від 28 жовтня 2004 року у справі «Нешев проти Болгарії»).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня

2010 року у справі «Дія 97» проти України»).

У статтях 127, 357, 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним стороною у справі, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

ОСОБА_1 у вересні 2020 року звернулася до суду апеляційної інстанцій з апеляційною скаргою на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2015 року, повний текст якого було нею отримано 01 липня 2015 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, так як апеляційна скарга подана заявником після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, що є підставою для відмови

у відкритті апеляційного провадження. Відповідач не навела обставин, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії, внаслідок чого нею безпідставно пропущено строк на апеляційне оскарження судового рішення.

Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 про те, що строк на апеляційне оскарження нею пропущено з поважних підстав, так як тільки у 2021 році знайшла собі представника, є безпідставними, так як ці доводи перевіряються для дотримання десятиденного строку на оскарження (частина перша статті 294 ЦПК України (у редакції 2004 року), а не річного, пов`язаного з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним

і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтею 390 ЦПК України, частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня

2021 року у справі за позовом кредитної спілки «Союз-Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромвідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник