ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

09 грудня 2021 року 17 год. 43 хв.Справа №  280/4704/21   м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді                 Сацького Р.В., за участі секретаря судового засідання Лузан К.Ю. та сторін

від позивача: адвокат Хілько А.В.,

від відповідача: Радова С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік»

до – Головного управління ДПС у Запорізькій області   (код ЄДРПОУ ВП 44118663)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду  надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 01.04.2021 №0048940705, №0048970705, прийняті відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «МЗ «Квік» посилається на те, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України внаслідок нереальності господарських операцій з ТОВ «АЛЬТРО ГРУП ТК» (код ЄДРПОУ 43358274), ТОВ «МОДУМ ТЕХНО» (код ЄДРПОУ 43346253), ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙДІНГ+» (код ЄДРПОУ 42188388) та надходження товару з джерела невідомого походження, що викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки, є безпідставними з огляду на документальне підтвердження таких операцій первинними документами. Стверджує, що доводи контролюючого органу про відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, відсутність працівників не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди може мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань. Вказує, що звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів. Також звертає увагу на те, що використані податковим органом інформаційні бази даних не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку, тому вони не можуть розглядатись, як належні докази, крім того чинним законодавством не передбачена належність таких баз до засобів доказування. Крім того, зазначає, що досліджувані в ході перевірки первинні документи є первинними документами за будь-якої обставини і підтверджують здійснення господарських операцій в будь-якому разі, за винятком скасування судом самих первинних документів або визнанням судом угоди, здійснення якої вони підтверджують, недійсною. З огляду на таке, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним  та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 10.06.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі №280/4704/21.

23 червня 2021 року ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 10 серпня 2021 року об 14 год. 00 хв.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. №42156 від 26.07.2021), в якому вказав на те, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача  були встановлені порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 206 184 грн та завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2020 року, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 2 601 109 грн. Посилається на встановлену відсутність у контрагента позивача необхідних трудових ресурсів, технічного та кваліфікованого персоналу, що необхідний для здійснення господарської діяльності в значних обсягах. Вважає, що прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №44712 від 05.08.2021).

10 серпня 2021 року ухвалою суду зупинено провадження у справі до 21 вересня 2021 року об 11 год. 00 хв.

20 вересня 2021 року від представника позивача через канцелярію суду (вх. №53808) надійшло клопотання про долучення доказів.

21 вересня 2021 р. ухвалою суду продовжено зупинення провадження у справі до 26 жовтня 2021 року об  12 год. 00 хв.

У зв`язку з перебуванням судді Сацького Р.В. з 17.10.2021 по 29.10.2021 на лікарняному, що підтверджується довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2021 №02-35/21/67 та листками непрацездатності №955736-2001593100-1, №955736-2001598520-1, №955736-2001812822-1, питання щодо подальшого вирішення справи вирішується суддею у порядку черговості.

12 листопада 2021 р. ухвалою суду продовжено зупинення провадження у справі до 06 грудня  2021 року об  12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 06 грудня 2021 року поновлено провадження по справі та призначено підготовче засідання на 06.12.2021 на 12 год. 00 хв.

Усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 09.12.2021 до 16 год. 00 хв.

Усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у цей же день.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги та просила суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та просила суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

В період з 12.02.2021 по 18.02.2021 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МЗ «Квік» з питання дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, про що складено акт №1273/08-01-07-01/38284929 від 19.02.2021.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «МЗ «Квік» вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 206 184 грн та завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2020 року, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 2 601 109 грн.

Обґрунтовуючи висновок про порушення позивачем податкового законодавства, контролюючий орган послався на придбання товарів (послуг) у ризикових контрагентів ТОВ «АЛЬТРО ГРУП ТК», ТОВ «МОДУМ ТЕХНО», ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙДІНГ+» та надходження товару з джерела невідомого походження.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, ТОВ «МЗ «Квік» надало свої заперечення (вих. № 2021/03/088 від 12.03.2021), на які контролюючий орган надав відповідь (вих. № 1063/12/08-01-07-05-07 від 29.03.2021), залишивши висновки акту перевірки без змін.

06.04.2021 позивачем отримано податкові повідомлення-рішення  від 01.04.2021 №0048940705, яким збільшено суму грошового зобов`язання  з податку на додану вартість в розмірі 309 276,00 грн та № 0048970705, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 2 601 109,00 грн.

Вважаючи винесені податкові повідомлення-рішення неправомірними, ТОВ «МЗ «Квік» звернулося зі скаргою (вих. № 120-04/2021 від 16.04.2021) до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 18.06.2021 року № 13771/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги, скаргу ТОВ «МЗ «КВІК» залишено без задоволення, ППР ГУ ДПС у Запорізькій області від 01.04.20201 № 0048940705,                                  № 0048970705 без змін.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «МЗ «КВІК» звернулось до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом норм пп. 200.1, пп. 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг. (пп. а) п. 198.1                    ст. 198 ПК України).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, серед іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частин 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновків про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Дані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19.03.2019 у справі №826/9534/17 та від 26.02.2019 у справі №826/1536/18. Окрім того, у своїх постановах від 19.03.2019 у справі №826/9534/17, від 20.10.2020 у справі № 806/705/15, від 10.11.2020 № 822/6302/15 Верховний Суд відзначив те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

З матеріалів справи судом встановлено наступне.

Господарські операції з ТОВ «АЛЬТРО ГРУП ТК», ТОВ «МОДУМ ТЕХНО», ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙДІНГ+» були проведені ТОВ «МЗ «Квік» в межах цивільного, господарського та податкового законодавства.

Так, 02.11.2020 між ТОВ «МЗ «КВІК» ТОВ «АЛЬТРО ГРУП ТК» було укладено Договір поставки № 1102.1  за умовами якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити Покупцеві Товар, згідно видаткових накладних на кожну партію поставки Товару, а Покупець зобов`язується прийняти поставлений у його власність Товар і вчасно сплатити Постачальнику його вартість відповідно до умов даного Договору.   

Факт виконання умов договору підтверджується наступними документами: видатковими накладними за листопад 2020 року, рахунками-фактурами за листопад 2020 року, засвідчені ксерокопії яких долучені до матеріалів справи.

Розрахунки між сторонами підтверджуються платіжними дорученнями № 9682 від 26.11.2020 та № 9679 від 26.11.2020.

На підтвердження перевезення позивачем долучені до матеріалів справи ТТН № 7 від 02.11.2020, № 11 від 02.11.2020, № 14 від 03.11.2020.  Транспортування товару, придбаного позивачем у ТОВ «АЛЬТРО ГРУП ТК», здійснювалось перевізником ФОП ОСОБА_1 на підставі укладеного договору про надання послуг з вантажних перевезень від 16.06.2020 №0616.2. Про надання послуг з перевезення між позивачем та ФОП ОСОБА_1 складено акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000056 від 02.11.2020, № ОУ-0000057 від 02.11.2020,               № ОУ-0000058 від 03.11.2020.

Придбаний товар у ТОВ «АЛЬТРО ГРУП ТК» використовувався в межах виконання  договорів з ТОВ «Елтранс Україна», ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», ПрАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», на підтвердження чого до матеріалів справи долучені засвідчені копії Договорів, видаткових накладних, рахунків-фактури, довіреностей, сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних, експрес-накладних, платіжних доручень.

02.11.2020 між ТОВ «МЗ «КВІК» та ТОВ «МОДУМ ТЕХНО» було укладено Договір поставки № 1102.2  за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити  і передати у власність Покупцю, Покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Факт виконання умов договору підтверджується видатковими накладними за листопад 2020 року, рахунками-фактурами за листопад 2020 року, засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Розрахунки між сторонами підтверджуються платіжними дорученнями № 936 від 15.12.2020 та № 10040 від 01.02.2021.

На підтвердження перевезення позивачем долучені до матеріалів справи ТТН № 25 від 16.11.2020, № 42 від 18.11.2020, № 60 від 23.11.2020.  Транспортування товару, придбаного позивачем у ТОВ «МОДУМ ТЕХНО», здійснювалось перевізником ФОП ОСОБА_1 на підставі укладеного договору про надання послуг з вантажних перевезень від 16.06.2020 №0616.2. Про надання послуг з перевезення між позивачем та ФОП ОСОБА_1 складено акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000066 від 16.11.2020, № ОУ-0000067 від 18.11.2020,              № ОУ-0000068 від 23.11.2020.

Придбаний товар у ТОВ «МОДУМ ТЕХНО» використовувався в межах виконання  договорів з ТОВ «Елтранс Україна», ПрАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат», ТОВ «Українська локомотивнобудівна компанія», ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», на підтвердження чого до матеріалів справи долучені засвідчені копії Договорів, видаткових накладних, рахунків-фактури, довіреностей, сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних, експрес-накладних, платіжних доручень.

Між ТОВ «МЗ «КВІК» та ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙДІНГ+» 01.09.2020 було укладено Договір надання послуг № 0901.1У  за умовами якого Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати послуги з неруйнівного контролю запасних частин (виробів), наданих Замовником; послуги з механічної, фрезерної, товарної обробки деталей, запчастин, вузлів деталей наданих Замовником; послуги з термічної, антикорозійної обробки деталей, запчастин, вузлів деталей. штампування, гідродинамічне випробування, рентгеноскопія, координатно-розточні роботи, хонінгування деталей, запчастин, вузлів деталей наданих Замовником в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Факт виконання умов договору підтверджується актами надання послуг за жовтень-листопад 2020, рахунками-фактурами за жовтень-листопад 2020, актами приймання-передачі ТМЦ для обробки та після обробки за вересень – листопад 2020, засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Розрахунки між сторонами підтверджуються платіжними дорученнями № 9521 від 03.11.2020, № 9589 від 12.11.2020, № 9680 від 26.11.2020, № 937 від 15.12.2020, № 10019 від 28.01.2021.

На підтвердження перевезення позивачем долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні за вересень – листопад 2020.  Транспортування ТМЦ для обробки та після обробки здійснювалось перевізником ФОП ОСОБА_1 на підставі укладеного договору про надання послуг з вантажних перевезень від 16.06.2020 №0616.2. Про надання послуг з перевезення між позивачем та ФОП ОСОБА_1 складено акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000034 від 21.09.2020, № ОУ-0000035 від 01.10.2020, № ОУ-0000050 від 01.10.2020, № ОУ-0000036 від 05.10.2020, № ОУ-0000037 від 15.10.2020, № ОУ-0000046 від 16.10.2020, № ОУ-0000047 від 20.10.2020, № ОУ-0000053 від 20.10.2020, № ОУ-0000052 від 23.10.2020, № ОУ-0000048 від 26.10.2020, № ОУ-0000054 від 26.10.2020, № ОУ-0000059 від 28.10.2020, № ОУ-0000049 від 30.10.2020, № ОУ-0000060 від 02.11.2020, № ОУ-0000087 від 05.11.2020, № ОУ-0000088 від 11.11.2020, № ОУ-0000075 від 12.11.2020, № ОУ-0000089 від 13.11.2020, № ОУ-0000071 від 16.11.2020, № ОУ-0000076 від 17.11.2020, № ОУ-0000072 від 20.11.2020, № ОУ-0000077 від 23.11.2020, № ОУ-0000073 від 26.11.2020, № ОУ-0000074 від 30.11.2020.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти долучення позивачем до матеріалів справи актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей для обробки запасних частин за вересень-листопад 2020 та товарно-транспортних накладних, так як такі докази не були підставою для формування податкового кредиту, а отже не були підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень- рішень.

Суд звертає увагу, що ні в акті перевірки, ні у відзиві на позовну заяву, ні у попередніх судових засіданнях контролюючий орган не зазначав про ненадання позивачем зазначених вище документів в підтвердження передачі ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙДІНГ+» запасних частин для обробки. Також, відповідачем не надано доказів, що ці акти та ТТН не надавались інспектору при проведені перевірці.  

Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Такий висновок наводиться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 р. по справі №509/4156/15-а; 22 жовтня 2020 року по справі № 296/3212/16-а; 06 червня 2019 року по справі №804/4435/16 та ін.

Оброблені ТМЦ використовувались в межах виконання  договорів з ТОВ «Елтранс Україна», ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод», ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», на підтвердження чого до матеріалів справи долучені засвідчені копії Договорів, видаткових накладних, рахунків-фактури, довіреностей, сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних, експрес-накладних, платіжних доручень.

Також, рух придбаних товарів відображено в оборотно-сальдових відомостях по рахунку 631, рахунку 201, рахунку 207.

Досліджені судом документи не містять недоліків у формуванні, а також жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Тож,  з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з вищевказаним контрагентом у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.

Разом з тим, контролюючим органом висновок про нереальність вказаних господарських операцій зроблено на підставі доводів про те, що операції з контрагентом позивача неможливо підтвердити стосовно врахування наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні  для виконання таких робіт. Вказані висновки контролюючий орган здійснив на підставі інформації з бази даних ІТС «Податковий блок», Архів електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, інших баз.

Слід зазначити, що така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Вказана позиція також підтримується ВС у постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17. Також, ВС у постанові від 27.02.2018 по справі № 811/2154/13-а вказав на те, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи данні отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Натомість, суд звертає увагу на те, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з податку на додану вартість є податкова накладна. Тож, на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно правових угод.

Вказана позиція підтверджена Верховним Судом 16.01.2018 під час розгляду справ   №   820/4648/13-а, № 826/1398/14,  № 2а-3404/12/1370, 18.01.2018  у справі   №  2а-13944/12/2670, 08.05.2018  у справі № 815/3526/17, 08.05.2018 у справі № 814/937/15.

Також, контролюючий орган в акті перевірки та у відзиві зазначив, що відповідно інформації повідомлення щодо допущених помилок у податкових розрахунках за формою 1ДФ від 17.01.2021 № 2427993 (ТОВ «АЛЬТРО ГРУП ТК) встановлено, що 11 осіб зі штату підприємства контрагента мають недійсний податковий номер фізичної особи (помилковий та недійсний) та від 18.01.2021 № 2657819 (ТОВ «МОДУМ ТЕХНО») встановлено, що реєстраційні номери 10 осіб облікових карт платників податків є недійсними.

Натомість, позивачем разом із позовною заявою були надані уточнюючі податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (за формою 1-ДФ) за 4 квартал 2020 року від ТОВ «АЛЬТРО ГРУП ТК» та за 4 квартал 2020 року від ТОВ «МОДУМ ТЕХНО». На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи надано копії вказаних розрахунків з квитанціями про їх подання до контролюючого органу.

Суд також зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Вказані правові позиції викладені у постановах Верховного суду від 12.06.2018  у справі № 826/11879/13-а, від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17 та від 23.05.2018  у справі №804/2551/13-а.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно -господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям, а також доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм ПК України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Отже, враховуючи, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер, суд також не бере до уваги посилання контролюючого органу на те, що згідно баз даних ДПС України встановлена відсутність придбання по ланцюгу товарів, що реалізовані контрагентами на адресу ТОВ «МЗ «Квік».

Дефектність або наявність ознак фіктивності контрагентів у попередніх ланках постачання сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності таких суб`єктів господарювання або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що у пункті 110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейський Суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

З огляду на викладене, доводи податкового органу про нереальність господарських взаємовідносин позивача з вищевказаним контрагентом не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до матеріалів справи документами.

Більш того, відповідачем ані в акті перевірки, ані в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність вказаних правочинів позивача нормам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 22700,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №332 від 31.05.2021.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -  

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8 – А, код ЄДРПОУ 38284929) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя,  просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -  задовольнити у  повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 01.04.2021 №0048940705, №0048970705, прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя,  просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8 – А, код ЄДРПОУ 38284929) судовий збір у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн  00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 20.12.2021.

Суддя                                                Р.В. Сацький