ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2007 р. | № 11/237 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Козир Т.П. |
суддів : | Мележик Н.І., Подоляк О.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | АТЗТ “Завод Метиз” |
на постанову | від 13.06.2007 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
за заявою | ВАТ “Павлоградвугілля” |
про | визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню |
у справі | № 11/237 |
за позовом | АТЗТ “Завод Метиз” (надалі –Завод) |
до | ВАТ “Павлоградвугілля” (надалі –Товариство) |
про | стягнення 6375,62 грн. |
за участю представників: |
від стягувача | - Щапова О.А. |
від боржника | - Скиба С.Г. |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2003 р. позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 5875,62 грн. основного боргу, 63,75 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання рішення видано наказ від 08.12.2003 р.
В березні 2007 р. Товариство звернулось в господарський суд Дніпропетровської області в порядку ст. 117 ГПК України із заявою про визнання наказу, виданого на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2003 р., таким, що не підлягає виконанню.
Заява мотивована тим, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2005 р. порушено провадження у справі № Б26/7/05 про банкрутство Товариства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. При цьому, заявник посилався на ст. ст. 1, 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон про банкрутство). Відповідно до зазначеного Закону Завод, який є конкурсним кредитором, зобов'язаний був протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство подати до господарського суду письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Завод не звертався до суду із відповідною заявою у справі про банкрутство та його вимоги не було включено до реєстру вимог кредиторів, затверджених ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2006 р., тому вимоги Заводу є погашеними, а наказ господарського суду Дніпропетровської області підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 р. (суддя Мельниченко І.Ф.) у задоволенні заяви відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2007 р. (судді: Джихур О.В., Голяшкін О.В., Виноградник О.М.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 р. скасовано, заяву Товариства задоволено: визнано наказ господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2003 р. таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись з постановою, Завод звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як враховано апеляційним господарським судом і не враховано господарським судом першої інстанції, Товариство звернулось в господарський суд Дніпропетровської області із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню з підстав передбачених ст. 117 ГПК України, частина 4 якої надає право господарському суду визнати наказ таким, що не підлягає виконанню у разі коли його видано помилково або обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, оскільки Завод, який є конкурсним кредитором в силу ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, у встановлений законом строк не звернувся до суду із заявою про визнання його грошових вимог у справі про банкрутство Товариства, то заборгованість останнього є погашеною на підставі ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство. За таких обставин наказ, виданий на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2003 р. про стягнення з Товариства 5875,62 грн. основного боргу, 63,75 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Заводу, апеляційний господарський суд правильно визнав таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу АТЗТ “Завод Метиз” залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2007 р. у справі № 11/237 залишити без змін.
Головуючий, суддя Т. Козир
С у д д і: Н. Мележик
О. Подоляк