Справа № 2-а-877/11

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 21.01.2011                                                        м.Калуш    

Калуський міськрайонний суд

у складі: головуючого-судді      Галущак

при секретарі                    Данилів

розглянувши у     відкритому  судовому засіданні в залі суду в м. Калуші справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до    Управління ПФУ  в Калуському районі  про     визнання дій неправомірними та зобов”язання проведення перерахунку недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги    

В С Т А Н О В И В :

                   22.12.2010  року  позивачка  звернулася   з  адміністративним позовом  до Управління пенсійного фонду України в Калуському районі   і просить визнати неправомірними  дії Управління пенсійного фонду України в  Калуському районі   та зобов”язати їх провести  перерахунок недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги , зазначивши , що вона має статус „ дитини війни”  у зв”язку із чим , у відповідності  до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  їй   повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач  зазначену виплату     здійснює не в повному обсязі, а тільки 10%. Тому просить  зобов”язати  відповідача нарахувати на її користь та виплатити недоплачену допомогу  за  період 9.07.2007  року та 11 місяців 2010 року   відповідно до ст. . 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.  

                  У судове засідання позивачка не з”явилася , однак подала суду заяву, де просить справу  слухати у її  відсутності, позов підтримує.

                  Представник відповідача  у судове засідання не з”явився, просить справу слухати у їхній відсутності, позов не визнають про що зазначили своєму запереченні.

                  Суд,  дослідивши матеріали справи , вважає, що заявлені          вимоги позивача підлягають до часткового задоволення виходячи  з наступних підстав:

                  Судом встановлено, що позивачка має статус дитини війни      відповідно до    ст.1 Закону України  „Про соціальний захист дітей війни”  ,                  що підтверджується  пенсійним посвідченням , виданого управлінням Пенсійного фонду в Калуському районі ,  з відповідною відміткою „дитина війни”                    ( а.с.7)     

                 Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове  державне пенсійне страхування „ від 09.07.2003 року мінімальний                      розмір  пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

                  Відповідно до ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”   дітям   війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  Вказана норма діє  з 1.01.2006 року. А у відповідності до ст.. 7  вищезгаданого Закону фінансове забезпечення  державних соціальних  гарантій здійснюється за рахунок  коштів Державного бюджету України і доплату до пенсії здійснює управління , яке є відповідачем у даній справі.

                  Згідно вимог Ст. 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік”   виплати , передбачені  ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  у 2006 році проводяться поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто вказаним Законом України було визначено умови реалізації права на отримання дітьми війни підвищення пенсії на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком.

                   П.12 ст.71  Закону України   „Про державний бюджет України  на 2007 рік”   від 19.12.2006 року  зупинено на  2007 рік дію ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” № 2195  з урахуванням  ст.. 111 цього Закону в якій встановлено , що у 2007  році  підвищення  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії відповідно до ст.. 6 вищезгаданого Закону № 2195  виплачується особам, які є інвалідами  ( крім тих, на яких  поширюється  дія Закону України  „Про статус ветеранів  війни,  гарантії  їх соціального захисту”)  у розмірі 50%  від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

                   Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року по справі №1 –29/2007 були визнані неконституційними положення                      Закону  України  „Про державний бюджет України на 2007 рік”,  зокрема  п.12 ст. 71  яким  зупинено  на 2007 рік дію   ст.. 6 Закону №2195 , з урахуванням ст.111 цього Закону.  У відповідності до цього рішення  ст.. 6 Закону №2195  про підвищення пенсії  дітям війни на 30%  підлягає виконанню.  В п.5 Рішення , Конституційний Суд  України додатково зазначив, що його рішення має  преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв”язку з правовідносинами, які виникли  внаслідок дії положень статей Закону України  „Про державний бюджет України на 2007 рік „  ,  що визнані неконституційними.

                  П.  41 розділу ІІ Закону України   „Про державний бюджет на 2008 рік та про  внесення змін до деяких  законодавчих актів України” №107-V1 від 28.12.2007 року ( далі Закон № 107-V1)  встановлено, що дітям війни        ( крім тих на яких поширюється  дія Закону України „Про статус ветеранів  війни,  гарантії  їх соціального захисту”)  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії,  виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

                  22.05.2008 року Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 були визнані  такими що не відповідають Конституції                               ( є неконституційними), деякі  положення Закону № 107-V1, зокрема п.41 розділу ІІ .       

                Таким чином, відповідно до вище зазначених законів, відповідачу не  було підстав  з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року нараховувати та сплачувати  позивачеві  доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист  дітей війни”.

Й таке право     у позивача  відновилось з 22.05.2008 року.

Будь яких обмежень дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  Законами України «Про державний бюджет на 2008 рік»,   «Про державний бюджет на 2009 рік»,   «Про державний бюджет на 2010 рік»    не приймалося.

Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави. У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.   

             Таким чином, відповідач повинен був провести нарахування та виплату відповідно до вимог ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни»у встановленому законом розмірі.  

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не можуть прийняті до уваги, по-скільки  реалізація особою права, що пов”язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних  правовідносин нормативно-правових актах  національного  законодавства, не може бути поставлена у залежність  від бюджетних асигнувань ( рішення Європейського суду з прав людини у справі „Кечко проти України” ) .   

Згідно з п.п.6 п.2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою  ПФУ від 30.4.2002 року № 8-2, саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.      

Тому, беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення пенсії особам,  на яких поширюється дія Закону України „Про соціальний захист дітей війни”     є чинними , а позивач належить до вказаної групи осіб і має право  на її отримання, органи  державної влади не можуть   зменшувати  розмір такої допомоги.

Тому , у відповідності  до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України, суд вважає за необхідне  визнати дії управління Пенсійного  фонду України   в Калуському районі   щодо не нарахування та невиплати  в повному обсязі підвищення до пенсії у  розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. ст.6 Закону України  „Про соціальний захист дітей війни” , з врахуванням ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”  та  виплачених сум протиправними.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений шестимісячний строк.                   Враховуючи, що позивачем пропущений встановлений ст.99 КАС України  строк звернення до  адміністративного суду за захистом  зазначеного порушеного права, будь-яких обгрунтованих доказів, що цей строк пропущений з поважних причин з боку позивача не надано, тому підстав для визнання причин пропущення строку звернення до адміністративного суду поважними суд не знаходить   , тому  вважає, що   стягнення слід  проводити з 23.05.2010 року.   

На підставі вищенаведеного, керуючись  ст. ст. 22, 64, 124, 152 Конституції України, ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. 1,3, 6,8 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6 –рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10 –рп/2008,  ст.ст.2,8,11,69-71,94,99,100,128,158-164,186 КАС України,  суд  -

П О С Т А Н О В И В :

                      Позовні вимоги задовольнити частково.   

                  Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Калуському районі   щодо не нарахування не виплати  в повному обсязі за період  з  22 червня 2010 року на користь   ОСОБА_1  підвищення до  пенсії  у розмірі 30%    мінімальної пенсії за віком , передбаченого ст. 6  Закону України „Про соціальний  захист  дітей війни”, з врахуванням ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”  та  виплачених сум - протиправними

                  Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у м.Калуші  нарахувати  та виплатити   з 22  червня 2010 року ОСОБА_1  підвищення пенсії у розмірі 30%    мінімальної пенсії за віком , передбаченого ст. 6  Закону України „Про соціальний  захист  дітей війни”,  з врахуванням ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”  та виплачених сум.

                  В задоволенні решті позовних вимог відмовити.

                  Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного Апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд  протягом  десяти  днів  з дня  її проголошення.

          ГОЛОВУЮЧА :