ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/1577/21 Номер провадження 33/814/715/21Головуючий у 1-й інстанції Калько О. С. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

ПОСТАНОВА

ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року м. Полтава

Суддя Полтавського апеляційного суду Хіль Л.М.,

за участю:

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1

захисника – Кошелева Д.К.

свідка – ОСОБА_2

при секретарі – Таценко Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Кошелева Дениса Костянтиновича, діючого в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 22 листопада 2021 року

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КупАП,

у с т а н о в и л а:

Постановою судді Київського районного суду м. Полтави від 22 листопада 2021 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з  ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,00 грн.

Цією постановою ОСОБА_1 визнана винною у тому 28 березня 2021 року о 23 год. 22 хв. вона керувала автомобілем SMART MC01 д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Балакіна, 53 в м. Полтава з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці за допомогою приладу Драгер чи у чергового лікаря нарколога в медичному закладі відмовилась у присутності двох свідків, чим порушила п.п. 2.5 ПДР та скоїла адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП.

Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив адвокат Кошелев Д.К., діючий в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на те, що постанова винесена з порушенням норм КУпАП.

В обгрунтування апеляційної скарги вказував, що працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення з порушенням Інструкції та Порядку при здійсненні огляду, направлення на огляд та оформлення його результатів в тому числі і оформлення відмови від проходження огляду, що тягне за собою визнання недійсним такого огляду.

Вказував, що ОСОБА_1 належним чином не було роз`яснено її права та обов`язки.

Зазначав, що з дослідженого в судовому засіданні відеозапису, який долучений до матеріалів справи вбачається, що на відеозаписі не чітко зафіксовано факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, частково відсутній звук, порушено порядок залучення свідків. Крім того, на відеозаписі відсутня фіксація складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Посилання працівників поліції на відеозапис та твердження про те, що цим відео усі дії зафіксовані, вважає необгрунтованим та не може бути беззаперечною підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП без чіткого виконання вимог щодо складання матеріалів адміністративного протоколу та перевірки усіх обставин.

Ураховуючи викладене, прохав скасувати постанову Київського районного суду м. Полтави від 22 листопада 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження у справі.

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника Кошелева Д.К., які підтримали доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення свідка ОСОБА_2 , вивчивши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги приходжу до висновку про наявність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами ч. 1,2,3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною 1 ст. 8 КУпАП провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Згідно з ст.294 ч.7 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

У відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є доведення об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови доведеності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, на підставі належних та допустимих доказів. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Статтею 130 ч.1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Проте, всупереч вказаних вимог закону, місцевий суд не з`ясував всі обставини справи, розглянувши справу поверхово, дійшов передчасного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.

В обґрунтування вини ОСОБА_1 суд послався на обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 191322 від 29 березня 2021 року, направлення на огляд водія, письмові пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та матеріали відеозйомки пригоди від 28 березня 2021 року.

Між тим, апеляційний суд не погоджується із висновком судді місцевого суду про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, вчинене у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки суд першої інстанції не звернув уваги на наступне.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що працівники поліції незаконно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 у результаті чого між ним та працівниками поліції виник конфлікт.

Після чого працівники поліції запропонували пройти ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці або в медичній установі.

Вказував, що ОСОБА_1 не перебувала у стані алкогольного сп`яніння та від неї не було чути запаху алкоголю, а відмова від проходження огляду була обумовлена ситуацією, яка склалася під час конфліктної ситуації та тим, що працівники поліції належним чином не роз`яснили ОСОБА_1 права та наслідки відмови від проходження огляду

Щодо безпідставного зупинення транспортного засобу слід зазначити наступне.

Ст. 35 Закону України Про Національну поліцію передбачений виключний перелік підстав для зупинки транспортного засобу.

Відповідно до частини 1 вказаної статті, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Відповідно до частини другої вказаної статті поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що відсутні належні та допустимі докази наявності законних підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Окрім того, після зупинки транспортного засобу, працівниками поліції всупереч вимог ст. 35 ч.2 Закону України Про Національну поліцію не було проінформовано ОСОБА_1 про конкретну причину зупинки транспортного засобу.

Стосовно доводів апелянта щодо неналежності відеозапису з нагрудної камери працівників поліції, апеляційний суд вважає слушними з огляду на таке.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 03 лютого 2016 року № 100 затверджено «Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них».

Згідно п.3.3. вказаного Наказу нагрудна відеокамера повинна активуватись працівником патрульної поліції та знаходитись в режимі відео зйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при арешті або затриманні особи, при поверхневому огляді; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації.

В пункті 3.5. зазначається, що після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.

Як вбачається з відеозапису з нагрудних бодікамер працівників поліції, які долучені до матеріалів справи, відеозапис є роздільним на окремі файли, на яких частинами видно зображення, оскільки відеозйомка відбувалася в нічну пору.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про неналежність та недопустимість долученого до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозапису з нагрудної камери працівників поліції.

Ураховуючи викладене приходжу до висновку, що підстав для перевірки особи на стан сп`яніння у поліції не було, так як дана вимога не грунтувалася на законі, особа не порушила правила дорожнього руху, та не мала намір їх порушувати в розумінні статті 35 ЗУ «Про національну поліцію».

Крім того, суд апеляційної інстнції звертає увагу на те, що до суду першої інстанції неодноразово викликалися працівники поліції та свідки, однак у судове засідання вони не з`явилися.

За таких обставин належних, допустимих та об`єктивних доказів, що свідчили б про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, матеріали справи не містять.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи викладене, постанова судді місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу адвоката Кошелева Дениса Костянтиновича, діючого в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 22 листопада 2021 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про притягнення  ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду                                                                     Л.М. Хіль