Справа № 415/4890/17

Провадження № 22-ц/810/958/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», в особі філії-

Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (надалі АТ «Ощадбанк»)

представник позивача – Гребенар Олексій Володимирович,

відповідач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2 ,

представник відповідача ОСОБА_3

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2021 року, ухваленого Лисичанським міським судом у складі: судді Ю.О. Калмикової, в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом АТ «Ощадбанк» до  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-                                               

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулося до Лисичанського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до п.п.1.1 та 1.3 кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику на умовах договору грошові кошти в сумі 96 000,00 грн., а позичальник зобов`язався прийняти належним чином використати та повернути кредит,  а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 20,5% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Кредит надавався строком на 20 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 14.08.2032 року на придбання квартири. Відповідно п.1.5 -1.6.1.3 кредитного договору позичальник зобов`язується щомісячно не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 401,67 грн. та сплачувати проценти, нараховані Банком на залишок заборгованості за Кредитом,  шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань. Відповідно п.п. 4.3.1, 4.3.5 кредитного договору відповідач 1 зобов`язався належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов`язання, що  випливають з цього договору. Відповідно до п.4.2.1, 4.2.2 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту, нарахованих процентів та інших платежів, що належить до сплати за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку. В якості забезпечення ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором  було укладено договір поруки № 36_165 від 15.08.2012 року з ОСОБА_2 ( надалі поручитель, відповідач 2) За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником та зобов`язується перед кредитором  відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.  Поручитель відповідає перед кредитором по зобов`язаннях за кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник. Солідарні боржники  залишаються зобов`язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов`язання за кредитним договором  не будуть виконані повністю. Станом на 08.08.2017 року існує заборгованість за кредитним договором № 36_165 від 15.08.2012 року, яка складає 104 024,71 грн. у  тому числі: борг за кредитом у розмірі - 56 141,29 грн.; відсотки за користування кредитом з 01.08.2014 р. по 07.08.2017 р. в розмірі 35 717,93 грн.; інфляційні втрати банку з серпня 2014 року по червень 2017 за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в сумі 10 548,92 грн.; сума 3% річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом  з 01.08.2014 року по 07.08.2017 року в розмірі  1 616,57 грн. На підставі викладеного, представник позивача звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість у розмірі 104024,71 грн. за кредитним договором № 36_165 від 15.08.2012 року та судові витрати.

Після збільшення позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за договором про іпотечний кредит №36_165 від 15.08.2012 року станом на 03.06.2020 року у сумі 108429,29 грн. та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2021 року позовні вимоги АТ «Ощадбанк» до  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Мотивуючи таке рішення суд першої виходив з наступного, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 36_165 від 15.08.2012 року знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають та вважаються судом доведеними, у зв`язку з чим суд вважає, що позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 був укладений Договір про іпотечний кредит № 36_165 від 15.08.2012  року підлягає задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 звернулась до Луганського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2021 року у справі №415/4890/17 та постановити своє рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог АТ «Ощадбанк».

Апеляційна скарга мотивована тим, що Згідно доданих до позову документів (а саме кредитного договору № 36 165 від 15.08.2012 р) вбачається. що позичальник був зобов`язаний сплачувати щомісяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, періодичні платежі - погашення кредиту та проценти за користуванням кредитом, за договором про іпотечний кредит. Згідно договору поруки № 36 165 від 15.08.2012 року, а саме п. 5.4. встановлено, що строк позовної давності встановлено сторонами у три роки. Останній платіж позичальником ОСОБА_1 було зроблено наприкінці червня 2014 року, і а надалі останній перестав виконувати свої зобов`язання та сплачувати встановлені договором періодичні платежі. Враховуючи, що останній платіж був зроблений позичальником в червні 2014 року, а вже у липні 2014 року позичальником свої зобов`язання не виконувались, скаржник вважав, що право вимоги до ОСОБА_2 , як до поручителя за кредитним договором виникло у позивача після спливу останнього робочого дня липня місяця. Тобто позивач повинен був звернутися до суду не пізніше 01.08.2017 року. Таким чином, скаржник вважає, що станом на 01.08.2017 року, мало місце закінчення строку, установленого договором поруки, так як сплив трирічний строк від дня настання строку чергового платежу за договором. За таких умов договір поруки припиняє свою дію. так як кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя. Схожі правовідносини щодо стягнення заборгованості з поручителів були предметом правової позиції Верховного Суду , згідно якої встановлено: регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої ст. 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання. якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України), протягом одного року від дня у кладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України). Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те. що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеної о права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захист) свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може. Отже, виходячи з положень першого речення частіш четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом трьох років з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем). Відповідач ОСОБА_2 , також вважає помилковими висновки суду першої інстанції, про те, що судом було встановлено, що банк відповідно до пункту 3.4 договору про іпотечних кредит № 36 165 від 15.08.2012 року та статті 1050 ЦК України реалізував своє право пред`явивши досудову вимогу про дострокове повернення кредиту, шляхом направлення 20.03.2017 року відповідачам вимоги негайно сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором у розмірі 86814,20 грн.. У випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання цієї вимоги. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що строк дії основного зобов`язання за спірним кредитним договором було змінено банком, шляхом пред`явлення вказаної досудової вимоги. Відповідач ОСОБА_2 , не погоджується з цим та стверджує, що ні вона сама ні її син інший відповідач ОСОБА_1 не отримували жодних вимоги від позивача. Окрім того факт неотримання відповідачами зазначеної вище вимоги підтверджує і суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення. Оскаржуваним рішенням з відповідачів було стягнено 108 429. 29 грн., у тому числі: борг за к кредитом у розмірі - 56 141.29 грн.: відсотки за користування кредитом з 31.07.2015 p.. по 08.01.2018 p.. в розмірі 281 19.45 гри.: інфляційні втрати банку з серпня 2014 року по травень 2020 за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в сумі 19672,69 три.: сума 3% річних за прострочення сплати відсотків за користуванням кредитом з 01.08.2014 року по 03.06.2020 року в розмірі 4495,86 грн. Відповідач ОСОБА_2 , вважає незаконними вимоги позивача, щодо сплати інфляційних втрат банку з серпня 2014 року по травень 2020 за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в сумі 19672.69 гри., та сума 3% річних за прострочення сплати відсотків за користуванням кредитом з 01.08.2014 року по 03.06.2020 року в розмірі 4495,86 грн.. з огляду на наступне. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 кві тня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язані, за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Згідно з розпорядженням КМУ «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» № 1275-р від 02.12.2015. м. Алчевськ Луганської області віднесене до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Отже, відповідач є суб`єктом Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відносно якого на підставі ст. 2 зазначеного Закону встановлено заборону щодо нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання кредитних зобов`язань.

Доводи інших учасників справи

02 грудня 2021 року на адресу Луганського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача.

Мотивуючи який, позивач зазначає, що скаржник мав об`єктивну можливість зазначити усі необхідні доводи у відзиві на позовну заяву під час розгляду справи судом першої інстанції та ніякі зовнішні обставини не заважали йому долучити будь-які документи на спростування доводів Позивача. Ознайомившись з апеляційною скаргою, філія - Луганське обласне управління AT «Ощадбанк» вважає вимоги та доводи викладені в апеляційній скарзі необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління AT «Ощадбанк» та фізичною особою - ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 36_165 від 15.08.2012 року (далі - Кредитний договір). Відповідно до п. п. 1.1,1.2 Кредитного договору Банк зобов`язався надати Позичальнику на умовах Договору грошові кошти в сумі 96000,00 (дев`яносто шість тисяч грн. 00 коп.) гривень, а Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, в сумі 96000,00 (дев`яносто шість тисяч грн. 00 коп.) гривень, а також сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 20,5 (двадцять п`ять і п`ять десятих) % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором. Зазначена в цьому пункті процентна ставка за користування кредитом є фіксованою. Відповідно до ст. 546 ЦК України в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором було укладено договір поруки № 36 165 від 15.08.2012 з ОСОБА_2 . За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (стаття 553 ЦК України). Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Пунктом 4.2 Договору поруки встановлено, що порука припиняється, якщо Кредитор протягом строків позовної давності, визначених у п. 5.4 цього Договору не пред`явить вимоги до Поручителя. Пунктом 5.4 Договору поруки встановлено збільшення строків позовної давності у відповідності до ч. 1 ст. 259 ЦК України до 3 (трьох) років для всіх грошових зобов`язань Поручителя (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів .На виконання вимоги вищезазначеного закону в позовній заяві № 110.20-14/203 від 16.08.2017 не заявлено вимоги щодо стягнення пені чи будь-яких штрафних санкцій за кредитним договором. Водночас відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Пунктом 5.4 Договору поруки встановлено збільшення строків позовної давності у відповідності до ч. 1 ст. 259 ЦК України до 3 (трьох) років для всіх грошових зобов`язань Поручителя (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів .На виконання вимоги вищезазначеного закону в позовній заяві № 110.20-14/203 від 16.08.2017 не заявлено вимоги щодо стягнення пені чи будь-яких штрафних санкцій за кредитним договором. Водночас відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Статтею 625 ЦК встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, ними Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. З огляду на вищевикладене, інфляційні втрати на суму боргу та проценти за користування Кредитом, три проценти річних на суму боргу та проценти за користування        Кредитом, передбачені ст. 625 ЦК, та проценти за користування Кредитом, не є пенею або штрафними санкціями на нарахування яких встановлено заборону ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII. Отже, порушення відповідачем умов кредитного договору є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного суду України від 09.11.2016 по справі № 3-1195гс16 та№ 913/869/14 від 20.06.2018 та відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.05.2018 по справі № 686/21962/15-ц. 07 серпня 2021 року набрали чинності положення статті 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» у редакції Закону України «Про внесення зміни до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених        осіб» щодо звільнення деяких категорій внутрішньо переміщених осіб від негативних наслідків невиконання грошових зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики» від 14 липня 2021 року, якими визначено, що загальна сума процентів за кредитним договором та/або договором позики, боржником за яким є внутрішньо переміщена особа, яка у період після 20 лютого 2014 року залишила або покинула своє місце проживання на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя або у період після 14 квітня 2014 року залишила або покинула своє місце проживання на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, не може перевищувати суми процентів, нарахованої протягом строку, на який надавався кредит за мінімальною ставкою, визначеною договором та за невиконання чи неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою, визначеною частиною першою вказаної статті, зобов`язань за кредитним договором та/або договором позики не нараховується неустойка (штраф, пеня), настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та процентів річних від простроченої суми, не застосовуються інші санкції майнового характеру. за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені, тощо), що передбачені умовами Кредитного договору та цього Договору. Таким чином, сторонами узгоджено припинення, поруки, якщо Кредитор протягом 3 (трьох) років не пред`явить вимоги до Поручителя. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно із ч. З ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя. Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за Кредитним договором строк пред`явлення Кредитором вимог до Поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Отже, оскільки Кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним (п. 1.5. Кредитного договору), тому з часу несплати кожного з платежів починається обрахування встановленого п.п. 4.2, 5.4 Договору поруки трирічного строку для пред`явлення вимог до Поручителя. Станом на 03.06.2020 року існує заборгованість за кредитним договором № 36 165 від 15.08.2012 року. Відповідач у повному обсязі не виконав умови кредитного договору, не повернув кредит у встановлені строки. З даним позовом до суду банк звернувся 21.08.2017 року, тобто без пропуску трирічного строку на пред`явлення позову до поручителя. За вказаних обставин, порука не припинилась на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 13.02.2013 у справі № 6-3цс13, Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 668/5023/15-ц. Згідно п. 5.2. Кредитного договору за порушення взятих на себе зобов`язань по своєчасному поверненню основної суми Кредиту та/або сплати процентів за користування Кредитом, та/або сплати суми комісійних винагороди Позичальник зобов`язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення. Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам — підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. З метою забезпечення реалізації ст. 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII Національним банком України було листом № 18-112/64483 від 05.11.2014 повідомлено, що реалізація прав осіб, передбачених ст. 2 Закону, не потребує отримання банком будь-яких інших документів, в тому числі сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово-промислової палати. Тобто банки зобов`язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції і без отримання сертифікату про форс-мажорні обставини.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 21 грудня 2021 року о 09 годині 00 хвилин електронною поштою, представником скаржника заявлено клопотання про надання доказів, які не видавалось за можливе надати раніше, а саме адвокатський запит начальнику Алчевського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) та відповіді на нього. 21 грудня 2021 року о 12 годині 11 хвилин на електронну поштову адресу Луганського апеляційного суду надійшло заперечення на клопотання представника скаржника від представника позивача по справі. Керуючись ст. ст. 83,  366, 367 ЦПК України, судова колегія ухвалила відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Воронко Віталія Васильовичвід 21.12.2021 року про долучення до матеріалів справи доказів.

Судова колегія перевіривши доводи суду першої інстанції, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін виходячи з наступного.

Матеріалами справи  встановлено, що  між ПАТ «Державний ощадний банк України»  в особі  філії – Луганського обласного управлінні АТ «Ощадбанк» та фізичною особою  ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 36_165 від 15.08.2012 року,  відповідно до якого Банк надав відповідачу грошові кошти  в сумі 96 000,00 грн., а позичальник зобов`язався прийняти належним чином використати та повернути кредит,  а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 20,5% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Кредит надавався строком на 20 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 14.08.2032 року на придбання квартири.

В якості забезпечення ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором  було укладено договір поруки № 36_165 від 15.08.2012 року з ОСОБА_2 ( надалі поручитель, відповідач 2) За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником та зобов`язується перед кредитором  відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.  Поручитель відповідає перед кредитором по зобов`язаннях за кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник. Солідарні боржники  залишаються зобов`язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов`язання за кредитним договором  не будуть виконані повністю.

Відповідно до п. 5.4 договору поруки сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України до 3 (трьох) років для всіх грошових зобов`язань поручителя (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми Кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені тощо), що передбачені умовами кредитного договору та цього договору доповнено.

Станом на 03.06.2020 року існує заборгованість за кредитним договором № 36_165 від 15.08.2012 року. Відповідач у повному обсязі не виконує умови кредитного договору, не повертає кредит у встановлені строки, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, стягнувши у солідарному порядку з відповідачів заборгованість в сумі 108429,29 грн., у  тому числі: борг за кредитом у розмірі – 56 141,29 грн.; відсотки за користування кредитом з 31.07.2015 по 08.01.2018 р. в розмірі 28119,45 грн.; інфляційні втрати банку з серпня 2014 року по травень 2020 рокуза прострочення сплати відсотків за користування кредитом в сумі 19672,69 грн.; сума 3% річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом  з 01.08.2014 року по 03.06.2020 року в розмірі  4495,86 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання.

Відповідно до пункту 4.1 договору поруки від 15.08.2012 року порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання за договором про іпотечний кредит.

Відповідно до пункту 4.2 договору поруки від 15.08.2012 року сторони визначили, що порука припиняється, якщо кредитор протягом строків позовної давності, визначених у п. 5.4 цього договору, не пред`явить вимоги до поручителя.

Довод апелянта про те, що позивач повинен був звернутися до суду не пізніше 01.08.2017 року і, що станом на 01.08.2017 року, мало місце закінчення строку, установленого договором поруки, так як сплив трирічний строк від дня настання строку чергового платежу за договором не є слушним так як судом першої інстанції було встановлено, що банк відповідно до пункту 3.4 договору про іпотечних кредит № 36_165 від 15.08.2012 року та статті 1050 ЦК  України реалізував своє право пред`явити досудову вимогу про дострокове повернення кредиту, шляхом направлення 20.03.2017 року відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги негайно сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором у розмірі 86814,20 грн.. У випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання цієї вимоги. Докази надсилання вимоги містяться в матеріалах справи. Виходячи з матеріалів справи судова колегія доходить до висновку про те, що строк дії  основного зобов`язання за спірним кредитним договором було змінено банком, шляхом пред`явлення вказаної досудової вимоги. Судом першої інстанції було встановлено, що вказану досудову вимогу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не отримали. Трирічний строк, передбачений п. 5.4 за договором поруки слід відраховувати з для отримання вимоги дострокового погашення боргу від 20.03.2017 року. Судом встановлено дату спливу трирічного строку, визначеного частиною четвертою статті  559 ЦК України, яку слід відраховувати з дати вимоги дострокового погашення боргу. З даним позовом до суду банк звернувся 21.08.2017 року, тобто без пропуску трирічного строку на пред`явлення позову до поручителя. За вказаних обставин, порука ОСОБА_2 не припинилась на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.Аналогічна позиція викладена в Постанові ВС від 28.04.2021 року у справі №569/1706/16 (провадження № 61-1908св20).

Таким чином, факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 36_165 від 15.08.2012 року знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають та вважаються судом доведеними, у зв`язку з чим суд вважає, що позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 був укладений Договір про іпотечний кредит № 36_165 від 15.08.2012  року підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої, щодо задоволення позовних вимог до відповідачей.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, не погоджується з доводами апеляційної скарги, які вважає необґрунтованими та приходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судовє рішення без змін, та визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. І відповідно до вимог ст.375 ЦПК України оскаржуване рішення необхідно залишити без змін .

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374,  ст. 375, 384 ЦПК України,  Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2021 року.

Головуючий В.В. Кострицький

Судді В.А. Коновалова

М.В. Назарова