ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.12.2021Справа № 43/601

За заявою відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кріогенні технології"

(ідентифікаційний код 25388413)

про банкрутство

Суддя Івченко А.М.

Представники:

від ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал": Точек О.С.;

від заявника: Юрків Р.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про визнання боржника банкрутом, оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.04 порушено провадження у справі.

Заявником надано оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, яке надруковано в газеті "Голос України" від 12.10.04 № 190 (3440).

Ухвалою попереднього засідання від 24.12.04 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 59.664.009, 00 грн.

Постановою господарського суду міста Києва від 03.02.05 визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Гусара І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.15 продовжено строк ліквідаційної процедури у справі № 43/601 та повноваження ліквідатора боржника на три місяці, тобто до 01.01.16.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.16 продовжено строк ліквідаційної процедури у справі № 43/601 та повноваження ліквідатора боржника на шість місяців, тобто до 22.09.16.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.06.17 задоволено заяву Дрогобицького об`єднаного управління пенсійного фонду України Львівської області про заміну кредитора у справі № 43/601 про заміну кредитора у справі № 43/601 та залишено без задоволення заяву дочірнього підприємства товариства з обмежено відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" про зобов`язання ліквідатора вчинити дії щодо перерахування грошових коштів на рахунки дочірнього підприємства товариства з обмежено відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.06.17 задоволено заяву дочірнього підприємства товариства з обмежено відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" про визнання результатів аукціону недійсними в межах справи № 43/601.

22.03.17 від ліквідатора боржника надійшло клопотання про продовження строку ліквідаційної процедури на шість місяців.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.16 залишено без змін ухвалою господарського суду міста Києва від 30.06.17.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.17 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.16 та ухвалу господарського суду міста Києва від 30.06.17 в частині відмови дочірньому підприємству товариства з обмежено відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" в задоволенні заяви про зобов`язання ліквідатора вчинити дії щодо перерахування грошових коштів та прийнято нове рішення, яким задоволено заяву та стягнуто з боржника 2.160.000, 00 грн.

22.03.17 від ліквідатора боржника надійшло клопотання про продовження строку ліквідаційної процедури у справі на шість місяців.

За резолюцією керівництва справу передано для розгляду судді Паську М.В.

Враховуючи, що через оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 30.06.17 подані у справі заяви і клопотання залишилися нерозглянутими, розгляд справи призначено на 20.06.17.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.17 продовжено строк ліквідаційної процедури у справі № 43/601 та повноваження ліквідатора боржника арбітражного керуючого Гусара І.О. на шість місяців, тобто до 20.12.17.

14.12.17 від ліквідатора боржника надійшов на затвердження звіт та ліквідаційний баланс.

Враховуючи викладене вище, розгляд справи призначено на 05.04.18.

23.03.18 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшла заява про заміну кредитора у справі № 43/601.

05.04.18 від ліквідатора боржника надійшов відзив на заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшла заява про заміну кредитора у справі № 43/601.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.18 відкладено розгляд справи на 05.06.18.

14.05.18 від дочірнього підприємства товариства з обмежено відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" надійшла заява про зміну способу та порядку виконання постанови Вищого господарського суду України від 21.03.17.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.18 відкладено розгляд справи на 12.07.18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 відмовлено дочірньому підприємству товариства з обмежено відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання постанови Вищого господарського суду України від 21.03.17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 задоволено заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві про заміну кредитора у справі; замінено кредитора у справі № 43/601 Святошинську міжрайонну виконавчу дирекцію Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності його правонаступником - Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві (ідентифікаційний код 41312290).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 затверджено звіт ліквідатора; затверджено ліквідаційний баланс станом на 12.07.18; ліквідовано банкрута - товариство з обмеженою відповідальністю "Кріогенні технології" (ідентифікаційний код 25388413), як юридичну особу у зв`язку з банкрутством; закрито провадження у справі № 43/601.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „П.П.Г. Мартен-Стал" на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.07.2018 року у справі №43/601 задоволено; ухвалу господарського суду міста Києва 12.07.2018 року у справі № 43/601 скасовано; справу № 43/601 повернуто до господарського суду міста Києва для подальшого розгляду на стадію ліквідаційної процедури.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 06.03.2019, справу № 43/601 передано на новий розгляд судді Івченко А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 прийнято справу № 43/601 до свого провадження, призначено розгляд справи на 27.03.19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 відкладено розгляд справи на 15.05.19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 зобов`язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О. здійснити заходи в ліквідаційний процедурі, передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

10.06.2019 від ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області надійшла заява.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.17 продовжено строк ліквідаційної процедури у справі № 43/601 та повноваження ліквідатора боржника на шість місяців, тобто до 20.12.17.

Строк для подання звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу закінчився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 призначено розгляд справи на 27.01.21.

26.01.2021 від ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника.

27.01.2021 судове засідання не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 призначено розгляд справи та розгляд заяви ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал" з грошовими вимогами до боржника на 17.03.21; повторно зобов`язано ліквідатора банкрута надати суду пояснення.

17.03.2021 від ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал" надійшло клопотання про зобов`язання ліквідатора банкрута звернутися до засновника та конкурсного кредитора ВАТ "Державний ощадний банк України" з заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності у випадку відсутності коштів у боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 продовжено строк для подання суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута до 17.09.2021; в черговий раз зобов`язано ліквідатора банкрута надати суду письмові пояснення та надати суду та комітету кредиторів звіт про виконану роботу; заяву ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал" від 19.01.2021 №001/с задоволено; зобов`язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О. на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі № 12/110, постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі № 43/601, постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі № 43/601 повернути в першу чергу грошові кошти у сумі 2 160 000,00 грн на користь ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал"; клопотання ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал" від 16.03.2021 №004/с задоволено; зобов`язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О. здійснити заходи, встановлені Кодексом України з процедур банкрутства, здійснити аналіз фінансового стану банкрута та вжити заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб з урахуванням ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

12.07.2021 від ліквідатора банкрута надійшла заява про покладення субсидіарної відповідальності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 призначено до розгляду заяву ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності на 25.08.21; зобов`язано ОСОБА_1 та Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" надати суду письмові пояснення з відповідними доказами; клопотання про витребування доказів задоволено; витребувано у Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (проспект Перемоги, 97, Київ. 03115) письмову інформацію щодо ідентифікаційного номеру, адресу реєстрації місця проживання та паспортних даних (серія, номер та дата видачі) відносно Козуба Валерія Марковича, який здійснював повноваження керівника ТОВ "Кріогенні технології" (код за ЄДРПОУ 25388413, адреса: 03142, м. Київ, Бульвар Вернадського, 4); в черговий раз зобов`язано ліквідатора банкрута надати суду звіт про виконану роботу з відповідними доказами.

26.07.2021 від Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов лист.

26.07.2021 від ліквідатора банкрута надійшло клопотання про затвердження звіту про нарахування грошової винагороди.

25.08.2021 від ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал" надійшли пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 відкладено розгляд заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності та клопотання ліквідатора банкрута про затвердження звіту про нарахування грошової винагороди на 27.10.21; повторно зобов`язано ОСОБА_1 та Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" надати суду письмові пояснення з відповідними доказами; в черговий раз зобов`язано ліквідатора банкрута надати суду звіт про виконану роботу з відповідними доказами за кожний місяць своїх повноважень; зобов`язано ліквідатора банкрута скликати комітет кредиторів на якому вирішити питання щодо затвердження звіту про нарахування грошової винагороди, відповідний протокол надати суду.

26.10.2021 від Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" надійшло клопотання про відкладення.

27.10.2021 від ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал" надійшла заява про стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 призначено розгляд заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності, клопотання ліквідатора банкрута про затвердження звіту про нарахування грошової винагороди, заяви про стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам на 08.12.21; повторно зобов`язано ОСОБА_1 та Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" надати суду письмові пояснення з відповідними доказами; в черговий раз зобов`язано ліквідатора банкрута надати суду звіт про виконану роботу з відповідними доказами за кожний місяць своїх повноважень; зобов`язано ліквідатора банкрута скликати комітет кредиторів на якому вирішити питання щодо затвердження звіту про нарахування грошової винагороди, відповідний протокол надати суду.

19.11.2021 від ліквідатора банкрута надійшов звіт.

03.12.2021 від Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" надійшли пояснення.

08.12.2021 від директора ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із тим, що докази неможливості прибуття в судове засідання подані без перекладу на українську мову.

Окрім цього, жодних підстав щодо об`єктивної неможливості розгляду даної без участі директора ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал" не надано, суд має об`єктивну можливість розглядати дану справу із зібраними доказами, які дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Також, слід зазначити, що представник ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал" присутня в судовому засіданні.

Слід зазначити, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ І 66 - 64 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

Суд дослідивши клопотання ліквідатора банкрута про затвердження звіту про нарахування грошової винагороди, ухвалив його відкласти та зобов`язати ліквідатора банкрута надати суду протокол зборів кредиторів, на якому вирішено питання щодо затвердження звіту про нарахування грошової винагороди.

Суд звертає увагу ліквідатора банкрута, що строк для подання суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута закінчився 17.09.2021.

Судом розглянуто подане ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал" звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам.

ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал" просить суд видати наказ на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 17.03.2021.

Так ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 заяву ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал" від 19.01.2021 №001/с задоволено; зобов`язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О. на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі № 12/110, постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі № 43/601, постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі № 43/601 повернути в першу чергу грошові кошти у сумі 2 160 000,00 грн на користь ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал".

Суд ухвалив відмовити у задоволенні заяви ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал" та привести ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у відповідність до вимог виконавчого документу, що встановлено Законом України "Про виконавче провадження".

Судом розглянуто заяву ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності.

Ліквідатор банкрута просить суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у розмірі 55 780 181,49 грн на ОСОБА_1 та Публічне акціонерне товариства «Державний ощадний банк України».

Ліквідатор банкрута в подані заяві зазначає, що засновниками товариства є: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» код за ЄДРПОУ 00032129, Закрите акціонерне товариство "Інтерконтракт" (юридичну особу припинено) код за ЄДРПОУ 23733018. Керівником товариства був Козуб Валерій Маркович (відомості про особу на день подання заяви відсутні).

Ліквідатор банкрута в поданій заяві посилається на здійснений ним аналіз фінансово-господарської діяльності банкрута в якій він зробив висновок, що нарощення сум дебіторської заборгованості 2002-2003 роки є недоцільним, оскільки стан підприємства передбачає залучення позикових коштів для підтримання його господарської діяльності, тому нарощення дебіторської заборгованості призведе до додаткового економічного навантаження на фінансовий стан підприємства. На підставі чого, ліквідатора банкрута вважає, що у діях керівництва боржника вбачаються ознаки доведення до банкрутства.

За вимогами статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів: існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів Боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження виші зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Відповідно до Постанови ВСУ у складі колегії КГС від 22.04.2021 року у справі № 915/1624/16: "Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування".

Так, як і передбачено в Методичних рекомендаціях щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємств та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 р. №14, аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства проводиться за останні три роки, що передували постанові про визнання банкрутом боржника.

Відповідно до приписів п.3.2. Методичних рекомендацій визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Ліквідатором банкрута не доведено належними та допустимими доказами неправомірності дій керівництва банкрута. До заяви жодних доказів не подано.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 30.01.2018 р. у справі № 923/862/15 визначив критерії, які є обов`язковими для притягнення вказаних осіб до субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства. Наведені обставини можуть бути підставою для субсидіарної відповідальності:

- підписання завідомо невигідних договорів;

- необґрунтовану сплату грошових коштів;

- безпідставну передачу третім особам майна;

- діяння, що грубо суперечать вимогам належного господарювання;

- заплутування звітності, знищення документів або інформації;

- дії, що довели юридичну особу до банкрутства та завдали великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

Умовами настання субсидіарної відповідальності Боржника є:

1. Недостатність майна Боржника;

2. Причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю осіб, що притягуються до відповідальності та неплатоспроможністю Боржника;

3. Встановлення/доведення вини.

Для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, визначальним є доведення причинно- наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона).

При вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом.

Крім іншого, оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 Господарського кодексу України).

Ліквідатор взагалі не наводить аналізу дій або бездіяльності AT «Ощадбанк» та ОСОБА_1 та жодним чином не доводить причинно-наслідкового зв`язку між такими діями/бездіяльністю та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства.

Заява ліквідатора фактично ґрунтується на аналізі статистичних даних товариства, що не може слугувати беззаперечним доказом вини AT «Ощадбанк» та ОСОБА_1 у доведені до банкрутства ТОВ «Кріогенні технології».

Жодних дій, які б могли довести боржника до банкрутства ліквідатором ТОВ «Кріогенні технології» в заяві про покладення субсидіарної відповідальності на AT «Ощадбанк» та ОСОБА_1 наведено не було, жодних доказів того, що AT «Ощадбанк» та ОСОБА_1 винні у доведені ТОВ «Кріогенні технології» до банкрутства ліквідатором не надано.

Окрім цього, слід зазначити, що 24.12.2004 ухвалою попереднього засідання у справі № 43/601 про банкрутство ТОВ «Кріогенні технології» кредиторами у зазначеній справі визнано: AT «Ощадбанк» (кредиторські вимоги склали 59 450 697,09 грн.); Київський міський центр зайнятості (кредиторські вимоги склали 1 370,99 грн.); Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Київське міське відділення Святошинської міжрайонної виконавчої дирекції (кредиторські вимоги склали 1 827,91 грн.), затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 59 664 009,00 грн., в тому числі 210 112,60 грн. заборгованості по заробітній платі.

03.02.2005 постановою Господарського суду міста Києва у справі № 43/601 ТОВ «Кріогенні Технології» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

Протягом ліквідаційної процедури ТОВ «Кріогенні технології» за рахунок реалізації майна банкрута частково та повністю погашені кредиторські вимоги, а саме: AT «Ощадбанк» - 3 566 144, 61 грн. (частково погашено); вимоги по заборгованості з заробітної платі - 103 000, 00 грн. (частково погашено); Київський міський центр зайнятості - 1 370, 99 грн. (повністю погашено).

Таким чином, розмір непогашених вимог кредиторів становить: AT «Ощадбанк» - 55 884 552, 48 грн.; вимоги по заборгованості з заробітної платі - 107 112, 60 грн.; Святошинська міжрайонна виконавча дирекція Київського міського відділення ФСС ТВП - 1 827,91 грн.

За таких обставин, визначений ліквідатором ТОВ «Кріогенні технології» розмір субсидіарної відповідальності - 55 780 181,49 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки не вірно вирахуваний, як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Покладення субсидіарної відповідальності та подальше її стягнення, у разі задоволення заяви, буде спрямоване на погашення заборгованості AT «Ощадбанк», що суперечить правовій суті субсидіарної відповідальності.

Також, слід зазначити, що 03.02.2005 постановою Господарського суду міста Києва у справі № 43/601 ТОВ «Кріогенні Технології» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, а заява про покладення субсидіарної відповідальності подана ліквідатором банкрута лише 12.07.2021.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на справедливий суд.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини про справедливість процесу щодо прав та обов`язків цивільного характеру свідчать такі гарантії: 1) дотримання принципів змагальності та рівності сторін, 2) належне представлення доказів перед судом, 3) публічність розгляду справи судом 4) належне мотивування рішення суду, 5) розгляд справи незалежним і безстороннім судом.

Ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом. Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справі Мала проти України, no. 4436/07, від 03.07.2014).

Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому, такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Kraska v. Switzerland" від 19.04.1993).

Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п.145 рішення від 15.11.96 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, які передбачено конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень конвенції та надавати відповідний судовий захист.

Засіб захисту, що вимагається ст. 13 Конвенції, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 5.04.2005 (заява №38722/02).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, заслухавши пояснення учасників провадження, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ліквідатора банкрута.

Враховуючи вищезазначене, керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва -

У Х В А Л И В:

1. Відкласти розгляд клопотання ліквідатора банкрута про затвердження звіту про нарахування грошової винагороди на 02.02.22 о 10:30 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 16.

2. Повторно зобов`язати ліквідатора банкрута скликати комітет кредиторів на якому вирішити питання щодо затвердження звіту про нарахування грошової винагороди, відповідний протокол надати суду.

3. Зобов`язати ліквідатора банкрута надати суду письмові пояснення з урахуванням строку для подання суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.

4. У задоволенні заяви ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам відмовити.

5. Привести ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі № 43/601 у відповідність до вимог виконавчого документу, що встановлено Законом України "Про виконавче провадження", а саме:

"Зобов`язати ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О. на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2009 у справі № 12/110, постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі № 43/601, постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі № 43/601 повернути в першу чергу грошові кошти у сумі 2 160 000,00 грн на користь ДП ТОВ "П.П.Г. Мартен-Стал".

Ця ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її прийняття, тобто з 17.03.2021 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", підлягає обов`язковому виконанню на всій території України з моменту її прийняття.

Строк пред`явлення даної ухвали Господарського суду міста Києва до виконання становить три роки, тобто до 17.03.2024.

Стягувачем у виконавчому проваджені за ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі № 43/601 є Дочірнє підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "П.П.Г. Мартен-Стал" (вул. Варшавська, 1, м. Ковель, 45007, код ЄДРПОУ 32414565)

Боржником у виконавчому проваджені за ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі № 43/601 є ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Гусар Іван Олексійович (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 143 від 15.04.2013, 03035, м. Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 40, оф. 1005)".

6. У задоволенні заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності відмовити.

7. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі про банкрутство, Козубу В.М., Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України".

Повний текст ухвали складено 22.12.2021

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Івченко