Справа № 455/775/21

Провадження № 2/455/559/2021

УХВАЛА

Іменем України

21 грудня 2021 року м. Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Пошивака Ю.П.,

секретар судового засідання – Сенета Г.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення сторін, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №455/775/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі – продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

01.06.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення першого поверху (котельня) №6 загальною площею 26,6 кв.м, що становить 3/100 нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , серія номер 773, укладений 16.12.2020 року та посвідченого приватним нотаріусом Мельничок С.Є. та зареєстрований в реєстрі за №733; витребувати нежитлове приміщення першого поверху (котельня) №6 загальною площею 26,6 кв.м, що становить 3/100 нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння, а саме у ОСОБА_2 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2021 справу передано для розгляду судді Кушніру А.В.

Ухвалою судді від 01.09.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 10 годину 30 хвилин 30.09.2021 року, яке було неодноразово відкладено.

Ухвалою суду від 15.11.2021 року заяву позивачки ОСОБА_1 про відвід судді Кушніра А.В. – задоволено, цивільну справу №455/775/21 (провадження №2/455/559/2021) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, - передано до канцелярії Старосамбірського районного суду Львівської області для визначення іншого судді для розгляду справи, в порядку, встановленому ст.33 ЦПК України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2021 року справу передано для розгляду судді Пошиваку Ю.П.

Ухвалою судді від 01.12.2021 року справу було прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 12 годину 00 хвилин 28.04.2022 року.

ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 має необмежене право на розпорядження своїм нерухомим майном, а також на дачу його в заставу (іпотеку), тому існує небезпека заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам, оскільки у нього є наявна законодавчо дозволена можливість відчуження даного об`єкта нерухомості на користь третіх осіб.

Разом із тим, задоволення заяви про забезпечення позову для відповідача не несе будь-яких негативних наслідків, не покладає на них додаткових обтяжень, а утримання від вчинення зазначених у заяві про забезпечення позову дій не має невідворотній характер, тобто у випадку відмови їй у задоволенні позовних вимог по даному спорі, відповідач - якого стосуватиметься забезпечення позову, продовжить належним чином розпорядження власним нежитловим приміщенням.

Просить накласти арешт на нежитлове приміщення (котельня) №6, загальною площею 26,6 кв.м., що становить 3/100 частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного 16.12.2020 року, який посвідчений приватним нотаріусом Мельничок С.Є. та зареєстрований в реестрі за №733.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у відповідності до вимог ч.1 ст.153, ч.2 ст.247 ЦПК України заяву слід розглянути без повідомлення учасників справи та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та в її задоволенні слід відмовити з таких підстав.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений у статті 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої      статті 150 ЦПК України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як вбачається із заяви забезпечення позову, предметом позову є визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення першого поверху (котельня) №6 загальною площею 26,6 кв.м, що становить 3/100 нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , серія номер 773, укладений 16.12.2020 року та посвідченого приватним нотаріусом Мельничок С.Є. та зареєстрований в реєстрі за №733; витребувати нежитлове приміщення першого поверху (котельня) №6 загальною площею 26,6 кв.м, що становить 3/100 нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння, а саме у ОСОБА_2 .

Водночас заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на на нежитлове приміщення (котельня) №6, загальною площею 26,6 кв.м., що становить 3/100 частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного 16.12.2020 року, який посвідчений приватним нотаріусом Мельничок С.Є. та зареєстрований в реестрі за №733.

При цьому, обставинами, з якими заявник пов`язує застосування даного виду забезпечення позову є те, що відповідач має необмежене право розпорядження своїм нерухомим майном, а також передачу його в заставу (іпотеку). Однак реальність таких намірів чи спроб щодо його відчуження, чи передачі в заставу (іпотеку) не підтверджує жодними доказами. В той же час, ОСОБА_1 не зазначає, яким чином відчуження належного відповідачу нерухомого майна, призведе до наслідків, що утруднять чи зроблять неможливим виконання судового рішення.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 24.03.2021 року у справі № 760/13059/19.

Суд звертає увагу на те, що оспорюваний договір укладено 16.12.2020 року , і з моменту його укладення відповідачем жодного документу на відчуження чи передачу його в (заставу) іпотеку не вчинено, доказів про таке позивачем не надано.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України и подаються сторонами та іншими учасниками справи доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, обрані позивачем способи забезпечення позову, що не є співмірним із заявленими позовними вимогами у даній справі, ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі – продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Суддя Пошивак Ю.П.