ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2006 р. | № 24/152 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Удовиченка О.С. |
суддів: | Панової І.Ю. |
Яценко О.В. |
розглянувши касаційну скаргу | МСП “Б.Н.В.” |
на ухвалу | господарського суду м. Києва від 07.07.2004р. |
у справі | № 24/152 господарського суду м. Києва |
за позовом | ТОВ “Гран-Прі-1” |
до | ТОВ “Б.Н.В.” |
про | розірвання договору та визнання права власності |
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача: | Гунько А.Г. |
відповідача: | Лецкан В.Л. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.03.2004р. (суддя Шидловська В.В.) позов ТОВ “Гран-Прі-1” до ТОВ “Б.Н.В.” задоволено, розірвано договір генерального підряду №16-12 від 16.12.2002р. в частині обов’язків замовника ТОВ МСП “Б.Н.В.”, передбачених п. 2.3, ст. 5 та п. 6.1 вищезазначеного договору та визнано право власності ТОВ “Гран-Прі-1” на результат його участі в інвестиційній діяльності по будівництву автозаправної станції та торгово-сервісного комплексу, що знаходяться за адресою: м. Київ, на перетині вулиці Саперно-Слобідська та проспекту Науки,5, у вигляді частки в цьому будівництві, що складає 2867339,71 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.07.2004р. (суддя Смілянець В.В.) роз’яснено рішення господарського суду м. Києва від 10.03.2004р., а саме, зазначено, що відповідно до матеріалів справи №24/152 та п. 3 резолютивної частини рішення господарського суду м. Києва від 10.03.2004р. по справі №24/152 визнано право власності ТОВ “Гран-Прі-1” на результат його участі в інвестиційній діяльності по будівництву автозаправної станції та торговельно-сервісного комплексу, що знаходяться за адресою: м. Київ, на перетині вулиці Саперно-Слобідська та проспекту Науки,5, у вигляді частки в цьому будівництві, що складає 2867339,71 грн., що відповідає: комплексу автозаправної станції (АЗ) загальною площею 190 кв. м.; приміщенню станції технічного обслуговування загальною площею 1100 кв. м.; сходам, згідно проекту №24, загальною площею 40 кв. м.; першому поверху торгівельно-сервісного центру, загальною площею 1160кв.м.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, МСП “Б.Н.В.” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 07.07.2004р. як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 89 ГПК України.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ГПК України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту.
Як вбачається з матеріалів справи, в ухвалі про роз’яснення суд першої інстанції фактично визначив, які саме матеріальні об’єкти відповідають частці позивача на результат його участі в інвестиційній діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що визнання права власності на певні матеріальні об’єкти не було предметом позову. При розгляді справи, вирішенні спору, винесенні рішення судом не досліджувалось, які саме матеріальні об’єкти є результатом участі позивача в інвестиційній діяльності по будівництву автозаправної станції та торговельно-сервісного комплексу, що знаходяться за адресою: м. Київ, на перетині вулиці Саперно-Слобідська та проспекту Науки,5.
Такі вимоги могли бути заявлені позивачем в окремому позовному провадженні і мали розглядатись з дотриманням всіх правил, встановлених господарсько-процесуальним законодавством для вирішення господарських спорів за участю всіх сторін і дотриманням їх процесуальних прав.
Натомість суд першої інстанції вирішив ці питання ухвалою про роз’яснення рішення, яка фактично змінила зміст рішення, оскільки рішенням було встановлено право на ідеальну частку у спірному майні, а ухвалою про роз’яснення рішення фактично визнано право власності на окремі матеріальні об’єкти нерухомості.
Враховуючи те, що основним принципом судочинства, закріпленим Конституцією України є законність і що відповідно до статті 2 Закону України “Про судоустрій України” суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, а господарський суд першої інстанції при винесені ухвали про роз’яснення від 07.07.2004р. діяв всупереч Конституції України та поза межами своїх повноважень, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є незаконною.
Таким чином, господарський суд першої інстанції фактично вийшов за межі повноважень, наданих йому законом при роз’ясненні судового рішення, та встановив нові юридичні факти, що тягнуть за собою правові наслідки для сторін, чим порушив положення ст.ст. 22, 83, 89 ГПК України.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду м. Києва від 07.07.2004р. у справі № 24/152 не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу МСП “Б.Н.В.” задовольнити.
Ухвалу господарського суду м. Києва від 07.07.2004р. у справі № 24/152 скасувати.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді І.Ю. Панова
О.В. Яценко