Справа № 350/53/21

Провадження № 22-ц/4808/1805/21

Головуючий у 1 інстанції Максимів І. В.

Суддя-доповідач Горейко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої                Горейко М.Д.

суддів:                Фединяка В.Д., Василишин Л.В.

секретаря                Петріва Д.Б.

з участю відповідача ОСОБА_1 , представника відповідачів ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: державний нотаріус Першої Рожнятівської державної нотаріальної контори Ничипорчук Ірина Богданівна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 – ОСОБА_5 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2021 року, ухвалене у складі судді Максиміва І.В. у селищі Рожнятів,

в с т а н о в и в:

У січні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до державного нотаріуса Першої Рожнятівської державної нотаріальної контори Ничипорчук Ірини Богданівни про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_6 . Після смерті матері відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_7 , з яким мати перебувала у зареєстрованому шлюбі та проживала у вказаній спільно нажитій квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер. Спільних дітей у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які могли б претендувати на спадщину після їхньої смерті немає, а тому він являється спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері. 22 грудня 2020 року він звернувся в нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документа власності на спадкове майно. Крім того, він пропустив строк для прийняття спадщини, а тому нотаріус порекомендувала йому вирішити дане питання в судовому порядку. Вказав, що пропустив встановлений законом шестимісячний строк на прийняття спадщини з поважних причин, оскільки всупереч статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом не було вчинено жодних дій щодо сповіщення його, як спадкоємця, про відкриття спадщини. Така необізнаність є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини.

Посилаючись на наведене, позивач просив визначити йому додатковий строк – три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 02 березня 2021 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 25 березня 2021 року замінено неналежного відповідача державного нотаріуса Першої Рожнятівської державної нотаріальної контори Ничипорчук Ірину Богданівну на належних відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державного нотаріуса Першої Рожнятівської державної нотаріальної контори Ничипорчук Ірину Богданівну.

Рішенням Рожнятівського районного суду від 14 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: державний нотаріус Першої Рожнятівської державної нотаріальної контори Ничипорчук Ірина Богданівна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що зазначені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини після смерті матері не є поважними та не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали йому у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Не погодившись з рішенням суду представник позивача – адвокат Іванович А.М. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема зазначає, що позивач в суді першої інстанції довів, що він є єдиним спадкоємцем першої черги на спадкування майна – квартири АДРЕСА_1 , проте суд, всупереч нормам статті 1261, частини третьої статті 1272 ЦК України, безпідставно усунув його від спадкування за наявності у нього поважних причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.

На думку апелянта, суд не дав належної правової оцінки факту перебування позивача за межами України тривалістю майже шість місяців (з 06 серпня 2017 року по 31 січня 2018 року), у зв`язку з чим позивач мав об`єктивні, непереборні та істотні труднощі для належного прийняття спадщини протягом визначеного законом строку.

Також суд не взяв до уваги пояснення позивача, надані ним в суді першої інстанції, про те, що йому тільки в грудні 2020 року (після зустрічі із колишньою дружиною ОСОБА_8 ) стало відомо, що об`єкт спадкового майна – спірна квартира АДРЕСА_1 не увійшла до складу спадщини, яку згідно заповіту від 05 січня 2017 року його мати заповіла його дружині ОСОБА_8 та дочці ОСОБА_9 , тому до цього часу позивач був переконаний в тому, що мати заповіла усе належне їй майно дружині та дочці, в тому числі і частку у спільній сумісній власності спірної квартири.

Апелянт стверджує, що факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому позивач в силу наявності поважних підстав пропуску строку має право на продовження строку для прийняття спадщини в порядку частини третьої статті 1272 ЦК України і саме цю норму суд повинен був застосувати.

Також апелянт зазначає, що суд не звернув увагу на ту обставину, що спірна квартира набута за час шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 і після смерті останньої належними спадкоємцями половини вказаної квартири мав би бути позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . Суд повинен був взяти до уваги, що нотаріус не повідомив інших спадкоємців про спадкування майна, яке не охоплено заповітом. Вважає, що така бездіяльність нотаріуса призвела до необізнаності позивача про те, що до складу заповіту, який мати заповіла з його відома його дружині та дитині, не ввійшла частка майна у спільній сумісній власності. Тому цей факт також був однією із підстав, що позивач не вчиняв дій щодо вступу у спадщину, адже він був впевнений в тому, що його мати заповіла усе належне їй майно його дружині та дочці. Наведена обставина свідчить про те, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини в силу об`єктивних та поважних причин, які не залежали від його волі.

Крім того апелянт стверджує, що суд допустив грубе порушення норм процесуального права, оскільки допитав свідка ОСОБА_10 , про що представник відповідачів не клопотав у заяві від 20 квітня 2021 року, чим порушив порядок з`ясування обставин справи та дослідження доказів, визначений статтею 228 ЦПК України. Також суд поклав в основу мотивувальної частини рішення показання іншого свідка ОСОБА_11 , які є неналежним доказом та не стосуються предмету доказування, що призвело до неправильного вирішення справи.

Із зазначених підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідачів – ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги заперечив, вважаючи їх безпідставними та надуманими, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В засідання апеляційного суду апелянт та його представник, третя особа – державний нотаріус Ничипорчук І.Б. не з`явились, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Представник апелянта надіслав суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що апелянт ОСОБА_3 доглядає перестарілого дядька, який сьогодні отримав епілептичний приступ, у зв`язку з чим він не може прибути в судове засідання.

Третя особа – державний нотаріус Ничипорчук І.Б. надіслала суду клопотання про розгляд справи без участі представника нотаріальної контори.

З урахуванням положень частини другої статті 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідачів доводи апеляційної скарги заперечив з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 17 грудня 2020 року (а.с. 5).

Позивач ОСОБА_3 є сином померлої ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 17 грудня 2020 року; копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 20 грудня 2017 року та копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя від 22 грудня 2020 року (а.с. 6, 11, 48 зворот).

За життя ОСОБА_6 склала заповіт, яким належне їй майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 , та квартиру АДРЕСА_3 , заповіла ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що підтверджується копією дублікату заповіту від 05 січня 2017 року (а.с. 42 зворот, 43).

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 належним чином прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 , так як у встановлений законом шестимісячний строк звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується копією заяви №417 від 28 серпня 2017 року про прийняття спадщини та копією заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину від 20 грудня 2017 року (а.с. 37, 40).

Також встановлено, що ОСОБА_6 з 05 грудня 2000 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 05 грудня 2000 року та копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу (а.с. 11, 49 зворот).

ОСОБА_7 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31 січня 2007 року та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06 січня 2021 року (а.с. 12, 63).

Останні вісім років ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживали у вказаній квартирі, що підтверджується копіями письмових заяв ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від 18 грудня 2020 року (а.с. 15, 16).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 03 липня 2020 року (а.с. 64).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями другої черги за законом після смерті ОСОБА_7 є його брат ОСОБА_1 та сестра ОСОБА_4 (відповідачі по справі), які належним чином прийняли спадщину, оскільки у встановлений законом шестимісячний строк звернулися в нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини, що підтверджується копіями заяв про прийняття спадщини від 18 вересня 2020 року та 16 листопада 2020 року (а.с. 81, 86).

22 грудня 2020 року позивач ОСОБА_3 звернувся в Першу Рожнятівську державну нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину (а.с. 52 зворот), однак йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю документа власності на спадкове майно, що підтверджується листом нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії №679/02-14 від 22 грудня 2020 року (а.с. 14).

З пояснень допитаного в судовому засіданні суду першої інстанції свідка ОСОБА_10 встановлено, що з кінця 80-х років даний свідок був знайомий з ОСОБА_7 , вони разом працювали в органах внутрішніх справ та підтримували дружні відносини. Він часто бував у останнього вдома, знав його дружину ОСОБА_6 та її сина ОСОБА_3 . Подружжя ОСОБА_14 боялися ОСОБА_3 , так як той зловживав алкогольними напоями, часто бив свою матір, одного разу зламав їй руку. Йому також відомо, що ОСОБА_6 неодноразово зверталася із заявою в поліцію з приводу неправомірної поведінки свого сина. Остання була онкохвора, однак ОСОБА_3 жодної матеріальної допомоги на її лікування не надавав. ОСОБА_3 проживав у іншому житлі, а саме в належній його матері квартирі в АДРЕСА_4 . Позивач ОСОБА_3 знав про смерть своєї матері, оскільки був у неї на похороні та на поминках. Коли у 2020 році помер ОСОБА_7 , ОСОБА_3 на його похороні не було. Спірну квартиру по АДРЕСА_5 ОСОБА_7 отримав за тривалу роботу в органах внутрішніх справ.

Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_11 пояснила, що проживає по АДРЕСА_6 , подружжя ОСОБА_14 були її сусідами. ОСОБА_7 вона знала ще з кінця 70-х років, так як той до 1999 року жив у готелі в селищі Брошнів-Осада, де вона працювала адміністратором, після чого селищна рада та відділ поліції виділили йому кошти і він отримав квартиру по АДРЕСА_7 , де проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_6 . Позивач ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_6 та вітчимом ОСОБА_7 не проживав, так як жив за іншою адресою в селищі Брошнів-Осада, у квартирі, яку йому залишила мати. Після смерті ОСОБА_6 , вона доглядала за її чоловіком ОСОБА_7 , який розповідав їй, що ОСОБА_3 його тероризує. Останній часто телефонував до ОСОБА_7 , вимагав гроші, однак про спірну квартиру ніколи не згадував. ОСОБА_7 також часто телефонували з банків, вимагали погасити кредити, які оформляв на себе ОСОБА_3 . Зазначила, що ОСОБА_3 погано ставився до своєї матері, часто бив її, а за п`ять місяців до смерті, зламав їй руку. Їй відомо, що спадкоємцями належного ОСОБА_7 майна є його рідні брат і сестра, яким ОСОБА_7 і хотів залишити квартиру, однак помер через важку хворобу. Їй також відомо, що позивач ОСОБА_3 , був присутній на похороні своєї матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим, Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі №6-1215цс16 та постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №351/2403/17.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 посилався на те, що всупереч статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом не було вчинено жодних дій щодо сповіщення його, як спадкоємця, про відкриття спадщини. Також йому було відомо про заповіт, складений матір`ю на користь його дружини ОСОБА_8 та дочки ОСОБА_15 , тому він припускав, що його мати заповіла їм все належне їй майно, в тому числі належну їй частку квартири АДРЕСА_1 , і лише в грудні 2020 року йому стало відомо, що вказана квартира не увійшла до складу спадщини за заповітом. Крім того, з 06 серпня 2017 року по 31 січня 2018 року він перебув за межами України на заробітках.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що зазначені позивачем причини пропуску ним строку для прийняття спадщини після смерті матері не є поважними та не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали йому у встановлений законом строк звернутися в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дав належної правової оцінки факту перебування позивача за межами України тривалістю майже шість місяців (з 06 серпня 2017 року по 31 січня 2018 року), у зв`язку з чим позивач мав об`єктивні, непереборні та істотні труднощі для належного прийняття спадщини протягом визначеного законом строку, не приймаються до уваги, оскільки ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і з цього часу позивач вправі був звернутися в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини. З часу відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до моменту виїзду позивача за кордон (06 серпня 2017 року) пройшло п`ять місяців і позивачем не наведено обставин, які перешкоджали йому протягом цього часу подати заяву про прийняття спадщини.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що позивачу тільки в грудні 2020 року стало відомо, що об`єкт спадкового майна – спірна квартира АДРЕСА_1 не увійшла до складу спадщини, яку згідно заповіту від 05 січня 2017 року його мати заповіла його дружині ОСОБА_8 та дочці ОСОБА_9 , тому він був переконаний в тому, що мати заповіла дружині та дочці усе належне їй майно, оскільки необізнаність особи про наявність спадкового майна чи неохоплення заповітом частини спадкового майна не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що всупереч статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом не було вчинено жодних дій щодо сповіщення позивача, як спадкоємця, про відкриття спадщини, що єповажною причиною пропуску строку на прийняття спадщини, оскільки позивач є спадкоємцем за законом першої черги і здійснення ним права на спадкування (прийняття спадщини) шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (у випадку не проживання разом із спадкодавцем на час його смерті) не залежить від вчинення чи невчинення дій іншими особами (іншим спадкоємцем, нотаріусом). Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 серпня 2021 року у справі №720/1079/19 (провадження №61-14663св20).

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також не спростовують висновки суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, Заява №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене та з урахуванням положень статті 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_5 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В силу частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід залишити за апелянтом.

Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2021 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча                                                                М.Д. Горейко

Судді:                                                                        В.Д. Фединяк

Л.В. Василишин

Повний текст постанови складено 22 грудня 2021 року