РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2021                                                                м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді                        Кшик О.І.

секретаря судового засідання        Сисан С.І., Синичич Г.З.

Справа № 458/914/19

Провадження №2/458/62/2021

Сторони в справі:

позивач                                         ОСОБА_1

відповідач                                 ОСОБА_2 .

Представники:

представник позивача - адвокат        Канарєєв І.О.

представник відповідача - адвокат        Огородник І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Старосамбірський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про виключення запису як батька з актового запису про народження дитини,

встановив:

19.11.2019 позивач ОСОБА_1 подав до Турківського районного суду Львівської області позовну заяву до ОСОБА_2 , третя особа: Старосамбірський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якій просить: 1) Виключити відомості про нього, як батька, з актового запису №1 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зробленого виконавчим комітетом Трушевицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області у відповідності до змін, внесених до відомостей актового запису 10.05.2018 Старосамбірським районним відділом ДРАЦС ГТЮ у Львівській області; 2) Зобов`язати Старосамбірський районний відділ ДРАЦС ГТЮ у Львівській області внести зміни в актовий запис №1 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зробленого виконавчим комітетом Трушевицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області у відповідності до змін, внесених до відомостей актового запису 10.05.2018 Старосамбірським районним відділом ДРАЦС ГТЮ у Львівській області та у відповідності до цього видати нове свідоцтво про народження дитини.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. У відповідача, ще до укладення між ними шлюбу, на вихованні був син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в шлюбі в них народилась одна спільна дитина – дочка, яка проживає з ним. 09.03.2018, після гучного святкування 8 Березня, відповідач, зловживаючи довірою, шляхом обману переконала його, що він є батьком ОСОБА_4 і попросила, щоб він визнав своє батьківство. Він підписав відповідну заяву, внаслідок чого було видано нове свідоцтво про народження дитини, де його записано батьком ОСОБА_4 , змінено прізвище дитини з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 . Оскільки відповідач ввела його в оману щодо батьківства, а він переконаний, що не є батьком ОСОБА_3 і відповідач цей факт також не заперечує, тому звернувся до суду з позовом про оспорювання батьківства.

Ухвалою суду від 11.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

13.10.2020 представник відповідача - адвокат Огородник І.І. подала до суду відзив на позовну заяву, позов не визнає

22.10.2020 позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив зі спростуванням заперечень відповідача.

11.11.2020 представник відповідача - адвокат Огородник І.І. подала до суду заперечення щодо відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 18.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Причин неявки не повідомив.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Канарєєв І.О. позов підтримав з підстав і мотивів, які викладені у позовній заяві. Додатково зазначив, що сторони у справі 16.07.2005 уклали шлюб. У відповідачки вже був син ОСОБА_4 , 2004 р.н. У зв`язку із тим, що відповідачка не перебувала в шлюбі, то дитина була зареєстрована у відповідності до ч.1 ст. 135 СК України. Після укладення шлюбу, він виховував і утримував дитину. Окрім цього, в шлюбі в них народилась дочка. У березні 2018, коли позивач приїхав з-за кордону, після гучного святкування 8 Березня, відповідачка переконала його шляхом обману, що саме він є батьком ОСОБА_4 та попросила визнати батьківство, записати дитину на своє прізвище. Позивач погодився, написав відповідну заяву, після чого було видано нове свідоцтво про народження дитини. Вважає, що заява позивача про визнання батьківства не має юридичної сили, є нікчемною, так як написана і підписана позивачем внаслідок обману та зловживання довірою, окрім цього в заяві відсутній підпис відповідачки та заява не є написана власноручно. Сумніви щодо батьківства в позивача виникли в 2019 році, коли відповідач перед розірванням шлюбу повідомила його, що він не є батьком ОСОБА_4 . Проведення експертизи щодо кровного споріднення між позивачем та ОСОБА_4 не потрібне, оскільки сама відповідачка не заперечує, що позивач не є біологічним батьком дитини. Зазначив, що відповідач раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, де її було засуджено за те, що подавала в центр зайнятості документи, за якими вона нібито працювала, щоб отримувати допомогу по безробіттю. Отже, відповідач вже вчиняла дії обманним шляхом, і так само обманула і позивача. Просив позов задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи. Причин неявки не повідомила.

У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Огородник І.І. позов не визнала та пояснила, що заперечує щодо позовних вимог позивача з підстав та мотивів, які викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначила, що позивач, знаючи, що ОСОБА_4 , 2004 р.н., не є його сином, особисто подав заяву про те, що визнає своє батьківство. 14 років до того батьком дитини було вказано іншу людину, що добре було відомо позивачу. На час народження дитини, сторони не були між собою знайомі, а познайомилися у 2005 році. 11.01.2005 позивач перший раз приїхав до відповідачки, де вона проживала з мамою та сином. Шлюб між сторонами було укладено через півтора року після народження дитини. Вказала, що сторони у справі мали намір поїхати за кордон, а тому виникла потреба у подачі заяви про визнання батьківства. Позивач, достовірно знав, що він не є батьком ОСОБА_4 , однак, своє батьківство визнав, про що особисто подав відповідну заяву до органу ДРАЦСу. Про те, що позивач не є батьком ОСОБА_4 , знав як сам позивач, так і сам ОСОБА_4 , який дав згоду на це. Окрім цього, позивач не наполягав на проведенні ДНК на батьківство. Оскільки, законодавець обмежив право оспорювати батьківство, коли особа в момент реєстрації себе батьком дитини знала, що не є її батьком, що має місце за обставин цієї справи, тому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що є матір`ю відповідачки в справі ОСОБА_2 ЇЇ дочка познайомилася із позивачем в м. Старий Самбір Львівської області у родича. Це було в січні 2005 року, а до цього часу вони не були знайомі. 15-16 січня 2005 року позивач приїхав до них в гості. На той час, ОСОБА_4 виповнився рік. Про те, що її дочка має сина від інших відносин, позивач знав. Позивач привіз дитині подарунок, розповів, що в нього також є дочка, а тепер буде ще й син. Після цього, повідомив, що має намір одружитись з її дочкою. 16.07.2005 вони уклали шлюб. У серпні цього ж року, її дочка з сином переїхала проживати до позивача. Денис з часом дізнався від сторонніх людей, що позивач не є його батьком, а в березні 2018 року позивач всиновив ОСОБА_4 , так як хотів, щоб було одне прізвище. Вони це між собою погодили, ОСОБА_4 написав заяву, що він згідний, щоб ОСОБА_8 був його батьком. Згодом, між зятем та її дочкою виникла сварка, вони розлучилися, її дочка з сином залишила будинок.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що вона є сестрою відповідачки. У 2004 році у сестри ОСОБА_10 народився син ОСОБА_4 . Сестра не була одружена, всі знали, що вона має сина, їй допомагали батьки. У 2005 році сестру запросили в гості до родини ОСОБА_11 , там вона познайомилася із позивачем. Потім, позивач приїжджав до них, познайомився з батьками, з сином її сестри, який сприйняв його добре. Позивач сказав батькам, що хоче одружитися, але мама сказала, що в ОСОБА_10 є син ОСОБА_4 . Він тоді відповів, що в нього є дочка і, що буде мати ще сина. У липні 2005 року відбулось весілля. Згодом її сестра з сином переїхала проживати до батьків позивача. ОСОБА_4 називав позивача батьком, однак з часом дізнався, що це не так. У 2018 році позивач вирішив записати ОСОБА_4 на своє прізвище і стати його батьком. ОСОБА_4 не одразу погоджувався, однак потім дав згоду. Причиною такого кроку стало те, що ОСОБА_12 працював за кордоном, діти подорослішали, хотіли подорожувати.

Свідок ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що позивач є її рідним братом. Перший шлюб позивач зареєстрував у 2001 році. В 2003 році, перебуваючи ще в шлюбі, він, в м. Старий Самбір Львівської області, познайомився з відповідачкою У 2004 році позивач розлучився з першою дружиною, і в 2005 році одружився з відповідачкою. На той час відповідачка вже мала дитину – сина ОСОБА_4 . Позивач думав, що це його син, і всі родичі сприймали дитину як рідну. Хто саме був записаний батьком дитини не знає. У 2018 році ОСОБА_1 визнав батьківство щодо ОСОБА_4 , так як був переконаний, що це його син.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив такі обставини справи.

Як видно з копії свідоцтва про народження від 28.01.2004, виданого Виконавчим комітетом Трушевицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_13 . У графі мати стоїть запис ОСОБА_14 , у графі батько ОСОБА_15 .

Згідно з Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (Витяг № 00019765089) від 15.03.2018, державна реєстрація народження ОСОБА_13 проведена відповідно до частини першої ст. 135 СК України (за вказівкою матері). Актовий запис №1 від 28.01.2004 складено Виконавчим комітетом Трушевицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області, де у графі "відомості про батька" вказаний " ОСОБА_15 ", прізвище дитини - ОСОБА_5 , по батькові - ОСОБА_16 (т. 1 а.с. 213 - 215).

16.07.2005 Відділом реєстрації актів цивільного стану Турківського РУЮ Львівської області зареєстровано шлюб між  ОСОБА_1  та ОСОБА_14 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.07.2005 (т.1 а.с. 69).

09.03.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до органу ДРАЦС спільну заяву батьків про визнання батьківства.

ОСОБА_13 не заперечував про внесення відомостей про батька ОСОБА_1 , що підтверджується його заявою від 09.03.2018, яку подав до органу ДРАЦС (т. 1 а.с.201).

На підставі цієї заяви Старосамбірський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 10.05.2018 вніс зміни до актового запису про народження дитини, запис 1, суть змін:

- у графі «відомості про дитину» прізвище ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_6 , по батькові ОСОБА_16 змінено на ОСОБА_17 ;

- у графі «відомості про батька», зокрема, прізвище ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_6 , власне ім`я ОСОБА_18 змінено на ОСОБА_12 , по батькові ОСОБА_19 змінено на ОСОБА_19 , дата народження «інформація відсутня» змінено на ІНФОРМАЦІЯ_2

- в графі «Державна реєстрація народження проводиться» з «Відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері) змінено на «Відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України».

Ці обставини підтверджуються Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (№витягу 00024590517)станом на 16.11.2019 (а.с. 10).

10.05.2018 орган ДРАЦС на підставі актового запису про шлюб вніс зміни до актового запису про народження дитини, а саме в графі «відомості про матір» прізвище ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_6 .

12.11.2019 Турківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області видано повторне свідоцтво про народження ОСОБА_3 із вказаними змінами, що підтверджується копією цього свідоцтва серії НОМЕР_2 (т.1 а.с. 9).

Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 20.11.2019, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано (т.1 а.с. 28-29).

Позивач вважаючи, що він не є батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 що визнається і самою відповідачкою в справі, звернувся до суду з позовом в якому оспорює своє батьківство.

Відповідач позов заперечує, оскільки позивач в силу закону позбавлений права оспорювати батьківство, оскільки в момент реєстрації себе батьком дитини він знав, що не є її батьком.

Відтак, суд встановив, що між сторонами виник спір про оспорювання позивачем батьківства.

Спірні правовідносини регулюються Главою 12 Сімейного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з положеннями ст. 136 СК України, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

У п.п. 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст.136 СК - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст.138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

На підставі ст. 136 СК України позивач оспорює своє батьківство, оскільки не є батьком дитини, а відповідач ввела його в оману щодо батьківства.

Відповідач не заперечує того, що позивач не є батьком її сина, однак в момент реєстрації його як батька, він про це знав.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 136 СК України, не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, на позивача покладається тягар доведення того, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Оскільки, відсутність кровного споріднення між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 сторони не оспорюють, тому цей факт не вимагає доказування відповідно ч.1 ст. 82 ЦПК України, якою встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Таким чином, під час вирішення спору про оспорювання батьківства в цій справі, перевірці підлягають обставини, на які в заперечення позову покликається відповідач, а саме те, чи позивач, як особа, яка оспорює батьківство, знав в момент реєстрації його батьком дитини, що він не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Так, у ході судового розгляду справи суд встановив, що 09.03.2018 сторони у справі на підставі ст. 126 СК України (визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою) добровільно, за власним рішенням подали до органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про визнання батьківства, за згодою самої дитини.

На підставі цієї заяви, а також письмової заяви-згоди самої дитини ОСОБА_13 , 10.05.2018 внесено зміни до актового запису про народження дитини та видано нове свідоцтво про народження.

Суд звертає увагу на те, що прийняття такого рішення відбулось, коли дитині виповнилось 14 років.

Суд також не залишає поза увагою той факт, що протягом чотирнадцяти років ОСОБА_4 мав прізвище відмінне від прізвища позивача, а саме ОСОБА_5 , ім`я по батькові – ОСОБА_19 . При цьому, дитина вважала і називала позивача батьком. Згодом, ОСОБА_4 дізнався про те, що ОСОБА_1 не є його батьком і не одразу погодився щодо визнання батьківства позивачем.

Відтак, позивач достовірно знав, що не є батьком ОСОБА_4 , а тому, перед тим як подати відповідну заяву, у нього було достатньо часу, щоб врахувати всі можливі правові наслідки визнання батьківства як для себе так і для дитини.

Доводи представника позивача про введення відповідачем позивача в оману про те, що він є батьком її сина, суд вважає безпідставними, так як не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Так, у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , чітко, послідовно і несуперечливо вказали, що позивач знав, що не є батьком сина відповідачки, а тому суд приймає до уваги ці показання.

У свою чергу, суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_1 , яка вказала, що позивач протягом усього часу думав, що це його син, тоді як позивач у позовній заяві, а його представник у судовому засіданні вказали, що позивач знав, що не є біологічним батьком дитини, а лише перед поданням заяви про визнання батьківства, відповідачка шляхом обману переконала позивача в тому, що він є батьком її сина.

Покликання представника позивача як на те, що відповідач раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за дії вчинені обманним шляхом, а отже, як вважає, це характеризує відповідачку як особу, яка схильна до обману, суд до уваги не приймає і розцінює їх як суб`єктивне відношення до відповідачки, що не має правового та доказового значення для предмета спору у цій справі.

Твердження представника позивача про те, що підписання позивачем заяви про визнання батьківства після святкування 8 Березня, через що його стан здоров`я не дозволяв тверезо оцінити прийняття рішення щодо батьківства, суд відхиляє як неспроможні.

Водночас, належних та допустимих доказів того, що позивач під час підписання заяви про визнання батьківства перебував у стані, в якому не розумів значення своїх дій, не міг керувати ними, позивач не надав.

Аргументи представника позивача про те, що заява позивача про визнання батьківства не має юридичної сили та є нікчемною, оскільки не містить підпису самої відповідачки та не є власноручно написаною, суд вважає надуманими, оскільки з такої заяви видно, що вона містить підпис ОСОБА_2 , а виготовлення такої заяви друкованим способом не впливає на зміст такої заяви та прийняте рішення (волевиявлення) сторін у справі подати таку заяву. Окрім цього, позивач особисто підписав заяву про визнання батьківства, що він не заперечує.

Суд приймає до уваги заперечення представника відповідача проти позову щодо того, що позивач у момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є її батьком, так як такі знайшли свої підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, здійснивши оцінку доводів та заперечень сторін у справі та їх представників, показань свідків, письмових доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що на час подання заяви про визнання батьківства позивачу ОСОБА_1 достовірно було відомо про відсутність кровного споріднення між ним та дитиною - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і в момент реєстрації себе батьком дитини він знав, що не є його батьком.

Отже, беручи до уваги те, що позивач завідомо знав, що він не є батьком дитини, особисто виявив бажання, щоб запис щодо батьківства був здійснений державними органами, тому в силу вимог ч. 5 ст. 136 СК України він не вправі оспорювати запис про своє батьківство, оскільки жодного порушення його прав не було.

Суд також звертає увагу на те, що положення ч. 5 ст. 136 СК України захищають законні інтереси дитини, а тому подальша зміна позивачем свого первинного рішення про визнання батьківства не допускається незалежно від мотивів такої зміни. Це відповідає принципу правової визначеності як складової верховенства права, що вимагає забезпечення стабільного правового становища дитини.

З рахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позов до задоволення не підлягає.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з таких мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача у вигляді судового збору, витрат на правничу професійну допомогу необхідно покласти на позивача.

Щодо судових витрат відповідача, то у відзиві на позовну заяву відповідач вказала попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 7000 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Під час судового розгляду справи представництво інтересів відповідача здійснювала адвокат Огородник І.І., що підтверджено ордером серії ВС № 1038020 та копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1404.

Водночас, відповідач не надала суду доказів на підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу, зокрема, договору про надання правової допомоги, рахунків, квитанцій, детального опису робіт виконаних адвокатом тощо.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем не підтверджено розмір понесених витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76-82, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Старосамбірський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про виключення запису як батька з актового запису про народження дитини відмовити.

Судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правову допомогу позивача - покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Третя особа: Старосамбірський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (код ЄДРПОУ 20849909, адреса: вул. Лева Галицького,35, м.Старий Самбір, Львівська область).

Повне рішення суду складено та підписано 23.12.2021.

Суддя                                                        О.І. Кшик