Справа № 415/4890/17

Провадження № 22-ц/810/958/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД

УХВАЛА

21 грудня 2021 року                                                                     м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.,

 розглянувши клопотання представника скаржника ОСОБА_1 -адвоката Воронко Віталія Васильовича про долучення до матеріалів справи доказів

у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2021 року, у цивільній справі за позовом АТ «Ощадбанк» до  ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- 

в с т а н о в и в:

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2021 року позовні вимоги АТ «Ощадбанк» задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь AT «Ощадбанк» заборгованість за Кредитним договором № 36_165 від 15.08.2012р. станом на 03.06.2020 у сумі 108429 грн. 29 коп.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Луганського апеляційного суду з апеляційною скаргою, шо підтверджується штампом вхідної документації на апеляційній скарзі .

15 листопада 2021 року ухвалою Луганського апеляційного суду відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1

03 грудня 2021 року ухвалою Луганського апеляційного суду призначено судовий розгляд апеляційної скарги у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження в без повідомлення учасників справи( у відповідності до ст. 369 ЦПК України) на 21 грудня 2021 року.

21 грудня 2021 року о 09 годині 00 хвилин електронною поштою, представником скаржника заявлено клопотання про надання доказів, які не видавалось за можливе надати раніше, а саме адвокатський запит начальнику Алчевського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) та відповіді на нього.

Мотивуюче таке клопотання представник скаржника зазначив, що фактично з ОСОБА_1 до прийняття Лисичанським міським судом оскаржуваного рішення , вже було стягнуто 22 575,29 грн, з заборгованості стягнутої знову рішення Лисичанського міського суду від 13 жовтня 2021 року. До суду першої інстанції докази не надавалися оскільки зазначена інформація стала відома після направлення адвокатського запиту від 23.11.2021 р. а отримання на останній відповіді з Алчевського ВДВС в Алчевському районі Луганської області СМУМЮ (м. Харків) від 01.12.2021 року.

Також представник скаржника надав підтвердження надсилання копії зазначеного клопотання позивачу.

21 грудня 2021 року о 12 годині 11 хвилин на електронну поштову адресу Луганського апеляційного суду надійшло заперечення на клопотання представника скаржника від представника позивача по справі.

Мотивуюче яке представник позивача зазначав, що таке клопотання є безпідставним, представник відповідача не надав суду належних доказів на підтвердження того, що він не мав можливості подати такі документи під час розгляду справи в суді першої інстанції. Не надав відомостей, що у представника відповідача не було можливості звернутися з адвокатським запитом раніше, до ухвалення рішення судом першої інстанції. Крім того, при ухваленні рішення судом першої інстанції стягнуто заборгованість станом на 08.08.2017 року, тобто без врахування сум, які стягнуті при примусовому виконанні скасованого заочного рішення, і тому при примусовому виконанні рішення в подальшому будуть враховані стягнуть суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

В пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» зазначено, що дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

Згідно зі ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідачем по справі до суду першої інстанції надавалися докази разом з поданням заяви про перегляд заочного рішення, проте у такій заяві відсутнє зазначення про неможливість надання будь-якого доказу під час подання такої заяви.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 8 статті 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідач, не надавши всі наявні у нього докази до суду першої інстанції, реалізував належні йому процесуальні права на власний розсуд та не навів у апеляційній скарзі поважних причин неподання таких доказів до суду першої інстанції.

З огляду на наведене підстави для задоволення клопотання відповідача про прийняття доказів, які не були подані до суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 83,  366, 367 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 -адвоката Воронко Віталія Васильовичвід 21.12.2021 року про долучення до матеріалів справи доказів відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                    В.В. Кострицький

Судді:                                   В.А. Коновалова

                                                 М.В. Назарова