243/5189/17

1-кп/243/82/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року                         м. Слов`янськ

Колегія суддів Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у складі:

головуючого  -                        судді Старовецького В.І.,

суддів Ільяшевич О.В., Проніна С.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Керман Я.О.,

прокурора                                Булгакова О.В.,

захисників                         Пікуліна Р.М., Дьяченко О.В., Камака Р.В.,

обвинувачених                 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою звуко – та відеозаписувальних технічних засобів в залі № 3 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12017050000000057 від 16.02.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187 ч.4 ст. 189 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних  правопорушень, передбачених  ч.3 ст. 146, ч. 4 ст. 187 ч. 4 ст. 189 КК України.

Під час судового засідання прокурором Булгаковим О.В. заявленоклопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В клопотанні прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки ОСОБА_1 обвинувачуються у скоєнні тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, а тому у випадку не продовження чи зміни відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який та такий, що не пов`язаний з триманням під вартою, та перебуваючи поза межами установи виконання покарань, перебуваючи на волі, ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_4 та свідків в даному кримінальному провадженню: спробувати схилити їх до зміни своїх показань. Також, обвинувачений ОСОБА_1 ніде не працює та немає стабільного джерела доходів, його протиправні дії носили тривалий характер та були припинені співробітниками правоохоронного органу, у зв`язку з затриманням, наявний також ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення. Також встановлено, що ОСОБА_1 , раніше

судимий за вчинення тяжкого злочину поєднаного з насиллям, перебував під адміністративним наглядом. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів на території м. Слов`янська, є підстави вважати, що інші запобіжні заходи, непов`язані з позбавленням волі, не забезпечать належної поведінки обвинуваченого та цього не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків. Вважає, що неможливо запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника просив відмовити.

Захисник обвинуваченого  ОСОБА_1  - адвокат Пікулін Р.М. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 . Надав клопотання про зміну запобіжного західу відносно ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Вважає, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Вказує на те, що обвинувачений ОСОБА_1 в разі зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт буде мешкати разом зі своєю матір`ю, за адресою: АДРЕСА_1 .

07 грудня 2021 рокуна адресу суду від обвинуваченого ОСОБА_1 було подано клопотання в порядку ст. 201 КПК України про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший не пов`язаний с триманням під вартою запобіжний захід. Своє клопотання обґрунтував тим, що прокурор у своїх клопотаннях про продовження строку дії запобіжного заходу не надає чітких та об`єктивних доказів, а спирається лише на власні переконання. Зазначив, що наведені прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України не доведені.

В судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_1 підримав клопотання свого захисника - адвоката Пікуліна Р.М., просив його задовольнити. В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього просив відмовити.

Обвинувачений  ОСОБА_2 заперечував стосовно клопотання прокурора, щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримав клопотання захисника обвинуваченого Олійника О.С.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Камак Р.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , просив задовольнити клопотання захисника обвинуваченого Олійника О.С.

Обвинувачений  ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора стосовно продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримав клопотання захисника обвинуваченого Олійника О.С.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - Дьяченко О.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , підримав клопотання захисника обвинуваченого Олійника О.С.

Заслухавши думки та позиції прокурора, обвинувачених та їх захисників, при вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та клопотання адвоката Пікуліна Р.М. про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку. Це означає, що на суд, який здійснює судове провадження, покладаються функції контролю за обґрунтованістю

обрання обвинуваченому запобіжного заходу та доцільністю його збереження. Пунктом 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч.1 ст. 201 КПК України - підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання..

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Так, відповідно до положень ч.1, 2 ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу

Колегія суддів зазначає, що ризиками про які було зазначено прокурором у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, проте, ані тяжкість обвинувачення, ані серйозність покарання не є єдиною підставою для продовження запобіжного заходу, оскільки при вирішенні вказаного питання, окрім цих обставин, суд приймає до уваги й інші обставини, передбачені ч.1 ст.178 КПК України.

Як зазначає Європейський суд з прав людини – у будь якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. Проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року).

Доводи та обґрунтування обвинуваченого ОСОБА_1 а також доводи викладенні в клопотанні його захисника адвоката Пікуліна Р.М., як в контексті пред`явленого обсягу обвинувачення, а також характеру та тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, так і наявності суспільного інтересу у даному кримінальному провадженню - не перевищують загально суспільного інтересу у даній кримінальній справі, який по - перше з урахуванням обставин злочину, його тривалості та тяжкості є наявним в даній справі та виправдовує, як виняток із загальної норми про повагу до свободи людини, оскільки відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її

життя та здоров`я є найвищими соціальними цінностями, а по – друге полягає у повному, всебічному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на теперішній час не відпали та продовжують існувати. Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на об`єктивних обставинах у справі.

Аналізуючи доводи обвинуваченого та його захисника, судова колегія зауважує, що особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного чи обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. Судова колегія погоджується з доводами обвинуваченого та його захисника в тій частині, що ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого з часом зменшуються, однак зазначає, що встановлені судом ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого та підстави їх наявності станом на момент розгляду клопотання не стали настільки меншими, щоб суд міг встановити достатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для виконання завдань кримінального провадження.

Колегія суддів вважає обґрунтованим твердження прокурора про те, що продовжує існувати ризик незаконного впливу на недопитаних свідків, оскільки на теперішній час за клопотанням обвинувачених та їх захисників судовий розгляд даного кримінального провадження розпочато з початку, а тому є необхідність у допиті недопитаних свідків, допиті потерпілого, тому приймаючи до уваги ймовірне намагання обвинуваченого у випадку зміни запобіжного заходу вчинити дії направлені на примусову зміну пояснень потерпілого та свідків, колегія суддів, вважає, що на сьогоднішній день продовжує існувати ризик можливого незаконного впливу ОСОБА_1 , на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 5 «Конвенції  про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

З огляду на вищевказане колегія суддів зазначає, що проголошуючи «право на свободу», стаття 5 «Конвенції  про захист прав людини і основоположних свобод» передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена свободи.

Приймаючи до уваги сукупність вищевказаних обставин, колегія суддів не ігнорує та приймає до уваги та відома позиції, думки та доводи, як самого обвинуваченого так і його захисника, як сторони захисту на користь обвинуваченого, крім того аналізує та надає оцінку доводам та обґрунтуванням всіх обвинувачених загалом та зазначає, що у даному кримінальному провадженні, як в контексті пред`явленого обсягу обвинувачення, характеру та тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, так і наявності суспільного інтересу у даному кримінальному провадженні не перевищують інтересу у даній кримінальній справі, який по - перше з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, їх тривалості та тяжкості є наявними в даній справі та виправдовує, як виняток із загальної норми про повагу до свободи людини, оскільки відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя та здоров`я є найвищими соціальними цінностями, а по – друге полягає у повному, всебічному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на теперішній час не відпали та продовжують існувати.

Оцінюючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою, колегія суддів зазначає, що ризиком, передбаченим ст. 177

КПК України у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, а тому суд оцінюючи ймовірність такої поведінки обвинуваченого, в контексті прийняття рішення про продовження строку дії запобіжного заходу, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності наявності вказаних ризиків. Крім того відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема, колегія суддів зазначає, що існування ризиків незаконного впливу на потерпілого та свідків, можливість переховування обвинуваченого від правосуддя у випадку зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт або на інший не пов`язаний з позбавленням волі запобіжний захід, прокурор в клопотанні обґрунтовує тим, що оскільки обставини та характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 , свідчать про те, що, покарання за вчинення вказаних злочинів передбачає позбавлення волі на строк до 15 років, то обвинувачений задля уникнення покарання зможе, знаходячись поза межами установи виконання покарань, здійснити дії щодо примушування зміни показань свідками та потерпілим на свою користь, або ж перешкоджання судовому розгляду шляхом переховування від правосуддя.

Оцінивши всі доводи та обґрунтування свого клопотання надані прокурором про існування вищевказаних ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні повністю та обґрунтовано довела, що на теперішній час продовжують існувати ризики того, що обвинувачений у разі зміни запобіжного заходу на захід не пов`язаний з триманням під вартою, зможе переховуватись від суду задля уникнення можливого покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи, що кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжкими та тяжким за вчинення яких можливе покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, а тому зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Колегія суддів вважає обґрунтованим твердження прокурора про те, що продовжує існувати ризик незаконного впливу на потерпілого ОСОБА_4 та свідків у даному кримінальному провадженні. Ризик впливу на свідків, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. На теперішній час судовий розгляд триває, при цьому судом здійснюються всі дії щодо своєчасного розгляду даного кримінального провадження в розумні строки. Також колегія суддів приймаючи до уваги ймовірне намагання обвинуваченого ОСОБА_1 у випадку зміни запобіжного заходу вчинити дії направлені на примусову зміну на свою користь пояснень свідків та потерпілого, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Таким чином колегія суддів приходить до переконання, що у випадку зміни запобіжного заходу обвинуваченому, можливий як незаконний вплив обвинуваченого на потерпілого ОСОБА_4 та свідків у даному кримінальному провадженні, так і вірогідність уникнення покарання, шляхом переховування від суду – що в свою чергу може мати негативні наслідки, як для інтересів суспільства так і для відправлення

судочинства по даній кримінальній справі в контексті всебічності, обґрунтованості та законності ухваленого кінцевого рішення.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

Як зазначає Європейський суд з прав людини – у будь якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. Проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року).

У відповідності до п.п. 61, 62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочинів, який ніде не працює та немає стабільного джерела доходів, його протиправні дії носили тривалий характер до затримання, наявний також ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення, раніше судимий, що також підтверджує доводи сторони обвинувачення про наявність ризику вчинення ним нового кримінального провадження суд вважає реальним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду. Суд вважає, що обвинувачений з метою уникнути покарання у виді позбавлення волі може ухилитись від суду, в тому числі покинути територію України.

Суд погоджується, що має місце ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні. Даний ризик підтверджується тим, що на данному етапі судового розгляду ще не встановлені та не досліджені судом обставини кримінального правопорушення. Таким чином, ОСОБА_1 шляхом психологічного та фізичного впливу на свідків та потерпілого, з метою надання ними неправдивих показів або зміни раніше наданих показів на інші, що значно може ускладнити об`єктивність розгляду справи.

Ризик можливого переховування від суду обумовлен тим, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 відносяться до тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років. Будучи особою раніше судимою за злочин проти життя та здоров`я особи, усвідомлюючи, що за скоєння вказаного злочину йому можливо буде призначено покарання, передбачене санкціями статей у виді позбавлення волі на тривалий час, може побудити його на спробу ухилення від суду.

Таким чином, обмеження права ОСОБА_1 на свободу у данному випадку на теперішній стадій судового розгляду є виправданим та необхіднич через неможливість в жодний інший спосіб запобігти вказаним ризикам.

Судовою колегією приймається до уваги, що ОСОБА_1 утримується під вартою з 02.03.2017 року, однак в данному випадку, з огляду на практику Європейського суду, враховуючи тяжкість злочинів, у яких обвинувачується ОСОБА_1 , спосіб їх можливого вчинення останнім та суспільний інтерес, обмеження права обвинуваченого на свободу є виправданим та необхідним через неможливість в жодний інший спосіб запобігти ризику переховування обвинуваченого, впливу на потерпілого, свідків, інших учасників кримінального провадження, забезпечення належного виконання їм своїх процесуальних обов`язків.

Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, колегія суддів зауважує, що з огляду на характер

інкримінованих злочинів, за фактами вимагання з погрозою насильства над потерпілим, заподіянні насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, викрадення людини та скоєння розбійного нападу, вчинення організованою групою, чітким є переконання колегії суддів, що на теперішній час інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.1-3 ч.1 ст. 177 КПК України. Вік та стан здоров`я обвинуваченого, не виключають можливості тримання його під вартою, відсутність жодних належних медичних відомостей чи письмових доказів, які б свідчили, що стан здоров`я обвинуваченого не дозволяє, чи взагалі виключає можливість його перебування в установі виконання покарань.

Колегія суддів вважає, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 не зменшилися та не перестали існувати на момент продовження цього запобіжного заходу.

Судовою колегією приймаються до уваги доводи прокурора вказані стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 в тій частині, що ніде не працює та немає стабільного джерела доходів, його протиправні дії носили тривалий характер та були припинені співробітниками правоохоронного органу, у зв`язку з затриманням, наявний також ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення. Також встановлено, що ОСОБА_1 , раніше судимий за вчинення тяжкого злочину поєднаного з насиллям, та перебував під адміністративним наглядом. Перебуваючи на волі може переховуватись, змінити своє місце проживання, у тому числі шляхом виїзду за межі території України та не виконувати законні вимоги суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином.

Заслухавши думку всіх учасників кримінального провадження, дослідивши надані сторонами кримінального провадження матеріали, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі: сукупність наявних відомостей щодо обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні особливо тяжких та тяжкого кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а саме позбавлення волі на строк до 15 років; вік та стан здоров`я обвинуваченого, відсутність відомостей, медичних висновків та письмових доказів, які б виключали на теперішній час можливість тримання його під вартою, або висновків експертиз, які б свідчили, що стан здоров`я обвинуваченого не дозволяє перебувати під вартою на теперішній час, чи взагалі виключає можливість його перебування в установі виконання покарань, а також врахувавши ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були зазначені прокурором у клопотанні та повністю знайшли своє підтвердження під час судового засідання, зокрема ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_1 у разі зміни запобіжного заходу або його скасування зможе переховуватись від суду задля уникнення кримінальної відповідальності, оскільки можливість уникнення покарання може бути для обвинуваченого меншим злом ніж процедура його відбування у разі визнання його винним, а також можливість впливу на потерпілого ОСОБА_4 та свідків у даному кримінальному провадженні.

Колегія суддів вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 обраний щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, слід продовжити ще на 60 днів.

У світлі положень ст. 28 КПК України, з урахуванням специфіки інкримінованих обвинуваченому злочинів, дане кримінальне провадження є в очевидь складним. Відповідно, колегія суддів не вбачає надмірної тривалості тримання обвинуваченого під вартою.

Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Окрім того, судова колегія наголошує, що з встановлених судом обставин вбачається, що лише такий винятковий запобіжний захід як тримання під вартою здатний

забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків у повній мірі. За

наведених обставин клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 слід задовольнити, а клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на більш м`який залишити без задоволення.

Колегія суддів, з огляду на норми чинного кримінального процесуального законодавства, також розглянула й всі альтернативні триманню під вартою заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого, які зазначені в ст. 176 КПК України, в тому числі і особисте зобов`язання, і домашній арешт з носінням електронного засобу контроля, однак вважає, що прокурором в судовому засіданні було доведено, з посиланням на об`єктивні обставини справи, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого на теперішній час не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

У відповідності до положень п.1 ч.4 ст. 183 КПК України розмір застави обвинуваченому не визначається у зв`язку із вчиненням обвинуваченим ОСОБА_1 злочину із застосуванням насильства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 331, 376 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу  у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління  з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу  у виді тримання під вартою в  Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління  з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України  строком на 60 днів, тобто з 16.12.2021 року  по 14.02.2022 року включно.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката Пікуліна Р.М. щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Копію ухвали для виконання направити начальнику  Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору. 

Головуючий  суддя                         В.І. Старовецький

судді                                 О.В . Ільяшевич

С.Г. Пронін